Письменниця і блогер з Луганщини ОЛЕНА СТЕПОВА у третій частині інтерв'ю "Апострофу" розповіла про те, як на окупованих територіях ставляться до повернення української влади та що потрібно робити, аби не допустити кровопролиття, якщо на Донбас введуть миротворців.
Попередню частину інтерв'ю читайте тут: Донецьк і Луганськ хочуть зробити однією "країною", ходять гучні чутки про нових керівників
- Як ставляться на окупованих територіях до повернення під контроль України?
- Зараз, попри те, що вони говорять (на окупованій Луганщині, - "Апостроф") наче про об'єднання з Росією, з ДНР, все більше зростає загальна впевненість в тому, що повернення в Україну неминуче. І вони це обговорюють досить рівно. У розмовах про такий результат уже майже не звучить негатив, там більше наголос на питаннях безкарності, на ухваленні відповідних законів. Тобто вони – невинні, вони захищалися від ЗСУ, від американських дронів, від ядерної бомби, яку кинули на Донецьк. У це, до речі, в Луганську дуже вірять – що ЗСУ в Донецьку використали ядерну зброю, після чого там вивезли і закопали 150 КамАЗів трупів. Тобто зараз все більше піднімається питання, що так, ми повернемося, але нас не повинні звинувачувати, не повинні порушувати наші права, Україна повинна тут все відбудувати, повинна платити нам пенсії...
І поки що ситуація з поверненням України для них виглядає більше як перемога над Україною. Тобто люди там не розуміють власної відповідальності за свою ж аморфність, люди не розуміють відповідальності за "Путін, введи!". Вони чекають більшої відповідальності зі сторони України перед ними. І це лякає.
Багато людей і в Україні вважають, що щойно миротворці зайдуть – одразу забезпечать мир. І одразу перестануть гинути наші хлопці. Але це не так. Рівень агресії і кількість зброї там такі, що ще 5 років там періодично будуть от такі кримінальні сплески. Люди втратили якісь моральні орієнтири, закони.
До речі, під час "перевороту" [в Луганську] було проведене дуже цікаве опитування: скільки готові люди триматися без зарплати – місять, два, півроку, рік? Цим опитуванням людей готують до певних дій. І найдивніше, що люди, які в одній гілці соцмережі пишуть: "Де наші зарплати? Ми тут ледве виживаємо!", в коментах під опитуванням пишуть: "Готові триматися і рік, аби лиш без "бандер".
- Це вже на шизофренію якусь схоже...
- Так, якесь роздвоєння особистості. Одна і та ж людина, жіночка з Ровеньків, молодша від мене пише: "Ми голодуємо, голодне запаморочення у шахтарів, дітей нема чим годувати, все погано, все пропало". І тут же під опитуванням: "Тю, 1990-ті пережили, все пережили, тому все у нас буде добре. Хай Україна замерзне, ми будемо на сухарях жити, аби без "бандер". Я скріни роблю, щоб порівнювати. І бачу, що повний абсурд у них в головах. І я не знаю, якими впливами можна пояснити те, що з людьми таке робиться.
- Тобто розраховувати на внутрішні протести – марна справа?
- Ці люди без команди "царя" нікуди не підуть. Не будуть їм платити зарплати, буде подальше погіршення життя – але вони не вийдуть ні проти чого. Так само, як вони не вийшли підтримати [екс-ватажка ЛНР Ігоря] Плотницького.
До речі, ще одна цікава річ, яку виявила ця "революція". Там люди не вважають захоплення влади [чинним ватажком ЛНР Леонідом] Пасічником за допомогою зброї "переворотом". Але вважають при цьому, що Майдан був незаконною зміною влади в Україні й переворотом. Я кажу: "Слухайте, так ви ж самі щось типу Майдану провели". "Ні, це не Майдан. Це просто поганого царя вигнали – і прийшов гарний цар. В Україні це був переворот, тому що, хоч там теж зняли поганого царя, але зняли його незаконно. Треба було знімати інакше".
- Зі зброєю, напевно, треба було?
- Хтозна. І люди не розуміють всієї абсурдності того, уві що вони зараз вірять. Он в інтернеті вже з'явилися відео з луганськими комсомольцями – є у нас такі "бабушки в мохері", це називається "Луганська гвардія", керується Настею Пятериковою, стриптизеркою, комуністкою, яка виступає за повернення монархії в Росію.
