Повномасштабна війна росії проти України триває вже 418 днів. Російські окупаційні війська не припиняють спроб захопити Бахмут та оточити Авдіївку на Донеччині. Дуже гаряче і в районі Марʼїнки. Про ситуацію на передовій, обстановку в Бахмуті та Авдіївці та можливі подальші дії російських окупантів в етері Апостроф ТВ розповів майор 103 бригади ТрО ЗСУ, депутат Львівської облради ОЛЕКСАНДР ГАНУЩИН.
- Що саме відбувається зараз на передовій, які точки є найнапруженішими, як змінюється ситуація для Бахмута, Авдіївки, Мар’їнки, Кремінної і Запорізького напрямку?
- Традиційно дуже важко в Бахмуті, бо ворог дійсно не стомлюється кидати туди живу силу. Намагаються виконати черговий дедлайн, який вони напевно пообіцяли путіну – про те, що вони до 1 травня мають зайняти Бахмут. Напевно що зась, але тим не менше атаки не припиняються.
Дуже важко в Авдіївці. Там ворог лютує з перших днів повномасштабного вторгнення. І там також ворог намагається застосувати тактику обходу міста з флангів. Дещо легше у Мар’їнці, але теж дуже гаряче.
Читайте: Путін збирає нову армію смертників, у нього немає вибору - Олег Жданов
Лиманський напрямок: незважаючи на значні сили, які там росіяни тримають, вони поки що застрягають в лісах між Кремінною та Лиманом. Там якихось для здобутків немає, так само як немає вже тривалий час здобутків на Куп'янському напрямку. По сходу в принципі все.
По півдню: поки що ворог перегруповується, окопується, а ми насамперед завдаємо ударів по їхніх засобах.
По Вугледару: ворог отримав серйозного відкоша ще кілька тижнів тому, там ситуація більш-менш стабільна. Великі штурмові групи окупантів, які щось там пробують, погоди не роблять.
Загалом нас дуже рятує ця російська тактика, коли російські генерали вважають, що вони можуть наступати на всіх напрямках одразу. Вони забувають головне мистецтво війни, сформульоване ще Карлом фон Клаузевіцом, що концентрація перемагає. У російському випадку головне мистецтво - це жуковський варіант – закидати живою силою. Поки що їм це вдається. Ворог готується до чергової мобілізації у спосіб, який, напевно, запозичив в Китаю. Я маю на увазі спробу зареєструвати всі повістки в електронному реєстрі і вважати їх такими, що отримані.
Читайте: Чорноморські рибки хочуть свіжий корм: чим Україна топитиме російський флот
Але нам треба своє робити, тобто звільняти від ворога українську землю. Сили нерівні, але, безумовно, західна підтримка допоможе нам вирватися вперед.
Загалом ситуація контрольована, незважаючи навіть на місце, де найважче, як-от український Бахмут. Ситуація в принципі стабільна. Важка, але стабільна.
- Багато експертів проводять певні паралелі між Бахмутом і Авдіївкою та кажуть, що росіяни намагаються застосувати таку саму тактику: рухатися з флангів і брати не в повне кільце, але щоб місто було "огорнуте". Чи бахмутський досвід дає якийсь рецепт українським Збройним силам, що можна ефективніше оборонятися в Авдіївці, чи насправді тут просто кількість зброї та живої сили має значення, а не якісь тактичні прийоми?
- Мова йде швидше про другий варіант, бо дуже різниться оборона одного міста від оборони іншого. Авдіївка – це майже поруч з Донецьком. Це давно мозолить росіянам очі, але там укріпрайон з самого початку повномасштабного вторгнення встояв. По суті, ми в Авдіївці майже на тих самих позиціях, на яких перебували 24 лютого. Як ворог не старався відкинути нас, бо це для нього дуже серйозне питання – наша наближеність до Донецька – він цього зробити не міг. Єдине, що він запозичив з бахмутської тактики в даному випадку – це власне тактику намагання обійти місто з флангів.
