У парламенті готуються до великого антикорупційного бліцкригу. Як заявив днями заступник керівника Офісу президента Руслан Рябошапка, відразу після того, як новий склад ВР приступить до роботи, до парламенту надійде декілька невідкладних президентських законопроектів, покликаних значно ускладнити життя корупціонерам. Головною фішкою антикорупційних ініціатив Зеленського стане система фінансових заохочень для тих, хто буде викривати хабарників. Чи допоможе це побороти корупцію в країні і чи не стане інститут викриття банальним інструментом розправи, розбирався "Апостроф".
Західна ідея
Отже, ідея президентського офісу максимально проста: якщо якийсь чиновник візьме хабар або "нагріє" державу на кругленьку суму, і про це стане відомо, наприклад, його колезі, то цей колега може звернутися до правоохоронних органів і розраховувати на 10% від суми неправомірної вигоди.
Насправді, ідея створити систему фінансових заохочень за викриття корупціонерів з'явилася у Володимира Зеленського ще під час його виборчої кампанії. Преміювати викривачів пропонував і спікер штабу Зеленського Дмитро Разумков. Хоча Зеленський із Разумковим не винайшли щось радикально нове, адже подібна мотивація вже давно використовується в розвинених країнах, наприклад, у США.
Утім, навіть у штатах, за словами експертів, опитаних "Апострофом", цей механізм працює далеко не ідеально. Отже, з якими ж ризиками зіткнеться команда президента при імплементації ідеї "10%".
Відсотки можуть розтанути
По-перше, оплачуватися будуть далеко не всі підряд повідомлення про корупцію. Бонуси можна отримати тільки за упіймання "великої риби".
"У законодавчих ініціативах Офісу президента матеріальне заохочення передбачено для обмеженої категорії викривачів, які повідомляють про найбільш тяжкі корупційні злочини", - повідомляв Руслан Рябошапка.
Але це не означає, що працівникам ЖЕКів і викладачам у ВНЗ можна відкорковувати Hennessy і закочувати вечірку в пледах "Насіров-стайл", адже ще невідомо, як розквітне ідея Офісу президента після проходження законодавчого горнила ВР.
"Але яка взагалі мета цих 10%. На нараді в Офісі президента була заявлена мета - щоб викривалося якомога більше фактів корупції. Але у нас і так викривають чимало цих фактів, досить тільки подивитися на кількість справ у НАБУ. Але після того як НАБУ передає справу в Антикорупційну прокуратуру, а потім вона потрапляє до суду, ми не бачимо судових рішень і реального повернення коштів до бюджету. Сподіваюся, що ситуація зміниться, коли запрацює антикорупційний суд", - говорить "Апострофу" виконавчий директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції НаУКМА Оксана Нестеренко.
По-друге, потрібно буде ще розробити механізм компенсації 10%. Наприклад, в планах влади встановити верхню планку компенсацій.
Наприклад, у планах влади встановити верхню планку компенсації
"Встановлено ліміт максимальної суми, яка може бути виплачена викривачу, який становить розмір трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених в момент скоєння злочину, це близько 12,5 мільйонів гривень. Тобто якщо, наприклад, 10% від розміру неправомірної вигоди (хабара) або розміру збитків становить 20 мільйонів гривень, то викривач отримає не більш як 12,5 мільйонів гривень", - констатував Рябошапка.
А це означає, що 10% можуть перетворитися, наприклад, у 5% чи навіть в 1%.
"Від чого рахуватимуть ці 10%? Якщо буде прив'язка не до фактично повернутої суми, а до вироку суду, і суд на свій розсуд буде вираховувати ці 10%, а якщо сума ще не повернута, то взагалі незрозуміло, яких збитків зазнав бюджет", - додає Нестеренко.
Ще один величезний ризик - комерціалізація викривачів. Адже очевидно, що, якщо держава призначить нагороду за голови корупціонерів, знайдеться чимало професійних мисливців за головами, які цю нагороду захочуть отримати. І далеко не факт, що всі повідомлення про таких мисливців будуть точними або їх не стануть використовувати як інструмент для усунення конкурентів.
"Досвід США останніх п'яти років показав, що цей інститут став дуже комерційним: громадянин звертається до адвоката, адвокат йде до суду і обстоює інтереси людини, щоб отримати відсотки за викриття, - пояснює Нестеренко. - І якщо раніше в США викривачів дійсно поважали, і дуже довго формували цю повагу, то зараз до них ставляться як до людей, які просто обстоюють свої фінансові інтереси. У свою чергу, це впливає і на інших викривачів, які дійсно викривали якісь схеми для встановлення справедливості, а не за гроші".
Захист викривачів
А це наріжна проблема ініціативи Офісу президента, яку вирішити набагато складніше, ніж навіть розробити механізм компенсацій. Адже навіть якщо підлеглий і знає, що його начальник бере відкати, то навряд чи розповість про це НАБУ, зі страху втратити роботу або навіть - життя.
За словами Руслана Рябошапки, в майбутньому законі держава має намір передбачити цілу систему захисту викривачів.
