В Америці всі тільки й чекають, щоби Путін ввів нові війська в Україну - Олексій Арестович

Менше двох тижнів залишилося до початку російсько-білоруських навчань "Захід 2017", в яких вбачають військову загрозу для України та країн Балтії. Військовий експерт і блогер ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ в першій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів, чого варто побоюватися Україні, до чого прагне російське керівництво, розгойдуючи ситуацію по всьому світу, і яку відповідь дадуть на Заході, якщо Росія введе нові війська на Донбас.

- Олексію, все ближче російсько-білоруські навчання "Захід 2017". Раніше ви попереджали про м'яку окупацію Білорусі й загрозу для України під час цих навчань. Як ви зараз оцінюєте таку можливість?

- Ми маємо два забавних випадки за цей тиждень. Перший – коли нашого юнака виманили та викрали на території Білорусі. І друге – коли начальник білоруського Генштабу заявив, що на кордоні з Рівненською областю – база "Правого сектора", і тому потрібно проводити навчання. Знайома риторика.

Ми можемо констатувати, що представники вищого керівництва силових структур Білорусі є співучасниками російських злочинів. Білоруські силовики зайняли в масі своїй проросійську позицію, принаймні на рівні керівництва. Тепер можна ставити наступне запитання: а наскільки політика Лукашенка може бути в цьому випадку самостійною? Після тих обіцянок, які він давав у Києві, інтеграційних, економічних тощо, чи не прокинеться Олександр Григорович завтра з наручниками на руках як зрадник білоруського народу і Союзної Держави [Росії та Білорусі]? Ми не знаємо поки ще, як Білорусь вчинить, але те, що білоруські силовики однозначно стають, судячи з останніх фактів, на бік Російської Федерації, не може нас не турбувати. А також всіх, хто межує з Білоруссю – країни Балтії, Польщу і так далі.

- Чого побоюватися Україні?

- Україні побоюватися того, що в нас замість достатньо дружньої держави або принаймні нейтральної, яка забезпечувала паливом українську армію (ми ж його в Білорусі закуповували), з'являються ворожа держава і військова небезпека на північному кордоні. А якщо додати кількість білоруських силовиків до російських, то неприємно стає.

- А як щодо вашого прогнозу про м'яку окупацію Білорусі?

- Тут же момент такий – що розуміти під окупацією? Заїхали танки та стали на кожному перехресті?

- А що ви мали на увазі?

- Я мав на увазі наступне: Росія почала велику спецоперацію із захоплення і управління білоруською зовнішньою і внутрішньою політикою. Де-факто – це позбавлення Білорусі суверенітету за збереження його де-юре і все більше перехоплювання важелів реального управління політикою Білорусі. Тобто Росія реально починає керувати внутрішньою і зовнішньою політикою Білорусі.

Окупація – це просто гучний медіатермін. Мова йде про перехоплення управління білоруською політикою. Для цього не потрібно застосовувати танки, для цього не потрібно навіть перекидати війська. Це робиться сукупністю засобів, наприклад, найкращий спосіб – це грамотна робота з силовиками. За тим же принципом, як це було проведено в Криму. Ось в Дагестані загинуло два офіцери колишньої кримської "Альфи", які зрадили українській присязі та перейшли на російський бік. І 90% кримського складу СБУ перейшло на бік Росії. А чому вони перейшли? Тому що їх правильно вмовляли довгий-довгий час. Морально розкладали, співали, купали, пояснювали – працювали. І це набагато вигідніше. Усі ці засоби проти білоруських силовиків і політиків Росія давно застосовує.

- Для чого це Російській Федерації зараз? Наскільки ми знаємо, Лукашенко і так в принципі достатньо зговірливий.

- Їм це зараз – з тієї ж самої причини, чому їм це потрібно з 2005 року. Росія почала стратегічний контрнаступ проти Заходу. У 2005 році було ухвалене таке рішення, після першого нашого Майдану. Вони злякалися, думали, що НАТО порушує свої обіцянки щодо нерозширення на схід, що були дані після виведення радянських військ з Німеччини.

Ось дивіться: Путін накопичив трильйони доларів, усі свої особисті проблеми вирішив, усе в Росії заспокоїлося, він сидить - і чим йому займатися?

- Білорусь захопити?

