У п'ятницю, 26 листопада, президент України Володимир Зеленський майже шість годин відповідав на запитання журналістів. Цього разу президент поводився не просто впевнено, а самовпевнено, раз у раз показуючи свою перевагу перед журналістами. Деякі його висловлювання дають зрозуміти, що Зеленський йде до того, щоб бути певним авторитарним керівником. Про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів кандидат психологічних наук, поліграфолог та експерт з психодіагнозтики Дмитро Попов.
- Щодо міміки президента – що ви змогли прочитати під час цього довгого прес-марафону? Що ви, як фахівець побачили?
- По-перше, відбулися великі, глибокі зміни порівняно з прес-конференцією, яка відбувалася на заводі Антонова. Там була перелякана і не зовсім впевнена в собі людина. Сьогодні ми бачимо не просто впевненого, а самовпевненого президента.
Я вам вкажу на два епізоди – із Савіком Шустером та Юрієм Бутусовим – які дозволяють зробити висновок, що Володимир Зеленський відчуває себе не просто главою держави, а господарем становища, напевно, десь наближеним до Бога.
- Чому ви так вважаєте?
- Говорити про те, що він не знає Савіка Шустера, мабуть, не варто. Він знає, хто такий Савік Шустер, звідки він, але він дозволяв собі у своїй промові, коли до нього звертався, поблажливо запитувати: "Я не знаю, як там у вас, у вашій Європі або я не знаю, якими мовами ви володієте". Все це мені нагадало розмову Путіна з однією рок-зіркою Юрієм Шевчуком, лідером гурту "ДДТ", коли він сказав: "Вибачте, а хто ви?". Хоча ім'я Юрія Шевчука було відоме до Путіна.
Ось дуже схожа була розмова Зеленського з Шустером, як розмова Путіна з Шевчуком, тобто показати свою велич на тлі людини.
Читайте: "Треба було дати йому по морді": як Зеленський зійшов на "екватор"
Тобто ми знаємо, що Савіка Шустера знають усі, а тут Зеленський показував свою перевагу перед ним.
І розмова з журналістом Юрієм Бутусовим, коли Зеленський прямо каже, що "Я головнокомандувач" і навіть дозволяє собі говорити, що журналіст неправильно вживає якесь слово чи звернення. З одного боку – так, він президент і має на це право. Але, мабуть, не він мав це робити, а його речник. Тобто таким чином він самостверджувався в очах громадськості та репортерів, які сиділи поруч.
Але я вам скажу, що такого сміливого Зеленського, я бачив лише один раз, крім "Кварталу", коли його зупинили і сказали, що він повинен дати інтерв'ю. Тоді він сказав, що нікому нічого не винен. Це було ще до президентства.
Зараз він дуже нагадує того Зеленського та Путіна, зразка розмови із Шевчуком.
– Про що це може говорити?
- Я припускаю, що Володимир Олександрович йде до того - якщо він має, звичайно, реальну владу - щоб бути певним авторитарним керівником, принаймні у своєму оточенні і, напевно, в країні.
- Якщо говорити про міміку та жестикуляцію, то під час розмови з журналістом УП президент приклав руку до вуха – що цей жест може означати?
– Це було неодноразово. Це показник того, що "тут я головний і а ви підлаштовуйтесь під мене, тому що це я даю прес-конференцію".
Це насправді виправдано – його прес-конференція і в нього беруть інтерв'ю, його запитують. Правда подача того, що "я великий, а ви не дуже" - мене дещо коробить.
- Ви кажете, що на попередній прес-конференції президент був наляканий, а на цій впевнений. Як ця історія розвивається, на вашу думку?
- Думаю, що Володимир Олександрович починає вибудовувати якусь вертикаль, принаймні у своєму оточенні. Якщо він вибудовує вертикаль, то залишається головним і це проектує на управління всією країною.
Я не впевнений насправді, що це тотожні поняття, його вертикаль та управління країною, з огляду на специфіку нашої країни. Тим не менш, він це всередині відчуває і йому це постійно нагадує його оточення.
Тобто у нього створюється матричне бачення навколишнього простору. Я скажу, що у тих, хто це робить – у них виходить вдало.
- Цитата президента: "Не треба мене показувати тим, ким я не є". Про що це може казати? Президент закликає ЗМІ показувати його лише в одному форматі, лише з одного боку?
– Саме так. Багаторазово різним журналістам йшов меседж: "Хлопці, засоби масової інформації, це подання інформації піплу (people)". Він говорив там не такі слова, але я чомусь почув саме так, що "Ми визначаємо політику, як і хто показуватиме цю інформацію. Оскільки я глава держави, то я визначатиму".
Але одна річ, якби це була Російська Федерація чи КНДР. А Україна дещо виходить з цього формату.
