Володимир Зеленський став президентом на тлі загального соціального консенсусу. За нього голосували виборці по обидва боки Дніпра. Провідні фінансово-промислові групи або підтримали його вихід у другий тур виборів, або поставилися до перемоги Володимира Зеленського нейтрально. Єдиним, хто програв, виявився екс-президент Петро Порошенко, який всю каденцію займався тим, що безуспішно намагався переглянути неформальний "олігархічний пакт", що виник ще за часів Леоніда Кучми. Володимир Зеленський врахував помилки свого попередника. Як саме склалися стосунки президента з основними олігархічними групами, хто став для нього союзником, а хто готовий вставити палки в колеса - читайте в матеріалі "Апострофа".
Крах амбіцій президента-олігарха
Слово "олігарх" щільно засіло в нашому лексиконі, але далеко не завжди його використовують коректно. За "книжковим" визначенням, олігархія є тип політичного режиму, при якому влада належить невеликій групі осіб. В українських реаліях цей вираз наповнений змістом, яке може відрізнятися від наукових дефініцій.
"У нас будь-якого великого бізнесмена називають" олігархом ", що не зовсім правильно. Адже справа не тільки в фінансовому стані. В наших реаліях, олігархи - це люди, які мають одночасно високий статус в бізнесі, істотні активи, медійні активи (насамперед, телебачення) і мають політичний вплив: власну партію чи політичний інструмент. Таких людей в країні кілька. З іншого боку, є персони, яких не називають олігархами, але вони такими є. Наприклад, Віктор Медведчук. Він - класичний олігарх. Причому, Медведчук став таким саме за президентства Петра Порошенка і в деякій мірі з його подачі", - зазначив у розмові з "Апострофом" глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Щоб зрозуміти, як саме склалися стосунки Володимира Зеленського з великими фінансово-промисловими групами (ФПГ), необхідно проаналізувати "олігархічний фон", який супроводжував президентство його попередника - Петра Порошенка.
Раніше ми писали про те, як власник "Рошен" в 2014 році висувався на пост глави держави після таємної зустрічі у Відні з олігархом Дмитром Фірташем, на якій також були присутні екс-глава Адміністрації президента Віктора Януковича Сергій Льовочкін і лідер партії "УДАР" Віталій Кличко. Однією з цілей альянсу стало недопущення перемоги на виборах лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко.
У результаті, Віталій Кличко відмовився від участі в гонці на користь Петра Порошенка. Той, в свою чергу, пообіцяв дві речі: завершення війни і однакові правила для всіх олігархічних груп. Як згодом згадували учасники угоди, Петро Олексійович їх всіх "кинув", не виконавши жодної умови. Більш того, Петро Порошенко почав підлаштовувати правила гри в великому бізнесі виключно під себе, в односторонньому порядку переглядаючи "олігархічний консенсус", що в підсумку і коштувало йому президентського крісла.
"Як і Віктор Янукович, який спочатку не демонстрував схильності до автократії, Петро Порошенко прагнув стати головним олігархом в країні. Він почав тиснути навіть на активістів-антикорупціонерів, які йому заважали. Олігархічний кооператив помстився Порошенку, зробивши ставку на того, хто міг стати реальною альтернативою. На той момент такою фігурою виявився Володимир Зеленський", - зазначив у розмові з "Апострофом" керівник аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.
Юлія Тимошенко восени 2017 року, коли стало ясно, що Петро Порошенко "дістав" усіх, в одному з інтерв'ю розповіла, що основні олігархічні групи вже домовилися про підтримку єдиного кандидата на президентських виборах 2019 року. За її словами, "кандидатом від об'єднаної олігархії" повинен був стати якийсь дуже далекий від політики і державного управління персонаж.
Юлія Тимошенко
"Це людина, яка навіть зеленого уявлення не має ні про економіку, ні про фінанси, кризу і війну", - говорила тоді Юлія Тимошенко.
Чи йшлося саме про Володимира Зеленського, невідомо, але в будь-якому випадку прогноз виправдався. Главою держави стала людина практично з нульовим політичним досвідом, але з максимальною впізнаваністю і величезним кредитом довіри.