Що стосується Бахмута, ворог підсувався, на жаль, до краю міста кількома кроками. Вирішальною, напевно, була ситуація, коли вони зуміли пробитися до Соледару, бо до того часу вони не мали можливостей обійти місто з флангів. Вони поклали дуже багато людей в цих зимових атаках, тих самих "вагнерівців", але по суті тактика їхня почала з цього моменту працювати. Тобто вони намагаються – і в принципі їм це вдається, давайте говорити правду – обходити місто з півночі, тоді як в Авдіївці їм це не вдається. Навпаки, розтягнуті лінії їхні комунікацій не дають їм цю тактику ефективно вести. Окрім цього, у Бахмуті тактика просочування штурмових загонів в режимі постійних людських хвиль вже виходить за будь-які межі чи рамки якоїсь військової науки, мистецтва тощо.
Читайте: Війна на виснаження: як путінський режим "закриває" Росію
Є завдання за будь-яку ціну взяти Бахмут. Можливо таке порівняння буде доречним: ворог сточив у Бахмуті десятки тисяч свого війська – за окремими оцінками 50 тисяч. Якби він мав таке угрупування зараз на північному напрямку, ми завжди згадуємо за нього, то він би посунув вперед з Білорусі. Якби це саме угрупування, яке б'ється за донецьке маленьке містечко вже понад 250 днів, ворог мав зараз на півночі, він би посунув на Київ. Це до ролі і місця Бахмута в сучасних війні, бо війна ведеться саме так. Війна ведеться за території, але оборона стосується районів оборони. Об цей район оборони ворог сточив чи не найбільше сил за всю російсько-українську війну, починаючи з 2014 року.
- Чи бачите ви у ворога можливості зробити більше, ніж зараз? Накопичити більшу кількість сил і натиснути ефективніше на цих напрямках чи вони перебувають на піку можливого?
- Я взагалі вважаю, що пік росіяни вже пройшли, бо по суті вся активна фаза їхньої зимової кампанії позаду. Зараз в них на меті – максимально дотиснути з Бахмутом, і бодай щось зробити з Авдіївкою.
Наголошую, що в січні у цьому переліку стояв - та ще й ой як стояв - Вугледар. Позиція, яку він контролює, пов’язана з проходженням сухопутних вантажів колією. Це для них не менш принципове питання, ніж Бахмут. Як тільки впаде остаточно Кримський міст, Крим має шанс живитися тільки по цій гілці. Тому Вугледар у військовому сенсі, не пропагандистському – важливіше питання. Там вони обламалися повністю.
Власне з моменту, коли почало остаточно згасати біля Вугледару, зменшилися зусилля біля Мар’їнки. Не досягнуто жодного результату біля Куп'янська і на напрямку Кремінна-Лиман. Цей пік уже позаду.
Вони намагаються максимально виконати якийсь наказ до чергового дедлайну. Їх, до речі, вже було чотири в частині Бахмута. Але якогось стратегічного кроку, який наближає їх до цілей в війні, вони не зроблять навіть за рахунок цього. Тому зараз це більше пропаганда, ніж військове мистецтво. Однозначно головні їхні зусилля зимової кампанії, які були скеровані, позаду.
- Що буде попереду, в наступних кампаніях?
- Все залежатиме від кількох речей. По-перше, від здатності вводити додатковий мобресурс і піднімати з консервації техніку. По-друге, від можливостей переходити навіть в режимі снарядного голоду до якихось додаткових вогневих посилень. Ну і зрозуміло, відіграватиме роль моральний дух, тому що після кожного контрнаступу, коли фронт перекидається, в росіян все сумніше і сумніше. Ми ще далекі від того, що хтось побіжить з поля бою. Так само ми далекі від того, що хтось не буде являтися на призовні пункти. Але булькотатиме навіть у глибинній росії.
Щоб це дало результат одразу, через тиждень, місяць, навіть півроку – не готовий сказати. Взагалі-то, все йде на тривалий час. І свідченням цього є дуже багато дій путіна і його війська на українських теренах. Тому готуємося до довгої історії, але не забуваємо також, що ми на своїй землі, а вони – окупанти.
