Підсумки цьогорічного саміту "Великої сімки", який відбувся 23-26 серпня у Франції, важко назвати доленосними та проривними. Колеги по цеху - лідери найсильніших демократичних держав світу навіть не спромоглися узгодити спільну підсумкову заяву. Натомість скандалів та резонансних суперечок саміт приніс немало. Серед них - особливо болюча для України ідея про повернення Росії повноцінного членства в "Сімці", а також "іранська підстава" зі сторони президента Франції Емануеля Макрона. "Апостроф" спробував підбити підсумки саміту G7 2019 року та дати відповідь на питання, як на його результати реагувати Україні та світу.
Зради не сталося
Цього року Україна вже отримала просто типову "зраду" від наших західних партнерів у вигляді повернення представництва Росії до складу ПАРЄ, звідки її потурили через розв’язання війни в Україні. Але не пройшло і кількох місяців, як із саміту G7 прийшла звістка, що Дональд Трамп висловив чергову "блискучу" ідею - повернути Росію до міжнародного клубу, зробивши знову із "Сімки" "Велику вісімку". Ексцентричний американський президент виявився не самотнім у таких намірах - його підтримали французький та італійський колеги. На щастя, через консолідовану незгоду Великої Британії, Канади, Німеччини та Японії радісного для Путіна сценарію не відбулося. Але й причин сприймати цю ситуацію позитивно теж немає.
"Як і в ситуації з ПАРЄ, нам потрібно виходити не з того, що Росія поки що залишилася поза межами G7, а з того, що рано чи пізно вона туди повернеться. З іншого боку, не треба переоцінювати значення цього повернення, якщо воно відбудеться. Як і у випадку з ПАРЄ, Росія отримує виключно іміджевий результат. Участь в саміті семи чи восьми - це питання престижу, там не вирішуються якісь надважливі чи надскладні питання світової політики чи економіки. У росіян є багато можливостей спілкуватися із західними лідерами поза цим клубом", - розповів "Апострофу" експерт МЦПД Микола Капітоненко.
Тим не менш, іміджеві результати - це дуже часто саме те, чого прагнуть росіяни. "Росія розіграла навколо "Великої сімки" і свого гіпотетичного повернення туди доволі ефективну інформаційну кампанію. У Кремлі чітко знають, що такі рішення приймаються консенсусом, і цього консенсусу в "Сімці" немає. Натомість Росія продемонструвала проблеми, які існують всередині колективного Заходу, і намагалася на них акцентувати увагу. Путін розуміє, що саме консолідовані дії Заходу становлять для нього серйозну загрозу. А тому Росія намагається максимально дестабілізувати своїх опонентів, переконуючи, що вони вже програли. Власне, судячи з реакції медіа на відносини лідерів під час саміту, зокрема суперечностей між американцями та європейцями, своє завдання на цьогорічний саміт Росія виконала", - пояснив "Апострофу" директор Центру світової політики Євген Магда.
Також він підкреслив, що не варто очікувати, що Кремль залишить ситуацію в спокої, адже ця ситуація дозволяє РФ залишатися серйозним гравцем у системі міжнародних відносин.
Іранська "підстава" від Еммануеля Макрона
Не Росією єдиною наповнився скандальний порядок денний цьогорічного саміту "Великої сімки". Не повідомивши жодному з інших учасників саміту, президент Франції Еммануель Макрон запросив на зустріч прем’єр-міністра Ірану. Враховуючи, які напружені та проблемні, ледь не передвоєнні, зараз відносини США та Ірану, американці з обуренням сприйняли хід Макрона. Не викликала його ініціатива захвату і в інших учасників саміту. У результаті, іранські представники поїхали додому ні з чим, а лідери "Великої сімки" та світ задаються питанням, яку ж мету переслідував французький президент.
