Зустріч лідерів "нормандської четвірки" в Парижі не принесла сенсаційного прориву в питаннях повернення окупованих територій Донбасу. Її підсумок можна охарактеризувати двома словами - "домовилися домовлятися". При цьому російський президент вкотре підкреслив, що домовлятися Києву потрібно якраз таки з лідерами самопроголошених "республік" Донбасу. Очевидно, що безпосередньо розмовляти з сепаратистами українська влада, звичайно ж, не буде. Але і самі лідери Л/ДНР висувають відверто дивні умови для таких переговорів. Утім, це не означає, що на їхні слова зовсім не варто звертати уваги, адже без узгодження з Росією в ОРДЛО не виходить жодна заява. А це означає, що з їхньої риторики про плани РФ на Донбасі можна дізнатися навіть більше, ніж із офіційних заяв Путіна за красивим столом в Єлисейському палаці. Як в окупації відреагували на зустріч "нормандської четвірки", розбирався "Апостроф".
Що кажуть у ДНР
Ще напередодні саміту "нормандської четвірки" в інформаційному просторі ДНР стали нав'язливо розганятися тези про те, що Мінські угоди в жодному разі не можна переписувати і слід їх зберегти за всяку ціну.
"Зеленський не має права на свій розсуд проводити ревізію Мінських угод", "В парламенті ДНР закликали Зеленського припинити погрожувати Донбасу і приступити до виконання "Мінська", "Глава ДНР закликав Зеленського припинити "безглузде словоблуддя" і виконувати Мінські угоди" - ось лише деякі заголовки, які з'явилися в сепаратистських ЗМІ напередодні саміту.
Це й не дивно, адже на безальтернативності Мінських угод продовжує наполягати Росія.
Коли зустріч таки відбулася, лідер донецьких терористів Денис Пушилін знайшов у діях української влади "зраду", та ще й яку. Справа в тому, що Пушиліна не влаштував текст підсумкового комюніке, який був опублікований на сайті президента України.
"Сторони домовилися, що будуть обговорювати всі правові аспекти особливого статусу (Донбасу). Так і написано в підсумковому документі. Українці опублікували слова "всі правові аспекти Закону про особливий статус". Вони тим самим звужують поняття особливого статусу до одного закону", - поскаржився Пушилін, мовляв, одного закону їм недостатньо, а потрібні зміни до Конституції України.
Більш того, донецький грамнацист (лінгвофашист - інтернет-мем, іронічна назва і самоназва інтернет-спільнот, що відрізняються вкрай педантичним ставленням до питань грамотності, - "Апостроф") заявив, що не збирається виконувати ніяких рішень "нормандської четвірки" ні щодо обміну полоненими, ні щодо перемир'я, "поки Україна офіційно не опублікує коректний текст комюніке".
Пізніше на сайті президента України дійсно підкоригували текст офіційного повідомлення, замінивши формулювання "Закон про особливий порядок місцевого самоврядування" на "всі правові аспекти особливого порядку місцевого самоврядування".
У Донецьку голосно назвали труднощі перекладу "актом державного брехні" і підкреслили, що будуть орієнтуватися на офіційний текст комюніке, опублікований англійською мовою на сайті Єлисейського палацу. А якщо так, то навіщо тоді взагалі потрібен був театр одного актора Пушиліна?
Денис Пушилін
Також у ДНР геть відкинули ідею Зеленського про введення в переговорний процес представників Донбасу, які покинули окуповані території.
"Коли сторони знаходяться в режимі переговорного процесу, вони не вибирають собі переговірників", - зазначив Пушилін.
Водночас, бажаючи, нібито, отримати широку автономію в складі України, в ДНР почали активну імітацію процесів інтеграції з Росією. Так, наприклад, відразу після саміту "нормандської четвірки" в Донецьку пройшов так званий круглий стіл "Підсумки і перспективи інтеграційних процесів Донбасу і Росії", спільно з окремими депутатами Держдуми РФ.
На цьому "круглому столі" навіть погодили звернення до Держдуми "про створення міжфракційної робочої групи щодо Донбасу". Зрозуміло, що подібні "документи" не мають ніякої юридичної сили і політичного сенсу, однак загальна конструкція простежується: Росія, звичайно ж, за мир, але що ж Путін може вдіяти, якщо "народ Донбасу" не влаштовує мир на українських умовах.
Що кажуть у ЛНР
У Луганську текст комюніке на сайті президента України викликав таку ж паніку, як і в Донецьку, однак на виконанні Мінських угод сепаратистські ЗМІ ЛНР практично не загострювали свою увагу.
Утім, у ЛНР активно просували інший меседж - Зеленський не хоче розводити війська по всій лінії розмежування. А не хоче тому, що боїться "нацистів", ну і, звичайно ж, Вашингтон.
На підсумковій прес-конференції в Парижі президент України дійсно заявив, що актуальніше було б продовжити розведення сил на гуманітарних точках лінії розмежування (які ще необхідно буде визначити), так як відвести сили, наприклад, від Щастя або Дебальцевого стратегічно і політично складно.
Сепаратисти Луганської області тут же вхопилися за цю заяву.
"Тобто, віддавати накази обстрілювати мирне населення вони можуть, а ось відвести техніку і військових від передової нібито не виходить. Яка парадоксальна безпорадність, безхребетність "слуг народу"! Володимир Зеленський вибрав зручну лицемірну позицію: він заявляє, що хоче миру, але ніяких дій для цього сам не робить. Звичайно, адже радикали не схвалять, комік продовжує їм кланятися, але вже не зі сцени, а в президентському кріслі", - обурювався зі сторінок пропагандистських видань фейковий депутат так званого народної ради ЛНР такий собі Олег Акімов.
"Виходить, що в уряді України сидять ідіоти, які не знають, як розвести війська, а наші ні в чому не винні люди повинні знову трястися по ночах від звуків розриву снарядів", - розійшовся ще один луганський "депутат" Дмитро Хорошилов.
Що це означає
Така істерія в сепаратистських ЗМІ цілком зрозуміла.
"Кремль наполегливо буде продавлювати свою позицію, щоб ми почали пряму розмову з маріонетками Росії. А сенс тут простий: суб'єктивізувати ДНР і ЛНР і паралельно з цим вивести себе з-під удару у зовнішній політиці. Само собою, що сепаратистська преса зараз буде розганяти цю тему. Для них це вигідно, представляти себе, нібито, учасниками процесу", - говорить "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.
"Говорити про свою позицію Пушиліну... Ну це просто смішно. Не було її в принципі і у Захарченка. Вони ретранслюють виключно ті меседжі, які їм дає Москва", - додає "Апострофу" політолог Кирило Сазонов.
Правда, поки у Москви не дуже виходить продавити свої умови.
"Кремль реально незадоволений тим, до чого дійшли на переговорах, і вустами того ж Пушиліна висловлює своє невдоволення. Було завдання до Нового року принципово вирішити це питання і добитися зняття низки санкцій. Але цього не вийшло, так як домовилися домовлятися далі, - зазначає Сазонов. - Але в тому то й справа, що домовлятися, в принципі, нема про що. Кремль хоче повернути ці окуповані території повністю на своїх умовах. тобто, за фактом, зберігши все, що у них є зараз: народну міліцію, амністувавши бойовиків, незалежні від Києва суди, прокуратуру, органи влади. Але зробити все це за український рахунок. А Україна продовжує, як і при Порошенку, трохи петляти. Формально ми згодні, формально продовжуємо закон про особливий статус, але реально Україна не готова платити за російський анклав".