- Ні, чим взагалі займатися в житті? Що робити в такій ситуації? В тебе немає і ніколи не буде жодних побутових проблем, у тебе величезна країна з ядерною зброєю, ти там все затоптав, все витоптав.

- Але ситуація в Росії зараз теж не найкраща.

- А що значить "найкраща"? У село Крюкове Оренбурзької губернії не провели газ – так це не рівень Путіна.

- Протести, Навальний...

- Так це одна вежа воює з іншою за наказом того ж Кремля. Ну, чим займатися? А для цієї людини розвал Радянського Союзу був головною геополітичною катастрофою 20 століття і головною особистою трагедією. Він про це прямо заявляв – особиста трагедія. І ось ви маєте трагедію, яка болить і не збирається вас відпускати, і маєте всі ресурси для того, щоб з цією трагедією розібратися. Що буде наступним кроком?

Він починає відновлювати Радянський Союз і починає контрнаступ на Захід. Завдання – часткове відновлення Радянського Союзу, розвал Заходу, його наднаціональних блоків або їх суттєве ослаблення і новий етап переділу світу. Багатополярний світ – це головна фішка, про яку всі триндять вже довго – від Дугіна до Суркова, Жириновського і Рогозіна. І ця програма почалася в 2005 році. Я ж не дарма їздив в Москву в лютому 2005 року і з ними усіма спілкувався безпосередньо.

- З ким?

- Дугін, Затулін, патріарх Кирил і так далі. З усією цією публікою ми поспілкувалися.

- А ви як хто їздили?

- Як товариш [Дмитра] Корчинського. Він їздив вирішувати свої проблеми, а я поїхав подивитися. Це була унікальна можливість подивитися зсередини на ворогів, які ухвалюють рішення. Усе було зрозуміло відразу, що вони будуть робити. Було зрозуміло, вони прямим текстом говорили, не соромлячись.

- Таке збирання земель – це реалістичний план або нездійсненна мрія Путіна?

- Це інструмент. Що найголовніше потрібно зрозуміти про цю гру? Потрібно зрозуміти, що вона розрахована на дуже довгий термін. Ця гра розрахована десь до 2030 року. Вона стратегічних масштабів.

І, зверніть увагу, це означає, що ці люди не дочекаються результатів цієї гри. Що їм залишається? Отримувати задоволення від процесу. Усі болісно намагаються розгадати цілі Російської Федерації. А навіщо їх розгадувати? Вони тащаться від самої гри. Вони не доживуть до результату. Якщо зараз це все припинити, то в цих людей ніколи в житті більше нічого цікавого не буде. Навіщо ж відмовлятися? Ви в житті переживете ще дуже багато цікавих моментів. Можливо, я переживу парочку цікавих моментів. А вони вже нічого не переживуть цікавішого. На Марс вони не полетять, їм це нецікаво, а от відіграти головну рану життя, головну катастрофу – розвал Союзу – це дуже привабливо, коли в тебе трильйони, армія, коли, як вони вважають, з тобою серйозно нічого не зроблять, тому що в тебе є ядерна зброя.

- А посилення санкційного режиму? Персональні санкції.

- І що? Бідний Путін не поїде до Франції? Так він вже їздив до Франції. Його все одно запрошують на переговори і так далі. А доля багатостраждального російського народу, який не купить собі черговий сир для бутерброда, нікого не хвилює. Російський народ ще і не таке терпів, потерпить ще трошки. До того ж він радий боротися, він же підтримує щосили цю боротьбу проти страшного НАТО.

Так що люди грають у найцікавішу гру в своєму житті, марно очікувати, що вони ось так просто її припинять. А чим далі займатися? Якщо вони зараз це припиняють, то все – життя скінчилося і нічого більше цікавого не буде.

- Це, можливо, пояснює певну хаотичність в ухваленні рішень.

- Ніякої хаотичності там немає. Там є дуже чітко виражений план, і вони практично не зробили жодної помилки. Жодної. Хоча не завжди збувається те, що вони запланували. Наприклад, вони зараз програли в Чорногорії, де намагалися зробити розстріл парламенту, щоб вона не вступала в НАТО. І їх зараз судять, у тому числі двох офіцерів російського ГРУ. Це вдала операція або невдала, як ви вважаєте? Їх зловили й викрили на стадії підготовки. Чорногорію прийняли в НАТО, кошмар! Треба лити сльози чи можна нагороджувати людей, які це все організовували?

