План української влади розблокувати переговорний процес з РФ по Донбасу в 2020 році не приніс результату. Кремль, чекаючи односторонніх поступок з боку Києва, націлений на легалізацію бойовиків в державному тілі України. У 2021 році Москва продовжить спроби посадити Київ за переговорний стіл з представниками окупаційних "республік". Як саме Москва буде провокувати українське керівництво на неправильні рішення, і які помилки вже були допущені керівництвом Офісу президента (ОП), читайте в матеріалі "Апострофа".
Російська "підтримка" Донбасу
Президент Росії Володимир Путін під час підсумкової прес-конференції "пригрозив" Україні тим, що і далі буде надавати підтримку окупантам на Донбасі. "Врегулювання буде. Питання: коли? Це залежить багато в чому від української влади. А Росія як підтримувала, так і буде підтримувати Донбас. Ми будемо нарощувати підтримку не тільки з гуманітарної лінії, але і по лінії прямого співробітництва", - заявив російський президент.
У пробуксовці "мінського процесу" Володимир Путін традиційно звинуватив вище українське керівництво, яке, на його думку, не збирається виконувати Мінські угоди. "Українська влада приходила з гаслом об'єднання країни. Але нічого не виходить. Вони, коли приходять, спираються на більшість виборців. А коли потрапляють у владу, то починають коливатися, озиратися на націоналістичні сили. Бракує їм мужності. Так відбувається і зараз", - сказав Володимир Путін.
Слова російського президента слід розглядати з двох позицій. Перш за все, вони адресовані російській аудиторії, перед якою Кремль зображує постійне зміцнення геополітичних позицій і критичну залежність "дружніх режимів" від московської допомоги.
"Слова Путіна про те, що Росія має намір "нарощувати підтримку" окупованих районах Донбасі - не більше ніж ритуальні фрази. До війни з Україною в Кремлі теж саме говорили про Південну Осетію і Абхазію, але з кожним роком там ставало тільки гірше. У соціально-економічному плані це дві чорні діри, де основним роботодавцем виступають військові бази РФ. Таку ж модель росіяни готують для ОРДЛО. Для імітації "розвитку" можуть запустити залізничне сполучення з Росією - умовну "електричку на Ростов", - щоб співробітникам окупаційної адміністрації було простіше їздити на роботу", - зазначив в коментарі "Апострофу" керівник Агентства розвитку Приазов'я Костянтин Батозський.
Кремлівські інтереси: завдання-максимум
З огляду на нинішній стан відносин Офісу президента з Кремлем, слова Володимира Путіна - завуальована погроза. Її суть зводиться до того, що Москва в питаннях перспектив ОРДЛО не збирається йти навіть на косметичні поступки. Незважаючи на те, що у 2019-2020 роках ОП заради активізації переговорного процесу пішла на згоду з "формулою Штайнмайєра" і розведенням сил, позиція РФ не стала більш конструктивною.
Москва вимагає перейти до виконання політичної частини "Мінська", не забезпечивши всеосяжне припинення вогню, як того вимагають угоди. У порівнянні з попередніми роками, стріляти стали менше, але про масштабне перемир'я говорити все одно рано.
Ознак того, що російська влада в 2021 буде більш поступливою, не спостерігається. У новому році Кремль збереже стратегічний курс на легалізацію бойовиків в державному тілі України, паралельно вдосконалюючи власні механізми контролю над ОРДЛО. Ідеальний варіант для Москви - формальне відновлення українського суверенітету над окупуваним Донбасом при фактичному керівництві з Москви.
Наприкінці 2020 року Володимир Путін переформатував вертикаль управління "республіками", заснувавши міжвідомчу комісію з питань сприяння міжнародного розвитку на чолі з заступником голови адміністрації російського президента Дмитром Козаком. Формально комісія повинна була стати аналогом американського USAID. З огляду на те, що нею керує російський куратор ОРДЛО, основний фокус буде зроблений на Україні.
