Україна не має наміру вирішувати військовий конфлікт на Донбасі силовими методами. Таку гучну заяву днями зробив міністр оборони Степан Полторак. В той же час у Міноборони заявляли, що бойовики можуть піти у масштабний наступ на маріупольському напрямку в районі села Павлопіль. Чи є загроза прориву так званої ДНР і військ Росії, і які сценарії, зі всіма їх плюсами та мінусами, ймовірні зараз на сході України, розбирався "Апостроф".
Військовий сценарій
На думку відомого волонтера Мирослава Гая, миролюбна заява Степана Полторака не означає, що українська армія не здатна вирішувати бойові завдання на сході. "Це визнання того, що військове рішення на Донбасі в будь-якому випадку неприйнятне, - пояснює "Апострофу" волонтер. – Силовий метод – не вирішення питання звільнення окупованих територій. Так, можна вигнати, знищити бандитів, але при цьому втрати серед мирного населення будуть такі, що кінцевий результат виявиться неприйнятним. Інфраструктура, промисловість і все, що там знаходиться, в кінцевому результаті буде знищено. Плюс посилюється ризик вступити в таку фазу війни з РФ, коли противник може застосувати авіацію, ракети середньої дальності і навіть ядерну зброю".
Не в захваті від силової розв'язки і жителі окупованих територій. "Це потрібно було робити в 2014 році, коли "орки" бігали містом в кедах з віджатими зі зброярень СБУ і міліції автоматами, - каже в розмові з "Апострофом" мешканка Донецька Ганна. – Тепер у місті російські військові, практично кожного дня можна побачити пересування серйозної техніки центральними вулицями міста і, якщо почнеться реальний наступ, дуже вже не хочеться бути похованою під плитами власного будинку".
Жителі окупованих територій бояться бути похованими під плитами власних будинків
Утім, поки що говорити про серйозне загострення на фронті, зокрема в районі Павлополя, причин немає. "У районі Павлополя, як і по всій зоні АТО, можливостей для прориву бойовиків немає, - поспішив заспокоїти "Апостроф" керівник прес-центру АТО Антон Миронович. – Там зосереджені наші великі сили, підтягнуті серйозні резерви, і приводів для занепокоєння немає. Але, з іншого боку, бойовики продовжують використовувати важке озброєння. Наприклад, у Луганській області кілька днів тому в них відпрацювали "Гради" і важка артилерія: 152-й калібр. З Донецького аеропорту та району Спартака у них постійно працює арта 122 калібру. Але говорити про те, що у них є сили для прориву, я б не став".
У той же час екс-радник глави Генштабу Натан Хазін запевняє, що у ЗСУ сил і засобів для наступу достатньо, але не варто зводити ситуацію тільки до застосування сили. "Обороноздатність країни сьогодні і 5 років тому – це діаметрально протилежні речі. У нас досить велика армія за розмірами і за можливостями, просто умови, у яких проходять бойові дії, не передбачають швидкого вирішення. Хто може розповісти про ведення бойових дій у мільйонних містах, де проживають цивільні особи? З такими викликами у XXI столітті, із якими зіткнулася Україна, не стикався ніхто, адже ми, не називаючи це війною, протистоїмо противнику, який в 10 разів перевершує нас за чисельністю. Є військове вирішення конфлікту чи ні, залежить від стану самої армії і її можливості виконувати тактичні і стратегічні операції. Армія – це аргумент у веденні переговорів і дипломатичній роботі", - зазначає Хазін.
Мирна альтернатива
Але поки український військовий аргумент звучить для РФ недостатньо переконливо. Про це можна судити за прогресом в реалізації Росією пунктів Мінських угод. Незважаючи на це, Петро Порошенко на своїй прес-конференції 14 травня в черговий раз підтвердив прихильність до Мінських угод як єдиного засобу стримування російської агресії і до мирного варіанту вирішення конфлікту. Однак, відчуваючи суспільне невдоволення домовленостями, які за роки війни так і не стали дієвим механізмом повернення Донбасу, президент пообіцяв, що в рамках "нормандського формату" буде працювати над удосконаленням документа. "Ми підкреслюємо необхідність складання і ухвалення "дорожньої карти" мінського процесу – що і коли повинно статися", - зазначив глава держави. Йшлося про Мінські угоди і на зустрічі Порошенка з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка відбулася напередодні.
