Війна України проти російських загарбників триватиме ще дуже довго. І щоб перемогти окупантів, нам потрібна посилена мобілізація, навіть з елементами обмеження окремих прав і свобод громадян. Яким же має бути шлях до перемоги, чи можливий мир з Росією, як змінилась українська та російська армії та чому ворог атакував Харківщину - в етері Апостроф TV розповів герой України, офіцер відділення розвідки Нацгвардії у складі 4-ї бригади "Рубіж" Віталій ЛИТВИН.
- За вашими плечима 10 років війни. Ви бачили окупацію Криму, початок бойових дій на сході. Ви знаєте добре ціну втрат і наших перемог. Як ви зараз відчуваєте війну і який шлях ми будемо йти до нашої перемоги?
- Шлях нас очікує ще дуже тяжкий і дуже довгий. Недавно мене запитали, що нас очікує в кінці травня і я відповів, що можу сказати, що нас очікує в кінці травня 2025 року. Нас очікує війна. І це як гарна новина, так само і погана. Гарна новина в тому, що ми будемо існувати у 2025 році, а погана новина в тому, що війна буде продовжуватися. Це відчутно за втратою побратимів та посестр, яких ми, на превеликий жаль, втрачаємо кожного дня.
Читайте: Війна з Росією ще на 100 років: як Україні здолати запеклого ворога
Сьогодні при евакуації цивільних з Вовчанську загинув майор Нацполіції. Був удар FPV-дрона: старший лейтенант отримав поранення, а майор загинув. І от це дуже відгукується зараз з тим, що багато громадян України кажуть - де Нацполіція і де вона воює. Ось приклад, чим займається Нацполіція, проливаючи кров на одному з найгарячіших напрямках.
- Тобто воювати будемо ще довго і росіяни не збираються здатися просто?
- Росіяни так просто не будуть здаватися. І це вони показали тим, що розгорнули нову ділянку фронту на Харківському напрямку - для відтягування резервів, сил, технічних засобів, озброєння та техніки на цей напрямок. Це 77 додаткових кілометрів лінії фронту. І вони досягли цього успіху.
На Харківщину росіяни відправили підрозділи, які набрали з відмовників, з особового складу інших підрозділів, які були проблемними - це були перший та третій батальйони 138 бригади. На допитах російсmкі полонені прекрасно розповідали, як за дві доби хотіли взяти Вовчанськ і в них нічого не вийшло.
Але основна їхня ціль - розтягнути наші сили і резерви, щоб ми задіяли додаткові засоби, наприклад, боєприпаси, яких на багатьох інших напрямках не вистачає.
І ворог, відтягнувши наші резерви на Харківський напрямок, надалі проводить штурмові дії на Лиманському, Куп'янському і Бахмутському напрямках. Так само вони постійно завдають ракетні і артилерійські удари. І зараз найбільшою проблемою є керовані авіабомби. Багато цивільних гине саме від КАБів.
Читайте: "Берлінська операція": як Путін використав Харків для ефекту "перемоги"
І недаремно Зеленський наголошував, що нам бракує дві додаткові системи Patriot на Харківщині. Вони б змінили хід війни і врятували багато цивільних життів мешканців Харківщини від ракетних ударів, і від КАБів. Тому що таким би чином ми б відсунули цю авіацію вглиб території рф.
- Ну або ескадрильї F-16, до прикладу, або ж якісь французькі літаки, яких ми дуже чекаємо в українському небі. Але хочу ще повернутися до Харківщини. Путін, звісно, блефує, коли каже, що Харків не є метою. Однак питання про фортифікації і ті скандали, які є навколо цього.
- Публічний і цивільний контроль - це дуже гарна річ у нашому суспільстві. І багато посадовців та людей, які займаються будуванням інженерно-фортифікаційних споруд і якимись державними закупівлями, вже будуть розуміти, що є незалежні ЗМІ, які можуть за цим слідкувати і впливати на те, щоб не було якоїсь корупції.
