Команда Трампа: хто буде робити Америку знову великою

За два тижні з моменту інавгурації президента США Дональда Трампа кілька його номінантів пройшли затвердження в Сенаті. Джеймс Меттіс вже офіційно став главою Пентагону, Майк Помпео призначений керівником ЦРУ, Джон Келлі — міністром внутрішньої безпеки, а Ніккі Хейлі — постійним представником США в ООН. Крім того, Сенат США дав добро на призначення державним секретарем Рекса Тіллерсона. Ще раніше генерал Майкл Флінн погодився стати радником Трампа з національної безпеки.

"Апостроф" вирішив розібратися, хто ж ці люди, яким, висловлюючись словами самого Трампа, належить зробити "Америку знову великої". У першій частині матеріалу мова піде про найбільш важливих з точки зору посад членів команди нового президента Штатів, які будуть виконувати неоднозначну програму Трампа.

Рекс Тіллерсон. Державний секретар США

Голосування Сенату: 56 проти 43.

Державний досвід: відсутній.

Освіта: інженер (ступінь бакалавра в Техаському університеті в Остіні).

Минуле: усю кар'єру провів на різних посадах в нафтовій компанії Exxon, з 2006 по грудень 2016 року — голова ради директорів корпорації ExxonMobil

Вік: 64 роки.

Держсекретар — найважливіша посада в кабінеті міністрів США, хоча по черговості спадкування президентського крісла у разі екстрених обставин він лише четвертий. Цю посаду займе Рекс Тіллерсон, перший в історії державний секретар без досвіду державної роботи. Хоча Тіллерсон набив руку в корпоративній дипломатії, відсутність державного дипломатичного досвіду може створити Штатам проблеми. Але в будь-якому випадку саме Рексу Тіллерсону судилося налагоджувати контакти Вашингтона і Москви, якщо Трамп візьме такий зовнішньополітичний курс. Завдяки своєму професійному досвіду в найбільшій у світі нафтової корпорації Тіллерсон має відмінні контакти з Росією.

Ще в 1990-е, будучи представником Exxon в Росії, Тіллерсон брав участь у підписанні угоди щодо створення міжнародного консорціуму для розробки нафтогазових родовищ "Сахалін-1". Крім того, в 1998 році Тіллерсон став директором зареєстрованої на Багамських островах російсько-американської компанії Exxon Neftegas. У 2011 році ExxonMobil уклала контракт з компанією "Роснефть", отримавши право на спільну розвідку запасів нафти в російській частині Арктики. Контракт був заморожений після введення санкцій проти Росії, і ExxonMobil втратила $1 млрд. Але збитковою компанія все-таки не стала і продовжила співпрацю з "Роснефтью". У Росії у ExxonMobil в рази більше площ для буріння, ніж у США.

Тіллерсон не приховував, що має тісні ділові стосунки з Володимиром Путіним, однак заявляв, що не може бути згоден з усім, що робить російський президент. Ще більш тісні відносини у Тіллерсона з главою "Роснефти" Ігорем Сечіним. У 2013 році Тіллерсон отримав від Путіна Орден Дружби.

У 2014 і 2015 роках Тіллерсон опинявся на 20 і 25 місцях відповідно в рейтингу найвпливовіших людей світу за версією журналу Forbes. Трамп назвав Тіллерсона одним з найдосвідченіших бізнес-лідерів у світі, у якого є завзятість і глибоке розуміння геополітики. А що йому подобається в Тіллерсоні найбільше, так це - його багатий досвід успішного укладення угод з різними іноземними урядами, написав Трамп в Twitter в день номінації. Як кажуть американські експерти у сфері енергетики, Тіллерсон відмінно обізнаний у справах Анголи, Аргентини, Канади, Мексики, Нігерії та Катару. Як писала The New York Times, Тіллерсон може спробувати поліпшити відносини з Мексикою, яка представляється перспективним експортним ринком природного газу. З точки зору націленого на протекціонізм Трампа вибір держсекретаря може виявитися дивним, адже Тіллерсон — відвертий прихильник вільної торгівлі.

Під час слухань у комітеті Сенату США з закордонних справ Тіллерсон відповідав на питання сенаторів непрямо, стримано критикував Росію. Тоді він назвав санкції потужним інструментом тиску на РФ, виступив за надання Україні летальної зброї і заявив, що Росія не має юридичних прав на Крим. У той же час він відмовився назвати Володимира Путіна військовим злочинцем. Раніше Тіллерсон виступав проти режиму санкцій і імовірно лобіював їх зняття, тому новий тон його заяв експерти сприйняли по-різному: хтось як холодний розрахунок, інші — як справжню адаптацію до урядових реалій. Після слухань навіть сенатори Джон Маккейн і Ліндсі Грем, які висловлювали свої побоювання у зв'язку з номінацією Тіллерсона, заявили, що все-таки підтримають його кандидатуру.

В основному ж у США вважають, що принаймні з етичної точки зору його призначення створює конфлікт інтересів. Як би те ні було, незабаром ми побачимо, чи зміниться підхід Тіллерсона до Росії, після того як він змінив крісло CEO нафтової корпорації на посаду держсекретаря США.