"Люди [на окупованому Донбасі] не розуміють всієї абсурдності того, уві що вони вірять", - зазначає блогер
- Цікава дама.
- Дуже цікава. Вони виступають – і в одному реченні там і за царя Миколу, і за Путіна, і за Сталіна, і за Леніна... Дуже напрягає, якщо чесно. Але вони, ці бабульки, виступили недавно і сказали, що Плотницький – це диявол, що енергетика в нього настільки погана, що люди, які бачили його навіть на фотографіях, починали хворіти. Натомість багато тих, хто бачив фото Пасічника, зцілилися. Тому на ЛНР чекає розквіт.
А в церквах що робиться? Там же пекло просто! Я писала недавно статтю "За кого молитися?" про священика, який бігав по інтернету і питав, чи прийшли наші, а які ж наші, за кого ж йому молитися? Після зміни на Пасічника в церквах Плотницькому тепер анафема, це був, виявляється, підісланий Україною диявол, який захоплював мізки людей. А Пасічник ледь не до лику святих зарахований, і всі церкви моляться за нього. Тобто вчора просили благодаті "отцу нашому Плотницькому", а сьогодні "отцу нашому Пасічнику". Церква ж – то зброя! От вона знову гартує своє військо. Церква керує людьми у відповідності до лінії партії та особистої вигоди.
Я не знаю, як це назвати. Не підберу жодного слова ні в українській, ні в російській мовах. Хіба лише одне, донбаське – п**ець якийсь, вибачте! Я не знаю, як це інакше назвати! Я зверталася до знайомих психіатрів, щоб почали якесь дослідження цього. На Донбасі зараз будь-який психіатр дисертацію може захистити. Або й відкриття рівня нобелівського лауреата здійснити. Тому що те, що там відбувається, – це якийсь психологічний та моральний армагеддон.
Ці бабульки вже присягають на вірність "новому Леніну". А буквально за два дні після перевороту, коли люди дізналися, що у них тепер новий цар, "міліція", "МГБ" завалені доносами! Це страшно. Люди пишуть доноси типу: "Зі мною поруч працює Мар'я Іванівна, яка підтримувала Плотницького, казала, що він гарний – то вона є "укропка" і шпигун Плотницького". Благо, в "МГБ" вже до цього ставляться з певною часткою гумору і не будуть розстрілювати всіх підряд, як робили в 2014-му. Тому що люди закінчуються. Не вистачає на більше...
Але це просто жах – те, що люди використовують зміну влади, як в 2014-му. Тоді писали на будь-кого, могли просто пальцем тикнути і сказати – це наводчик ЗСУ, "укроп", "Правий сектор". І все. Це був вирок. Причому військові комендатури, "міліція", "МГБ" ще не так на це реагували. А якщо козачкам писали – ті просто розстрілювали. Не розбираючись. Тобто вже і терористи ділилися на поганих і зовсім поганих, як би абсурдно це не звучало.
І зараз, коли відбулася зміна влади, люди знову використовують ситуацію для того, щоб позбутися певних особистих ворогів чи конкурентів на роботі. Наприклад, у "Фонді соціального страхування від нещасних випадків" нещодавно заявили про скорочення. То люди почали писати один на одного доноси. Зокрема, що хтось з них вступив свого часу до ГО "Общественное движение Донбасса" Плотницького. Пам'ятаєте, можливо, як їх масово змушували туди вступати? І зараз на тих, хто тоді вступив, пишуть доноси, що вони – "шпигуни Плотницького". Це жах!
- Вважаєте, може дійти до репресій?
- Люди в цьому "МГБ ЛНР" розуміють все на 100%. Цинічно розуміють ситуацію і цинічно використовують маси. І приколюються над цим всім. Ясно, що через ті доноси розстрілювати нікого не будуть. Хапатимуть тільки підприємців, щоб збити з них якісь гроші.
Але все це складає певну картину окупованих територій. І ця картина дуже негативна. Неймовірно боляче писати таке про своїх близьких, про свій край, про своє рідне місто. Але якщо ми промовчимо – чим ми гірші від тієї мовчазної інертної маси там? На війні треба казати правду, якою б гіркою вона не була. Але ця правда показує карту війни, карту окупованої території. І якщо ми бачимо правдиву карту – моральну, військову, мінну, соціальну, будь-яку, якщо цю карту знатимуть наші військові, наші соціологи, наші політологи, то на це можна буде впливати. Працювати над законами, розробляти програму психологічної та інформаційної реабілітації. Тому ми повинні це знати.
