Як випливає з внутрішньої документації Пентагону, Дональд Трамп не включив Росію до списку оборонних пріоритетів, приділивши більше уваги "Ісламській державі", модернізації Збройних сил і підвищенню ефективності оборонного міністерства. Деякі авторитетні міжнародники не сумніваються, що Трамп спробує укласти з Путіним велику угоду, яка включатиме зняття санкції, пом'якшення позиції Вашингтона щодо Криму і багато іншого. Це загрожує новими небезпеками. Питання в тому, чи розуміє це сам Трамп.
Трамп не бачить в Росії загрозу
За інформацією американського журналу Foreign Policy, у числі оборонних пріоритетів адміністрації обраного президента Дональда Трампа не числиться Росія. Видання має в розпорядженні службову записку, в якій визначені пріоритети наступної адміністрації: розробити стратегію щодо знищення "Ісламської держави", побудувати сильну оборону за рахунок модернізації, підвищення готовності Збройних сил США та усунення обмежень на їхнє фінансування; розробити нову стратегію кібербезпеки і підвищити ефективність Пентагону.
Цей документ, датований 1 грудня, підготував заступник міністра оборони США Брайан Маккеон на основі слів співголови перехідної команди Трампа для Пентагону Міри Рикардель. Представник перехідної команди говорила серед іншого про загрози з боку Китаю і КНДР. Але Росія взагалі не згадувалася.
Топ-чиновники Пентагону протягом декількох років характеризували загрозу з боку Росії як першочергову для США. Зокрема, про це говорив голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Джозеф Данфорд, який залишить цю посаду тільки через півроку. У нещодавно оприлюдненій щорічній доповіді неурядової Ради з міжнародних відносин також значиться, що робота на попередження конфлікту між Росією і країнами НАТО повинна бути одним з головних пріоритетів Вашингтона в 2017 році.
Як сказала FP Евелін Фаркаш, колишня чиновниця Пентагону, яка відповідала за РФ і весь пострадянський простір, в міністерстві будуть дуже стурбовані фактом відсутності у списку російської загрози. Хоча прес-секретар перехідної команди підкреслила, що поки перелік не є вичерпним і буде доповнюватися. У прес-службі Пентагону відповіли, що визначати свої пріоритети — справа перехідної команди. Міністерство надало команді Трампа всю необхідну інформацію про російську загрозу.
Очевидно критично до РФ наразі налаштовані також у Держдепартаменті і ЦРУ. Нинішній директор Національної розвідки США Джеймс Клеппер, наступника якому Трамп поки не підібрав, заявляв, що ІД і близько так не загрожує Америці, як Росія.
Якою буде угода між США і Росією
Трамп неодноразово підкреслював, що співпраця з Москвою відповідає американським інтересам, особливо у сфері боротьби з тероризмом в Іраку і Сирії. Сьогоднішній голова Пентагону Ештон Картер є послідовним критиком Росії і противником співпраці між США і РФ у боротьбі з "Ісламською державою". Того ж, як зазначають американські фахівці, слід очікувати і від наступного міністра оборони США Джеймса Меттіса (кандидатуру ще повинен затвердити Сенат), якого не запідозриш у симпатіях до Росії.
У таких умовах Трампу навряд чи буде легко переорієнтувати американський оборонний бюджет, який спрямований на протистояння Москві. При адміністрації Барака Обами Пентагон домігся збільшення оборонних витрат, здебільшого заради розміщення багатонаціональних батальйонів НАТО і техніки в східноєвропейських країнах. На думку Евелін Фаркаш, чиновники з Пентагону знайдуть спосіб вставляти Трампу палиці в колеса, якщо він надумає реалізувати свої задуми на російському напрямку. Більш обережні у своїх оцінках аналітики й чиновники кажуть, що не можна щось прогнозувати до призначення міністра і позначення його власних пріоритетів.
При адміністрації Барака Обами Пентагон домігся збільшення оборонних витрат, в більшій частині заради розміщення багатонаціональних батальйонів НАТО і техніки в східноєвропейських країнах (на фото - військова база НАТО в Литві)
Як пише у своїй колонці в Finanсial Times її провідний коментатор-міжнародник Гідеон Рахман, питання, що ж відбувається між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним, після виборів набуло глобальної значимості. Рахман вважає, що про Росію Трамп говорив досить зрозуміло і послідовно — суперечливості, в якій звинувачують наступного американського президента, не було. Тому Вашингтон при Трампі напевно спробує укласти з Москвою угоду.
Її елементами може бути те, що США приймуть анексію Криму як доконаний факт (хоча офіційно можуть і не визнавати півострів російським), знімуть економічні санкції з РФ, дадуть зрозуміти, що Україна і Грузія стануть членами НАТО, призупинять або заблокують збільшення контингенту НАТО в країнах Балтії. У відповідь Росія повинна буде згорнути свою агресію на сході України без спроб захоплення нових територій, припинити погрожувати балтійським країнам. Як результат, напруга між НАТО і РФ спаде. Згодом США і Росія вже зможуть діяти спільно на Близькому Сході: Вашингтон відмовиться від свого наміру усунути від влади Башара Асада і спільно з росіянами буде атакувати "Ісламську державу".
