Зустріч у "нормандському форматі" залишила ситуацію для України без змін. Президент Володимир Зеленський ризикує навіть втратити ще більше довіри виборців. Натомість лідер Кремля Володимир Путін виграє, бо продемонстрував свою готовність домовлятися і відкрив собі шлях до вирішення стратегічних для Росії питань. Таку думку висловив "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Микола Капітоненко.
Загальне враження від зустрічі у "нормандському форматі" – сторони не використали повністю той потенціал, який було створено протягом півроку підготовки до "нормандської зустрічі". Результати зустрічі залишили ситуацію незмінною – домовленості, згідно з якою конфлікт можна було б вирішити, немає. Все впирається в питання виборів на окупованих територіях.
Питання заморожування конфлікту – мінімальна реалістична мета, яку ми могли б собі ставити і яка, в принципі, дорівнює обіцянці миру, яку робив Зеленський. Але до неї ще дуже далеко – жодної гарантії немає. Сторони повторили те, що прописано у Мінських угодах про припинення вогню, розведення сил, розмінування тощо. Але велике питання, чи буде це виконуватися, бо воно мало сенс у частині більшої домовленості. Чи буде зберігатися перемир'я в умовах, коли немає перспективи досягти чогось більшого - я не впевнений.
Ми, зрештою, лишаємося з тим, що було - продовження конфлікту низької інтенсивності. Це конфлікт, за який найдорожче платить сама Україна. Те, що домовилися про повернення полонених - добре, але це технічна деталь, яка не має впливу на ситуацію.
Я не бачу жодних кроків, які були б зроблені щодо реінтеграції, виведення російських військ і повернення контролю над кордоном. Замороження теж є проблематичним, бо для нього нам треба чимось зацікавити росіян – без їхньої згоди реалізувати буде неможливо. Тому я думаю, що обстріли будуть продовжуватися. З іншого боку, замороження конфлікту не дозволить його вирішити.
Читайте: Українцям треба боротися за Зеленського, але він оточений трьома зрадниками - Андрій Піонтковський
Не думаю, що під час саміту Зеленський зробив щось особливо важливе – принципові деталі були погоджені до того. Я так розумію, що його команда обрала найбільш безпечний, відомий і найменш ризикований шлях, який не потребував складних рішень. Вони вирішили залишатися на старих позиціях. Все має такий вигляд, що головна мета була – не перетнути намальовані кимось "червоні лінії". Але результатом стала втрачена можливість врегулювати конфлікт і втрачений сенс більшої частини самого саміту.
Можливо, Зеленський виграв дипломатично – в тому плані, що йому, Ангелі Меркель та Еммануелю Макрону вдалося знову зустрітися з Путіним. Але, можливо, від самого факту проведення зустрічі більше виграє навіть Путін. Бо він продемонстрував європейцям, що готовий розмовляти і домовлятися. Тепер європейцям довести, що Росія не блокує вирішення конфлікту, буде набагато важче. Путін скаже, мовляв: "я приїхав; я послався на мінські угоди, які підписала Україна; позиція Росії лишається такою, як і була; я відкритий до діалогу". Я думаю, це частина плану Кремля щодо вирішення інших завдань, які стоять на порядку денному, окрім України.
Зеленський не мав бути надто різким із Путіним або пропонувати якісь надто різкі рішення. Але був певний коридор, в якому він міг би рухатися. Однак президент став заручником ситуації всередині країни. Перемога на виборах дала мандат довіри, але Зеленський не контролює всі сили в українській політиці. Деякі з них наполягали на тому, щоб процес залишався в нинішньому вигляді. Тому позиції Зеленського були слабкіші, ніж могли б бути. Він не міг погодити, наприклад, проведення виборів перед тим, як російські війська відходять і повертають кордон під український контроль. Натомість можна було б говорити, що хай Росія відведе війська, буде введена міжнародна адміністрація, але ми не матимемо поки контролю над кордоном. Але йому намалювали "червону лінію", і він боявся не лише підійти, але й навіть підняти це питання.
Як результат, поведінку Зеленського у Парижі будуть критикувати усі. Так звані "порохоботи" все рівно знайдуть якусь зраду і думку про Зеленського не змінять. Але люди, які голосували за нього як за президента, здатного змінити ситуацію на Сході України, принести мир або заморозити конфлікт, перестануть його підтримувати, якщо побачать, що до кінця року нічого не зміниться.