Бо якщо туди зайдуть військові й миротворці без цих знань – назавтра там буде величезна кількість загиблих. Тому що православних фанатиків священики будуть скеровувати на те, щоб вони йшли і вбивали і інших, і себе. Тому що православ'я там взяло мусульманські звичаї робити живі бомби. І вони будуть використовувати дітей, будуть використовувати все, що зможуть. Це дуже погано. І тим більше ми мусимо це бачити. І проговорювати, аби над тим працювали спеціалісти.
Олена Степова
Так, колись нам дуже весело було спостерігати над тим, як оці священики на льоту перевзувалися і замість партійних значків натягали ряси, міняючи одні партквитки на інші. Було дуже смішно, коли люди, як зомбовані, розповідали дикі казки про розіп'ятих хлопчиків і ядерні бомби. Це веселило – до певного часу. А потім почало викликати страх. Бо ми можемо тут, на мирній території, сміятися з їхнього психозу. Але то – наша земля. І вона буде реінтегрована назад разом з усім цим психозом. І, нарешті, заразними ж бувають не лише вірусні, а й психопатичні хвороби. Ця теж заражатиме все суспільство.
Я вже бачу інформаційну загрозу, яка існує і буде лише зростати. За тими же селянами у селі, де я нині живу (Олена Степова зараз мешкає у Черкаській області, - "Апостроф"). Вони недоотримують певної інформації і починають говорити: "От, кажуть, винна Росія, Росія на нас напала. То ясно, що вона винна, що російські танки їдуть на Донбас. Але це ж не весь російський народ! Це ж тільки Путін зробив. А народ – це наші брати. І нас посварили політики". А я кажу: "Вибачте, а хто керує танками? Там в кожному танку сидить Путін? А хто приїздить до нас добровольцями з Росії? А хто грабує, ґвалтує, вивозить корів і свиней?" А вони цього не знають. У них нема тієї інформації. Тому картина війни у багатьох людей викривлена. І вони вірять у те, що то політики посварили два "братніх народи" і що росіяни не винні, що вони з нами не воюють. А хто з нами воює? Танки самі приїхали, керовані з Кремля комп'ютерною мишкою?!
Тому дуже добре, що ми пишемо про те, що там відбувається. Про цю "революцію". З одного боку, нас воно наче й не стосується, хай вони там одне одного поїдять – менше роботи залишиться. Але це дуже важливо, тому що кожна переміна в людях, кожне обговорення, кожне опитування, яке там проводять – це певні кроки кудись. Ми повинні за цим слідкувати. Це все-таки наша територія, це наші люди. Це – як танок, коли один партнер веде іншого і відчуває його. От і ми повинні відчувати цю територію кожним нервовим закінченням на кінчиках пальців. Подобаються нам ті зміни чи ні, незалежно від того, як ми до цього всього ставимося – ми повинні реагувати на це.
Читайте також: Плотницький переграв своїх кураторів з Росії, а ДНР-ЛНР йдуть до повного завершення
Дуже добре, що Україна просміялася всю "революцію" в ОРЛО. Це дуже добре. Тому що вони чекали якоїсь підтримки, якогось єднання. Але не отримали ні того, ні іншого. Так, нам смішно. Свій біль ми сховали на певний час, ми трошки їх обсміяли, а тепер ми аналізуємо і робимо певні висновки. Тому що агресія буде продовжуватися. І зараз ЛДНР почали обговорювати не тільки об'єднання, а знову "Новоросію", повернення Царьова, захоплення восьми областей України. СБУ дуже гарно працює, виявляє керівників оцих сепарських груп типу "Одеської народної республіки", "Харківської народної республіки".
Війна не закінчилась. І ми повинні тримати руку на пульсі цієї війни і відчувати серцебиття окупованої української території. Хвору, нервову, але ми повинні її відчувати. Як тільки ми знімемо руку з цього пульсу – захворіє вся Україна. Натомість поки ми чуємо, що там відбувається, ми можемо керувати цими процесами в Україні і навіть там. Тому що ми бачимо, яку інформацію ми повинні давати людям туди.
На жаль, телебачення у нас поки що цим не займається. Тільки блогери, журналісти, сайти. Але ми теж потихеньку дійдемо і до цього. Рано чи пізно, ми зрозуміємо, що перемогти зможемо, тільки коли об'єднаємо зусилля.