Самі інженерно-фортифікаційні споруди на лінії будуються. Передній край, тобто першу лінію оборони будують підрозділи, які там стоять. І тоді була висока інтенсивність російських ДРГ, які вони задіяли на тому напрямку. Тобто передній край дуже складно будувати. Зазвичай ця лінія копається руками звичайної піхоти - ходи сполучення, бліндажі. Вручну носяться перекриття на ці бліндажі.
Інші лінії фортифікації - друга і третя - вже будувалися підрядниками. Обласна ВЦА замовляє, а підрядники будують.
Наш підрозділ задіюється на Липцях. Так ось, там є інженерно-фортифікаційні споруди, але багато їх недобудовано.
- І сьогодні Верховна рада проголосувала за створення ТСК, яка буде займатися цим питанням. Але ж питання не лише про Харківщину. Ми маємо й інші території на кордоні з рф і Білоруссю. А хочеться, як то кажуть, спати спокійно.
- Знаєте, ІПСО працює. І те, що ми з вами можемо сказати зараз, може бути використано проти нашої держави. Тобто вони можуть вирізати якісь слова з контексту і їх використовувати. Російська федерація дуже гарно слідкує за побудовами наших інженерно-фортифікаційних споруд. І вони знаходять найвразливіше місце і там б'ють. Вони знайшли це місце на Харківщині і пройшли певний шлях. Але на даний момент ситуація стабілізована.
На далі є інформація про скупчення сил на Сумщині.
- Але кажуть, що їх там не така кількість, аби впевнено перти на Сумщину і сам обласний центр.
- Так, але це додаткові резерви з нашого боку, додаткове використання боєприпасів, які надходять нам саме від західних партнерів. І ми їх будемо змушені використовувати не на основних напрямках. А нам зараз дуже треба втримати Часів Яр. Бо втрата цього міста несе загрозу вже таким містам як Костянтинівка, Краматорськ, а далі Слов'янськ. Тобто ці боєприпаси ми будемо використовувати не там, а на Харківщині, Сумщині та інших можливих напрямках, де їх може розгорнути ворог.
І треба розуміти, що сили у ворога більші. І цьому сприяє тоталітарний режим. Вони можуть батогом заганяти своїх громадян на війну.
До речі, я дуже підтримую мобілізацію засуджених в Україні. Це дуже доречно. І люди, які не скоїли тяжких злочинів, можуть мобілізуватися за власною згодою. Але це рішення треба було ухвалювати ще рік тому.
Повертаючись до Сумщини. Вони так само відтягнуть наші сили. Плюс вигадають якусь нову ІПСО і це сприятиме тому, що наші громадяни не захочуть мобілізуватися до лав ЗСУ, Нацгвардії та інших підрозділів Сил оборони. Російська федерація дуже в цьому сильна.
- Як сьогодні вами відчувається російська армія - по підготовці, мотивації, якомусь психічно-моральному стану. Чи можна говорити про те, що це вже далеко не така армія, як на початку повномасштабного вторгнення. Хто ці люди - це про ідею чи ні?
- Це більше про заробітну плату. Вони стимулюють грішми багато своїх громадян, які жили в кредитах, з великими боргами. Для себе я не виділяю облич - там путін, Шойгу, окремі командири, окремі громадяни.
- Тобто війна - це не путін?
- Ні, війна - це російська федерація. Це кожен громадянин рф, кожна громадянка рф. Вони всі відповідальні за ці дії. Ось ми бачимо зараз у Вовчанську розстріли цивільних. Чи хтось їм давав вказівку це робити? Ні, це особисте рішення цього військовослужбовця, громадянина рф. Тобто нам несе загрозу рф. І я не бачу облич в жодному російському громадянину. Для мене вони окупанти, які прийшли на нашу землю, скоюють насильницькі злочини, тероризують населення, б'ють по цивільних об'єктах. Тобто все, що створювалося роками в любові, вони зараз нахабно хочуть знищити. У них немає жодних морально-етичних принципів.
Повертаючись до їх ідеї, я про це навіть ніколи не задумувався.