Еммануель Макрон запросив на зустріч прем'єр-міністра Ірану
"Макрон приміряє на себе піджак загальноєвропейського лідера. Він намагається продемонструвати, що є найефективнішим європейським лідером, а такі речі добре демонструвати саме в конфліктних ситуаціях. А критичне ставлення США до Ірану загальновідоме. Насправді, запросивши іранського прем’єра, Макрон нічим не ризикував. Адже очікувати досягнення нової ядерної угоди з Іраном без участі Росії - це щонайменше наївно. Як і стосовно повернення Росії до складу "Сімки", "іранський хід" був такою собі піар-кампанією Макрона, спробою створити історію успіху, яку потім можна було б використати у внутрішній політиці", - зазначив Євген Магда.
"Навряд чи у Макрона є обґрунтовані та усвідомлені претензії на європейське лідерство. Скоріше, у нього є власне уявлення про те, якою має бути Європа і Франція у ній. Хоча його доволі важко буде реалізувати. Запрошення іранців на саміт пов’язане з тим, що позиції США та Європи щодо санкцій проти Ірану кардинально відрізняються. Це одна з найбільш виразних та конкретних ліній розколу між американцями та європейцями. Не варто вважати, що Макрон всерйоз намагався примирити позиції Вашингтону та Тегерану. Бо одне діло - запросити когось на саміт, а інше - змусити світових лідерів спілкуватися із запрошеним. Скоріше, ця акція була символом того, що у відношенні до Ірану європейці будуть проводити власну політику", - повідомив Микола Капітоненко.
У передчутті зустрічі
Враховуючи, що цьогорічний саміт G7 пройшов під знаком запрошень кого б то не було, не дивно, що фігурантом однієї з таких ідей виявилась і Україна. Хоча й запропонував запросити українського лідера на наступний саміт не прямий член клубу, а лише президент Європейської ради Дональд Туск. Така ідея може потішити гордість українців, але до відносин України з "Великою сімкою" треба підходити раціонально.
"Ідея, яку висловив Туск, цікава, але є один нюанс. Сам Дональд Туск не буде на наступному саміті "Сімки", адже невдовзі він перестане бути головою Європейської ради. Хотілося б, щоб людина персонально відповідала за свої ініціативи. Тому Україні навряд чи загрожує бути запрошеною на саміт "Сімки" до Дональда Трампа в гості. У Росії більше шансів на таке запрошення. Хоча вона й говорить сьогодні, що їй таке запрошення не потрібне", - висловив переконання Євген Магда.
"Україні взагалі не варто покладати багато надій на формат G7. Навіть якщо уявити, що Україну запрошуватимуть на подібні форуми, жодних важливих для нас рішень там приймати не будуть. Адже ключ до вирішення конфлікту в Україні лежить не в столицях держав "Великої сімки", а у відносинах між Києвом і Москвою. Залучати у конфлікт посередників дійсно відповідає нашим інтересам. Але не варто вважати, що притягнення якомога більшого числа різного роду організацій, форматів чи клубів до нашого порядку денного покращить ситуацію", - повідомив Микола Капітоненко.
Микола Капітоненко: "Навіть якщо уявити, що Україну будуть запрошувати на подібні форуми, ніяких важливих для нас рішень там не будуть приймати"
Експерти та оглядачі солідарні в тому, що сьогодні значення та роль "Великої сімки" для світової політики вже далекі від свого історичного максимуму наприкінці Холодної війни. Причин цього багато - від економічного зростання країн поза "демократичним клубом" до наростання протиріч всередині євроатлантичного блоку. Всі нашумілі в нашому інфопросторі події та ініціативи саміту G7-2019 - не більше ніж піар-ходи та прощупування ґрунту. Із реальних результатів ми маємо лише мізерні 22 мільйони доларів на гасіння амазонських джунглів. А тому Україні не варто приділяти занадто багато уваги медійному "порядку денному" чергової офіційної та пустої міжнародної зустрічі, і зосередитися на більш практичних сферах міжнародної політики та нашому місці в них.
