Протягом всього політичного сезону Верховна Рада не змогла продемонструвати ефективну роботу та прийняти необхідні для масштабних реформ законопроекти. Це пов’язано як із відсутністю у бюджеті коштів, необхідних для фінансування реформ, так і з намаганням влади зберегти стару систему. Опозиція замість того, щоб контролювати роботу влади, реєструє безліч законопроектів, які не мають сенсу та потрібні лише для піару їх авторів. Остання надія суспільства відносно ВР - те, що вона почне краще працювати з наближенням виборів.
Протягом першого півріччя цього року Верховна Рада працювала помірковано та здебільшого ухвалювала законопроекти, які стосуються молодіжної, промислової, бюджетної політики та децентралізації. Ударно Рада працювала лише в останній тиждень сесії, коли депутатам вдалося в першому читанні прийняти законопроекти з пакетів медичної, пенсійної, судової реформ та закон про Конституційний суд, який має досить кардинально реформувати цю структуру. Опоненти звинувачують президента в намаганні монополізувати Конституційний суд. Крім того, там був суперечливий пункт про призначення омбудсмена шляхом відкритого голосування, що суперечить настановам Верховного комісара ООН з прав людини. Раніше Верховна Рада обирала уповноваженого з прав людини шляхом таємного голосування. Натомість в цю редакцію закону про Конституційний суд внесли норму про обрання омбудсмена шляхом відкритого голосування. Це фактично є ознакою посилення політичного тиску. Раніше депутати не несли відповідальності за особисте голосування, натомість зараз це буде очевидним.
Цьому сприяли певні кулуарні домовленості та відсутність довіри між ключовими коаліційними фракціями в парламенті - "Народним фронтом" Арсенія Яценюка та "Блоком Петра Порошенка". НФ вимагав саме такого формату обрання омбудсмена через те, що ключовий кандидат на цю посаду - нардеп від "Народного фронту" Людмила Денісова. Грубо кажучи, щоб БПП не зрадив та не вдався до маневру і не призначив свого представника на посаду омбудсмена. Така внутрішня кухня там мала місце.
Однак Верховна Рада не дійшла до розгляду законопроектів щодо освітньої та земельної реформ. На цій сесії по виборчій реформі не було жодного законопроекту. Також не ухвалили жодного законодавчого акту, який би запустив процес масштабної приватизації в країні.
Насправді, причини очевидні. На реформу освіти немає коштів, за підрахунками прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, ця сума становить $3 мільярди. Щодо приватизації, то зрозуміло, що транспарентна приватизація перекриє контроль над фінансовими потоками з боку політичних сил, кожна з яких має свого куратора та свій менеджмент на державних підприємствах.
За підрахунками прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, на реформу освіти необхідно
$3 мільярди, яких у держави немає. Фото: ВРУ
Щодо виборчої реформи, то зрозуміло, що провладним силам в парламенті вона не є вигідною. Бо в будь-якому разі буде акцентуватися на скасуванні мажоритарної складової виборчої системи, а саме провладні партії завжди здобувають найбільшу кількість мандатів завдяки мажоритарній системі.
Найбільш резонансними були законопроекти про інтеграцію України до НАТО та скасування так званого "закону Савченко", прийняття законопроекту про ринок електроенергії, про єдиний реєстр військовозобов’язаних тощо.
Одним з найбільших провалів у роботі Ради стало кадрове питання. Не відбулося жодного призначення по ключовим постам, які сьогодні в країні є вакантними. Зокрема, вакантною залишається посада глави Нацбанку - Валерія Гонтарева написала заяву про звільнення, але жодних кадрових призначень ми досі не побачили. До того ж вже минуло три роки з того моменту, коли закінчився строк повноважень голови Центральної виборчої комісії та більшості її членів. Дев’ять членів Рахункової плати, в тому числі її голова, також не призначені - Верховна Рада в червні оголосила повторний конкурс. Цікавий момент в тому, що права цього органу розширилися, внаслідок чого відбувається така кулуарна боротьба за контроль над Рахунковою палатою, тому немає жодних призначень.
Залишаються вакантними три посади в уряді - міністра охорони здоров’я (Уляна Супрун з 1 серпня 2016 року тимчасово виконує обов’язки міністра охорони здоров’я), міністра інформаційної політики (31 травня 2017 року керівник МІП Юрій Стець подав у відставку), міністра аграрної політики (23 травня 2017 року керівник Мінагрополітики та продовольства Тарас Кутовий подав у відставку).
Не призначені деякі члени Конституційного суду. Крім того, ми знаємо, що парламент не призначив аудитора НАБУ.
З одного боку, зрозуміло, для того, щоб зробити відповідні призначення, потрібно довго торгуватися та проводити складні переговори, що досить складно в умовах тієї кон’юнктури, яка склалася в парламенті. З іншого боку, вакантність деяких посад вигідна президентові, наприклад, у Конституційному суді та ЦВК. Це дає змогу тиснути на цих людей, тримати їх на гачку та стимулювати їх ухвалювати необхідні президентові рішення.