- Це ви кажете про росіян. А що б ви сказали за тих, кого прийнято називати так званим "ополченієм"?
- Найболючіше те, що минуло 10 років. І та дитина, якій тоді було 8 років, може зараз стріляти в нас з боку тимчасово-окупованої Луганської чи Донецької області. Росіяни вже тоді на цих територіях проводили досить потужну пропаганду, вкладаючи великі кошти.
- Але це також недопрацювання нашої інформаційної політики.
- Згоден, велике недопрацювання. Можливо нам так само треба діяти. Бо я знаю, що є ІПСО, які також діють на території рф. Можливо нам треба більше вкладати кошти в це. Бо я знаю особисто людей, які з 2014 року працювали з цим. То вони працювали просто на ідеї і голому ентузіазмі. Зараз ця тенденція трохи змінилась.
- Якщо російське військо зараз вже розуміє, що не на навчаннях і не випадково тут, то наскільки воно готове грати путінську гру в довгу?
- В рф наступна ситуація. Є командири бригад, які бояться за свої погони, посади, не хочуть їх втрачати і можуть брехати своєму керівництву в тому плані, що десь щось вони не виконали, десь у них дуже великі втрати. Тобто вони доносять не об'єктивну інформацію до верхівки. У них же війна йде не на їхній території. І попри те, скільки вже знищено окупантів, вони все одно йдуть і йдуть. І їм є чим воювати.
Плюс війна постійно змінюється. Кожен тиждень відбувається щось нове - це і зміна тактики використання сил.
До прикладу, наша бригада задіяна на декількох напрямках і ворог застосовує підрозділи по різному. На Харківському напрямку ворог пер штурмувати наші позиції великою кількістю особового складу - взводи, роти від 30 до 120 людей. На Лиманському напрямку ворог використовує сараї бронетехніки. На Куп'янському напрямку вони використовують баггі, намагаючись швидко залетіти в наші окопи. Це три різних тактики. Але всюди атаки супроводжуються КАБами і великою кількістю технічних засобів розвідки, якими вони цілодобово нас моніторять.
Ми вже звикли до того, що ведемо бойові дії, розуміючи, що ворог нас вже побачив. І доводиться вести бойові дії під постійним прицілом FPV-дронів, "Орланів", "суперкамів".
- Наскільки дрони змінили війну?
- Є така теорія виклику та відповіді. Тобто де було найскладніше, там цивілізації і міста зароджувались. Тут так само. У нас був брак боєприпасів, ми їх компенсували FPV-дронами. І ми настільки ефективно компенсували, що вже навіть маючи боєприпаси, іноді ефективніше використати саме дрон. Він може бути дешевшим і ефективнішим.
У світі немає такого досвіду, який є у нас.
- Як видозмінилось наше військо, якою зараз стала українська армія?
- Я гордо можу сказати, що на даний момент взагалі у світі найпрестижніше бути військовослужбовцем і військовослужбовицею Сил оборони України. Тому що на даному етапі існування планети ми є найдосвідченішою армією в світі. І в цьому я впевнений на 100 відсотків.
Коли нам надають партнери якесь озброєння, то воно одразу використовується ефективно. Навіть ті ж інструктори США кажуть, що у них є на ту чи іншу зброю піврічний курс навчання. А нам дають три тижні - і поїхали на фронт.
- Щодо мотивації і наших резервів. Ми не деталізуємо, але розуміємо, що кадри дуже треба. Як би ви оцінили мобілізаційні процеси, якщо ви за ними стежите? Що сьогодні в Україні може спрацювати більше: ефект мотивації чи примусу?
- Має бути комплексний підхід - і мотивації, і примусу, і можливо обмеження якихось прав та свобод громадян України. Мені дуже не подобаються висловлювання окремих громадян України за кордоном. Мовляв, вони не бачать себе громадянами України, що це за обмеження прав, хто ми тут такі, нащо нам та війна. Для таких у мене одна порада - здайте паспорт, призупиняйте своє громадянство і не користуйтеся пільгами з українським паспортом. Бо ж вони стовідсотково отримують якісь пільги і дотації.