Рахман не сумнівається в привабливості такого роду операції для Трампа. Вона знизила б зростаючу загрозу конфлікту між США і РФ як на Близькому Сході, так і в Європі, адже нещодавно Росія розмістила ядерну зброю в Калінінградській області.
Звертає він увагу і на підводні камені: моральний опір американсько-російської співпраці в США і Європі через дії РФ в Алеппо, необхідність довіритися "підступному і досвідченому" Путіну в його частині угоди. Адже може вийти і так, що США, поступаючись, втратять ще більше, наприклад, в Балтії. Рахман називає угоду великою авантюрою. А Трамп не любить "виглядати бовдуром". Багато чого буде залежати від того, як обраний президент і його команда оцінюють мотиви Москви. Більшість чиновників на зовнішньополітичному напрямку будуть попереджати Трампа, що в будь-яких поступках Росія побачить слабкість США, і це лише посприяє російській агресії. Є і група тих, хто стверджує, що угода можлива, якщо США будуть ставитися до РФ, як до рівної, і дадуть зрозуміти, що не збираються заохочувати російську ліберальну опозицію".
Чи реальна угода
"Можливість такої операції не тільки велика: вона просто артикульована обома сторонами, — сказав "Апострофу" російський політолог Андрій Піонтковський. — Інша справа, як до цієї операції поставиться такий традиційний республіканський істеблішмент, адже більшість в обох палатах належить республіканцям".
У цьому сенсі показовим буде голосування Сенату за номінованого на посаду Держсекретаря США Рекса Тіллерсона: якщо його кандидатуру затвердять, можна буде очікувати і законодавчої підтримки ініціативи, наприклад, щодо скасування антиросійських санкцій. Підтримка кандидатури Тіллерсона буде говорити про підтримку всього зовнішньополітичного курсу Трампа: "Якщо вони зламаються тут, Трампу легше буде зламати і з усіх інших питань у подальшому". Але поки готовність сенаторів призначити держсекретарем Тіллерсона не проглядається.
Піонтковський також вважає, що навіть Трампу при всьому бажанні не вдасться анулювати рішення НАТО розмістити чотири батальйони в Польщі та країнах Балтії, у всякому разі протягом 2017 року.
Підстави вважати, що угода між Путіним і Трампом можлива найближчим часом, є, погоджується аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко.
"США об'єктивно розуміють свої пріоритети і те, що російська загроза контрольована і не є такою небезпечною, якщо порівнювати з ісламським тероризмом, ядерною програмою КНДР або зростанням впливу Китаю", — упевнений Ярошенко. На його думку, Вашингтон усвідомлює невідворотність співпраці з Москвою з низки напрямів, що, наприклад, показало рішення щодо ядерної програми Ірану.
У разі, якщо Сенат затвердить кандидатуру Рекса Тіллерсона (праворуч), номінованого Трампом на посаду Держсекретаря США, можна очікувати послаблення або скасування антиросійських санкцій
"Якщо відштовхуватися від бізнес-логіки частини команди Трампа, США не будуть вкладати ресурси в ті країни, які, з їхньої точки зору, не виправдають очікування. Тобто в першу чергу Україна постраждає через повільність реформ", — продовжує міжнародник. Ярошенко припустив, що може бути скорочена американська фінансова допомога Києву і постачання так званої нелетальної зброї.
США також можуть відкласти вирішення проблеми анексії Криму і війни на Донбасі в довгий ящик, але навряд чи поставлять хрест на євроатлантичних прагненнях України та Грузії, адже це буде виглядати великою поступкою з боку НАТО. "Нормалізація, щось на кшталт "перезавантаження", яку проводив Обама, усе одно не вирішить історичні геополітичні суперечності між США і Росією", — додав він. Ярошенко також сумнівається, що США відмовляться від такого механізму стримування Росії, як санкції.
Із точки зору наукового співробітника Інституту всесвітньої історії НАН України Сергія Толстова, угода між Трампом і Путіним можлива, але Крим, санкції та згода на збереження Асада при владі навряд чи можуть бути предметом торгу.
"У цьому випадку я предмета угоди не бачу: це ж не поступки. Скасування санкцій і так видно. Давайте згадаємо, що хоч США і не визнавали законність входження Латвії, Литви та Естонії до складу СРСР, не вважали це питання дестабілізуючим... Якщо ж говорити про контингент НАТО, то рішення Варшавського саміту не на коліні ж ухвалювалися в підворітті. Для такого рішення потрібна вагома мотивація. Думаю, що це буде не так просто", — пояснив свою думку Толстов. Крім заспокоєння ситуації з балтійським регіоном, США особливих дивідендів не отримають, оскільки поки що не видно, як може вирішитися конфлікт в Україні.
Предметом угоди, на думку Толстова, міг би бути поділ сфер впливу: "Росія повинна отримати демонстрацію того, що американці звідкись йдуть, визнають якісь особливі права Москви. Визнання СНД сферою контролю Росії — це "по-чоловічому". Я не можу сказати, як вирішиться ця угода, але припускаю, що взамін на СНД росіяни погодяться розбомбити ІДІЛ".
