Державний концерн "Укроборонпром" розробляє безпілотник із дальністю дії до 1000 км. Крім того, Україна здатна виробляти й інші БПЛА, а наші ПТРК "Стугна" та "Корсар" кращі за американські Javelin, що підтверджують навіть українські військові. Але для того, щоб українські підприємства запрацювали на повну потужність, необхідна політична воля та підтримка держави.
На що здатний військово-промисловий комплекс України, як швидко ми зможемо виробляти ракети дальністю в 500 км та чому Захід неодмінно має продовжувати надавати нам всю необхідну допомогу, в програмі "Фронт Бадрака" на Апостроф TV розповів перший заступник голови комітету з питань економічного розвитку ВРУ СЕРГІЙ ТАРУТА.
– Наскільки хорошою в кількісному та якісному плані є військово-технічна допомога з боку наших партнерів?
– Безумовно, нам хотілося б, щоб цієї допомоги було більше і ми отримували її швидше. Ми пам'ятаємо, як у перші місяці війни ми просили прискорити надання допомоги, але тодішні темпи привели до того, що, на жаль, ми втратили багато людей — і цивільних, і військових. Тому якби та допомога, яку вони надають зараз, була в перші місяці війни, безумовно, ситуація на фронті була б іншою.
Та, на щастя, процес пішов. Ми бачимо, що кожен тиждень наші американські партнери надають нам суттєву допомогу. Звісно, хотілося б отримати більше сучасної техніки, той самий ЗРК Patriot та інше, але ми розуміємо внутрішньополітичні проблеми в самій Америці, не дуже гарне економічне становище, інфляцію по всьому світу, і це, безумовно, стримує політиків.
Читайте також: Українське ППО буде як "зоопарк" - експерт з озброєнь
Німці довго запрягали, і хочу сказати, що дуже допоміг в цьому наш посол у Німеччині. Вдалося змінити настрої у німецького суспільства, під які підлаштовувалися політики та зрештою вони почали надавати нам допомогу.
Проблема в тому, що вони не дуже багато можуть передати нам з резервів власної армії. У нас на війні витрачається набагато більше техніки, ніж виробляється у Європі та Америці. У мене є інформація, що з нашої сторони на війні за два місяці сумарно знищується така кількість техніки, яка виготовляється заводами Європи та США протягом року. Ми розуміємо, що вся промислова сфера Європи та Америки не передбачала такої масштабної війни. Навіть у роки Другої світової війни не було такого масового вогню, як зараз, та знищення такої кількості техніки.
Це означає, що потрібно переходити на інші рейки, це означає, що треба запускати заводи, і головне – треба пустити в дію весь військово-промисловий потенціал України. Хочу сказати, що він дуже великий.
– Це можливо?
– Це можливо. Стосовно нашого машинобудівельного комплексу, хочу сказати, що ми маємо дуже хороші сучасні підприємства. І якщо їх правильно використовувати, то ми можемо практично все.
– Чи розглядаються зараз якісь можливості отримання від західних компаній ліцензій, або технологій, або створення спільного виробництва техніки?
– Проблема в тому, що у нас немає часу. Ми розуміємо, що на фронт ми маємо віддавати техніку кожен день. І я більше б розраховував на те що ми зараз маємо.
Безумовно, дуже важливою є релокація Харківських заводів. Необхідно швидко відновлювати виробництво БТР, БМП, танків і робити це на базі тих проєктів та розробок, які вже є. І вже сьогодні намагатися переносити заводи в Польщу, Чехію, Словаччину…
– Вони погоджуються?
– Вони погоджуються. Але без політичної підтримки – це не можливо. На сьогодні не один керівник заводу не зможе це зробити самостійно. Тому необхідно, щоб це вирішувалось на рівні урядів та президента.
Інший шлях – це отримання від Заходу того, що в них є, модернізація цього та відправлення на фронт. Тому що ми багато чого отримали, але це подекуди техніка без активної броні, системи зв'язку та управління.
– Ви маєте на увазі, що це можна робити на наших виробничих потужностях? Можна працювати за західними технологіями, чи про це не йдеться?
– Про це поки що не йдеться. Я маю на увазі інше. От нам Польща передала понад 200 танків, але вони без необхідної нам комплектації, без систем зв'язку та управління, тому що цю технологію заборонено передавати. І коли танки надходять нам, ми маємо це все встановлювати, а це забирає час. А ми розуміємо, що нам вже треба поставити на фронт тисячу БТР і ще тисячу танків. Тому нам необхідно швидко розгортати виробництво того, що в нас вже є.
