Біля українсько-російського кордону склалася дуже напружена ситуація - росіяни накопичують великі воєнні сили. І хоча об’єктивних підстав до повномасштабних бойових дій наразі немає, спрогнозувати дії президента РФ Володимира Путіна неможливо. Останніми днями Росія почала активно поширювати фейки про українських військових. Одним із таких стала історія про вбитого нібито українським безпілотником хлопчика під Донецьком. Саме так діяла у 1939 році Німеччина, коли перевдягнені німецькі солдати напали на свій пост, аби почати війну з Польщею. Навіщо Росія поширює дезінформацію і для чого збирає війська біля українського кордону - про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів начальник групи космічної розвідки ГУР МО України 2000-2002 роках, начальник групи розвідки 92 ОБМР у 2015-2017 роках, учасник бойових дій та бойовий офіцер ПЕТРО НЕДЗЕЛЬСЬКИЙ.
- Ситуація на Донбасі змінюється кожного дня. На жаль, є втрати, є загострення. Як ви оцінюєте те, що ми маємо зараз?
- Оцінюю вкрай критично. Ми маємо враховувати непрогнозованість поведінки військово-політичного керівництва Росії. Тут не варто шукати якихось об’єктивних підстав, об’єктивних законів у відносинах між Україною та Росією. Все впирається в суб’єктивний фактор. Тому як поведе себе така непрогнозована постать як Путін, дуже важко передбачити.
Повторюю: немає ніяких об’єктивних підстав для того, щоб сьогодні була повномасштабна війна між Україною та Росією. Але є суб’єктивний фактор – колишній підполковник КДБ Путін. Я категорично наполягаю на тому, що в пана Путіна не все добре з психікою. Це вже визначили багато психіатрів світового рівня. Вони виступали на телебаченні, у пресі та зазначали, що в пана Путіна є дуже серйозні проблеми психіатричного характеру.
Давайте пригадаємо виступ колишнього міністра оборони Австрії Вернера Фассльабенда, який сказав, що 90% військових конфліктів у світі відбувалися абсолютно непрогнозовано, безпідставно. Тобто все впиралося не в якийсь об’єктивний, а в суб’єктивний фактор. Оцей суб’єктивний фактор на сьогодні є визначальним у відносинах між Україною і Росією. Є задрипаний підполковник КДБ Путін, який робить таку складну ситуацію. Прогнозувати його дії дуже важко. Тут потрібен психіатр.
- Коли ми кажемо, що неможливо прогнозувати його дії, чи це не означає, що ми таким чином знімаємо з тієї сторони частину відповідальності?
- Відповідальність має бути обов’язково. Ми і це маємо передбачати. І суб’єктивний фактор, і об’єктивний фактор – ми маємо це враховувати. Ця вся відповідальність, безумовно, лежить на керівництві держави і силових структур. Цього ніхто не відкидає.
Але я повторюю: як важко сьогодні нашим політикам, керівникам держави, керівникам силових структур в таких умовах, коли з того боку ведуть себе абсолютно непрогнозовано, всупереч міжнародному праву, навіть всупереч елементарним загальнолюдським цінностям. Дуже важко прогнозувати наслідки їхніх дій, а вони будуть найбільш трагічні. Розумієте, в цьому складність такого питання.
- Генерал Хомчак зробив заяву, що Росія нарощує озброєння на кордонах. Це, вочевидь, має викликати занепокоєння не тільки в України, а й у світової спільноти. Є інформація про появу псковських десантників у Криму, про посилення військової присутності. Як це сприймати взагалі?
- Генерал Хомчак абсолютно правий, коли він робить акцент, зосереджує увагу світової спільноти та України на цих діях з боку Росії. На концентрації військ на кордонах під егідою буцімто проведення якихось навчань. Генерал Хомчак просто професіонал найвищого складу, який вивчав світову історію, як починалися війни всіх часів і народів. Так само (як Росія) свого часу робив Гітлер, і робили всі.
Розумієте, війни починалися з доволі таки примітивних, буцімто законних речей. Концентрувалися війська на кордонах ніби під егідою проведення якихось масштабних навчань. А потім створювався прецедент, що хтось десь когось – відбувався конфлікт. І потім всі ці війська одразу переходили в наступ. Це старе, як світ. Тут навіть нема чого додати.
Генерал Хомчак на сто відсотків правий, коли він звертає увагу суспільства на ці об’єктивні речі. Ми маємо бути готовими. Путін може вчинити абсолютно непрогнозовано. Він загнаний в кут звір, він терпить повне фіаско. Внутрішня ситуація - ви ж знаєте, в Росії вже опозиція виходила на вулиці – зовнішня політика… Він програє. Загнаний в кут звір стає дуже страшним. В цьому є небезпека.
- Ви говорили, що має бути певний прецедент, на який буде нібито "справедлива" відповідь. Чи означає це, що ми можемо чекати провокацій і появи того, до чого абсолютно не можна бути готовим?
- Безумовно. Я ж повторюю: генерал Хомчак правильно на цьому робить акцент. Пригадайте, як Гітлер напав на Польщу. Була створена провокація, в польську форму були перевдягнені німецькі солдати, офіцери Абвера, які буцімто вчинили напад на прикордонну заставу німецьких військ, були вбиті німецькі військовослужбовці. І Гітлер тоді на весь світ закричав, що це Польща напала на них. Це стало підставою для агресії Німеччини проти Польщі та початку Другої світової війни. Це старе, як світ, але, на жаль, людство постійно стає на ті ж самі граблі.
