Візит російського диктатора Путіна до Китаю для участі у форумі "Один пояс – один шлях", де він зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпіном, вкотре продемонстрував тотальну залежність Москви від Пекіна. Глава КНР, незважаючи на міжнародний ордер на арешт Путіна, зустрів бункерного агресора з почестями, що явно демонструвало, як мінімум, прохолодне ставлення до рішення Міжнародного кримінального суду та західних політичних інститутів загалом. Виступаючи на форумі, Сі Цзіньпін вчергове заявив, що його не влаштовує існуючий світовий порядок, першу скрипку в якому грає колективний Захід, давши зрозуміти, що готовий і надалі нацьковувати на США своїх "шісток" в особі Путіна та Кім Чен Ина, але відкрито лізти у війну проти України і тим більше на пряме зіткнення зі Штатами Пекін не збирається. Чому так відбувається, читайте у матеріалі "Апострофа".
Улесливість по-пекінськи
Візит до Пекіна став другим випадком, коли Путін залишив територію Росії після того, як Міжнародний кримінальний суд виніс ордер на його арешт. Перша поїздка відбулася, коли Путін дорогою до Пекіна відвідав столицю Киргизстану – Бішкек. Там він брав участь у саміті СНД, до цього пропустивши саміт країн БРІКС у Південній Африці, де першу скрипку грав Пекін, та саміт G20 в Індії, де диригували країни Заходу.
Цього разу голова Сі зібрав на форумі "Один пояс – один шлях" лідерів близько 20 країн та понад 100 делегацій, переважно з Африки, Південно-Східної Азії та Південної Америки, на саміті у Пекіні. Приїхали навіть представники Талібану. Пекін продовжує лінію консолідації країн так званого Глобального Півдня навколо китайської стратегії формування альтернативного геоекономічного порядку, яка була позначена на літньому саміті БРІКС.
Як основний аргумент Сі Цзіньпін використовує факт того, що Китаю вдалося подолати наслідки пандемії COVID-19, а економіка перейшла до більш впевненого зростання, ніж передбачали західні аналітики. Причинами такого зростання, у тому числі, стали агресивна експансія Китаю на російські ринки, які спорожніли після відходу західних компаній та брендів, а також активне викачування російських ресурсів.
Читайте: Планка знизилася: чому Північна Корея стала для Росії "братською"
Двостороння зустріч Путіна та Сі Цзіньпіна на полях форуму тривала близько трьох годин. Голова Сі Цзіньпін, назвавши Путіна "старим другом", представив ініціативу створення "альтернативної моделі розвитку для світу", наполягаючи, що така модель "заклала нові засади для міжнародного співробітництва".
Сі Цзіньпін також висловив радість з приводу "поглиблення політичної довіри" між Китаєм та Росією, а також їхньої "щільної та ефективної стратегічної координації".
У відповідь Володимир Путін улесливо відзначив "глибоку прихильність" Росії Китаю і привітав зовнішньополітичну ініціативу Сі Цзіньпіна, зазначивши, що вона "орієнтована на формування більш справедливого та багатополярного світу".
Сі Цзіньпін також наголосив, що Китай виступає проти політики односторонніх санкцій, економічного тиску, розриву та переривання ланцюгів постачання.
"Розглядати розвиток інших як загрозу чи сприймати економічну взаємозалежність як ризик не покращить власне життя або не прискорить розвиток", - наполягав Сі Цзіньпін, явно вказуючи на політику Білого дому.
Адміністрація Байдена у відповідь на сумнівні рішення Пекіна запроваджує низку торгових обмежень, серед яких найболючішим для Піднебесної є обмеження високотехнологічного експорту та напівпровідників. Без спеціалізованих процесорів Китаю складніше розвиватиме технології, пов'язані з використанням штучного інтелекту.
Знову облизав Сі
Глава Китаю під час своїх виступів не сказав нічого принципово нового. Курс на побудову "біполярного світу" закладено у програмних документах Компартії Китаю, які були відредаговані під політику Сі Цзіньпіна на останніх з'їздах.
