Українські удари по російській інфраструктурі дедалі сильніше впливають не лише на військові можливості РФ, а й на її економіку.
Про це йдеться в аналізі The Economist, автори якого дійшли висновку, що масштаби української кампанії в глибині російської території значно перевищують поширені оцінки.
На початку червня густий чорний дим здійнявся над портом Санкт-Петербурга після чергової атаки. За кілька днів нових ударів зазнали нафтосховище та військово-морська база поблизу міста. Місцева влада тоді назвала подію безпрецедентною.
Подібний сценарій раніше спостерігався і в Туапсе — одному з ключових центрів експорту російської нафти. Спочатку під удар потрапив морський термінал, а наступна атака спричинила масштабний розлив нафтопродуктів. Згодом були атаковані й інші об'єкти, зокрема найбільший нафтопереробний завод регіону.
У виданні наголошують, що такі операції переносять наслідки війни далеко за межі фронту та демонструють вразливість стратегічних об'єктів Росії. Водночас журналісти вирішили самостійно оцінити реальний масштаб кампанії українських ударів.
Для цього було проаналізовано дані про 1289 атак із бази Armed Conflict Location & Event Data (ACLED). За підрахунками авторів, упродовж періоду від кінця 2022-го до завершення 2024 року було зафіксовано 335 глибоких ударів по території РФ. Лише у 2025 році їхня кількість зросла до 658. Якщо нинішня динаміка збережеться, до кінця року цей показник може перевищити 800 атак.
Паралельно розширюється і географія ураження. Журналісти сформували базу з понад 6,3 тисячі стратегічно важливих російських об'єктів, розташованих більш ніж за 100 кілометрів від українського кордону. Виявилося, що торік майже 2,4 тисячі таких об'єктів перебували в радіусі п'яти кілометрів від місць українських ударів. Для порівняння, у 2022 році цей показник становив лише 32 об'єкти.
Водночас автори вважають, що навіть ці цифри можуть бути заниженими. Через зростання інтенсивності атак моніторинговим групам стає дедалі складніше відстежувати всі випадки. Для додаткової оцінки журналісти створили власну модель, яка аналізує пожежі поблизу стратегічних об'єктів як можливий наслідок українських ударів.
За результатами моделювання, у 2025 році кількість атак могла бути приблизно втричі більшою за офіційно зафіксовану. Частково така різниця пояснюється тим, що Україна дедалі частіше повторно атакує вже пошкоджені цілі, не дозволяючи противнику швидко відновлювати інфраструктуру.
На думку авторів матеріалу, саме ця тактика створює значний економічний ефект. Повторні удари збільшують витрати на ремонт та відновлення об'єктів, відволікаючи ресурси від інших секторів економіки. Зокрема, за даними російського Центробанку, від початку 2024 року кредитування нафтопереробної галузі зросло на десятки мільярдів доларів.
Разом із тим видання зауважує, що не всі атаки досягають поставленої мети. Більшість операцій здійснюється за допомогою безпілотників із відносно невеликим бойовим навантаженням. Крім того, російські військові покращили заходи маскування та розосередження складів боєприпасів.
Однак існують об'єкти, які неможливо приховати або швидко перемістити. Йдеться насамперед про порти, нафтобази та нафтопереробні підприємства. Саме тому, як зазначають журналісти, Україна змогла перетворити обмежену потужність своїх засобів ураження на ефективний інструмент тиску на російську економіку.
За оцінками The Economist, вплив ударів уже помітний у паливно-енергетичному секторі РФ. Цієї весни обсяги видобутку нафти в Росії були приблизно на 15% нижчими, ніж роком раніше.
Крім того, аналіз показує, що доходи Росії від експорту викопного палива почали відставати від очікуваних показників навіть на тлі сприятливих світових цін на нафту. У другій половині 2025 року вони виявилися приблизно на 12% нижчими від прогнозів, а в перші місяці 2026-го відставання зросло до 34%.
Втім, автори підкреслюють, що на ситуацію впливають не лише українські удари. Серед інших чинників називають зміцнення рубля та посилення західних санкцій, які ускладнюють експорт російських енергоносіїв. Водночас атаки на порти, термінали та нафтопереробні підприємства, на їхню думку, вже коштують російській економіці мільярди доларів.
У виданні також зазначають, що Україна продовжує працювати над розширенням власних ударних можливостей. Зокрема, розробляються нові далекобійні засоби ураження, які потенційно дозволять збільшити радіус атак і підсилити тиск на військову та економічну інфраструктуру Росії. Водночас навіть нинішні регулярні удари змушують Москву розосереджувати сили протиповітряної оборони, витрачати додаткові ресурси на захист об'єктів та ускладнюють відновлення пошкоджених підприємств.
У підрозділах 7 корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України запустили нову систему управління артилерією "Прометей".
