Атестацію поліцейських в Україні провалили спеціально, а безкарність тітушок, які вбивали людей під час Майдану, загрожує суспільству самосудами.
Про цю та інші загрози, те, наскільки сильні сепаратистські настрої в різних регіонах України, чим Віктор Медведчук небезпечний для країни та кому знадобилися скандальні "Національні дружини", в інтерв'ю "Апострофу" розповів відомий волонтер, блогер і громадський діяч РОМАН СІНІЦИН.
- Романе, 28 лютого Конституційний суд визнав закон "Про засади державної мовної політики" неконституційним. Певно, що депутати спробують написати новий закон, який буде більш жорсткий по відношенню до російської мови, більш проукраїнський. Чи не спалахнуть з новою силою традиційно російськомовні регіони України? Чи зможе РФ розкачати ситуацію в цих регіонах знову, адже з'явиться новий привід?
- Я думаю, що зараз це неможливо. Переважна більшість основних двигунів, які працювали на розкачування ситуації в 2013-2014 роках, вже локалізовані. Люди або сидять, або з ними тісно працює СБУ. Не думаю, що в сьогоднішніх реаліях вони розкачають ситуацію, що будуть масові мітинги "незадоволеного російськомовного населення".
- Але в регіонах ще залишилися сепаратистські настрої?
- Звичайно. Є адепти ідей приєднання до Росії або федералізації. Ми доволі часто їздимо в Донецьку область, зокрема в Маріуполь, і є міста, де складається враження, що близько 50% населення "ватні". Тим не менш їхні основні лідери локалізовані, не один раз побиті якимись праворадикальними силами. Наприклад, можна подивитись, як проходили останні лекції прихильників Віктора Медведчука в Херсоні та Миколаєві два місяці тому. Вони забарикадувались у приміщенні, їх штурмували, була поліція. Тобто народ зовсім не інертний, і я не думаю, що зараз він допустить явні прояви сепаратизму.
- До речі, щодо Медведчука. Нещодавно він давав інтерв'ю одному з російських видань, і, за його версією, Росію в жодному разі не можна вважати агресором. Разом з тим, ця людина вільно пересувається Україною, впливає на політичні процеси. Вас це не обурює?
- Я вважаю Медведчука однією з найбільших загроз національній безпеці. Він впливає на дуже багато речей, і ми до кінця навіть не розуміємо силу його економічного та політичного впливу. Він володіє величезною кількістю підприємств по всій Україні, які не структуровані в єдиний юридичний холдинг. Він володіє людським потенціалом: під ним багато депутатів місцевих рад, є осередки. Наприклад, на Закарпатті більшість в міськрадах – це люди Медведчука. Така ситуація в багатьох регіонах. Його агенти впливу є всюди, і вони намагаються навіть інтегруватися в громадський сектор через абсолютно різні громадські формування: спілки захисту тварин, формування, пов'язані з ОСББ. Фактично вони будують низові мережі, і це насправді дуже небезпечно. Але президент на прес-конференції, відповідаючи на запитання щодо Медведчука, назвав його ледве не єдиною людиною, яка реально допомагає з обміном полонених. Проте, якщо розібратись, в Мінську в контактній групі від України сидить людина, яка представляє Росію.
- А от якраз агенти впливу Медведчука можуть розкачати ситуацію?
- В даний період, мені здається, це буде важко.
- А ближче до виборів?
- Ну, часу ще достатньо… Я думаю, під вибори ми побачимо ще дуже багато цікавих речей.
- Як виникла ідея завітати до Юрія Крисіна (одного з лідерів тітушок, підозрюваного у причетності до вбивства журналіста газети "Вести" В'ячеслава Веремія під час Майдану в 2014 році. Йдеться про візит до дитячого відділення Інституту серця, до якого помістили Крисіна, під час візиту активістів його облили зеленкою, - "Апостроф")? Для чого? Щоб привернути увагу суспільства?
- Ідея виникла спонтанно. Наш знайомий учасник АТО випадково побачив його у дитячому відділенні Інституту серця. Декілька дзвінків журналістам та активістам, і все це реалізувалось.
- Чому раптом він опинився в дитячому відділенні?
- За нашою інформацією, він потрапив туди через чоловіка завідуючої відділенням. Але його там вже немає.
- Ви казали, що в Крисіна є впливові покровителі. Хто саме?
- Наприклад, Савченко (Олексій Савченко, губернатор Миколаївської області, - "Апостроф"). Це доволі близькі люди. Він близький з Яремою (Віталій Ярема – екс-генпрокурор України (2014-2015 рр.), - "Апостроф"). Крисін офіційно був працевлаштований на одному з його підприємств та працював по силовому блоку. Крисін – дуже впливовий член злочинного угруповання ще з 90-х. Він відомий можливістю зібрати свавільників, причому велику кількість. Відомий своєю агресивною політикою в тіньових сферах: намагався займатись рейдерством, наприклад, в транспортній і торговельній сферах.
Візит до Юрія Крисіна
- Якщо візит до Крисіна мав на меті привернути увагу суспільства до проблеми тітушок, які уникають відповідальності, то ви вважаєте, що суспільство не хоче помічати цієї проблеми?
- Я би так не сказав. Людям все ж таки не байдуже.
- Якщо не байдуже, а тітушки на волі, то в майбутньому слід чекати самосудів?
- Думаю, що до цього все і рухається. По тому ж Крисіну. Людина підозрюється в співучасті у вбивстві журналіста, але отримує умовний термін. Це нонсенс. Після цього він скоює ще ряд злочинів, у тому числі важких: напад на заправку із застосуванням вогнепальної зброї. Але потерпілі від цього нападу в останній момент відмовились від свідчень у зв'язку з тим, що одного з них просто підрізали. Ми будемо дотискати цю ситуацію, адже це ненормально.
Якщо влада не може нічого зробити, то робить вулиця. Мене як громадянина дуже сильно обурює те, що відбувається. Я не можу сидіти склавши руки в офісі, коли отримую інформацію, що Крисін ховається від суду в дитячому відділенні, куди доволі важко потрапити. Дітки з вадами серця туди не можуть потрапити, а здоровий мужик, який мав би користуватись послугами фельдшера в СІЗО, лежить в комфортній палаті, і в нього все добре.
Незадоволеність людей, протестні настрої, які прив'язані до того, що люди не відчувають справедливості, що якісь державні інституції не здатні забезпечити їм навіть базову справедливість – все це накопичується як сніжний ком і вже починає котитись. Це стосується Крисіна, Труханова і десятків інших подібних справ. І це трохи лякає. Все може загорітись від однієї ситуації. Згадаємо Врадієвку, коли люди штурмували відділення міліції через те, що там було "мусорське" беззаконня.
- Як вважаєте, чому самі судді не виносять більш жорстких рішень щодо тітушок? Вони отримують вказівки зверху чи просто бояться?
- Я не можу навіть для себе сформулювати чіткої відповіді на це запитання. Якщо дивитись на статистику всіх цих справ по тітушках, то на пальцях однієї руки можна перерахувати тих, хто сів або отримав умовний термін. Це і проблема з розслідуваннями. Наскільки я знаю, в департаменті спецрозслідувань не вистачає слідчих. Вони просто завантажені роботою, адже там сотні і тисячі епізодів. Тут ще грає роль солідарність суддів. Не секрет, що більшість з них були проти Майдану і вважають його ледве не державним переворотом. Частина суддів постраждала після того, як проти них були відкриті дисциплінарні провадження по Автомайдану. В мене є знайомі судді або люди, які дотичні до судової системи, і вони до Майдану і активістів ставляться вороже. Єдиної відповіді на це запитання немає. Це комплекс факторів.
Роман Сініцин в студії Апостроф TV
- Кабмін виступив з ініціативою створити міністерство у справах ветеранів. Як вважаєте, це дійсно потрібно країні чи це просто піар?
- В ідеальній ситуації таке міністерство потрібне. У нас проблемами ветеранів займаються більше 10 різних відомств, через це в багатьох питаннях є бюрократичні зволікання. Тому консолідувати всі ці функції в одному відомстві – гарна ідея. Це ж саме було зроблено в Хорватії. Там також була велика кількість учасників бойових дій, і хорвати вирішили замкнути всі проблеми на одному відомстві. Просто в наших реаліях це давно перетворилось на інструмент політичної боротьби: люди, яких пророкують на посади міністра, заступників міністра, викликають багато запитань. Так само, як і люди, які курують створення такого міністерства, наприклад, "любий друг" Олександр Третьяков (заступник голови фракції БПП у парламенті, - "Апостроф"). Я вважаю, що таке міністерство перетвориться на чергове джерело розпилу державних коштів.
- Нещодавно був скандал навколо постаті Валентина Манька, якого призначили на посаду голови Державної служби у справах ветеранів. Чим він не влаштовує ветеранів?
- Своїм кримінальним минулим. Є маса епізодів по мародерству, вимаганню, викраденню людей в 2014 році. Це ж ні для кого не секрет, але Манько – це протеже певних людей з Банкової, тому вони його тягнуть ледве не за вуха. Я, чесно кажучи, навіть не знаю, як він пройшов спецперевірку. За нормальних умов такі як Манько нізащо її б не пройшли, навіть перший етап.
- Як зараз нелегально експлуатують ветеранський ресурс? Постояти за гроші на мітингах?
- Не тільки. Наприклад, під'їхати десь постояти чи посидіти в офісі при вирішенні якихось корпоративних конфліктів. Насправді з цим є величезна проблема: люди повертаються з війни і ними ніхто не займається, роботи в регіонах не дуже багато, а їм пропонують піти в якусь охоронну фірму. Дуже часто буває так, що при вирішенні корпоративних конфліктів чи на фермерських рейдерських захопленнях по різні сторони опиняються ветерани з одного підрозділу, які один одного знають. Нічого особистого, просто гроші. Проте я навіть колись читав статистику по США, там теж існує така проблема, можливо, в меншій мірі. Ветерани йдуть в кримінал або починають вести асоціальний спосіб життя.
- Зараз українська армія відчуває гостру потребу в чомусь?
- Це все відчувається не так гостро, як в 2014 році. Армія одягнена, нагодована і в принципі озброєна. Є ще проблеми з транспортом, але косо-криво вони вирішуються. Є проблеми з високотехнологічними речами, наприклад, з безпілотниками, тепловізорами, але Міноборони вже рік, як почало їх закуповувати. Нагальної гострої потреби в чомусь немає. Українській армії потрібні реформи в системі управління та логістики, рух у сторону західних стандартів. А у нас до цього часу всі регламенти, процедури залишились ще з радянських часів.
Останнім часом спостерігається відтік нормальних, мотивованих кадрів з армії у зв'язку з тим, що активні бойові дії не ведуться і на позиції починають з перевірками приїжджати незрозумілі полковники та майори з Києва. Вони починають розповідати бойовим офіцерам про те, що в них рукомийники не на тому місці, де цього вимагає регламент. А приїжджають вони на фронт для того, щоб отримати собі посвідчення учасника бойових дій. У мене дуже велика кількість знайомих серед військових, які прийшли в 2014 році, набули серйозного досвіду у веденні бойових дій, але плюють на все це і звільняються.
- Нещодавно міністр оборони Степан Полторак сказав волонтерам "дякую". Мовляв, далі міністерство впорається самостійно, а волонтери можуть допомагати порадами. Вас як волонтера не ображає така позиція міністра?
- Не зовсім. Я казав, що нагальних проблем немає, але якісь тактичні завдання волонтери досі тягнуть на своїх плечах. Це частково аеророзвідка, евакуація поранених, частково ремонт оптики і тепловізорів, яких навезли на фронт десятки і сотні штук. Ремонт сотень автомобілів різної якості, які привезли з Європи. Все це роблять волонтери. Тому я не можу повністю погодитись із Полтораком, мовляв, "бери шинель – йди додому". Волонтерська організація "Народний тил", яку ми створювали, майже кожного дня отримує дзвінки з фронту. Останнім часом "Народний тил" зосереджений на допомозі підрозділам медиків.
- Поговоримо про роботу поліції. Ви казали, що колишній співробітник спецпідрозділу "Беркут" Михайло Панасенко, який отримав поранення під будівлею суду, коли розглядалася справа мера Одеси Геннадія Труханова, "пропетляв" атестацію та знову потрапив на службу в МВС. Ви були членом однієї з атестаційних комісій при МВС. Розкажіть, за якими схемами такі товариші як Панасенко "петляли" атестацію?
- Основна схема – це суди. До 90% співробітників МВС, які були звільнені за результатами атестації, відновились на роботі через суди з компенсацією грошових коштів, які вони не отримували на час звільнення.
- Чому так?
- Тому що наказ про атестацію був прописаний таким чином. Я думаю, це було зроблено спеціально. Наказ писався в юридичному департаменті МВС людьми, які працювали ще раніше. З самого початку процесу атестації ми розуміли, що так може бути, але нас запевняли, що на суди будуть виділені великі ресурси на юристів - і все буде добре. Проте, коли почались перші суди, ситуація стала зрозумілою. Адміністративні суди почали масово відновлювати співробітників, причому тих співробітників, щодо яких була суперечлива інформація в ЗМІ, інформація на поліграфі.
Роман Сініцин в студії Апостроф TV
У нас були випадки, коли людина на поліграфі зізнавалась, що вона отримувала незаконну винагороду в розмірі декількох десятків тисяч доларів на місяць, фактично "кришувала" наркотрафік в якомусь з регіонів, а її відновлює суд і не бере до уваги результати поліграфа. Потім це переросло в автоматичний процес відновлення. Якась здорова частина громадськості вийшла з цього процесу, і радники Авакова – Володимир Філенко, Михайло Апостол, Іван Варченко – завершували атестацію, підбираючи собі в регіонах зручну громадськість. Це був "одобрямс".
Можна сказати, що атестація не відбулась. Ви ніколи не побачите точних цифр по кількості звільнених або відновлених після судів, тому що такі цифри будуть свідчити про повний провал. На нашу думку, а ми робили аналіз по деяких регіонах, в системі залишилось близько 95% співробітників. Це все фарс, а тим більше витрачання грошей американських платників податків. При цьому всьому, ми витратили навіть купу своїх власних грошей, адже відрядження в регіони нам ніхто не оплачував. Все було на голому ентузіазмі.
- Не жалієте, що провели таку роботу, а по факту від неї немає ніякого сенсу?
- Не жалію. Насправді це крутий досвід, можливість побачити систему зсередини і зрозуміти, наскільки вона загрозлива в тому вигляді, в якому вона існує до цього часу.
- Що плануєте робити з цим досвідом?
- Я сподіваюсь, що рано чи пізно система МВС буде реформуватись по-справжньому. А зараз система не змінилась. Системоутворюючі люди залишились на своїх посадах, просто помінялись таблички на дверях кабінетів, підрозділи почали називатись по-іншому. Та і все.
- Ті, хто повертається, знову стають на старі схеми?
- Деякі схеми не ламались і продовжують працювати. Докорінно зламати хребет системі не вдалося, та ніхто цього й не дозволив. Я впевнений, що Авакову це вигідно. Навіщо душити курку, яка несе золоті яйця? Він прийшов, налаштував все під себе, поставив своїх людей на ключові посади і все.
- Проект "Національні дружини", який останнім часом викликав неабиякий резонанс в суспільстві, це також проект Авакова?
- Наскільки я розумію – так. Адже створювали "дружини" люди, якимось чином дотичні до Авакова. Просто я не розумію шуму, який піднявся навколо "Національних дружин" саме зараз. Насправді вони ж завжди марширували. Я думаю, це була політична демонстрація. Це ж декларується як підрозділи з охорони громадського порядку. І частково цю функцію вони виконують. Але під вибори вони ще відіграють свою роль. Я вважаю, що це інструмент Авакова та [лідера "Азова" Андрія] Білецького у майбутній політичній грі.
- Чим закінчиться справа Труханова?
- Нічим. Вона, в принципі, мабуть вже й закінчилась. Ну слухайте, людина сиділа два місяці за кордоном, зрозуміло, що отримала чіткі гарантії. І в один день в Україну прилетіли Труханов і його заступник. Домовились. Але знаєте, в чому проблема? У Труханова в Одесі є підтримка. Якби зараз були вибори, Труханов, швидше за все, переміг би знову. І це величезна проблема.