Спроби Зеленського домовитися
Володимир Зеленський, на відміну від свого попередника, не обіцяв боротися з олігархатом і не пропонував почати "жити по-новому", зберігши при цьому старі корупційні схеми. Президент в перші тижні своєї каденції на зустрічі з європейськими партнерами лише обмовився про "деолігархізацію в ЗМІ". Потім повторив цей меседж в ході десятигодинного прес-марафону в Києві, заявивши, що розраховує домовитися з провідними олігархами про невтручання в редакційну політику телеканалів і великих інтернет-медіа, але все залишилося на рівні заяв.
Президент почав домовлятися з великими ФПГ, але зовсім про інше. Через місяць після інавгурації Володимир Зеленський зустрівся з великим бізнесом в виставковому центрі "Парковий", де запропонував "скинутися" на відновлення Донбасу і на інші важливі соціальні проекти. На цій же зустрічі Володимир Зеленський анонсував початок нової ери у відносинах між ФПГ і державою.
"Вони (олігархи - "Апостроф") беруть на себе відповідальність за вирішення конкретних питань", - заявив тоді глава держави. Ніхто з великого бізнесу (в усякому разі публічно) не висловився проти.
Наступна подібна зустріч відбулася в березні поточного року в розпал епідемії коронавірусу. Володимир Зеленський запропонував представникам великого бізнесу допомогти в боротьбі з COVID-19, а також взяти шефство над областями, де у них зосереджені активи, ресурси і кадри. І цього разу ніхто не став заперечувати.
"Великий бізнес надає підтримку в регіонах, в яких він представлений. Бізнес розуміє, що його успіхи залежать від успішності країни в цілому, оскільки доходи олігархів можуть рости тільки за умови розвитку економіки в цілому. Рінат Ахметов, як можна судити зі ЗМІ, закупив пару сотень машин "швидкої допомоги". Під час гарячої фази поширення коронавірусу великий бізнес закуповував апарати ШВЛ. Тобто в даному випадку зобов'язання, взяті бізнесом, виконувалися", - зазначив в коментарі "Апострофу" директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін.
Водночас частина спостерігачів вважає, що за Володимира Зеленського олігархат тільки зміцнився, оскільки ФПГ (будучи бізнесом, а не благодійними організаціями) завжди будуть прагнути до власної вигоди.
"Від президентства Володимира Зеленського виграли всі олігархічні групи. Особливо група Ігоря Коломойського, яка фінансувала проект "Слуга народу". Ознакою того, що олігархи, як мінімум, не програли можна назвати те, що збитки державних підприємств, через які і відмивають гроші, при нинішньому уряді складають 10 млрд гривень. Саме таку інформацію можна знайти у відкритих джерелах", - наполягає в коментарі "Апострофу" політичний експерт Сергій Таран.
Ігор Коломойський
Утім, не кожен з олігархів залишився задоволений сформованими підходами. Той же Коломойський має низку причин для того, щоб мати претензії до нинішнього керівництва Банкової. Але про це - нижче.
Ахметов і скандальний "Роттердам"
Під час березневої зустрічі з олігархами найбільше "завдання" отримав найбагатший бізнесмен країни - Рінат Ахметов. Він взявся курувати Івано-Франківську, Львівську, Донецьку, Луганську області, а також міста, де проглядається його вплив. Наприклад, рідне для президента місто Кривий Ріг.
Одночасно пан Ахметов став основним бенефіціаром зміни уряду, що відбулася тоді ж в березні. З огляду на те, що прем'єром став колишній топ-менеджер ДТЕК Денис Шмигаль, в ЗМІ заговорили про посилення впливу олігарха на вітчизняну економіку.
"Рінат Ахметов - це 20% ВВП. Будь-якому президенту доведеться з ним домовлятися, але і сам олігарх розуміє, що без діалогу з владою йому не обійтися. Все це створює грунт для діалогу і компромісів. Незважаючи на це, не можна сказати, що уряд Дениса Шмигаля - це "Кабмін Ахметова", так як там представлені люди з різним бекграундом і особистими контактами з великим бізнесом", - пояснив "Апострофу" глава Українського інституту політики Руслан Бортник.
