Підписана угода про вільну торгівлю між Сербією та Євразійським Економічним співтовариством, на перший погляд, виглядає серйозним прогресом у відносинах Москви та Белграду, а також черговим кроком до зміцнення “історичної дружби” Росії та Сербії. Особливо враховуючи те, як цей крок контрастує зі зовнішньою політикою всіх сусідів Сербії, які зорієнтовані на інтеграцію з Євросоюзом. Чи має розширення економічного співробітництва між Сербією та Росією загрозу для України?
Реальне значення економічних зв’язків РФ та Сербії
Угоду про безмитну торгівлю Сербії з Євразійським економічним союзом було підписано 25 жовтня у Москві. Втім, експерти одностайні в тому, що ні про який серйозний прорив не йдеться: "Брюссель залишатиметься набагато важливішим економічним партнером для Сербії, ніж Москва".
"Угод треба, перш за все, розглядати з політичної точки зору. Сербія й до її укладання мала вільну торгівлю з Росією з 2000 року, Білоруссю та Казахстаном. Тобто включення до цього переліку Вірменії та Киргизстану відчутної ролі для економіки Сербії не відіграє. Єдина додана вартість цієї угоди є безмитний доступ для 99% сербських товарів.Це підтверджується цифрами статистики. У 2018 році товарообіг Сербії з Росією склав 3 млрд. доларів США, а з іншими країнами ЄврАзЕС – 0,4 млрд. доларів США. Для Сербії більше значення має Євросоюз, на який припадає 63% загального товарообігу", - пояснив “Апострофу” Віталій Мартинюк, експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
“В торгівельно-економічній сфері Белград набагато більше пов’язаний із Західною та Центральною Європою, ніж з Росією та іншими членами ЄврАзЕС. Наприклад, із січня по серпень цього року доля РФ у сербському імпорті становила 8,7%, а в експорті ще менше – 5,1%. Для порівняння: доля Італії склала теж 8,7% в імпорті, а в експорті – аж 9,6%. І це лише одна країна-член ЄС. Також не менш важливим є соціальний чинник. Сербські заробітчани, які займають дуже помітну роль в економіці країни, традиційно їдуть до Німеччини, Австрії та інших західноєвропейських держав, зберігають заощадження в євро, а не рублях, і споживають саме європейські товари. Навіть поверховий погляд на ці цифри говорить нам про те, що Росія аж ніяк не може бути одним із ключових торгівельно-економічних партнерів Сербії, принаймні на цей час", - додав “Апострофу” журналіст-міжнародник, дослідник зовнішньої політики балканських держав Анатолій Демещук.
Однак, повністю відкидати економічні вигоди від підписаної угоди для Сербії все ж не варто. “Серби хочуть заробляти, продаючи на євразійський ринок свою продукцію. В основному йдеться про продукти харчування, а також алкоголь та сигарети. На ринок країн ЄврАзЕС із загальним населенням 183 мільйонів людей, як ви розумієте, можна багато чого продати. Зокрема, планується експорт 400 тонн коров’ячого сиру, необмежений експорт овечого та козячого сиру, а також ракії, 90 000 літрів вина та 2000 тонн сигарет.” - розповіла “Апострофу” Наталя Іщенко, засновник проекту "Балканський оглядач".
Сербсько-російське зближення та майбутнє євроінтеграції Балкан
Економічна інтеграціїя з ЄврАзЕС контрастує з декларованим Белградом курсом на інтеграцію з Євросоюзом. Нагадаємо, що офіційно переговори про вступ Сербії до ЄС розпочалися ще в 2015 році. Щоправда, процес розширення ЄС в Західних Балканах дещо почав буксувати останнім часом. І саме послаблення позиції ЄС в регіоні і підштовхнуло Белград в обійми давніх друзів — росіян.