"Все, що говорив Сі Цзіньпін, взагалі не має жодного відношення до Путіна та його інтересів. Глава Китаю звертався саме до колективного Заходу і конкретно до керівництва США. Кремль і Путін тут виступають у ролі інструментів. Інтерес Пекіна - у перегляді глобальних правил гри, отримання, як мінімум, блокуючого пакету "геополітичних акцій" у визначенні світового порядку денного. Звичайно, Путіну хотілося б залучити Пекін до "холодної війни" з американцями і навіть у власну війну проти України, але у Пекіна інтерес у тому, щоб грати в довгу, а не рятувати Путіна, який програє", - пояснив "Апострофу" голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Путін, почувши від голови Сі про побудову "нового світового порядку", остаточно втратив контроль. На підсумковій прес-конференції він "облизав" китайських "партнерів" з голови до ніг, назвавши Тайвань "другою частиною Китаю".
І звичайно ж Путін не міг не оминути Україну. Надання Україні ракет ATACMS він назвав помилкою США і "втягуванням у конфлікт", пригрозивши, що РФ здійснюватиме якийсь візуальний контроль та "контроль за допомогою зброї" за тим, що відбувається в Середземному морі. У результаті вийшло, що Путін у ролі другосортного сателіту пекінського "господаря" погрожував Вашингтону та Брюсселю.
"Путін – клієнт Китаю, який зацікавлений у тому, щоб Москва якомога довше була в такому залежному становищі. Сі не потрібна перемога Кремля в Україні, але й швидка поразка росіян йому невигідна. Путін зараз дуже боїться, що Пекін з економічних міркувань піде на нормалізацію відносин з Вашингтоном. Путіну потрібні гроші і зброя, але вкрай сумнівно, що Пекін перетне найважливіші червоні лінії - почне відкрито допомагати російському ВПК або відкрито постачати зброю росіянам. Озброєння постачає інший клієнт Китаю - КНДР, - але в дуже обмежених масштабах. У тому числі, тому що Пекін тримає відчинені двері для компромісів із Вашингтоном", - каже "Апострофу" голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Кремлівський диктатор та голова КНР не приділили уваги у своїх офіційних виступах питанням російської агресії проти України, ситуації на Близькому Сході та протистоянню Ізраїлю з ХАМАС. Єдиним лідером на форумі в Китаї, який згадав про війну між ХАМАС та Ізраїлем, був генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, який закликав сторони до негайного гуманітарного припинення вогню.
Як правильно доїти Путіна
Тему війни проти України на зустрічі з Путіним порушував одіозний угорський прем'єр Віктор Орбан, назвавши кремлівську агресію проти нашої країни "військовою операцією". Таке формулювання слово в слово повторює наративи кремлівської пропаганди про те, що на території України Кремль проводить "спеціальну військову операцію".
Віктор Орбан давно транслює проросійські наративи, виступає проти допомоги Київ і наполягає, що Будапешт блокуватиме зовнішньополітичні ініціативи України доти, доки в нашій країні нібито "утискатимуться" права етнічних угорців.
"Говорити Путіну "приємні слова" – це вельми вигідний геополітичний бізнес, що приносить явні матеріальні преференції. У цьому плані в поведінці Віктора Орбана немає нічого принципово нового. За ці слова про "військову операцію" з ним вже швидше за все розрахувалися вигідними цінами на газ, нафту або черговими "плюшками" від Росатому, який будує на території Угорщини атомну електростанцію. Тут немає нічого нового, аналогічну прагматичну позицію щодо Путіна займає і Реджеп Ердоган. Якщо з геополітичного ізгоя можна зістригти солідний шматок "вовни", то чому б і ні", - зазначив у коментарі "Апостофу" політтехнолог Олексій Голобуцький.
Уряд Угорщини категорично відмовляється скорочувати залежність від російських енергоносіїв, а також демонструє готовність поглиблювати співпрацю з Росатомом. У планах Будапешта російський монополіст збудує два нові реактори на атомній електростанції "Пакш" до 2030-2031 року. Не має значення, що з Орбаном чи Путіним буде на той час, головне, що росіяни розщедрюються і пропонують мегавигідні умови вже зараз.
У цілому видно чітку тенденцію. Кремль посилено підживлює економіку Китаю, а також підтримує єдиного лояльного члена Євросоюзу за рахунок власного благополуччя. Враховуючи таке геоекономічне тло, весь форум у Пекіні звівся до того, що голова Сі та Віктор Орбан показували лідерам Глобального Півдня, як правильно і з вигодою використати Путіна, який, напавши на Україну, сам себе загнав у пастку.
Читайте: Немає поясу, тільки шлях: що показав форум у Китаї і до чого тут Росія
