Канцлер Німеччини Ангела Меркель під час візиту до Києва заявила, що Німеччина підтримає подовження економічних санкцій проти Росії. У резолюції щодо ситуації в Азовському морі Європарламент закликає держави - члени ЄС зазначити, що у разі подальшої ескалації конфлікту в акваторії, цільові санкції проти Москви посилять. Разом з тим на Заході звучать голоси про необхідність їхнього зняття. У що виллється резолюція ЄП та чи варто боятися послаблення санкцій, "Апострофу" розповів асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.

Символічна підтримка

Резолюція Європарламенту - це символічна заява, яка в загальних рисах відображає позицію Європейського Союзу про те, що краще не мілітаризувати Азовське море й не перешкоджати свободі мореплавства. А також про те, що, можливо, будуть введені якісь санкції у відповідь на можливе посилення суперечностей та ескалацію. Це не той документ, який допоможе нам вирішити економічні проблеми, які виникають завдяки "діям Росії в акваторії Азовського моря".

Навіть якби цей документ ухвалив не Європейський парламент, а інша, ближча до практичної зовнішньої та безпекової політики інституція Євросоюзу, це мало б що означало. Адже у Брюсселя немає засобів тиску на ситуацію в акваторії Азовського моря, окрім можливих фінансових погроз новими санкціями на адресу Росії.

Росіяни чудово розуміють, що ситуація щодо питання санкцій у цілому в Європі достатньо складна й неоднозначна. Є країни, які виступають проти посилення або, принаймні, проти автоматичного подовження антиросійських обмежень. Тож, гадаю, Кремль не дуже злякається цього документа.

Проте нам, як країні, яка в цьому асиметричному конфлікті є слабкою, корисна будь-яка зовнішньополітична підтримка. Навіть якщо ми нікуди не зможемо піти з цим документом і вирішити свої проблеми, краще, коли він є, аніж якби його не було.

Санкційна паніка

Мені здається, щопівроку, коли йдеться про продовження санкцій, виходимо з того, що це проблема, й вони не будуть автоматично продовжені, або ж відбудуться спроби послабити їх чи зняти взагалі. Кожного разу, коли наближається момент наступного рішення про продовження режиму санкцій, ми починаємо багато про них говорити. Це стає топ-темою усієї нашої зовнішньої політики.

З одного боку, як на мене, щоразу сподіватися на автоматичне продовження не слід. Краще виходити з найгірших очікувань і вважати, що якщо ми нічого не робитимемо, то санкції скасують. З огляду на це потрібно переконувати європейців у тому, що вони необхідні. Проте не варто робити це критерієм ефективності зовнішньої політики України, адже санкції мають дуже обмежений ефект: вони послаблюють Росію у довгостроковому плані, надто у співвідношенні сил із Європою або США, підриваючи здатність Москви конкурувати із глобальними центрами сили. Водночас вони не змінюють співвідношення сил між Росією та Україною - потенціал РФ приблизно вдесятеро більший. Ми ж маємо виходити з того, що економічні обмеження не зможуть принципово цього змінити.

Що ще може зробити Україна

Варто розуміти, що санкції - це інструмент ЄС, США та інших країн, які беруть у них участь для досягнення, насамперед, власних інтересів. Послаблювати Росію - в їхніх інтересах. І доки так буде, санкції триватимуть, навіть якщо Україна раптом виступить проти них. Щойно антиросійські обмеження перестануть відповідати їхнім інтересам, нам буде дуже важко переконати когось у їхньому збереженні. Тож до питання санкцій потрібно ставитися спокійніше, але й не сподіватися на диво й продовжувати роботу.

Я не бачу, що ще ми можемо зробити в питанні блокади Росією Азовського моря, оскільки поки не йдеться про явне відкрите порушення нею норм міжнародного права. Ми можемо використовувати економічні важелі, робити у відповідь кроки приблизного такого ж ступеню ворожості й шукати підтримки міжнародних партнерів. На жаль, нічого принципово нового ми поки що вчинити не можемо.

Читайте також: Час класичних воєн минув: Росія змінює ідентичність українців