Володимир Зеленський став головою держави під гаслами "миру" та завершення "епохи бідності". Не маючи можливості виконати обіцяне, в "команді Зе" вирішили погратися в авторитаризм, пропонуючи ввести якісь стандарти для ЗМІ, щоб суспільство отримувало лише "правильну" інформацію. Рейтинг президента падає, а соціальні запити залишаються незмінними: припинення стрільби на Донбасі, підвищення рівня життя і зниження тарифів. "Апостроф" з'ясовував, чим Україні загрожує популізм та авторитарні замашки влади на тлі завищених суспільних очікувань.
Мир на Донбасі та тарифи
За останні декілька днів відразу дві соціологічні служби зафіксували падіння рейтингу президента Володимира Зеленського і влади в цілому.
Київський міжнародний інститут соціології в ході окремого дослідження, проведеного 22-25 листопада, з'ясував, що за останні три місяці рейтинг президента Зеленського "просів" приблизно на 20%. До глави держави в даний час позитивно ставляться 52% респондентів. У вересні цей показник становив 73%, а в жовтні - 66%.
Згідно з опитуванням фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, який був проведений з 4 по 19 листопада, спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, близько 62% респондентів позитивно оцінюють перші кроки Володимира Зеленського на посаді президента, а негативно - 24%.
Від президента, передусім, очікують припинення вогню на Донбасі (74% респондентів), зростання рівня життя (підвищення зарплат та соцвиплат - 51% опитаних), зниження тарифів (37%), покарання чиновників-корупціонерів (35%), відсторонення олігархів від політики (28%).
"Мир на Донбасі, з точки зору основної маси населення, має економічну складову. У суспільстві розуміють, що в разі досягнення миру, буде рости економіка. Мир, як відсутність обстрілів та вбивств, актуальний для тих, хто живе на Донбасі. Для решти - це, головним чином, питання рівня життя", - пояснив "Апострофу" політичний експерт Руслан Бортник.
Як зазначають у Фонді "Демократичні ініціативи", респонденти в основному позитивно ставляться до президентських рішень та пропозицій, які стосуються початку переговорів з російським президентом Володимиром Путіним (позитивно - 75%, негативно - 15%) та рішення щодо відведення військ від лінії розмежування (позитивно - 59%, негативно - 26%).
Громадяни в цілому негативно сприймають пропозиції влади ввести ринок сільгоспземель та скасувати мораторій на її продаж (позитивно - 24%, негативно - 58%), провести приватизацію великих державних підприємств (позитивно - 22%, негативно - 55%), а також легалізувати гральний бізнес (позитивно - 38 %, негативно - 49%).
"Сверхпопулізм" команди Зеленського
Значна частина журналістів та політичних спостерігачів звертають увагу на падіння рейтингу Володимира Зеленського, аналізуючи варіанти, яким глава держави може зберегти обличчя в очах свого різношерстного електорату.
Насправді, падіння президентської популярності - лише частина проблеми. Судячи з опитування фонду "Демініціатив", українське суспільство живе ілюзіями легких рішень для складних політичних та економічних проблем.
Багато в чому така ситуація виникла з вини Володимира Зеленського та його політичної команди. Яскраві гасла "просто перестати стріляти" та завершення "епохи бідності", обіцянки платити вчителям по кілька тисяч євро зарплати і скасувати комуналку для частини населення - лише невелика частина обіцянок, даних "командою Зе" перед президентськими та парламентськими виборами.
"Команда президента використовувала популістську риторику, але потім Володимир Зеленський, схоже, сам повірив в те, що він все це зможе. З одного боку, президент грає роль доброго царя, критикуючи чиновників. З іншого боку, починають проявлятися особисті комплекси, коли Володимир Зеленський під час перепалки на лінїї розмежування казав, що йому вже 42 роки і він "не лох". Він намагається подолати комплекси та самоствердитися", - пояснив "Апострофу" професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду "Демократичні иніціативи" Олексій Гарань.
Володимиру Зеленському, щоб виділитися на тлі інших політиків та утримувати владу, доводиться бути просто "сверхпопулістом", пояснив "Апострофу" керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
"В оточенні президента є люди, які здатні перевершити навіть найяскравіших популістів, які були в новітній українській історії. Це видно по тому, що вони радять президенту. Наприклад, Володимир Зеленський говорить про" референдум "щодо ринку землі, не знаючи, що у нас немає закону про референдум ", - говорить Віталій Кулик.
Мало того, що в українському суспільстві завжди були сильні патерналістські настрої, так Банкова робить все, щоб їм потурати. Володимир Зеленський вдає з себе президента Білорусі Олександра Лукашенка . Його парламентські "слуги", балансуючи на хвилі суспільних настроїв, оголосили своєю ідеологією соціал-лібералізм.
Тепер основне питання полягає в тому, які ризики для країни несуть популізм та авторитарні замашки нової влади на тлі завищених очікувань суспільства? З урахуванням вищевикладеного вимальовуються чотири сценарії розвитку подій.
Сценарій 1. Більше гучних слів
Відповідно до цього сценарію, влада продовжить функціонувати в режимі виборчої кампанії, підміняючи реальні рішення потоками "креативу". Саме це зараз і відбувається.
Офіс президента для утримання рейтингу Володимира Зеленського запустив піар-машину на максимальних обертах: більше відеороликів, гучних гасел та переведення стрілок на уряд, парламент або місцеві влади.