“Сербія уже тривалий час проводить політику сидіння на двох стільцях. З одного боку, Белград декларує свій курс на вступ до ЄС, але не до НАТО (у Сербії пам'ятають бомбардування 1999 року), а з іншого – усіляко намагається дружити з Російською Федерацією. Москва ж досить вміло експлуатує історичні симпатії сербів до колишньої Російської імперії та тезу про релігійну й культурну близькість. І, звісно, травматичний досвід поразок сербів у 1990-ті роки минулого століття. На тлі того, що ЄС нещодавно по факту відклав перспективу членства країн Західних Балкан на невизначений період (навіть Північної Македонії, яка заради євроатлантичної перспективи пішла на перейменування власної країни), президент Вучич вочевидь діагностував послаблення позицій Брюсселя й шукає російської дружби й підтримки", - відзначив Анатолій Демещук.
Втім, коли чи якщо ЄС активізує інтеграційні процеси на Балканах, сербсько-російська дружба отримає дуже серйозний виклик. “З наближенням Сербії до членства в ЄС, а переговорний процес про вступ розпочався у 2015 році, Белград буде змушений привести свої економічні відносини у відповідність до європейських. Тобто Сербія не зможе імплементувати угоду про вільну торгівлю з ЄврАзЕС. Починаючи процес вступу до ЄС, Сербія взяла зобов’язання, що на момент вступу вона відмовиться від усіх двосторонніх угод про вільну торгівлю і приєднається до відповідних угод, які укладені Євросоюзм, та виконуватиме їхні умови. Тому на момент вступу, Белград повинен розірвати усі двосторонні угоди про Зону вільної торгівлі, включаючи й угоду з Росією та ЄврАзЕС, та почати імплементацію угод з ЄС", - розповів Віталій Мартинюк.
А от якщо євроінтеграція на Балканах забуксує, тоді укладені зараз угоди з ЄврАзЕС та Росією можуть стати дуже важливим чинником. “Разом зі скандальною відмовою Європейського Союзу розпочати переговори про приєднання із Північною Македонією та Албанією, сербська дружба із Росією однозначно сприятиме зростанню на Балканах євроскептичних настроїв. Ідея євроінтеграції – єдине, що об’єднувало всі балканські народи. Якщо вона стане менш привабливою, Балкани чекає нова епоха турбулентності. Інтенсивна співпраця Сербії із Росією і в економічному, і у військовому аспектах закономірно викликає питання про можливий більш тісний політичний союз в майбутньому. Поки що ідея відмови від європейської інтеграції та повна переорієнтація з Брюсселю на Москву, в Белграді не є мейнстримом, і просувають її лише дуже одіозні політики. Але невідомо, що буде у випадку, коли ЄС повністю заблокує свої розширення", - зазначила Наталя Іщенко.
Белград в ролі "троянського коня" в руках Москви
Але навіть така, дещо декларативна співпраця Сербії та Москви, вже має негативні наслідки для України. "Якщо ви, наприклад, подивитесь, як Сербія голосує в ООН по українським питанням, то побачите, що всі голосування співпадають із позицією Росії та її сателітів. Тому, напевно, можна говорити про свого роду неформальну інтеграцію, коли де-факто близькість політичних позицій є, але формально в якомусь договорі це не закріплено. Має місце і неформальна політична інтеграція до організованих Росією оборонних структур. В Україні мало звертають на це увагу, але із 2013 року Сербія має статус держави-спостерігача в Парламентській Асамблеї Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Зрозуміло, що така політика Белграда дуже мало схожа на справжню військову нейтральність", - пояснила Наталя Іщенко
Наявність у Росії близького союзника у Європі, та ще й з перспективою членства в ЄС, вже є сильним політичним активом для Кремля, який він може й буде використовувати. "Москва намагається, з одного боку, все більше інтегрувати Сербію у свою зовнішню політику, остаточно перетворивши її на свою опору на Балканах, а з іншого боку, продемонструвати "дієздатність" ЄврАзЕС. Не виключено, що ця угода із Сербією стане картою, яку Росія намагатиметься розіграти, досягаючи власної вже неодноразово задекларованої мети – укладання угоди про вільну торгівлю між ЄврАзЕС та ЄС, яку Брюссель до цього часу категорично відкидав. Не виключено, що Москва може використовувати угоду про ЗВТ з ЄврАзЕС як важіль впливу на політику Сербії з наближенням її до членства у Євросоюзі. Без сумніву, РФ хотіла б мати свого "троянського коня" всередині ЄС, адже Белград не зможе відмовитись від курсу на членство в Євросоюзі", - повідомив Віталій Мартинюк.