Правильно політичне та військове – як генерал Хомчак – керівництво України зосередило увагу світової спільноти. Дуже серйозна ситуація. Світова спільнота має підключитися і допомогти Україні упередити, знешкодити ті можливі наслідки, які можуть бути через ці провокації, та дуже вірогідну агресію Росії проти України.
Головнокомандувач Збройних Сил України Руслан Хомчак
- Я хочу згадати тут свіжий фейк. Начебто звинувачують українських військових у вбивстві дитини за допомогою безпілотника. Нібито скинули вибуховий пристрій на селище Олександрівське. Тобто фейки будуть множитися і множитися, я так розумію? Вони для внутрішнього споживання чи спрямовані на міжнародну арену?
- Правильно. Як я вже сказав: подібним чином колись діяла Німеччина в 1939 році напередодні 1 вересня. Був прецедент, коли німецькі солдати були перевдягнені в польську форму. Були вбиті німецькі військовослужбовці. На всю Німеччину показали: дивіться, які кровожерливі ці поляки. Вся німецька спільнота обурилася, Гітлер ввів війська в Польщу, щоб покарати поляків, та отримав підтримку.
Щось подібне робиться і зараз. Показують безпілотник, зщинили "російську" дитину, "ах, які кровожерливі ці українці". Налаштовують російську спільноту для того, щоб вона підтримала можливу майбутню агресію Росії проти України. І тут я втретє кажу, що генерал Хомчак правий на всі сто.
- Стало відомо, що після завершення карантину українська делегація в ТКГ шукатиме інше місто для переговорів щодо Донбасу. Київ не довіряє сусідній країні, оскільки вона знаходиться під впливом Росії. Як ви вважаєте, якими будуть перспективи? Як швидко вийде знайти місце для перемовин?
- Я погоджуюся, що є дуже небезпечний синдром, коли Білорусь повністю підпала під геополітичний вплив Росії. У нас дуже великий проміжок кордону з Білоруссю. До останнього часу там не було російських військ, і ми не відчували загрози наступу, можливості агресії російських військ з боку Білорусі. Зараз після такої риторики білоруських політиків така загроза з’являється. Це примусить наших політиків приймати якісь контрміри. Це дуже погана тенденція, коли ми вбачаємо в Білорусі – сусідній братський народ – вірогідного противника.
Є такий документ в будь-якої держави – воєнна доктрина. І там держава визначає вірогідних противників та планує свою воєнну політику на момент можливої агресії. Білорусь ніколи не була нашим ймовірним противником, але після подібних заяв таке може відбутися. Це має привести до зміни зовнішньо-політичного курсу нашої держави щодо ставлення до Білорусі та певних змін в оборонній сфері. Нам тоді доведеться підсилювати військами кордон з Білоруссю, щоб не було фактору можливої агресії Росії з боку Білорусі. На жаль, є такий прикрий факт.
- У Кремлі заявили, що пересування військової техніки біля кордону з Україною не повинно викликати занепокоєння інших країн, оскільки РФ не представляє загрози для них чи України. Це пан Пєсков зазначив.
- Ви знаєте, цинізму росіян тут немає меж. З одного боку вони заявляють, що Донбас – це внутрішня проблема України. В той же час тут присутні російські війська. Значить, росіянам можна бути тут присутніми. В той же час, коли вони в себе роблять якесь пересування військ на кордоні з Україною, то це буцімто внутрішня справа Росії, і це не стосується нікого.
Російська політика давно заслуговувала на серйозну критику. Це брехливість, непостійність. Багато років тому ще Бісмарк казав, що жоден договір з Росією не вартий і ціни паперу, на якому він підписаний. На жаль, через сто років ця теза Бісмарка знаходить своє підтвердження. Значить росіянам можна робити якісь маневри на своїй території, а нам, українцям, не можна?! І це при тому, що росіяни кажуть, що Донбас – це наша внутрішня проблема. Так якщо це наша внутрішня проблема, чого ви тоді лізете, чому ви в своїй воєнній доктрині пишете, що готові застосувати свої Збройні сили в будь-якій частині світу для захисту "русскоязичного насєлєнія". Ну це просто… Цинізму і хамству росіян просто немає меж.
- Після введення в дію санкцій РНБО в Росії заявили, що для взаємності з Україною скоро більше не буде місця. Ну такі ліричні слова. А що це за взаємність, і наскільки вона зберігалася?
- Тут багато проросійських сил, які постійно нам трублять, що росіяни і українці – брати. Наші сильно сміються над цим. Там братерство дуже сумнівне з точки зору походження наших держав. В Росії мокша, чудь, весь, єкша помішалися зі слов’янами. І народився такий етнос – росіяни. Нема питань.
В 1721 році з’явилася держава під назвою Росія за Петра І. Росія, а перед цим Московія, ніколи не була Київською Руссю. Вони ніколи не були русичами, руськими людьми. Але я би все ж таки не став би робити на цьому акцент. Я глибоко переконаний, що в майбутньому, коли відійде в ганебне небуття Путін та його кліка, ми будемо нормальними сусідами.
