RU  UA  EN

Понеділок, 25 листопада
  • НБУ:USD 41.05
  • НБУ:EUR 42.85
НБУ:USD  41.05
Суспільство

Чекати і терпіти: чи є реальним розведення військ на Донбасі після зустрічей у Мінську і Москві

На зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську знову обговорювали реалізацію рамкової угоди

На зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську знову обговорювали реалізацію рамкової угоди Пункт пропуску в Станиці Луганській днем контролюється місією ОБСЄ, а вночі і раніше обстрілюється бойовиками, незважаючи на домовленості про "режимі тиші" Фото: EPA/UPG

З моменту підписання рамкової угоди про розведення сил і засобів у Мінську 21 вересня минуло два тижні. Домогтися його виконання вдалося лише в районі міста Золоте Луганської області. Провал розведення в районі Станиці Луганської та села Петровське і став головною темою засідання Тристоронньої контактної групи в Мінську, яке відбулося в середу, 5 жовтня, в столиці Білорусі. Виконання угоди вирішили продовжити, а наступні етапи запланували на 7 і 9 жовтня. Паралельно до Москви на зустріч із Владиславом Сурковим для обговорення Мінських угод прибула Вікторія Нуланд. Експерти не очікують прогресу у виконанні угоди про розведення військ, зазначаючи також, що і Вашингтону з Москвою складно шукати точки дотику в питанні "Мінська". В іншому думки розділилися: одні впевнені, що тиску Заходу слід чекати Україні, інші припускають, що лінія Вашингтона і країн ЄС може стати жорсткішою щодо Москви через дії Росії в Сирії.

На початку жовтня, здавалося, намітилися певні зрушення у виконанні рамкової угоди про розведення сил і засобів, підписаної в Мінську 21 вересня. Бойовики на Донбасі 2 жовтня відвели свої підрозділи в районі міста Золоте Луганської області - відступили бійці 6-го мотострілецького полку 2-го армійського корпусу Збройних сил РФ. Однак у двох інших пілотних зонах - біля Станиці Луганської та села Петровське - прогресу досягти не вдалося. Українським військовослужбовцям довелося скасувати відведення військ через обстріли противника. Вогонь по українських позиціях зі стрілецької зброї та гранатометів фіксувався неодноразово. При тому, що обов'язковою умовою для початку розведення, згідно з досягнутими угодами, є дотримання "режиму тиші" протягом тижня. Станицю Луганську, наприклад, з 22 вересня по 4 жовтня обстріляли 18 разів. Вогонь бойовики відкривають переважно вночі, коли ситуацію не контролює спеціальна моніторингова місія ОБСЄ.

Представники ОРДЛО відмовилися відводити війська, поки цього не зробить українська сторона. А Україна до цього, як сказав ватажок так званої ДНР, нібито "не готова". Аналогічну позицію озвучили і в "ЛНР". У Головному управлінні розвідки Міноборони України пояснили дії бойовиків тим, що вони намагаються затягнути реалізацію рамкової угоди.

Таку ситуацію покликана виправити зустріч Тристоронньої контактної групи, яку нарешті вдалося провести в Мінську 5 жовтня - перед цим сторона незаконних республік кілька разів зривала обговорення проблемних моментів. На засіданні сторони домовились, що реалізацію рамкової угоди буде продовжено: 7 жовтня розраховують відвести війська в Петровському, а 9 жовтня — у Станиці Луганській.

Спікер представника української сторони на переговорах Леоніда Кучми Дарка Оліфер підкреслила за підсумками зустрічі, що відведення українських підрозділів відбудеться лише за умови відсутності обстрілів і одночасного розведення військ противником під контролем СММ ОБСЄ.

Також на зустрічі обговорили низку інших важливих проблем гуманітарного характеру: звільнення заручників і незаконного вивезення українських дітей на територію РФ, порушень прав неповнолітніх. Крім того, розглядалося питання про незаконне утримання в московському СІЗО журналіста Романа Сущенка. Представник України також оцінила проведення "праймеріз", проведений бойовиками на окупованих територіях, як спробу зриву Мінських угод.

У свою чергу спецпредставник ОБСЄ Мартін Сайдик заявив за підсумками зустрічі, що сторони взяли на себе зобов'язання щодо виконання досягнутих угод стосовно розведення сил, а чергові переговори в рамках контактної групи призначені на 26 жовтня.