Хочу сказати, що ми маємо великий потенціал. Наші виробничі потужності, технології можуть бути абсолютно конкурентні. Наша "Стугна", наш "Корсар" сьогодні набагато краще за Javelin. Це навіть наші хлопці з передової підтверджують.
Я абсолютно впевнений, якщо зараз буде максимальна концентрація всіх адмінресурсів, керівників підприємств, то ми суттєво можемо збільшити й виробництво ракет. У нас є дуже багато проєктів ракетних комплексів дальністю стрільби до 500 км.
– Скільки ми можемо виробляти ракет?
– Я впевнений, що ми можемо дуже швидко зараз подвоїти виробництво наших ракет і завершити ті проєкти, які в нас були по КБ "Південне". Рада якраз у першому читанні прийняла космічну програму України, в якій є те, що потрібно для війни й щодо космосу, й щодо ракетного комплексу. У нас є гарні проєкти, і я маю надію, що частину ми зробимо в грудні, частину в першій половині наступного року, і це все ще буде воювати та знищувати ворога.
– А якщо взяти такі проєкти, де Україна купує зброю. Наприклад, у Польщі закупили САУ Krab на 640 млн доларів, чи може наша промисловість щось виробляти для цих САУ, щоб бути учасником замовлення?
– САУ Krab складений з корейської основи, британської пушки та польської системи управління. І от разом отримали дуже гарну систему. І це показує нам, що можна і треба купувати технології та доробляти техніку разом з нами. У нас є розробки, які можна покращувати. До того ж у нас зараз є колосальна можливість випробовувати ефективність тих чи інших систем в реальних умовах на полі бою.
Нам потрібно купувати технології, які ми зараз самі не зможемо розробити, бо часу немає, та робити техніку в Україні. Від цього залежить її вартість, тому що ринок зброї зараз дуже дорогий.
– Щодо безпілотників та засобів розвідки, тут ми вже сильні, чи нам треба щось купувати у партнерів?
– Ми завжди були сильні, і з точки зору авіації, космосу у нас великий потенціал. Але з кожним роком він втрачався, тому що не було державної політики, не було довгострокових замовлень. Чому зараз в Польщі з'явилося багато не тільки державних, а й приватних компаній? Тому що є замовлення на п'ять і більше років. Безумовно, це дає можливість підприємствам отримувати кошти, інвестувати в розвиток та розробляти нові технології.
Якщо подивитися на розробку безпілотників в Україні, то ще 40 років тому ми розробили те, що сьогодні роблять в Туреччині. Це означає, що у нас є колосальний науковий потенціал, і він нікуди не зник. Але в чому проблема? Ми бачили як конкурували між собою українські БПЛА PD-2, "Лелека" та інші, а замовлення на них були на один рік. Що це означає? Що ти не можеш інвестувати, бо сьогодні ти вкладешся, а завтра ніхто не буде купувати.
Що потрібно? Нам треба зробити класифікацію типів БПЛА – від ударних до розвідувальних, впровадити стандартизацію, поставити жорсткі умови для виробників та мати зворотний зв'язок з військовими, які можуть точно сказати, в чому є необхідність. Далі має бути сервісна служба системи управління, потрібні навчальні центри. Тоді все це буде одна єдина система.
Щодо Bayraktar, то я можу сказати, що ми можемо зробити краще та дешевше. Bayraktar дуже переоцінений, його ефективність та ціна непорівнянні. Але іншого немає, тому ми вимушені купувати турецькі безпілотники. Та я впевнений, що за короткий час ми можемо зробити не гірше, але для цього потрібна підтримка держави, без допомоги не буде в країні новітніх технологій.
– Зараз на Заході йдуть розмови про те, щоб посадити Україну за стіл переговорів з росією. Чи може це взагалі відбутися, і чи не зашкодить нашим стратегічним цілям?
– Для України є одна ціль – перемога, тут немає ніякої альтернативи. Безумовно, не хотілося б вести перемовини, тому що всі червоні лінії вже перейдені. Але з точки зору дипломатії, це просто може бути один з моментів, як більше розслабити ворога та скоріше перемогти. Тому ціль у нас не змінюється, але майданчик для переговорів теж може бути, це нас ні до чого не зобов'язує.