Рінат Ахметов - один з небагатьох олігархів, у якого були конструктивні відносини практично з кожним президентом. Він відносно швидко знайшов спільну мову з Володимиром Зеленським. Президент на згаданій зустрічі в "Парковому" сказавнаступне: "З паном Рінатом Ахметовим ми дійшли згоди про скасування формули "Роттердам+". Скандальну формулу скасували, але залишилося питання, наскільки таке рішення було критичним для самого бізнесмена.
Як наполягає Анатолій Амелін, влада пішла на скасування "Роттердам+" через тиск з боку суспільства та ділових кіл. Офіс президента Зеленського, таким чином, відповів на запит виборців.
"Відносно Ріната Ахметова, то його не можна назвати єдиним або основним бенефіціаром "Роттердам+". Схема дозволяла втридорога продавати вугілля державним тепловим електростанціям. Ціна вугілля, видобутого на державних шахтах, дорівнювала ціні вугілля по "Роттердам+". Хто контролює шахти, продаючи вугілля за завищеною ціною, той і є бенефіціаром. Моя колишня дружина, народний депутат VIII скликання Олена Сотник активно виступала проти схеми "Роттердам+". На нашу сім'ю тиснули, за нами стежили. Ми підключили правоохоронні органи, і по своїх каналах з'ясували, що за організацією стеження стояли люди, з оточення Петра Порошенка", - розповів експерт Українського інституту майбутнього нашому виданню.
Незважаючи на скасування скандальної формули, Рінат Ахметов не тільки зберіг свої позиції в енергетиці, але навіть їх посилив. Навесні в.о. міністра енергетики призначили Ольгу Буславець, яку пов'язують з Рінатом Ахметовим. Одночасно почастішали випадки відключення окремих блоків на атомних електростанціях, що призвело до зниження вироблення дешевої електроенергії. Ситуація зіграла на руку Рінату Ахметову, який заробляє на виробництві дорогої "зеленої" енергетики. Проте збунтувалося оточення олігарха Ігоря Коломойського, зацікавленого в доступній електриці для феросплавних заводів.
Ольга Буславец
"Ольгу Буславець називають "креатурою Ахметова". Уявімо, це правда. І що далі? Адже Міністерство енергетики в нинішніх умовах - це структура з обрізаними повноваженнями. Тому якщо говорити про "конспірологічні версії", то за інсайдерською інформацією, яка зараз надходить з Офісу президента, Банкова планує ліквідувати Міненерго, і перевести ключові енергетичні підприємства, які ще перебувають у державній власності, під прямий контроль Кабміну", - зазначив у розмові з "Апострофом" експерт по енергетичних питань Валентин Землянський.
Разом з тим, звільнення Ольги Буславець з міністерства, як відзначають експерти, не означає ослаблення політичних позицій Ріната Ахметова, так як Володимир Зеленський все ще зацікавлений в конструктивних відносинах c бізнесменом.
"Як під час Порошенко, за Володимира Зеленського (правда, через деякий час після обрання) посилилися позиції Ріната Ахметова. Тут немає нічого нового. Зараз Зеленський намагається використовувати Ріната Ахметова як противагу Ігорю Коломойському. Плюс, команда президента зацікавлена надають допуск до медійних ресурсів, якими володіє Рінат Ахметов, що також є приводом для пошуку компромісів", - пояснив Володимир Фесенко.
"Приватні" інтереси Коломойського
Ігор Коломойський - один з найближчих і одночасно найбільш проблемний для Володимира Зеленського партнер. Без медійного впливу олігарха, постійної присутності тоді ще актора Зеленського в ефірі "1+1", йому було б вкрай непросто стати главою держави. Показово, що про своє рішення висуватися в президенти Володимир Зеленський повідомив в ефірі "плюсів" опівночі 31 грудня саме в той момент, коли інші канали "крутили" новорічне привітання Петра Порошенка. Надаючи підтримку Володимиру Зеленському, скандальний олігарх мстився Петру Порошенку за його так би мовити "деолігархізацію", єдиною жертвою якої став сам Коломойський.