Це і є сутність гібридної війни. Ви ніколи не дізнаєтеся, це перемога чи не перемога, і які віддалені наслідки будуть у провалу або успіху. У звичайній війні ви взяли ворожу столицю, розгромили ворожу армію – ура. Ну, добре, американці розгромили армію і повісили Саддама Хусейна в Іраку. Вони перемогли чи ні? Тепер ми маємо ІДІЛ. А кістяк ІДІЛ – це колишня спецслужба Саддама, тому вони так добре діють. І там заварилося ще на 20-30 років. Так що – це поразка чи перемога? У гібридній війні не буває ні поразок, ні перемог. Ось американці нову стратегію щодо Афганістану оголосили. Вони перемогли в Афганістані чи ні? Незрозуміло зовсім. Усі кризи йдуть на колишніх фронтах "холодної війни": Корея, Афганістан, Близький Схід, Югославія. Зараз Боснію і Герцеговину росіяни почали качати.

А можна ще в Центральну і Південну Америку спробувати потрапити. Повідомлення прийшло, що в самій Америці є воєнізовані російські табори - "Юний десантник" і так далі. А до цих безладів, які були там у зв'язку з пам'ятником [командуючому армією конфедератів у США] Роберту Лі, у якийсь момент і росіяни могли підключатися, я підозрюю. До речі, той чувак, який це все організовував, одружений на російській тітці, яка дуже близька до певних кіл. Самі росіяни ще й ведуть громадянську війну всередині Америки. У них повно інструментів впливу, величезна кількість грошей, величезна кількість дурнів в Європі, які цілком і повністю від них залежать, ще з 70-х років, коли Радянський Союз почав продавати нафту і газ. Ми звикли скаржитися, що українські олігархи залежні від Росії. Ми просто не знаємо, що в Європі робиться. "Шредерізація" Європи досягла такого рівня, що вже три покоління цих шредерів є, три покоління магнатів, політиків та економічних титанів залежать від Росії. Вплив Росії на Європу глобальний. Навколо Європи крутяться трильйони російських грошей, за найскромнішими підрахунками. Ви уявляєте рівень впливу?

- Але вибори у Франції показали, що не такий вже він і сильний?

- А що вони показали? А чому ви вважаєте, що вплив – це коли переміг безпосередньо ваш кандидат? Цей вплив здійснюється точно так само, як і на офіцерів кримської СБУ. Формально вони при владі, до них просто приходять "дядьки", п'ють коньяк, гуляють парком і розповідають за життя. А потім, у потрібний момент, ці люди ухвалюють потрібне рішення.

- Франція себе ще покаже.

- Ні, ніхто ж не заперечує, що не вся Європа така. Я кажу, що вплив російський величезний. Це не означає, що вся Європа біжить на поводу у Росії безпосередньо. В неї є своя політика, своя гра. Але тим не менш на цю політику дуже сильно впливають.

От ви ніколи не задавалися питанням, чому Північна Корея завжди запускає ракети у бік Японії? Адже їх можна пустити в дуже багатьох напрямках. Чому ж у бік Японії?

- Прицілюється в США?

- Ні, тому що Північна Корея – це маленький пітбультер'єр Китаю і частково Росії. А принади китайсько-японських відносин дуже давно відомі. Вони 5000 років один одного ненавидять і ще 5000 років будуть один одного ненавидіти. Ні Нанкінську різанину, ні взагалі всю систему відносин ніхто не збирається пробачати.

Ось у світі таке бурління йде. У цьому бурлінні практично скрізь є Росія. Володимир Володимирович ходить великою картою, рухає фішки і йому добре. Звичайно, не так добре, як могло би бути, але, в принципі, добре. А крім того, величезне море силовиків це все підпихає. Ні, там є ліберальна Росія, в тому числі та, що торгує із Заходом, яка не дуже задоволена. [Голова правління Сбербанку Росії Герман] Греф, напевно, не любить сидіти під санкціями і, швидше за все, любить їздити в Силіконову долину, набиратися там досвіду і проводити форуми.