Читайте: Українцям не треба боятися оновлювати дані, ТЦК у нас нема - директор ЦНАП у Києві
І на фоні цих заяв ти кожен день втрачаєш побратимів і посестр. Мої полеглі побратими розуміли, для чого ця війна, чому вони воюють, за що віддають життя і здоров'я. А наш священний обов'язок продовжувати їхню справу далі. Бо у нас мотивація скрізь і її не треба шукати.
І можливо у нас більші втрати тому, що деякі солдати виконують обов'язки не одного піхотинця, а двох-трьох. Тому що є брак особового складу в підрозділах. І коли люди мобілізуються, коли будуть укомплектовані підрозділи, то буде набагато простіше працювати і набагато менше буде гинути людей. Бо є озброєння, а треба мобілізувати людей.
А зараз ми відповідаємо на виклик, який треба було робити ще рік тому. Тому треба ухвалювати непопулярні рішення і розуміти, що багато людей будуть не дуже задоволені ними.
- А як сприйняли ви і ваші побратими рішення про те, що демобілізації поки не буде?
- Чесно кажучи, коли я вперше майже через рік виїхав з зони виконання бойових завдань на Луганщині і Донеччині, то коли я приїхав в Київ, то думав, що мобілізаційний вік від 18 років. Мені кажуть - 27. А зараз знизили до 25. Я думав, що мобілізують всіх. І для мене було нонсенсом, коли я почув що мобілізація лише з 27 років.
Яка може бути мобілізація з 27 років, коли у нас повномасштабна війна.
А про демобілізацію я не розчарувався, бо взагалі не думав, що вона буде. А куди демобілізовуватись?
У мене була демобілізація в 2016 році у добровольчому батальйоні. Потім нас при виконанні бойових завдань мобіліізували без нашого відома. Потім я демобілізувався на два тижні і вступив до лав вже 4-ї бригади оперативного призначення гвардії наступу "Рубіж", де й зараз проходжу службу.
Так, я розумію, що люди втомились. Можливо мені простіше щось говорити, тому що я майор, офіцер. Але я виконував різноманітні завдання.
І на тлі війни розмови про демобілізацію? Моя суб'єктивна думка, що навіть немає часу про це розмовляти.
- Зараз багато розмов про перемовини, мовляв, всі війни, так чи інакше, закінчуються перемовинами. Але тут історія про силу позиції, на якій мали би вестись ці перемовини, якби вони були. Що ви думаєте про активізацію цих розмов і як ви взагалі сприймаєте цю тему?
- Це дуже болюча і гостра тема для сприйняття, тому що ми пролили дуже багато крові.
Взагалі, беремо умовно, ми зупинилися зараз і підписали мир - це відтермінування, додаткове нарощування сил та засобів і навчання особового складу рф для подальшого вторгнення. І ми це розуміємо.
Так, я згоден, що всі війни закінчуються миром. І західні партнери можуть змушувати нас до підписання миру. Але наш верховний головнокомандувач каже, і ми його підтримуємо у тому, що ми стоятимемо до кінця, поки не деокупуємо всі наші території.
Але є певне прозоре і тверезе бачення, що можливо будуть якісь перемовини, можливо нас хтось буде до них змушувати. І рф зараз також багато закидає ІПСО, на кшталт, як вони хочуть розширити морські кордони в Балтійському морі. Закинули - і дивляться реакції. Так само і про перемовини - закинули інформацію і дивляться, як хто відреагує. І потім вже на основі цього і ухвалюється рішення.
Цю тему треба обговорювати, зокрема й з військовими. Хтось реагуватиме спокійно, хтось більш емоційно.
- І насамкінець дуже коротко. Чи є сьогодні діалог влади і війська?
- На мою суб'єктивну думку, що є.
Читайте: "Вікно можливостей" для росіян закриється: коли можливий новий контрнаступ ЗСУ