Володимир Зеленський в результаті не став "маріонеткою Коломойського", як лякав громадськість Петро Порошенко. Більш того, він особисто переконував народних депутатів проголосувати за так званий "антиколомойський" закон, що забороняє повертати націоналізовані банки колишнім власникам.
"Ігор Коломойський ображений на Зеленського, але не критично."Антиколомойський" закон поки істотно не позначилася на олігархові. У них із Зеленським був передвиборний союз, який так і не переріс у довгострокове партнерство. Зараз між ними йде така собі "партизанська" політична боротьба на нейтральних територіях", - говорить Руслан Бортник.
Для Банкової пан Коломойський залишається досить ризикованим партнером, який в будь-який момент готовий вставити палки в колеса, якщо йому буде вигідно. Вони на пару з Віктором Медведчуком, який придбав частину акцій "плюсів", тишком-нишком підставляють президента.
Прикладом їх "плідної співпраці" є нещодавнє протистояння Володимира Зеленського та Конституційного суду (КС), який ухвалив скандальне рішення щодо скасування електронного декларування. Подання, крім депутатів від ОПЗЖ, підписали два представника парламентської групи "За Майбутнє" (в просторіччі "За майбах"), близькі до Ігоря Коломойського: Тарас Батенко та Віктор Бондар.
ЗМІ, підконтрольні олігархові, активно розтиражували слова судді КС Ігоря Сліденка про те, що Володимир Зеленський, намагаючись розпустити Конституційний суд, "наговорив на 150 років в'язниці". Основна мета атаки - максимально послабити Володимира Зеленського, отримати контроль над Кабміном, призначивши прем'єром соратника Коломойського - нардепа Ігоря Палицю.
"Віктор Медведчук, Петро Порошенко та Ігор Коломойський - основні бенефіціари розгойдування парламенту. Але Коломойський зараз зацікавлений більше в переформатуванні уряду. Ми бачимо інформаційну активність Палиці. Для Коломойського це - програма мінімум. Якщо не вийде (посадити Палицю в прем'єрське крісло - "Апостроф"), то можливо розхитування Верховної Ради з прицілом на дострокові вибори, щоб у підсумку торгуватися із Зеленським з приводу коаліції", - говорить Андрій Золотарьов.
Ігор Палиця
Якщо з розгойдуванням парламенту не вигорить, що в запасі у команди скандального олігарха є ще один "хитрий план": формальне усунення Володимира Зеленського з крісла президента за допомогою імпічменту або гострої політичної кризи. В такому випадку в.о. президента, згідно з Конституцією, стане нинішній спікер Дмитро Разумков. В експертних колах його називають "запасним варіантом" для Ігоря Коломойського і його давнього друга Сергія Тігіпка.
Пінчук, грантоїди і "рука Кремля"
Великий український підприємець і меценат Віктор Пінчук швидко знайшов спільну мову з командою Володимира Зеленського. Поки громадськість дискутувала, чи є новообраний президент "маріонеткою Коломойського" чи ні, Віктор Пінчук оперативно увійшов в довіру. В тому числі, використовуючи зовнішню підтримку. На одну з перших зустрічей з президентом пан Пінчук прийшов в компанії з членами наглядової ради конференції Yalta European Strategy екс-президентом Польщі Олександрам Кваснєвським і колишнім генсеком НАТО Андерсом Фог Расмуссеном.
Віктор Пінчук отримав через представників неурядових організацій (в миру - "грантоїдів") лояльний йому Кабмін на чолі з Олексієм Гончаруком. В результаті компанія молодих реформаторів не виправдала надій і змушена була піти з уряду. Віктор Пінчук тимчасово відступив, намагаючись зберегти позиції серед "грантоїдів" активною підтримкою збереження антикорупційних структур.
Протистояння Володимира Зеленського з Конституційним судом (а також Коломойським і Медведчуком) стало приводом для чергового зближення з Банковою. Телеканали Пінчука (особливо було помітно під час ефірів ICTV) встали на сторону Володимира Зеленського.