Але там дуже багато товаришів у погонах, які заробили собі гроші, квартири, вплив на першій Чечні, на другий Чечні, Південній Осетії, Молдові і всьому іншому. Вони кажуть: "Звичайно, давайте воювати". І ніхто не збирається заспокоюватися, всім добре. Вони тащаться від того, що відбувається, від самої гри. Усі при роботі, усі заробляють бабки. В офіцера ФСБ або російської армії імперська ж свідомість. Що йому робити у житті, якщо армія не воює? Імперія повинна воювати, просуватися і завойовувати. А тут Володимир Володимирович дає можливість. Ура, давайте, клас!

Ось вам і Білорусь. Білорусь – взагалі "наша споконвічна земля", це ж Русь, просто біла, потрібно забрати. Не забрати, так впливати. А на шаховій дошці який це вдалий хід. Ми погрожуємо одночасно Польщі, країнам Балтії та Україні. Це сильний хід, відразу три шахи в різні сторони, три фігури під загрозою – клас.

- Повернемося до наших проблем. До Верховної Ради незабаром внесуть законопроект про реінтеграцію ОРДЛО, яким зокрема Росія визнається агресором. Як оцінюєте це рішення?

- Як жінка вписує батька в свідоцтво про народження дитини? Кого назве. Тато потім, якщо не хоче бути батьком, повинен доводити, що він – не батько, проводити генетичну експертизу. Так працює сімейне право в сучасному світі. Те ж саме в міжнародному праві. Коли я кажу, що ви – агресор, то я не повинен доводити, що ви – агресор. Ви відразу агресор для всіх суб'єктів міжнародного права. А якщо ви хочете довести, що ви – не агресор, то вам потрібно довго і нудно доводити, проводити експертизу і так далі. А хто за Мінськими угодами Росія? Посередник. І раптом посередник стає агресором. Що відбувається з Мінськими угодами?

- Вони стають недійсними?

- Де-факто недійсними.

- Чому тоді ми раніше на офіційному рівні не визнали Росію країною-агресором?

- Сума зовнішніх і внутрішніх факторів не дозволяла нам цього зробити.

- Що це за чинники?

- Внутрішній фактор – позиція Ріната Ахметова і всієї м'якої "вати", його політичних представництв, бізнес-представництв, які не бажають визнавати цю територію окупованою, тому що відразу проблематизується рух товарів і послуг, від яких вони заробляють.

А зовнішній фактор – нас дуже просили цього не робити адміністрація Обами, а також Меркель і Олланд. Тепер ситуація змінилася. Захід, принаймні США, зрозуміли, що так далі не можна, що йде наступ не на Україну, а проти них, і влупили санкції, дуже сильно підвищивши ставки. І тепер за погодженням із союзниками ми нарешті ухвалюємо таке рішення, тому що внутрішня і міжнародна обстановка цьому сприяє.

Ми, звичайно ж, хотіли б інші якісь кроки, наприклад, ядерний удар по Кремлю, але такі речі не робляться. Це завжди дуже складна шахова партія. Ось тепер можна. Тепер Мінським угодам ми махаємо ручкою, Росія – окупант. А це що означає? Бідна Німеччина починає рвати волосся і всі ці "шредерізовані" європейці починають збирати аналітичні штаби, політичні консультації, нескінченні тристоронні зустрічі, "Мінськ", щоб виробляти нову позицію, тому що Росія – вже агресор. А агресору не можна тиснути руку і так просто з ним цілуватися. Треба запроваджувати нові санкції. Півроку вони побігають, порадяться, тим часом пройдуть вибори в Росії, а ми вступаємо у квітні 2018 року в нову політичну реальність. Вона почнеться з того, як ми ухвалюємо цей закон. Тоді Росія – агресор, і буде зовсім інша розмова.

- Поясніть, як це впливає на Мінські угоди? Адже ухвалює такий закон одна сторона.

- Так підступно влаштоване міжнародне право. Ось воно таке підле в цьому сенсі. Ви кажете: це – агресор. І все – агресор.

- І його не пускають за стіл переговорів?

- Його пустять, тому що переговори ведуться навіть з агресором. Але з ним вже розмовляють як з агресором, а не як з посередником, який "я тут типу ні при чому, я просто хочу навести лад".

