Діюча влада в особі президента України Петра Порошенка та його політичної сили має симпатії близько 10-12 відсотків виборців, тоді як електоральне поле, на якому грає один з основних опонентів глави держави Юлія Тимошенко, нараховує близько 20 відсотків. В цілому ж напередодні виборів політичне поле України розділилося на п'ять умовних "таборів"-ніш. Як влада та її опоненти боротимуться за крісло президента і Верховну Раду, - в статті експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Петренка на "Апострофі".
Електоральне поле України після Революції Гідності зазнало значних змін. За рік до президентських та парламентських виборів, які заплановані на весну і осінь 2019 року відповідно, зберігаються регіональні відмінності у виборчих симпатіях. Провладна ніша нині нараховує близько 12% і значно поступається лівому, умовно "проросійському" та навіть ліберально-демократичному електоратам. Тож на майбутніх виборах багато залежить від того, як поводитиметься влада.
Ключовими при визначенні головних електоральних ніш є політико-економічні та соціокультурні параметри розподілу електорального поля. І найбільш вдалим видається розподіл електорального поля на п'ять ніш.
Перша ніша - провладний електорат. За експертною оцінкою, що базується на аналізі різних соціологічних даних, мова йде про орієнтовно 10-12% виборців.
В українській політиці традиційно існують група виборців, які завжди підтримують владу, а також елемент використання адміністративного ресурсу на користь провладного кандидата чи політичної сили. В українській новітній історії багато прикладів політичних сил, які грали на феномені провладного електорату, – від добре відомого блоку "За ЄдУ" до "Нашої України" чи Партії регіонів. Попри різні ідеології або ж їх відсутність політики у цих силах були об'єднані однією метою – залишитися при владі та активно використовувати доступ до ресурсів.
Зараз такою провладною партією є "Блок Петра Порошенка", а кандидатом на посаду президента найімовірніше буде діючий президент. Разом з тим, швидке зменшення підтримки Петра Порошенка в українському суспільстві, зростання рівня незадоволення ним, наявність все більшого обсягу компромату та скандалів навколо нього, зростання негативного ставлення до нього з боку західних партнерів можуть зіграти важливу роль у прийнятті ним рішення щодо перевиборів.
Фото: Прес-служба президента
У випадку, якщо сам Порошенко зрозуміє проблематичність свого переобрання – чи на нього буде здійснено ефективний тиск із боку західних партнерів – владний табір може бути представлений іншою особою. Мова йде про генпрокурора Юрія Луценка, з яким, за численними політичними чутками, у чинного президента є "понятійна домовленість" щодо підтримки його кандидатури на посаду президента після завершення політичної кар'єри Порошенка.
Іншими такими потенційними кандидатами від провладного табору можуть бути перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко чи київський мер Віталій Кличко. Однак ймовірність того, що Порошенко не піде на наступні вибори, є низькою. Як і високою є імовірність організації його політтехнологами на зразок Ігоря Гриніва декількох "спецоперацій" з обрання Порошенка, як це було після Майдану, коли в інформаційний простір було вкинуто декілька міфів і легенд, які базувалися на напівправді чи неправді, але забезпечили підтримку Порошенку з боку шокованого Майданом та російською агресією суспільства. Це можуть бути як референдум про вступ в ЄС/НАТО, роздроблення виборчого поля конкурентів великою кількістю кандидатів, так і проголошення дострокових парламентських виборів.
Друга ніша - лівий/патерналістський електорат. На сьогоднішній день ця ніша фактично сконцентрована навколо постаті лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко та складає 20-22% виборців. Альтернативні кандидати на лівий електорат – чи за назвою, чи за риторикою – особливої загрози Тимошенко не несуть.
Найбільшими конкурентами на цьому виборчому полі для Тимошенко та її політичної сили є популісти на зразок Олега Ляшка та його політичної сили. Дискредитаційні кампанії щодо Тимошенко не несуть їй серйозної загрози, однак і потенціал значного зростання її підтримки за межами цієї електоральної ніші є низьким.
Фото: УНІАН
Наступна ніша - правий електорат. Зазвичай ця ніша нараховує біля 10%, однак на наступних виборах можливі коливання від 8 до 12% у залежності від низки обставин.
