Сенат США вирішив всерйоз взятися за Росію. Зокрема, він анонсував цілу купу "пекельних" санкцій проти РФ, серед яких - обмеження на зовнішні операції з державним боргом, санкції, націлені на газовидобувну галузь РФ та її можливість прокладати газопровід "Північний потік-2", а також "класичні" персональні санкції. Крім того, сенатори хочуть визнати Росію державою-спонсором тероризму. "Апостроф" спробував розібратися, наскільки це серйозно для РФ.
В прицілі американських сенаторів
Сенатор від штату Техас Корі Гарднер повідомив, що Комітет Сенату з питань зовнішньої політики підтримав законопроект, який "зобов’язує Держдеп називати Росію тим, ким вона є — державою-спонсором тероризму”. Сенатор, що є автором законопроекту, зазначив, що "путінська Росія вторглася на території своїх сусідів - Грузії та України, підтримує злочинний режим Башара Асада та багатьох противників США по всьому світу, а також втручається у вибори та веде активну інформаційну боротьбу проти західних демократій". "Крім того, Росія несе безпосередню відповідальність за жахливі теракти - збиття малазійського "Боїнга" над Україною в 2014 році та убивства у Сполученому Королівстві у 2018 році. "Якщо Росія принципово не змінить свою поведінку, ми не повинні повторювати помилки минулих Адміністрацій, намагаючись нормалізувати відносини з нацією, яка продовжує становити серйозну загрозу для США та наших союзників", - додав сенатор Гарднер.
Оголошення Росії державою-спонсором тероризму ставить РФ в очах державних органів США в один ряд з такими країнами як Судан, Північна Корея, Іран та Сирія. Накладається повна заборона на експорт до Росії військових товарів та товарів подвійного призначення, а нові санкції проти Кремля відтепер можуть бути введені “легким змахом руки” політичних відомств США. "Статус "спонсора тероризму" дозволяє легко розширювати санкції проти РФ, які Штати планомірно вводять ще з 2007 року, на основі глобального "акту Магніцького" та списку "глобальних терористів". Тепер механізм стає ще більш гнучким і відкриває можливості долучати до них воєнізовані структури”, - пояснив Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики Українського інституту майбутнього.
Москва і без статусу “спонсора тероризму” вже 5 років перебуває під серйозними американськими санкціями через агресію проти України та Сирії. Тим не менш, заборона на поставки товарів та технологій військового та подвійного призначення серйозно б'є по силовим можливостям Кремля. "Оборонній галузі РФ було завдано дуже серйозного удару ще в 2014 році, коли було різко обмежено продаж високотехнологічної продукції. Нові обмеження в цій галузі можуть взагалі поставити під питання можливість Росії вести повноцінні війни", - повідомив "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
Чи не "наламає дров" президент Трамп?
Матеріальний ефект від визнання Росії державою-спонсором тероризму настане не відразу. Але є сфера, в якій рішення Сенату одразу дасть результат. Зокрема, воно фактично зв'язує руки Дональду Трампу, який відомий своїми “дружнімі поривами” до Володимира Путіна. “Не секрет, що між Сенатом та Дональдом Трампом існують суперечності щодо Росії. Визнання Росії державою-спонсором тероризму, ким вона по факту і є, дає президенту чітко зрозуміти — без урахування позиції Конгресу він не зможе самостійно проводити зовнішню політику щодо РФ", - пояснив “Апострофу” Георгій Кухалейшвілі, політолог-міжнародник.
Звісно ж, Дональд Трамп може спробувати зволікати або взагалі "ветувати" закон про визнання Росії спонсором тероризму. Адже, як пояснив Ілія Куса, "президент не хоче ризикувати своїми, як він вважає, хорошими відносинами з Путіним, а тому може затягнути процес". "Такі випадки вже були. З іншого боку, Трамп зацікавлений підписати цей закон, щоб продемонструвати перед виборами 2020 року, що всі інсинуації щодо його зв’язків з РФ — це “фейк”. Він неодноразово робив щось подібне", - пояснив Куса.
Закріплення Росії в статусі “спонсора тероризму” грає на руку Україні. Це відкриває дорогу до визнання терористами головних отримувачів “спонсорської допомоги Кремля” - так званих "ЛНР" та "ДНР". А отже, Україні буде значно легше добиватися реальної, а не декларативної допомоги у боротьбі з тероризмом на Сході нашої держави. З одного боку, скований по руках і ногаж кремлівський диктатор стане більш схильним домовлятися, і з іншого, в разі провалу переговорів, загроза військового вторгнення Росії значно зменшиться. Що створює кращі перспективи для українського “плану Б”, яким би він не був.