Щойно на Банковій зрозуміли, що падіння рейтингу прискорилося, Володимир Зеленський повернувся до передвиборчої технології - записи коротких відеоблогів. Голова держави запевнив, що буде спілкуватися з громадянами в такому форматі раз на тиждень.
Вже наступного дня він порушив обіцянку, записавши чергове відео, в якому торкнувся теми зарплат бюджетників.
Володимир Зеленський зажадав від Кабміну якомога швидше вирішити питання із затримками зарплат вчителям та медикам. "Я розумію, що у нас новий уряд і дуже багато роботи, але це найважливіші та пріоритетні питання. Я дуже прошу, щоб уряд зібрався і вирішив позитивно, дуже швидко це питання. Вірю та сподіваюся, що ви мене почули", - заявив голова держави.
У наступному відео, підготовленому Банковою, Володимир Зеленський вислуховував від керівництва Кабміну та підлеглих варіанти зниження тарифів за комуналку. За змістом ролика не можна зрозуміти, на чому саме концентруються Банкова та Кабмін: не допустити зростання існуючих тарифів або добитися їх зниження.
"Є два шляхи, яким чином Банкова буде рятувати президентський рейтинг. Перший - домогтися зрушень по Донбасу, хоча плата для країни може бути дуже великою. Другий - призначити винних. В числі претендентів можуть бути Кабмін, олігархи та місцева влада, які "саботують" реформи. Думаю, що почнуть саме з керівництва на місцях", - зазначив Віталій Кулик.
Сценарій 2. "Халява" в обмін на суверенітет
Недолік першого сценарію, з точки зору піар-інтересів Банкової, полягає в тому, що відеороликами та призначенням "крайніх" можна утримати лише основний електорат (близько 30%) Володимира Зеленського. Тим, хто голосував не так "за" кандидата-шоумена, скільки "проти" Петра Порошенка, доведеться показати хоч якийсь економічний результат.
Головне питання в такій ситуації: де взяти грошей? Переговори з МВФ застопорилися через питання ринку землі та "фактора Коломойського".
Влада вже промацує громадську думку на предмет укладення газового контракту з РФ. Один з аргументів - договір з "Газпромом" може забезпечити зниження ціни на газ, отже, можливість знизити тарифи. Такий висновок можна зробити з недавньої заяви міністра енергетики та захисту навколишнього середовища Олексія Оржеля.
"Якщо ми підпишемо договір з" Газпромом ", то враховуючи запаси в українських та європейських сховищах, ми можемо стати свідками історично найдешевших цін на газ", - упевнений міністр.
Разом з тим Олексій Оржель повідомив, що росіяни наполягають на укладанні пакетної угоди про транзит газу в ЄС через українську газотранспортну систему та відновлення прямих поставок російського газу, від яких Київ відмовився після анексії Криму і початку війни на Донбасі.
У такого сценарію є два недоліки. По-перше, "дешевий" російський газ - це геополітична пастка. По-друге, команда Петра Порошенка, якого Банкова звинувачує в організації протестів проти "капітуляції", очікує саме цього.
Сценарій 3. Між "Венесуелою" та олігархатом
Офіс президента може переконати частину населення в тому, що стара влада домагається "реваншу", щоб уникнути відповідальності за скоєне, в той час, як Володимир Зеленський піклується про потреби "простого народу".
Але якщо в небагатій країні почати будувати "соціалізм" в стилі Зе (за рахунок "дешевого" газу, наприклад), то є ризик скотитися до рівня латиноамериканської диктатури (умовна "Венесуела") з такими "атрибутами", як падіння економіки, цензура, політичні переслідування, підбурювання різних соціальних груп.
Тим більше, що "команда Зе" вже намагається гратися в цензуру, придумуючи різні "стандарти" для журналістів та пропонуючи обмежити свободу слова, якої в Україні, на їхню думку, забагато.
"Небезпека, що влада може почати займатися лівацькими експериментами є. Наприклад, можливі спроби впливати на ціни шляхом державного регулювання. Для економіки це погано, але, на відміну від Венесуели, у якій була нафта, у нашої влади немає ресурсів, щоб побудувати якусь ліву диктатуру. У нинішній ситуації бачу більше ризиків зміцнення олігархічної системи, коли преференції отримуватимуть окремі клани ", - зазначив в коментарі "Апострофу" Олексій Гарань.
Сценарій 4. Різкий поворот "праворуч"
Як зазначає Руслан Бортник, підвищуючи планку соціальних очікувань, українськи політики самі ж загострюють ризики скочування в соціальну анархію на тлі економічних проблем. У той же час українці, протестуючи проти влади, не йдуть громити магазини або грабувати заможніших співвітчизників.
"Ліва диктатура малоймовірна. А от прихід до влади в Україні правих сил на тлі повної поразки команди Зеленського цілком можливий. Праві політичні угруповання добре організовані, у них є лідери та зрозумілі програмні цілі. І тут потрібно мати на увазі, що соціальна програма наших правих, як правило, соціалістична за своїм духом", - зазначив Руслан Бортник.
Перераховані сценарії не є "ізольованими". Події можуть розвиватися паралельно. Офіс президента в даний час "коливається" між першим та другим сценаріями.
Скочування до рівня умовної "Венесуели" або правого перевороту разом із реваншем старих еліт можуть видаватися занадто похмурими та нереалістичними. Але з огляду на стратегічні помилки, яких припускається "команда Зе", жоден з варіантів не можна скидати з рахунків.