Закінчився другий місяць війни з Україною. Наша країна продовжує успішно чинити опір агресору. Ситуацію на фронті після 60 днів запеклих боїв аналізує "Апостроф".
Другий місяць війни кардинально відрізняється від першого. Варто нагадати, що до 24 березня російське угруповання вторгнення виявилося розтягнутим відразу на кількох напрямках. Серйозно просунутися на Донбасі на той момент росіянам не вдалося, Чернігів та Суми сковували наступальні можливості угруповання, яке, за планами російського командування, мало взяти Київ.
У цих умовах військово-політичне керівництво Росії вирішило розпочати відведення військ з чернігівського, сумського та київського напрямків. Все це подавалося "під соусом" мирних ініціатив та іншого словесного сміття, проте факт залишається фактом: після 29 березня почалося відведення російських формувань. Під час відходу в деяких місцях, наприклад, у Новій Басані, вони потрапили під удар наших збройних сил, та й колони на Чернігівщині обстрілювалися всіма можливими вогневими засобами та піддавалися ударам мобільних груп ССО та місцевої тероборони.
Досить часто росіяни "огризалися", наприклад, у ніч на 23 березня під час авіанальоту було зруйновано автомобільний міст через річку Десна, який пов'язував Чернігів із Києвом, постійно завдавалися удари по мирних містах. Однак ця втеча стала ганебною сторінкою в історії російської армії. Почалося масове мародерство, під час якого російські військовослужбовці вивозили буквально все – від ношених жіночих речей до пральних машинок та телевізорів. Причому часто крадене вантажилося замість тіл загиблих товаришів чи боєприпасів. Зрозуміло, що будь-яка поломка техніки призводила до того, що її просто кидали - не має значення, що це було - сучасний ЗРПК "Панцир-С1" або танк.
Після того, як наші військові повернули під контроль населені пункти, тимчасово окуповані росіянами, розкрилися жахливі факти вбивств та насильства з боку солдатів і офіцерів армії Росії. Символом цього стало невелике місто Буча під Києвом. Тут було виявлено тіла місцевих жителів зі зв'язаними руками, які були вбиті пострілами в голову. Поведінка російської армії мала всі ознаки геноциду. Один із місцевих жителів розповідав журналістам про те, що російські військовослужбовці ходили від будівлі до будівлі та виводили людей з підвалів, де вони ховалися, перевіряючи їхні телефони щодо наявності "ознак антиросійської діяльності", перш ніж забрати їх або розстріляти. На сьогоднішній день, за інформацією мера Бучі, розкрито дві братські могили, де знаходилося 280 та 57 тіл. Крім того, чимало людей було розстріляно на трасі під час спроби виїхати.
Руйнування у Бучі
6 квітня офіційно було заявлено, що українські військові взяли під контроль район Прип'яті та ділянку державного кордону з Білоруссю, а наступного дня під повний контроль ЗСУ перейшов кордон у Сумській області. Ситуація з контролем кордону на Чернігівщині поки що залишається непростою – з району Сеньківки російські військові постійно обстрілюють нашу територію та здійснюють вилазки диверсійних груп. Фіксуються обстріли й Сумської області.
Залишивши Київську, Чернігівську та Сумську області, росіяни провели перегрупування та оголосили наступний етап бойових дій – вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.
Незабаром після оперативної паузи, яка була необхідна для доукомплектування підрозділів, бої на Донбасі розгорілися з новою силою. Точкою докладання зусиль для росіян став Маріуполь та напрямок Рубіжне – Лисичанськ. При цьому стала широко використовуватися зброя невиборчої дії – артилерія, міномети та авіація, використання яких у міській забудові спричинило масові жертви серед цивільного населення. Так, 16 березня росіяни завдали авіаудару по будівлі Маріупольського драматичного театру, який використовувався як бомбосховище. До 18 березня було врятовано близько 130 людей, проте загальна кількість людей, які могли перебувати у підвалі, на момент нальоту могла досягати від 500 до 1200 людей. Також росіяни зруйнували будівлю басейну "Нептун", де перебували цивільні.