Уявляєте ситуацію: Україна – це така велика квартира. У квартирі вибивають двері і заходять 20 озброєних чуваків, які займають передпокій і частину кухні. І приходить ЖЕК, що є посередником при переговорах, а ці 20 чуваків, які курять на вашій кухні, не дають вашим дітям пройти на кухню і до ванної, кажуть: "А ми тут посередники. Чого ви пред'являєте претензії?" Ну що ж ви так ображаєтесь? Це просто посередники. Вони зайняли пів вашої квартири і таким чином є посередником. А тепер ми кажемо: ні, це – дядьки, які увірвалися в квартиру, вибили двері та зайняли її частину. З ними розмовляють, але розмова зовсім інша. І правила змінюються. Американці вже змінили ці правила. Тепер ми закріпимо статус. Ось [спецпредставник Держдепартаменту США щодо України Курт] Волкер дав інтерв'ю Financial Times.

- Як ви, до речі, оцінюєте його заяви? США готові активніше зараз брати участь?

- Справа ж не в інтерв'ю. Коли Конгрес США ухвалив рішення про нові санкції проти путінського режиму, там було два дуже цікавих пункти. Перший: 180 днів – і публікація результатів розслідування розвідки США про те, як Путін і вся ця верхівка грабували російський народ, кого на які схеми вони в світі підсаджували. Обсяг розслідувань, ось нещодавно оголосили, - це трильйон доларів. Я думаю, що там набагато більше, але тим не менш. Як ви думаєте, що буде думати частина російського народу, яка після одного фільму про Дімона (прем'єра РФ Дмитра Медведєва, - "Апостроф") вийшла на протести в 90 містах? А коли вона дізнається, що їх грабували 18 років поспіль? Тут Дімон відпочиває.

- А що буде?

- Ніхто не знає, що буде. Але Росія приймає терміново на озброєння Росгвардії нові машини з розгону протестів і дає їм дозвіл стріляти в натовп, де перебувають жінки, старі та діти. Припустимо, в самій Росії нічого не сталося, режим все задавив. Але встановлений чіткий зв'язок, наприклад, між російським кримінальним походженням певних коштів і роботою з цими коштами італійців, французів, німців, бразильців, японців. Це мегагейт. І американці кажуть: оскільки ви з кримінальними російськими грошима працюєте, ми на вас накладаємо санкції. Вони отримують інструмент не просто Росії по шапці дати, а всім афілійованим з Росією. Це макросвітова дія.

І слова Волкера – це всього лише маленька супроводжувальна медійна заява. Важливіші санкції, це безпрецедентне підняття ставок. А Волкер говорить прямо: "На Донбасі точно така ж окупація, як і в Криму. Ніякої різниці". А зауважте, європейці намагаються проводити різницю між цим. І тут ще Україна офіційно визнає, що ця територія окупована. Що відбувається? Погоджена дія США і України, яка перевертає міжнародну ситуацію навколо окупації Криму і Донбасу, навколо політики Росії у Східній Європі.

- Як це на практиці нам допоможе?

- Після таких приколів, наприклад, можна спокійно давати летальну зброю для оборони від агресора. Давати летальну зброю для оборони від посередника – якось дивно, а від агресора – цілком можна.

- Значить, ви вважаєте, що досі не дали тому, що офіційно не визнали Росію агресором?

- Не дали з сукупності причин, але в тому числі з цієї. А тепер – усе, окупація, агресія, потрібно допомагати. Друге – можна сказати Росії: "Товариші, тут у нас є новий цікавий пакет санкцій для вас спеціально приготований. Ви ж – агресор".

- Ви думаєте, що в Кремля не буде чого протиставити?

- Вони щось протиставлять, звичайно, це і є велика гра, яка ведеться.

- Як Кремль відреагує, якщо США ухвалять рішення все-таки дати Україні летальну зброю?

- А що вони можуть зробити? Давайте перерахуємо: вони можуть спробувати зробити нову Чорногорію в Європі. Вони й так зараз качають Боснію і Герцеговину, бо та вже зібралася в НАТО. Спробують створити угруповання, що буде загрожувати Прибалтиці. Будуть підкуповувати ультраправі та ультраліві партії в Європі, щоб ті качали політичну ситуацію, будуть замовляти і здійснювати теракти по всьому світу. Ще більше зброї підкинуть в Афганістан талібам. Вони будуть ще більше капостити з курдами.

- А навіщо Росія влаштувала військові маневри та стрілянину в Криму?