Виконання рамкової угоди про розведення військ напевно обговорювалося і на зустрічі помічника держсекретаря США Вікторії Нуланд з помічником президента РФ Владиславом Сурковим. Російська сторона поки вторить представникам так званих ДНР і ЛНР, що виконання рамкової угоди зривають нібито українські військові, які "не отримали наказу з Києва". Та й прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков до зустрічі відкидав можливість якого-небудь прогресу, заявивши, що робота на експертному рівні не передбачає проривів.

Координатор групи "Інформаційний опір" Костянтин Машовець нагадав у коментарі "Апострофу", що умови угоди про розведення сил і коштів вдалося досягти лише в районі КПВВ Золоте, тому і в майбутньому істотного прогресу очікувати не варто. "Український підрозділ, який займав там оборону, відведено на 1 км вглиб бойових порядків. Те саме зробили бандформування окупаційних військ. Так утворився квадрат 2 на 2 км — ось і весь прогрес. Твердження про дієздатність угоди спірне, тому що зробити розведення повинні були в районах ще двох населених пунктів, але ці дії були зірвані через бойовиків", — сказав Машовець. У такій ситуації, вважає військовий фахівець, Києву залишається чекати і терпіти".

Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що заява Пєскова у зв'язку з візитом Нуланд сама по собі досить красномовна. "Прогресу не очікується. Рівень розведення, якого вдалося досягти, свідчить про те, що в Москві на це дивляться виключно як на технічні речі, які не спричинять появу будь-яких практичних висновків і результатів. Поки Москву не змусять, нічого робити вона не буде", — сказав він.

На думку дипломата, через провал мирного врегулювання в Сирії зараз у Вашингтоні "нарешті знімають рожеві окуляри". "Вони починають дивитися на Росію як на серйозну загрозу — це насправді проглядається. Мені здається, це позитивний момент, який врешті-решт буде впливати і на позицію західних європейців. Сподіваюся, що в Берліні і Парижі теж не сліпі люди і вони бачать, що діється, якщо давати Росії можливість робити те, що вона хоче. Не думаю, що в умовах, коли Росія себе так брутально поводить у Сирії, у Заходу будуть моральні підстави тиснути на нас. Це мені здається малоймовірним. Скоріше це може вплинути на західні столиці, та за певного сприяння з боку Вашингтона шанси на те, що санкції проти РФ будуть посилені, зростають", — вважає Огризко.

Набагато менш оптимістичну думку в коментарі "Апострофу" висловив директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, конфліктолог Григорій Перепелиця. За його словами, на рівні Вікторії Нуланд і Владислава Суркова або заступника міністра закордонних справ РФ Григорія Карасіна узгоджуються різні позиції та інтереси США і Росії щодо України в ширшому контексті. "А після узгодження позицій Москва вже дає команду своїм маріонеткам — захарченкам-плотницьким, — як поводити себе на переговорах у Мінську. Україну, як ви бачите, підсадили на рівень цих маріонеток, і в такому найнижчому, маргінальному форматі вона і є об'єктом впливу Росії, США та Європи", — переконаний міжнародник.

Перепелиця також припустив, що 5 вересня Тристороння контактна група чекала того, що на зустрічі підготували Нуланд і Сурков. Потім цю саму загальну позицію Москви і Вашингтона, якщо вона буде знайдена, передадуть на рівень Керрі та Лаврова.

На думку політичного експерта, триває багаторівнева гра, в ході якої паралельно обговорюється і варіант сирійського врегулювання, який, вважає Перепелиця, багато в чому калькує те, що відбувається в Мінську. Він не вірить, що зустріччю Суркова і Нуланд можна досягти серйозних результатів.

"Оскільки позиції антагоністичні, і Росія нехтує американськими пропозиціями, думаю, що мало чого можна очікувати. Ми бачили вже, як вони зустрічалися в Калінінграді (зустріч відбулася в січні 2016 року, — "Апостроф"), і чим це обернулося — приїхав Керрі і почав "ламати" Україну на зміну Конституції, проведення виборів... Думаю, після теперішніх фейкових праймеріз в ОРДЛО всім стало очевидно, чим закінчаться "вибори на Донбасі за українським законодавством", яких вимагають Мінські угоди. Хоч праймеріз ніхто і не визнав, це був пробний камінь. Вони показали, що означає реалізація плану Штайнмайєра, і чим це може закінчитися для України. Як розпочнуться вибори, не буде "прозахарченківських" партій, а буде одна "Єдина Росія", — пояснив експерт.

Читайте також