На прес-конференції 14 травня Петро Порошенко в черговий раз підтвердив прихильність до Мінських угод
Варто відзначити, що історія з "дорожньою картою" щодо імплементації Мінських угод тягнеться ще з осені минулого року, коли Петро Порошенко, Франсуа Олланд і Ангела Меркель спочатку вносили пропозиції до проекту документа, потім вирішували, що саме в ньому має бути записано, визначали "основні напрями", але так досі й не виробили консолідованого документа.
На тлі тривалої невизначеності самі військові зізнаються, що відчувають "елементи роздратування і втоми", додає Натан Хазін. Правда, таких настроїв в армії значно поменшало, адже контрактники, які замінили на фронті мобілізованих призовників, уже не випадкові люди в армії, а значить, усвідомлюють, чому не завжди можуть відповісти на обстріл терористів.
Тим не менш Україні просто необхідно шукати нові мирні шляхи врегулювання конфлікту, які б замінили собою непрацюючі Мінські угоди. Без цього пошуку заяви міністра оборони про альтернативу військового сценарію не мають сенсу. У цьому впевнений колишній заступник секретаря РНБО Степан Гавриш.
"В умовах, які склалися на цьому етапі, політичного рішення на Донбасі не існує. Мінські угоди спочатку були задумані як стратегічний план Путіна, але ніяк не Порошенка. Вони були нав'язані Україні і не забезпечують наших національних інтересів. Розмови про те, що Мінські угоди стримали більш масштабну агресію, носять теоретичний характер. Можливо, Росія просто не ставила перед собою мету захоплення величезної частини України, а захоплення Донбасу і Криму дозволяє тримати нашу країну під постійним геополітичним контролем з боку РФ. Більше того, мінський процес дав легітимність бойовикам і терористам, - говорить експерт. – Ми відмовилися від будапештського формату, відмовилися від формату Женеви, який міг би відродити будапештський формат на чолі зі США. До речі, завдяки женевському формату і були введені санкції проти РФ. Але тепер ми втратили цей майданчик".
На думку експертів, Мінський процес дав легітимність бойовикам і терористам
Екс-голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж зазначає, що для вирішення українського питання необхідно вивести його за рамки мінського процесу і переконати світ у тому, що конфлікт на Донбасі — це елемент глобального протистояння, а не регіональна війна.
"Мінські механізми працювати не будуть, тому що стратегія Путіна інша. Його спонукати санкціями до миру неможливо. Але зараз є стратегічні проблеми світу: передумови до холодної війни, гарячої, регіональні війни і можливе ядерне протистояння. Тому тут вже з'являється зацікавленість США, Китаю, Європи, Японії та інших країн "Великої двадцятки". При об'єднанні сил G20 у новому форматі можна досягти домовленостей з глобальних проблем світу та недопущення протистояння між НАТО і РФ. У цьому контексті український конфлікт – фактор протистояння на світовому рівні між НАТО і РФ, відповідно, якщо винести це питання на світовий форум "Великої двадцятки", вирішуючи глобальні проблеми, можна вийти на нові юридичні домовленості нового порядку в світі. На це Путіну доведеться піти, у нього не буде альтернатив, якщо з'явиться тиск G20, адже на "нормандську четвірку" і Порошенка він вже не реагує", - резюмував Маломуж.
Щоправда, і сам Полторак, не вдаючись в подробиці, днями анонсував "ряд важливих рішень уряду і президента" щодо повернення окупованих територій. Про альтернативний мирний план ще в лютому говорив і глава МВС Арсен Аваков. Але радники і президента, і міністра оборони, і глави МВС так і не змогли відповісти "Апострофу", у чому ж саме полягає новий проект і чи існує він взагалі.