Цей сегмент виборчого поля буде наступного року переповнений гравцями від традиційної "Свободи" і її лідера Олега Тягнибока, нових сил на зразок "Нацкорпусу" Андрія Білецького чи Дмитра Яроша, який далі асоціюється з "Правим сектором", до олігархічних проектів на зразок партії "УКРОП" чи спадкоємців нинішнього "Народного фронту". Однак на президентських виборах за цей електорат також боротимуться низка нових політиків, які у своїй риториці чи діях апелюватимуть до патріотичних настроїв суспільства. Це можуть бути як представники нинішньої "Самопомочі" на зразок Оксани Сироїд, Семена Семенченка чи Єгора Соболєва, так і несистемні гравці.
Ключовим завданням політиків у цій електоральні ніші стане об’єднання і висунення одного кандидата від правих. Завдання дуже складне, однак участь у виборах вже навіть нинішнього переліку кандидатів ще більш фрагментуватиме цю виборчу нішу та послаблюватиме правих у взаємній конкуренції.
Біло-синій консервативний чи умовно “проросійський” електорат - це четверта ніша, яка значно зменшилась після анексії Криму та початку війни на Сході. Ця ніша недорахує щонайменше до 5 мільйонів виборців чи навіть більше. Однак, навіть за найгіршого розкладу, цей електорат сягатиме не менше 16-18, а то й 20% виборчого поля.
Серед політичних сил на цьому виборчому полі ключову роль відводять "Опозиційному блоку" чи його спадкоємцям, партіям "За життя" та "Основа". Серед політиків особливу увагу викликають Юрій Бойко, якого багато експертів вважають найзручнішим спаринг-партнером для діючого президента у другому турі виборів, Сергій Тарута, Вадим Новінський. Спойлером на цьому фланзі безперечно виступає Вадим Рабінович.
Як і у випадку з правими, ключовим викликом для політиків, що конкурують за цю виборчу нішу, є консолідація навколо одного-двох політиків чи політичних платформ, а також висунення оновленої ідеологічної концепції, сумісної з новітніми викликами.
І п'ята ніша - ліберально-демократичний табір, який завжди нараховував 15-20% електорального поля.
На майбутніх виборах до даного табору можна також зарахувати й тих, хто розчарувалися у всіх представниках нинішньої політичної еліти й очікують на нове обличчя на чолі української держави. Тобто, ця ніша може сягнути 25-30% виборчого поля, і саме позиція виборця з даної частини електоральної ніші визначить долю переможця президентських перегонів.
Саме на цьому полі зараз відбуваються найцікавіші об'єднавчі процеси і потенційно може з’явитися політик, який стане альтернативою представникам олігархічних політичних партій та союзів.
Серед політиків, які могли би представляти цю частину виборчого спектру, слід відзначити найбільш рейтингового з них - Анатолія Гриценка. Також сюди можна віднести і львівського мера Андрія Садового, хоча є серйозні сумніви як щодо його бажання йти на вибори, так і відносно політичної ніші, яку він і його політична сила оберуть. Це може бути ліберальна чи права тобто націоналістична ніша. Крім того, виразником настроїв частини ліберально-демократичного табору може стати і Сергій Тарута.
Зазначимо, що також існують інші індикатори електоральної ідентифікації. Розподіл виборців можливий і за ознаками геополітичного вибору, ставлення до шляхів вирішення питання війни та миру, боротьби чи ігнорування проблеми корупції, економічного популізму чи прагматизму тощо. Але, на нашу думку, процеси консолідації чи "внутрішньовидової боротьби" триватимуть саме у рамках даних електоральних ніш.
Читайте також: Шантаж і залякування: навіщо в Порошенка влаштували ігри навколо дострокових виборів
"Міжнішеві" союзи можливі лише на пізнішому етапі політичної боротьби. Наприклад, після першого туру президентських перегонів чи у процесі формування коаліції після виборів до парламенту. На нинішньому етапі і до першого туру президентських виборів "міжнішеві" союзи не представляють доданої вартості для нинішніх учасників виборчого процесу.
Продовження аналізу політичного поля України напередодні президентських і парламентських виборів читайте на "Апострофі" найближчим часом.