- Доктрина гібридної війни передбачає масу дій військового характеру, наприклад, стримування. Стримуванням є польоти стратегічних бомбардувальників, наприклад. Вони літають вздовж берегів країни-агресора, патрулюють там з ядерною зброєю на борту і показують, мовляв, ми готові в разі чого.

- А що означає стримування? Адже Україна не йде війною на Крим. Навіщо ці дії?

- Вони стримують "агресивний блок НАТО", а також Україну, тому що в Очакові будується військово-морська база. І будує її батальйон морської піхоти США, інженерно-будівельний (інженерні війська ВМС США будують в Очакові Центр оперативного управління флотом для Військово-морських сил України, - "Апостроф").

- Це як помахати прапорцем – ми тут, якщо що?

- Так, це шахова партія, вона в основному полягає не в знятті фігур, а у створенні загроз. Колись у військовому училищі сказали: "Нам би повоювати, а то все життя прослужити – і ніякої війни". А нам відповіли: "Діти, ви нічого не розумієте, війна є завжди, просто буває відкрита війна, а буває не відкрита, але вона є завжди, війна йде безперервно". Просто буває гаряча фаза війни, а буває негаряча. Негаряча фаза війни деколи буває набагато небезпечнішою і драматичнішою. А в силу того, що вона непомітна, що люди і окремі політики не розуміють цього, потім ми виявляємося до гарячої фази не готовими. Збройні сили нам розклали, розвалили економіку, запустили ворожі війська, ФСБ, прибрали війська з кордону тощо. Скільки дурниць було зроблено. Тепер ми маємо те, що ми маємо. Прихована фаза набагато небезпечніша, ніж гаряча. Ось вона зараз ведеться скрізь, по всьому світу, по всіх колишніх фронтах "холодної війни". Ще Африку не чіпають поки і Монголію.

Зараз же маємо явні узгоджені дії частини нової адміністрації США і українського істеблішменту, які і Росію, і Європу поставлять перед дуже неприємним вибором.

- Розгойдувати ситуацію на Донбасі зараз вигідно Кремлю?

- Що значить розгойдувати ситуацію на Донбасі?

- Активізувати військові дії.

- Більш активні військові дії на Донбасі може зробити тільки російська армія, якщо її туди введуть. Тому що ці гаврики (бойовики так званих ДНР-ЛНР, - "Апостроф") не здатні ні на які активні дії. Вони фізично в меншості, крім того, вони морально розкладені, воювати не дуже хочуть.

- У контексті всього того, що ви сказали, є зараз в цьому сенс?

- Я думаю, що найголовніший сенс для Росії – це трошки підняти рівень насильства на Донбасі і дестабілізувати внутрішню ситуацію: "Знову гинуть наші хлопці". Всіма доступними засобами.

- Рівень насильства – це що значить?

- Зараз 30 обстрілів на добу, а зроблять 60, 90 або 120. Якщо кожного дня будуть гинути українські військовослужбовці, уявіть, яка істерія і рев будуть стояти з боку опозиції, з боку неосудної частини суспільства, яка не розуміє методи роботи спецслужб, не розуміє, що допомагає російським спецслужбам розвалювати ситуацію всередині України, коли розмова заходить про "загиблих хлопців".

На Донбасі нічого всерйоз зробити не можна без введення 20 тисяч російських військ. А це введення буде негайно відстежено і закінчиться дуже погано для Російської Федерації. Відразу. Тим більше, всі тільки й чекають – в Америці і, я думаю, [Еммануель] Макрон теж – щоб вони ввели російські війська. Але їх не будуть вводити. А ось зробити в Білорусі багато, створити загрозу безпосередньо біля кордонів ЄС – це вже зовсім інший розклад. Це нова загроза, з нею цікавіше працювати.

- А чому це не можна робити з боку Балтії?

- Так Білорусь дозволяє зробити цю загрозу, ввести війська в Білорусь. Звичайно, Росія може зібрати під Санкт-Петербургом загрозливе угруповання, так вона і зібрала його. Вона буде з усіх боків погрожувати. Крім того, не забувайте про калінінградське угруповання. Найкоротший шлях – від Калінінграда через Сувалківський коридор в Польщу. Вони планомірно впливають з двох сторін. Це військово-географічна, стратегічна логіка.

Продовження інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом