РУС. | УКР.

Вівторок, 25 вересня
  • Лайм
НБУ:USD
  • НБУ:USD
  • НБУ:EUR
26.76
Суспільство

В Україні продовжує будуватися армія радянського типу, але в гіршому вигляді – військовий експерт

Валентин Бадрак про професійну армію та оборонну промисловість в Україні

Глава Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, військовий експерт ВАЛЕНТИН БАДРАК у другій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів, чому в українській армії відбувається відтік досвідчених кадрів і як це зупинити, а також про те, як правильно вирішити питання з приватизацією оборонних підприємств.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Українську армію можна було повністю переозброїти за 5 років – військовий експерт

- Як повинна проходити приватизація підприємства оборонної промисловості?

- Наглядова рада разом з керівництвом "Укрборонпрому" вивчила ситуацію і вирішила, що близько трьох десятків підприємств фактично не працюють на оборонку і їх потрібно передати до Фонду держмайна. Рішення правильне, з цим етапом я абсолютно згоден. Але якщо це рішення ухвалено, потрібно брати ці підприємства і передавати. Якщо це державні підприємства, тоді повинна проводитися реструктуризація, акціонування і виставлення пакетів акцій на продаж. Якщо це підприємство змішаної форми власності, коли є акції приватних осіб та акції держави, то там є процедура передачі в корпоративне управління.

Такі процедури можуть проходити через систему ProZorro, яка себе вже показала. У будь-якому разі тендерна процедура повинна бути абсолютно відкритою для всіх. Вона повинна бути такою відкритою, щоб могли підключатися й іноземні інвестори, і наші підприємства. Але відсутність прозорості призводить до певних маніпулятивних ситуацій. І зараз Національний антикорупційний комітет з питань оборони (НАКО) вже сигналить про те, що є ознаки, що Україна може втратити кілька сегментів виробництва озброєння.

Так історично склалося, що на етапі розпаду Радянського Союзу великі підприємства дробилися на шматочки, а ці шматочки жили окремо. Деякі з них вмирали, деякі розвивалися добре. Але знаходяться вони, як правило, на одній території. І, природно, така територія, особливо якщо це в межах міста, дуже сильно багатьох цікавить. Наш центр, проаналізувавши побіжно ситуацію, прийшов до висновку, що потрібно було б серед цих підприємств вичленувати ті сегменти, які виконують держоборонзамовлення.

Наприклад, складна ситуація склалася у підприємства "Квант". Величезне підприємство "Квант" майже пустує. Там заморожені потужності військового призначення, але частково працюють потужності невійськового призначення, організації, які займаються будівництвом складів для військового відомства або схожих проектів. При цьому є сегменти абсолютно робочі. Приміром, "Укрспецтехніка" – це холдингова компанія, яка за чотири роки поставила близько 200 різних виробів. Це й радіолокаційні станції та системи постановки перешкод для знищення російських безпілотних авіаційних комплексів. Усе це працює в зоні бойових дій і показало себе. У такому разі, якщо буде розвиватися тіньова схема, ми фактично втратимо міліметрову радіолокацію. І точно така ж ситуація може бути проведена і в інших підприємствах, адже на черзі можуть бути підприємства різної форми власності. Умовно кажучи, такі підприємства, як "Меридіан" або "Маяк". Відповідно, кожного разу ми будемо втрачати якісь сегменти.

- Виходить, така ситуація складається через землі?

- Може статися ситуація, коли на місці величезного підприємства "Квант" буде реалізовуватися інвестиційний проект з побудови якогось житлового або розважального комплексу. Можливо, це було б непогано, якщо б це було абсолютно непрацююче підприємство. Але якщо є кілька працюючих сегментів, то чому б, наприклад, на одному підприємстві не створити якийсь центр працюючих підприємств? Поєднати їх в одному місці, провівши реструктуризацію, акціонування. Грубо кажучи, залишити виробничі лінії і КБ того, що працює на оборону, а все інше реалізовувати. Але це повинні бути чіткі, продумані рішення, хтось повинен за це відповідати. Та ж наглядова рада повинна це контролювати.

Валентин Бадрак в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Наскільки я знаю, Національний антикорупційний комітет працює над цим питанням. Та їх попередній висновок – що складаються умови для корупції. На щастя, НАКО підключений до проведення аудиту, наскільки я знаю, веде роботу з наглядовою радою і безпосередньо з главою наглядової ради "Укроборонпрому" Михайлом Згуровським. Я думаю, якщо цю ситуацію зробити повністю прозорою для всіх структур, то захистити ці підприємства цілком реально. І навпаки, якщо ситуацію повністю відпустити, то ми можемо втратити якісь сегменти. А в умовах війни для України це було б дуже болісно.

- Як ви вважаєте, наскільки для інвестора будуть цікаві підприємства оборонної промисловості?

- Приватному українському інвестору буде цікаво лише в тому випадку, якщо він буде бачити перспективу. Умовно, на "Кванті" ми збираємо всіх представників радіолокації і створюємо там центр радіолокації. Умовно кажучи, на "Кузні на Рибальському" збираємо всіх, хто має відношення до військово-морської тематики. Я можу погодитися, що, наприклад, "Київський НДІ гідроприладів" – унікальне підприємство, але воно знаходиться в центрі міста, і тому з ним непроста ситуація. Але всі рішення повинні бути обґрунтовані якоюсь логікою. І тоді інвестору, звичайно, буде зрозуміло. Якщо інвестор побачить, що він може придбати пакет акцій з цілісної роботи радіолокацій або з якогось іншого сегменту, то, звичайно, це йому буде цікаво.

Держава повинна подбати про збереження профілю, тому що є негативні приклади, які були і в західному світі, і в Росії. Росія свого часу продала Московський вертолітний завод імені Міля, а потім з великими труднощами викуповувала його у інвестора, тобто націоналізувала. Але в Росії це легше, там практично авторитарна диктатура існує. А був інший варіант в Чехії, коли підприємство Aero Vodochody було придбано компанією Boeing, і воно певний час не розвивалося, а банкрутувало. Уряд Чехії викупив назад це підприємство і таким чином вирішив цю проблему. Але головний момент наступний: інвестору повинні бути поставлені умови про те, що якщо це підприємство працює на оборонку, то повинен бути збережений його профіль, мобілізаційні потужності тощо. Якщо це підприємство в ході реструктуризації та акціонування фактично виведено за межі ОПК і навіть в майбутньому не планує цим займатися, то логічніше його продати, у тому числі – якщо воно знаходиться в зоні міста – під розважальні центри та житлові рішення.

- Для інвестора головний інтерес – це прибуток. А наскільки ці підприємства можуть бути прибуткові?

- Давайте подивимося на завод "Антонов". Це Святошин, це вже межа активного міста. Звичайно, дуже багато хто хотів би викупити ці землі, побудувати і там отримати прибуток. Це реально. А тепер треба подумати, що для нас важливіше: отримати цей прибуток або втратити літакобудування взагалі, тим більше що літакобудування – це реально візитна картка України. Така ж ситуація в Дніпрі на Південмаші й на заводі імені Малишева в Харкові. Але що потрібно робити? Потрібно здійснювати програми реструктуризації і акціонування. Якщо брати "Антонов", то така програма була схвалена ще в 2008 році й до 2010 року вона мала бути завершена, але, на жаль, це не було реалізовано. У нас можуть ухвалюватися правильні рішення, але вони, на жаль, не доходять до реалізації. Це наша проблема. І чому цього не відбувається? У нас в уряді немає органу, який був би відповідальний за це все.

- За перші шість місяців цього року понад 11 тисяч офіцерів та контрактників з бойовим досвідом залишили службу. Чому відбувається відтік кадрів з ЗСУ?

- Значною мірою ситуація в ОПК впливає на армію, тому що якби ми швидко перейшли на найсучасніші системи озброєння, то можна було б обходитися меншою кількістю особового складу та більш професійно підготовленим. А оскільки тут йде гальмування, то і там теж йде гальмування. В результаті у нас протягом чотирьох з половиною років війни, як і до цього протягом усього періоду незалежної України, продовжувала будуватися армія пострадянського типу. Але, на жаль, у гіршому вигляді, тому що радянська армія все-таки була озброєна сучасними системами. І головний показник армії радянського типу – зневажливе ставлення до кадрів. Це зберігається. Адже ми ще в 2014 році зверталися до всіх структур влади з тим, щоб людей, які отримали бойовий досвід, пройшли війну, залишити в армії, створивши таким чином бойове ядро професійної армії. Цього не сталося. Не були створені умови, починаючи від статутів радянського типу, залучення солдатів для якихось господарських робіт, як в Радянському Союзі.

Валентин Бадрак в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Згадати навіть, як взимку вони прибирають сніг.

- Так, вночі прибирають сніг чи чистять картоплю на кухні, а вранці марширують на плацу, бойова підготовка виконується на мікроскопічному рівні. Звичайно, дуже багато чого змінилося, збільшилась кількість заходів з бойової підготовки, кількість стрільб, навчань та інше. Україна стала переходити на стандарти НАТО, близько 170 стандартів НАТО армія схвалила, але в підсумку цей відплив кадрів сигналить про те, що щось не так. А що не так? У нас не будується професійна армія. Якщо б у нас будувалася професійна армія, то у главу кута мали поставити людину в погонах – солдата, сержанта, офіцера, генерала. І вони повинні були б займатися тільки підготовкою до війни і отримувати адекватне ставлення суспільства, включаючи мотиваційний пакет.