Незважаючи на те, що "соросят" відсунули від високих посад, Віктору Пінчуку все одно довелося йти на конструктивний діалог з Банковою. Як мінімум, для того, щоб утримати існуючі позиції в українській політиці і бізнесі. Тут у пана Пінчука почали з'являтися приводи для занепокоєння. Практично через півтора місяці після того "пішли" уряд Олексія Гончарука, поповзли чутки, що Віктор Медведчук планується розширити свій медіа-холдинг за рахунок покупки телеканалів, що належать Віктору Пінчуку.
"До холдингу українських медіа, контрольованих кумом Путіна, найближчі пару тижнів приєднається другий великий український холдинг", - написав на своїй сторінці в Facebook Анатолій Амелін з Українського інституту майбутнього.
За його словами, власнику телеканалів, крім непоганої ціни, запропонували "доступ на російський ринок труб" і "дуже хороші кредитні умови в російському банку". Експерт не назвав імені олігарха, але в коментарях під постом наглядова публіка швидко збагнула, що мова йшла саме про Віктора Пінчука.
Якщо пану Пінчуку, дійсно, надходили пропозиції продати медіа-активи, то в цьому контексті це могло прозвучати саме як завуальований шантаж. Відмова від телеканалів (навіть за формально прийнятний прайс) означає втрату політичного ресурсу на користь проросійських угруповань. Особливо в світлі того, що чутками про продаж медіа-холдингу передували нападки народного депутата Андрія Деркача, який звинувачував Віктора Пінчука нібито у співпраці з КДБ. Якщо це правда, і у депутата Деркача є докази, то добути їх можна було тільки в Москві.
Засновник Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін в бесіді з "Апострофом" зазначив, що Віктор Медведчук, придбавши частку в "1+1", продемонстрував, що і далі має намір зміцнювати свої позиції в медіа. В тому числі, за рахунок холдингу StarLight Media Віктора Пінчука.
"Через кілька тижнів після поширення чуток про можливий продаж Пінчуком своїх медіа-активів, у відкритому доступі з'явився дамп зламаної поштової скриньки Бориса Рапопорта, помічника Владислава Суркова, в якому я знайшов листування з підлеглими пана Пінчука, представниками компанії EastOne Group. У цьому листуванні представникам адміністрації президента РФ передавалася інформація про те, як влаштований бізнес StarLight Media, що дуже схоже на аудит перед продажем", - розповів Дмитро Золотухін.
Віктор Пінчук
За відомостями експерта, все це відбувалося, коли Революція гідності вже йшла, але про майбутню російську агресію в Україні ніхто не міг і подумати.
"Все це говорить про те, що в Росії можуть бути люди, які зацікавлені в покупці і Пінчук точно про це знає. Більш того, на мою думку, окремі медіа-атаки проти Віктора Пінчука можуть бути організовані російською стороною (зокрема, кейс Андрія Деркача), в тому числі, щоб зробити його більш "схильним до співпраці", - додав Дмитро Золотухін.
Наступна можлива причина, чому телеканалах Віктора Пінчука президенту Зеленському демонстративно організовують "теплі ванні" - можливі дострокові вибори до Верховної Ради. Шансів, що партія "Голос", яку пов'язують з олігархом, подолає прохідний бар'єр, практично немає.
"Команда Пінчука спробує переформатувати проект з прицілом на електорат, який орієнтується на Європу, але при цьому недолюблює Петра Порошенка. В "Голос" вклали чимало сил і ресурсів, тому буде спроба оновлення партії, але, як мені бачиться, Пінчуку все одно доведеться здати її в утиль. Основна причина - якість кадрів, професіоналізм тих, кого запросили знятися партійний брендом. "Голос" зміг на минулих виборах конкурувати з "Євросолідарністю", пройшовши в парламент, але виразних перспектив у цієї партії не проглядається", - говорить Андрій Золотарьов.
У такій ситуації олігархові доведеться диверсифікувати ризики, проводячи лояльних кандидатів за списками інших політсил. Один з найбільш ймовірних сценаріїв - прохід до Верховної Ради разом з прозападим крилом "Слуги народу", якщо президентські соратники все ж вирішать "штурмувати" парламент кількома колонами. Але в цілому стратегія Пінчука, як і Ахметова - той теж зараз "безпартійний" - полягає в тому, щоб не допустити найближчим часом дострокових виборів.