"Держава гарантуватиме викривачам корупційних злочинів захист від переслідувань за розголошення інформації, відновлення порушених трудових та інших прав, конфіденційність повідомлень про корупцію, а також встановлення відповідальності у випадках переслідування викривачів", - зазначив Руслан Рябошапка.
До речі, в чинному законі "Про запобігання корупції" вже передбачено механізми захисту викривачів корупції. Наприклад, їх не можуть звільняти з роботи, урізати зарплату, а інформація про викривача не може бути розкрита без його згоди.
Але чинних норм явно недостатньо. Як же це повинно працювати?
Щит для всіх. За словами експертів, щоб інститут викривачів став реальним робочим механізмом, а не популістською ініціативою, захищати потрібно не тільки викривачів корупції.
"Викривати можна ж не тільки корупцію, а взагалі будь-яку інформацію, яка впливає на життя суспільства, - пояснює "Апострофу" програмний директор українського представництва організації Blueprint for Free Speech Людмила Тягнирядно. - Наприклад, відома історія з вбивством у 2009 році екологічного активіста Олексія Гончарова, який боровся з незаконним видобутком піску на Жуковому острові. Це не корупція, але незаконний видобуток піску міг би вплинути на частину жителів Києва: їхні будинки просто б затопило. Немає комплексної системи, щоб викривач повідомив про якусь проблему і водночас отримав захист".
Анонімність. Це одна з найбільш важливих умов для успішної імплементації ідеї Офісу президента, адже ніякі гроші не змусять викривача заявити про злочин, якщо його життю загрожуватиме небезпека.
Ніякі гроші не змусять викривача заявити про злочин, якщо його життю загрожуватиме небезпека
Для забезпечення анонімності викривачу потрібні відповідні безпечні канали передачі інформації. Передбачити створення таких каналів на законодавчому рівні - одне із завдань влади.
Канали передачі інформації можуть бути як внутрішніми: "Внутрішні канали обов'язково повинні бути створені на підприємствах, - каже "Апострофу" юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калитенко. - Наприклад, у Фінляндії немає спеціального закону про захист викривачів, але там така культура, яка заохочує створення на підприємствах і фірмах захищених внутрішніх каналів для повідомлень. Там розуміють, що отримати інформацію про зловживання - добре для бізнесу, і це може бути навіть ефективніше аудиту".
Так і регуляторними: "Це може бути, наприклад, НАБУ або НАЗК. А в деяких країнах є окремі органи, які займаються захистом викривачів", - додає Калитенко.
До речі, якщо створити умови для повної анонімності викривачів, то державі навіть не доведеться виплачувати заповітні 10% компенсації, адже для їх отримання доведеться відкрити свою особу (хоча б для суду і правоохоронців), а далеко не всі захочуть це зробити.
Фізичний захист. Якщо ситуація склалася так, що розголошення даних про викривача ніяк не уникнути, необхідно хоча б забезпечити йому ефективний фізичний захист.
"Наприклад, у Південній Кореї можуть взяти під охорону не тільки будинок, де живе викривач чи член його сім'ї, а й весь квартал, де він працює чи живе. І це буде цілодобова охорона", - зауважує Олександр Калитенко.
"Катерина Гандзюк, працюючи у виконавчій владі, розкривала схеми зловживань і при цьому відкрито говорила, що за нею стежать, але підтримували її тільки друзі та громадські активісти. Якби був реальний механізм фізичного захисту, то їй би це допомогло", - резюмує Людмила Тягнирядно.
Правовий імунітет. А це найбільш неоднозначний пункт у справі про захист викривачів. Так, в Офісі президента говорять про те, що людей, які повідомляють про корупцію, чекає повна підтримка держави і безоплатна правова допомога.
"Національне агентство із запобігання корупції може здійснювати представництво інтересів викривача в суді. Викривачі мають право користуватися всіма послугами безоплатної вторинної правової допомоги, тобто мають право на безкоштовні послуги адвоката", - пояснив Рябошапка.
Але як бути, якщо викривач просто не має права повідомляти відому йому інформацію?
"Закон говорить про те, що людина, яка підписала трудовий контракт, не може розголошувати інформацію для службового користування і інформацію, яка становить державну таємницю. А якщо ця інформація суспільно важлива, і впливає на життя суспільства? Людина, яка її розкрила, ніяк не буде захищена на рівні закону, і її будуть просто судити", - каже Людмила Тягнирядно.
Руслан Рябошапка запевняє, що така категорія викривачів буде звільнятися від відповідальності, але тут є один нюанс. Справа в тому, що в 2016 році в парламенті вже був зареєстрований законопроект № 4038а, який вирішував проблему комплексно: давав гарантії безпеки викривачів і звільняв їх від кримінальних переслідувань. Але ВР його навіть не розглядала. За словами авторів законопроекту, всьому виною - потужне лобі силовиків, зокрема з Міноборони, які побоювалися безперешкодного розкриття деталей секретних тендерів та іншої інформації. Чи подолає це лобі новий склад парламенту, покаже час.