Це повинні бути гранично чітко розроблені механізми. Я можу розповісти лише про один – це житлова проблема. У нас не менше 40 тисяч офіцерів вважаються безквартирними, тобто не мають свого житла. Це питання дуже легко вирішується за рахунок спеціальних бонусів або сертифікатів, коли за період 10-річної служби солдат або офіцер отримує якийсь сертифікат і може потім вирішити свою житлову проблему. Це не означає, що він за цей сертифікат відразу купує квартиру. Це повинна бути диференційована ситуація, наприклад, за 10 років якась певна сума набігає, а за 15 років – еквівалент однокімнатної квартири в якомусь непопулярному регіоні. Але при цьому можна додати якусь суму і придбати житло вже там, де людина хоче. Але механізму такого немає.

Навіть такі речі, як монетизація нагород. Солдат має розуміти, що якщо він став Героєм України, в бою проявив себе так, що йому було присвоєно це звання, то він отримає певний грошовий еквівалент до цього звання. Ще Наполеон говорив, що солдатом керує страх і особистий інтерес. Страх – це зрозуміло, боїться людина, яка потрапляє на війну. А особистий інтерес не створено. Мотивації немає ні у солдата, ні у офіцера.

- Вважається, що головна мотивація – це патріотизм.

- На жаль, солдат добре бачить, що країна розділена глибокою прірвою: одні на передовій, а інші в цей час сидять у ресторанах і нічних клубах. Це все не можна приховати. Якщо це існує, значить, потрібно створити такі умови, щоб людина, яка йде на війну, знала, що вона отримає компенсацію, страховку тощо. Тоді вона б свідомо йшла виконувати свій обов'язок.

А найголовніше, що це були б мотивовані військовослужбовці, тому що зараз, маючи 5-10% невмотивованих, ми маємо страшну статистику. Наприклад, я пам'ятаю статистику за січень цього року: половина загиблих в армії за один січень – це люди, які покінчили життя самогубством. У професійній армії такого не може бути. Це показник, що армія стає на неправильний шлях.

Відтік кадрів, суїцид, правопорушення, пияцтво у зоні бойових дій. Чому це відбувається? Тому що немає механізмів мотивації, управління і навіть покарання. На жаль, ми з цим будемо довго-довго стикатися до тих часів, поки військово-політичне керівництво не вирішить чітко взяти курс на створення професійної армії.

Зверніть увагу, у нас сьогодні є повністю підготовлений цикл документації. У нас є і нова Військова доктрина, і Стратегічний оборонний бюлетень, і Програма розвитку озброєнь, і Програма розвитку Збройних сил, і Програма реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, і навіть закон про національну безпеку. Але ніде, в жодному документі не сказано, що Україна повинна мати добровільну професійну армію. І те, що у нас досі є призив і існує соціальна нерівність, що одних солдатів батьки відкупають, а інші йдуть і служать, потрапляють в зону бойових дій – все це створює негативне сприйняття служби в армії. Замість того, щоб створити залізобетонний авторитет армії, як могутньої системи, яка бореться і охороняє українську незалежність і цілісність.

Валентин Бадрак в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Тобто Україні потрібна контрактна армія?

- Я розділяю поняття "контрактна" і "професійна". Контрактна – це сьогодні підписали контракт 100 тисяч осіб, а завтра половина пішла, стався відтік кадрів. А професійна армія – це армія, в якій бойове ядро, тобто не менше 2/3 армії, прослужило не менше 3-5 років. Це показник мотивації. Це означає, що людина, яка прийшла віддати роки армії, за це отримає адекватну компенсацію. І вона там мотивовано служить.

Новости партнеров

Загрузка...

Читайте також

Арабські снайпери і мобільні морги: чим бомбардують мізки жителів Донбасу

Функционеры ДНР/ЛНР продолжают придумывать фейки про ВСУ и страшилки про карателей

Інша погода: в Україну йде різке похолодання з дощами

По прогнозам синоптиков, в Украину идет осеннее похолодание, которое будет сопровождаться дождями

В Україні закривають унікальну психлікарню: куди поїдуть маніяки та вбивці

Минздрав расформировывает больницу со строгим режимом в Днепре, где удерживались опасные пациенты, теперь их переведут в медучреждения по всей Украине

Новости партнеров

Загрузка...