На зарплати, які пропонують в Україні, навіть людям з освітою і досвідом, - вижити неможливо. І хоча чиновники розповідають, що допоможуть тим, хто внаслідок пандемії коронавірусу залишився без роботи, віри їм немає. Українці вже давно говорять, що всі обіцянки влади потрібно ділити на два. Тож розраховують лише на власні сили і їдуть заробляти гроші в інші країни. Але чомусь українська влада вирішила не випускати людей за кордон, мотивуючи це рішення турботою про громадян.
"Апостроф" продовжує розповідати про українців, які намагаються забезпечити краще життя своїм дітям і їдуть на заробітки у Польщу та Фінляндію.
Читайте: Нехай влада іде подалі із такими зарплатами: чому заробітчани обирають чужину
Заробити більше, докладаючи менше зусиль
Алла Горошко із Кременчука Полтавської області повернулася з Польщі в Україну 26 січня, щоб переробити візу. Після тижня перебування вдома помер її тато. Алла спромоглася зібрати документи і звернулася до візового центру лише 14 березня – якраз за день до закриття польських кордонів. 19 березня вона отримала візу і тепер лиш чекає можливості повернутися на роботу.
Жінка розповідає, що до цього працювала два роки за робочою візою типу "Д", так званим воєводським запрошенням, у польському місті Катовіце. У сухому цеху на продовольчому складі вона займалася комплектацією заявок від магазинів. За годину Алла отримувала 19-20 злотих, і, виконуючи норми на рівні з чоловіками, у середньому за місяць заробляла 700-800 доларів.
"Разом із подружкою винайняли житло. Але якщо зараз повернуся до Польщі, то не жити у тій квартирі, поки не пройду карантин, - розповідає Алла. - Але хостели, які були змушені припинити роботу, здають свої помешкання під карантин – за кошти заробітчан. Власники цього "житла" привозять продукти за списком, який ми складаємо. Також власники подають списки до поліції, і двічі на тиждень правоохоронці приїжджають і перевіряють дотримання карантину. Також є мобільний додаток "Карантина домова" – там регулярно приходять завдання на кшталт зробити селфі, за дві хвилини підійти до вікна тощо. Таким чином поліція перевіряє дотримання карантину".
Роботодавець уже знайшов жінці спосіб дістатися на роботу напряму зі Львова без пересадок і місце для проходження карантину. Тож Алла, якане має зараз роботи, чекає можливості зібрати речі і поїхати. А залишатися вдома вона не хоче.
Алла Горошко
"Якщо на рівні України влада вирішить не випускати людей за кордон, то мені здається, український люд мовчки це проковтнути не зможе. Я й сама згодна взяти участь в акціях протесту. Я не чекатиму, аби мене за 6 тисяч гривень запхали на будмайданчик. Я маю 13-річного сина, якому оплачую навчання в комп'ютерній академії, це мені на рік стає у 12 тисяч гривень. Якщо я буду працювати на 6-8 тисяч, я не зможу забезпечити дитині таке навчання. Мінімальна зарплатня має бути хоча б 10 тисяч гривень", - говорить Алла.
Вона пригадує, що два роки тому працювала касиром у магазині. Отримувала 6 тисяч, - на той час непогані гроші, каже, - але працювала 5 днів по 16 годин.
"Я зрозуміла, що працюючи в Польщі, я можу заробити більше, докладаючи менше зусиль", - каже жінка.
Читайте: Врятувати українців: як коронавірус змінює долі заробітчан
Якби в Україні була гідна зарплата, не довелося б гнути спину за кордоном
"На роботу у Фінляндію вперше поїхала ще у 2006 році. Як і зараз, тоді я працювала медиком. Мала зарплату 96 гривень. Дитину я виховувала сама, тому зібрати її до школи було важко. Я позичила 500 доларів, заплатила фірмі, взяла відпустку за власний рахунок і на два місяці поїхала у Фінляндію збирати полуницю", - пригадує медсестра кардіологічного відділення Наталя Король із Умані Черкаської області.
З того часу жінка кожного року їздила на такі сезонні роботи, відкладаючи копійки на поїздку. Зараз вона отримує 4 тисячі гривень, але за ці гроші не згодна лишатися без свого двомісячного підробітку. Ситуація ускладнюється тим, що її донька закінчує 11-й клас і буде вступати до вишу.
Київ сказав, що з України випустять спочатку лише 1,5 тисячі людей. Але сезонників відпускатимуть стільки, скільки потребує країна роботодавця. Фіни дуже розраховували на українців, тож зараз працедавці складають поіменні списки і передають їх в Україну та в Білорусь. Українці їдуть до Мінська, а звідти намагаються вилетіти до Фінляндії чартерними рейсами, однак, якщо людини у списках немає, її не пустять на літак, розповідає жінка.
"Знайомі поїхали, але із 56 осіб виїхали лише 26 – решту завернули. Прикордонники самі вирішують, пропускати чи ні", - додає вона.
Наталя Король
"У Фінляндії видають тобі кошик, і збираєш ягоди. Час роботи залежить від замовлення, яке отримав працедавець. Могли працювати до другої години дня, а могли і до 10-ї вечора чи до опівночі – там же білі ночі. Доводилося працювати і в дощ, і в спеку. Але там ніхто не контролює, чи їси ти ягоди – можеш їсти, скільки влізе. Але платять від виробітку – чим більше ти збереш, тим більше заробиш. Зазвичай, фермери надають будиночки робітникам із кухнею, ванною і сауною", - розповідає Наталя.
"Там зовсім інші люди, все на довірі. Велосипед можна лишити, де хочеш – ніхто його не візьме. Приїжджаєш туди і бачиш 80-річну бабусю,яка на крутяцькій машині приїжджає в магазин. У нас навіть молодь не може собі таке дозволити. Там соціально забезпечене населення – у нас, нажаль, цього немає. Там зовсім інше життя", - каже жінка.
В Умані хворих на COVID-19 мало, але привозять хворих і з районів. Проте інформація, що медики забезпечені засобами захисту, не відповідає дійсності, розповідає Наталя.
"У нас немає захисту взагалі. Видали одноразові рукавички, термін дії у яких скінчився. Одягаєш їх, а вони на руках розлазяться. Замість масок нам видали марлю і сказали – шийте собі самі", - бідкається жінка.
"6-8 тисяч для заробітчан, які пропонує держава, це більше ніж моя нинішня зарплата. Але у Фінляндії я можу заробити, скажімо, 30 тисяч гривень. Та я й сумніваюся, що держава робитиме це. Все, що чиновники розповідають по телевізору, можна ділити на два", - каже Наталя.
"Не знаю, як викручуся, якщо не поїду на заробітки. Звичайно, якби медикам зробили гідну зарплату, то не довелося їхати гнути спину, адже я не пам'ятаю,коли в мене була відпустка для відпочинку. У серйозний сезон у Фінляндії працюємо взагалі без вихідних. У нашій лікарні майже всі медики - середнього віку, а в Умані відсотків 70 серед лікарів - пенсіонери. Молоді люди їдуть у Київ або шукають приватні клініки чи, як мають можливість, відкривають приватні кабінети. Багато хто здав екзамен і виїхав працювати лікарем у Польщу чи Німеччину. Бо молодій парі, якщо обидва медики, вижити на таку зарплату нереально", - додає жінка.