8 квітня приблизно о 10:30 двома ракетами "Точка-У" з касетною бойовою частиною росіяни накрили залізничний вокзал у Краматорську, де на той момент перебувала велика кількість людей, які чекали на евакуацію напередодні передбачуваного масштабного наступу російських військ. Внаслідок удару загинули 57 людей і було поранено ще 109.
Ракета, яку запустили по вокзалу в Краматорську
Різке посилення вогневих можливостей все-таки дозволило росіянам трохи просунутися як на луганському, так і на донецькому напрямках. Одночасно розпочалися спроби просування й у Харківській області – від Ізюму із загальним напрямком на Слов'янськ. Російське командування планує взяти Барвінкове, щоб створити зовнішній пояс для можливого тактичного оточення нашого угруповання в зоні ООС. Попри це, сил для проведення повномасштабної операції у окупантів не вистачає – і різке посилення бойових дій на ізюмському напрямку одразу ж призвело до нашого контрнаступу на північ від Харкова із взяттям під контроль низки населених пунктів на Дергачівському напрямку.
Окремо зупинимося на обороні Маріуполя. До 20 квітня росіянам і "армії днр", яка складається з мобілізованих жителів окупованих районів, ціною величезних втрат вдалося взяти під контроль більшу частину міста. Наступ супроводжувався широким використанням артилерії та авіації (що призвело до загибелі щонайменше 22 тисячі мирних жителів). Наші захисники (крім полку НГУ "Азов" там воюють бійці 56-ї бригади ЗСУ, морські піхотинці, прикордонники, поліцейські та представники СБУ) нині зосереджені в межах промислового комплексу "Азовсталь". Завдяки величезній кількості переходів та розгалуженій підземній інфраструктурі, взяття штурмом такої фортеці без залучення величезних сил та засобів є неможливим. Тому росіяни спочатку стали використовувати потужну артилерію у вигляді 240-мм самохідних мінометів "Тюльпан" та 203-мм самохідних установок "Піон", а потім підключили і дальню авіацію у вигляді бомбардувальників Ту-22М3, які скидали 3000 кілограмові бомби.
Наслідки боїв у Маріуполі
Критичне становище захисників ускладнюється тим, що доставляти боєприпаси та евакуювати поранених стало практично неможливо. Як і провести деблокуючу операцію, - лінія фронту пішла вже дуже далеко.
Росіяни перейшли до тактики планомірної облоги, чекаючи, коли у захисників закінчиться продовольство, вода та боєприпаси або вони самі здадуться в полон.
Говорячи про можливі сценарії розвитку військової ситуації найближчими тижнями, варто відзначити цілу низку факторів, які можуть вплинути на дії української та російської армії. Буквально днями російський генерал Рустам Міннекаєв назвав нові цілі війни в Україні – створення сухопутного коридору з Ростова до Криму та Придністров'я. Рустам Міннекаєв заявив, що сухопутний коридор у Крим "зачепить життєво важливі частини української економіки". Проте для цього росіянам треба буде, як мінімум, взяти штурмом Миколаїв та Одесу, що на даний час є малоймовірним. Можливо, заява Міннекаєва може означати, що Росія завдаватиме ударів по економіці Одеси, а не почне атаку на саме місто. Про це свідчить ї варварський ракетний удар, що його було завдано по житловим кварталам Одесі 23 квітня.
Ракетний удар по Одесі, 23 квітня
З іншого боку – потік військової допомоги із боку західних союзників постійно посилюється. Фактично щотижня Вашингтон приймає черговий пакет допомоги з дуже непоганими сумами. Причому нині союзники говорять про постачання артилерії (причому як ствольної, так і реактивної), протикорабельних ракет та систем ППО. Мало того, до кількох країн НАТО вже відправлено військовослужбовців для підготовки розрахунків та екіпажів, а по всій країні йде масова мобілізація. Таким чином, у найближчі тижні наш Генштаб може отримати серйозні резерви, оснащені західною зброєю, яка набагато ефективніша за російські зразки.