Найголовнішою подією сезону стало голосування та дебати про зняття депутатської недоторканності та притягнення до кримінальної відповідальності депутатів. Насправді розгляд цього питання був досить систематичним, а результати голосування були очікуваними. Верховна Рада не могла захистити всіх своїх колег та не прийняти рішення по жодному депутату, бо це б означало повну дискредитацію вищого законодавчого органу. З іншого боку, голосування за всіх означало би створення небезпечного прецеденту для подальших чисток у парламенті. Тому по жодному депутату, крім Михайла Добкіна ("Опозиційний блок"), не було прийнято рішення про арешт та затримання. А це ключовий пункт в усьому процесі розслідування. Якщо ВР не дає дозволу на затримання та арешт, то депутати можуть впливати на свідків, виїжджати за кордон - їх ніщо не обмежує.
Очищення парламенту - потрібна справа. В рамках масштабної боротьби з корупцією НАБУ показує свою роботу, Генпрокуратура - свою, генпрокурор Юрій Луценко здобуває свої дивіденди. Але винесення цих питань у саму фабулу розгляду ключових для країни законопроектів було не досить вдалим через те, що відволікло увагу громадськості та політиків, зайняло багато часу та відволікло увагу від обговорення та прийняття надважливих та реформаторських законопроектів - медичної, освітньої та земельної реформ.
Голосування показало, що в країні назріло спрощення питання притягнення депутатів до кримінальної відповідальності. Зараз це дуже складний та тривалий процес, що обмежує можливості правоохоронних органів. З іншого боку, постає питання, що робити з депутатською недоторканністю. В країні переважає думка, що її взагалі потрібно скасовувати - це базова вимога громадськості та вимоги самих нардепів. Однак практика існування депутатського імунітету є досить поширеною гарантією виконання депутатських зобов’язань в розвинених країнах. Інша справа - обсяги цього імунітету. Наприклад, можна передбачити затримання депутата на місці скоєння злочину. Можна про це інформувати спікера парламенту, як це робиться, наприклад, у Фінляндії. Можна закріпити індемнітет - депутат не несе відповідальності за свої рішення та висловлювання в парламенті під час виконання службових обов’язків. Такого обсягу депутатської безвідповідальності, що існує у нас, немає в жодній розвиненій країні світу.
Ще один цікавий момент, який зафіксувала кампанія зі зняття депутатської недоторканності - спротиву з боку Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради не було лише у випадку розгляду подання на зняття недоторканності з нардепа Борислава Розенблата. Не було тому, що цю справу НАБУ розслідувало разом з детективами ФБР, і там зібрали досить вражаючу доказову базу. Безумовно, всі матеріали, які продемонстрували, не викликали сумніву. Це певний урок для НАБУ - щоб без особливих перешкод досягати мети, притягувати депутатів до відповідальності, потрібно створювати величезну доказову базу. Вони мають для цього таку можливість - співпраця з ФБР та Інтерполом, а також іншими провідними правоохоронними установами світу.
Спротиву Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради не було лише у випадку розгляду
подання на зняття недоторканності з нардепа Борислава Розенблата. Фото: УНIАН
Підбиваючи підсумки політичного сезону, слід звернути увагу на роботу самого парламенту. Статистика тут дуже невтішна - 45% народних депутатів відвідали менше половини всіх пленарних засідань та проголосували менше, ніж за половину всіх законопроектів. Коефіцієнт корисної дії депутатів є вкрай низьким. Також депутати зловживають своєю позірною законотворчістю - з лютого по липень нардепи зареєстрували 605 законопроектів. Це так званий законодавчий спам - законопроекти, які є другорядними. Тут ще існує одна проблема - Верховна Рада не має чіткої стратегії прийняття законодавчих актів. Депутати реєструють в комітетах все, що бажають. Більшість законопроектів реєструє опозиційний табір, щоб продемонструвати свою законодавчу активність та пропіаритися. Інколи таким чином депутати намагаються саботувати роботу Ради. Наприклад, до такої тактики вдалася фракція "Батьківщина" - під час обговорення законопроекту про Конституційний суд вони внесли до цього законопроекту десятки правок, щоб затягнути його розгляд та не дати йому можливості пройти в парламенті.
Все це свідчить про кризу парламентаризму в країні та призводить до того, що, за найоптимістичнішими соцопитуваннями, парламенту сьогодні довіряють кілька відсотків громадян. Збереження тенденції девальвації довіри до парламенту лише поглиблюватиме кризу парламентаризму. Також не слід сподіватися на якісь інструментальні способи вирішення цієї проблеми - впровадження механізмів дисциплінарної відповідальності не змінить ситуацію. Легких шляхів подолання цих проблем не існує. Єдине, на що варто сподіватися українському суспільству - мобілізація та консолідація провладних сил з наближенням передвиборчого циклу.