При цьому Москва, перебудовуючи управлінську вертикаль, зайняла вичікувальну позицію, розраховуючи, що час грає проти Києва. "У наступному році ми залишаємося в межах колишнього сценарію - "ні війни, ні миру" на Донбасі. У 2021 році, навіть якщо пройдуть зустрічі (глав держав, - "Апостроф") в рамках "нормандського формату" і сторони скажуть, що необхідно домовлятися, швидких результатів чекати не варто", - говорить "Апострофу" експерт з питань зовнішньої політики "Українського інституту майбутнього" Ігар Тишкевич.
Легалізація окупантів
Для досягнення зазначеної мети (легалізація бойовиків) Москва в наступному році спробує вирішити кілька завдань. Ключова - зміщення фокусу дискусії з зустрічей політичних радників в рамках "нормандського формату" на обговорення в рамках Тристоронньої контактної групи (ТКГ).
"РФ буде намагатися всіляко зміщувати центр прийняття політичних рішень в ТКГ. Переговори за 2020 рік показали, що всі політичні теми перенесли саме туди. У наступному році ми побачимо спроби конструювання додаткових форматів, формування спільних з представниками "республік" інспекцій, що є саме політичним, а не технічним питанням", - сказала в бесіді з "Апострофом" аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.
За словами експерта, Офіс президента, дипломати і міністерство у справах тимчасово окупованих територій формально декларують, що в рамках ТКГ обговорюються тільки технічні деталі, а вся політика залишається в "нормандському форматі". На ділі все відбувається інакше, і така тенденція збережеться і в наступному році.
Ще одна найважливіша задача Кремля - легалізація незаконних збройних формувань ОРДЛО як повноправних учасників засідань в Мінську, що дасть змогу РФ заявити про початок "прямого діалогу" Києва з Луганськом і Донецьком. Втім, поки що реальних можливостей здійснити цей план у Москви немає. Хоча б через жорстку позицію українських представників Донбасу в ТКГ. Йдеться про Сергія Гармаша та Дениса Казанського, які оперативно повідомляють про всі загрози медіа.
Блокування "нормандського формату"
Також в новому році Москва гарантовано продовжить використовувати "нормандський формат" як політичну приманку для Офісу президента Зеленського при фактичному блокуванні зустрічей. Росіяни демонстративно маніпулюють політичною залежністю Офісу президента від зустрічей в рамках "нормандського формату", які необхідні для демонстрації наближення обіцяного миру на Донбасі. У Кремлі продовжать робити вигляд, що зустріч президентів Володимира Зеленського та Володимира Путіна потрібна більше Україні, ніж РФ.
На жаль, але в Офісі президента замість того, щоб зробити паузу, продовжують демонструвати, наскільки їм конче потрібен черговий саміт. Глава ОП Андрій Єрмак днями повідомив, що нова зустріч політичних радників по Донбасу в "нормандському форматі" може відбутися вже в січні 2021 року. За його словами, в даний час попередньо узгоджені чотири точки розведення сил на лінії зіткнення на Донбасі. Але, схоже, щоб "висмикнути" росіян на саміт, цього занадто мало.
"Канал комунікацій Єрмак-Козак збережеться, але його вплив ослабне. З точки зору Дмитра Козака, Андрій Єрмак - людина, яка не здатна реалізувати попередні домовленості. Взяти хоча б для прикладу історію з проектом" консультаційної ради". Москва буде тиснути далі, вимагаючи виконання обіцяного, але для росіян це вже пройдений етап. І якщо ми подивимося, які матеріали генерують російські аналітичні центри, то має місце зміна риторики. Вони перестали сподіватися на те, що чинна українська адміністрація дотримується даних раніше обіцянок", - говорить Марія Кучеренко.
У наступному році Кремль, як відзначають спостерігачі, може комбінувати дипломатичний і силовий тиск за допомогою ескалацій на лінії розмежування з наступним висуванням політичних вимог. Їх перелік у 2021 році, як писалося вище, в цілому залишиться незмінним: "прямий діалог" Києва, Луганська та Донецька, внесення "особливого статусу" в українську Конституцію, а також проведення місцевих виборів в ОРДЛО без виведення російського окупаційного контингенту. Чи підуть на Банковій на поступки по якомусь із цих питань? На даний момент це виглядає майже нереальним.