"Гвардія" часів Януковича
Колишній глава адміністрації Віктора Януковича, а нині народний депутат від "Опозиційна платформа - За життя" Сергій Льовочкін спочатку був для команди Володимира Зеленського представником ворожого табору. Глава держави навіть публічно погрожував розібратися, з яких джерел фінансується ОПЗЖ, допускаючи, що ресурси приходять з Росії.
Водночас, обрання Володимира Зеленського президентом (читай, провал Петра Порошенка) могло бути для нього вигідним. Як мінімум, тому що Сергій Льовочкін був у числі тих, кого Петро Олексійович хвацько обдурив навесні 2014 року.
Ситуація почала прояснюватися після того як президентський Офіс очолив Андрій Єрмак. Згідно з інсайдерською інформацією з президентської канцелярії, Андрій Єрмак прислухається до порад Сергія Льовочкіна. Сам народний депутат всіляко ухиляється від питань журналістів з приводу візитів до Офісу президента і бесід з Володимиром Зеленським, але кадрові призначення все одно не виходить приховати.
"Єрмак завів до Офісу президента людину Льовочкіна - Михайла Подоляка... Цей персонаж з дуже цікавим "шлейфом". За часів, коли Сергій Льовочкін був воістину всесильним заступник голови Адміністрації Януковича, Подоляк був "смотрящим" від нього за на той момент главою КМДА Олександром Поповим. Це на 100% людина Льовочкіна, його, так би мовити, очі і вуха. А ще - його голос. І тепер цей голос, судячи з усього, буде давати поради самому Андрію Єрмаку", - написав Олексій Голобуцький на своїй сторінці в Facebook навесні цього року.
Зараз Михайло Подоляк з подачі Андрія Єрмака "рулить" фактично всією інформаційною політикою в Офісі президента. Якщо пан Подоляк, дійсно, був "смотрящим" за столичною адміністрацією, то в цілому це вкладається в логіку дій Сергія Льовочкіна, група якого зацікавлена, перш за все, в отриманні контролю над Києвом.
"Ми бачимо, що ОПЗЖ розділена чітко на два табори, кожен з яких має власні інтереси. Група Медведчука-Рабиновича займається просуванням відверто проросійських наративів. Сергій Льовочкін і Юрій Бойко зацікавлені в діалозі з Банкової, так як їх цікавить доступ до владного ресурсу. Їм просто не цікаво сидіти в опозиції", - сказав Олексій Голобуцький у коментарі "Апострофу".
Водночас є підстави вважати, що Володимир Зеленський потрібен Сергію Льовочкіну в більшій мірі, ніж навпаки.
"Сергій Льовочкін тільки частково має олігархічний статус, так як істотних особистих активів у нього немає. Він не може конкурувати ні з Порошенком, ні з Коломойським або з Ахметовим. У нього, за деякими відомостями, є часткове вплив на телеканал "Інтер". І плюс він - один з лідерів ОПЗЖ, але для повноправного олігархічного статусу цього недостатньо ", - говорить Володимир Фесенко.
Справедливості заради варто відзначити, що до активів у команди Льовочкіна-Бойка (а також Дмитра Фірташа, яка очікує на екстрадицію в Штати) належить мережа облгазів, а також низка хімічних комбінатів.
Однак в будь-якому випадку Сергій Льовочкін може бути цікавий Банковій як комунікатор з ОПЗЖ, оскільки Віктора Медведчука в Офісі президента дуже не люблять. Прикладом співпраці президентських "слуг" з ОПЗЖ можна назвати призначення міністром охорони здоров'я Максима Степанова, за кандидатуру якого висловилися 21 депутат від "Опозиційної платформи".
За час перебування на посаді президента, Володимир Зеленський не став "маріонеткою олігархів", а й на конфронтацію з ними не пішов. На відміну від Петра Порошенка, якого цікавила лише власна вигода, чинного президента не можна назвати жадібним. Але й не можна сказати, що Банкова встановила однакові правила для всіх. Володимир Зеленський продовжує свою ходу по тонкому "олігархічному льоду", обережно намацуючи компроміси, але через наростаючі проблеми в економіці робити це стає все важче.
