Повномасштабне вторгнення спричинило ривок України у виробництві зброї. “В цьому році ми змогли вийти на значні результати по кількох напрямах. Це і наша українська артилерія – наші снаряди, наші гармати. Це і дрони – різних видів, для різних завдань, – які не лише допомагають фронту захищати позиції та знищувати окупанта, але й завдають ударів по Росії на все більшу глибину. Будемо це нарощувати”, - зауважив днями президент Володимир Зеленський.
Де ми зараз у виробництві дронів, на якій стадії застосування роботів для евакуації поранених на фронті, які пріоритети української оборонки в 2025-му? “Апостроф” запитав про це у заступниці міністра з питань стратегічних галузей промисловості Ганни Гвоздяр на полях Міжнародного форуму Центральної та Східної Європи VIA CARPATIA 2024.
- Пані Ганно, яка наразі перевага українських дронів над російськими?
- Важко сказати, чесно кажучи. Станом на сьогодні, ми, безумовно, попереду. Бо і з точки зору застосування FPV-дронів ми попереду ворога. Але побачимо, що буде в наступному році, тому що вони теж нарощують свої спроможності.
- Чи є перепони в застосуванні наших дронів на чужій території?
- Звісно, є. Засоби радіоелектронної боротьби, фізично збивають... Так як у них, так і в нас здійснюється певний постійний рух у напрямку протидії. Як ми протидіємо їхнім дронам і в нас для цього є дуже багато різних способів, вони так само працюють у цьому напрямку.
- Розвідувальні дрони противника - ми чим далі, тим успішніше їх знищуємо…
- Так, у нас є перехоплювачі. Станом на сьогодні в нас з’являється більше дронів-перехоплювачів або безпілотних систем-перехоплювачів, які знищують ці системи, інколи деяким підрозділам вдається за місяць мало сотні їх ліквідувати. Показники хороші.
- Скільки фактично часу займає процес надходження готового зібраного дрону в Україні на фронт?
- Це залежить від дрона, від того, хто закуповує, від логістики, від роду військ - дуже багато даних, від яких залежить шлях дрона від виробника до того, хто ним безпосередньо користується.
- А в середньому?
- Роди військ, у когось є логістика своя, різна система закупівель і т.д. Тому немає середнього. Може бути як дуже швидко, так і затримка, якщо дрон десь зберігається на складі.
- Наскільки залежні наші виробники дронів від іноземних комплектуючих? Наприклад, наскільки вдалося скоротити поставки з Китаю?
- У нас відбувається локалізація комплектуючих, як на мене, достатньо високими темпами. З’являється все більше й більше виробників різних видів комплектуючих. Щось ми починаємо возити, наприклад, з Європи, зі США. Але вже є дрони, які майже повністю зроблені в Україні, крім певних критичних комплектуючих, які імпортуються ззовні.
- Чи працює Україна над новими розробками більш ефективних морських і підводних дронів?
- Так, безумовно.
- Україна також працює над роботизованими машинами для евакуації поранених. На якому етапі цей процес?
- У нас достатньо багато виробників роботизованих систем. Наші спроможності теж великі - вже десятками тисяч вимірюються. Зараз бригади і фонди Держспецзв’язку закуповують ці дрони для того, щоб вони з’явились на фронті, в тому числі фонд UNITED24 робить закупівлю. Мені здається, всі благодійні фонди так чи так брали участь. Ці системи вже з’являються на фронті, надіємось, що в 2025 році їх буде більше.
- Чи надійшли на фронт машини для розмінування, розроблені українцями спільно з хорватами?
- Це машина, яка не працює на фронті. Вона для гуманітарного розмінування, працює на територіях, які були забруднені або потенційно можуть бути забруднені. Це хорватська компанія DOK-ING, яка ввійшла в партнерство з українською компанією і тут виробляє свою машину.
- Наразі ми опрацьовуємо “данську модель” підтримки ОПК, яка передбачає пряме фінансування виробництва української військової техніки, і “французька модель” - створення спільних нових виробництв. Що вигідніше Україні і на який формат більший попит?
- Вважаю, що ми інтегруємось у світову систему оборонної індустрії так чи інакше. Спільні партнерства для нас - це теж налагодження зв’язків і укріплення партнерських зв’язків із нашими союзниками.
- Українські виробники зброї наполягають на відкритті експорту, а тим часом релокуються за кордон. Чи створює це ризики для України?
- Ми на дуже хорошому контакті з виробниками і в цілому намагаємося щодня бути їм надійними партнерами, друзями і допомагаємо. Не так багато компаній, яких я знаю, які локалізувалися десь за кордоном. Станом на сьогодні більшість компаній хочуть працювати на перемогу, продовжують працювати в Україні.
- У схваленому до другого читання проєкті державного бюджету на 2025 рік передбачено понад 55 млрд грн на підготовку виробництва озброєння і військової техніки. Що буде в пріоритеті міністерства в наступному році?
- Перш за все - розвиток приватного бізнесу, розвиток комплектуючих, локалізація комплектуючих і розвиток критичних для нас видів озброєння і техніки, боєприпасів, ракетного озброєння і т.д. Це пріоритет, те, чого потребує фронт.