Потенційно Тіллерсон може мати інтереси і в інших регіонах. Зокрема, в Південно-Китайському морі, де ExxonMobil за згодою в'єтнамського уряду кілька років тому зайнялася розвідкою газового родовища у виключній економічній зоні В'єтнаму. Саме Тіллерсон тоді керував корпорацією. Територіальні претензії Китаю на практично всю акваторію і загрози, у тому числі Вашингтону, кілька змастили ці плани. Однак у січні ExxonMobil все ж підписала з В'єтнамом контракти на розвідку покладів природного газу, що може означати швидке залучення США в якості арбітра, який буде захищати права В'єтнаму і ExxonMobil на видобуток у ЮКМ. З цього випливає, що в антикитайскому курсі, який раніше намітив Трамп, у Тіллерсона може бути свій інтерес. Навіть якщо й ні, китайська пропаганда не забуде цим скористатися.

Джеймс Меттіс. Міністр оборони США

Голосування Сенату: 98 проти 1.

Державний досвід: є, генерал-лейтенант морської піхоти у відставці.

Освіта: бакалавр історії (Центральний університет Вашингтона).

Минуле: командир морських піхотинців під час війн у Перській затоці, Афганістані та Іраку, голова Командування об'єднаних військ США (2007-2010) і Центрального командування США (CENTCOM), що відповідає в першу чергу за Близький Схід і Середню Азію, член ради директорів авіабудівної компанії General Dynamics і запрошений науковий співробітник Інституту Гувера.

Вік: 66 років.

Затвердження Сенатом Джеймса Меттіса на пост голови Пентагону 98 голосами "за" і одним "проти" свідчить багато про що. При цьому сенатори навіть обійшли закон: міністром оборони призначають або цивільного або військового, який пробув на пенсії не менше 7 років, а не 3, як Меттіс. Але репутація відставного генерала виявилася вагомішою, ніж юридичні норми – для його призначення ухвалили спеціальний документ-виключення із закону про національну безпеку. Такий виняток зробили лише вдруге в історії.

Саме Меттіс – той чоловік, який може збалансувати екстремальну політику президентської адміністрації. Та що там говорити, якщо його кандидатуру підтримав Джон Маккейн, голова сенатського комітету з питань збройних сил і непримиренний противник нового президента.

Репортер журналу The New Yorker Стів Кол колись чимало часу провів з Меттісом на Близькому Сході. Він вважає, що той на посаді міністра оборони буде підштовхувати Трампа до зміцнення спілок та забезпечення стабільності на міжнародній арені.

Меттіс – прихильник НАТО, який не має сентиментів до РФ. Він скептично ставиться до будь-якої співпраці з Москвою і побоюється російської агресії щодо країн Балтії.

І хоча генерал відомий неоднозначними висловлюваннями про знищення терористів ("до біса весело стріляти у деяких людей", "є деякі придурки в світі, яких просто треба розстріляти"), за що його і прозвали Скаженим Псом, під час війни в Іраку Меттіс вимагав від підлеглих нормального поводження з цивільними особами. Стів Кол характеризує його як врівноваженого інтелектуала. Меттіс – власник величезної домашньої бібліотеки з більш ніж 7 тис. найменувань, який захоплюється Сунь Цзи і Марком Аврелієм. Ще одне його прізвисько – Воїн-монах: Джеймс Меттіс ніколи не був одружений і не має дітей.

Меттіс спеціалізується близькосхідній тематиці і прославився завдяки успішному завершенню однієї з найскладніших військових операцій в сучасній американській історії – звільнення іракської Фаллуджи від бойовиків "Аль-Каїди" та інших угруповань у 2004 році. Барака Обаму він критикував як за ядерну угоду з Іраном 2015 року (цю угоду критикує і Трамп), так і за недостатньо впевнену, на його думку, політику стосовно Росії, Китаю. Напевно саме ця критика стала причиною досить швидкого звільнення Меттіса президентом.

На відміну від Дональда Трампа, Меттіс не є безумовним прихильником Ізраїлю і виступає за вирішення палестино-ізраїльського конфлікту за принципом двох держав.

Складно насправді сказати, що ріднить Меттіса з Трампом. Ймовірно, при багатьох інших спірних кандидатурах, номінація Меттіса була твердим розрахунком з майже гарантованим результатом. Та й курс президента на збільшення військової могутності США, насамперед військово-морських сил, дає поживу для роздумів.

Джон Келлі. Міністр внутрішньої безпеки

Голосування Сенату: 88 проти 11.

Державний досвід: є, генерал-майор морської піхоти у відставці.

Освіта: університет Массачусетса.

Минуле: в морській піхоті з 1970 року, у 2003 році отримав звання генерала, а згодом і генерал-майора морської піхоти; командував підрозділами під час війни в Іраку і багатонаціональними силами в цій країні (2008-2009); старший радник міністра оборони Леона Панетті (2011-2012), керівник Південного командування ЗС США (2012-2016), з акцентом на боротьбі з наркоторгівлею в Південній і Центральній Америці, навчанні військовослужбовців латиноамериканських і карибських країн.

Вік: 66 років.

Згідно з однією з версій, Трамп номінував на посаду міністра внутрішньої безпеки Джона Келлі через його досвід керівництва Південним командуванням і особисті погляди, що ситуація на кордоні з Мексикою несе загрозу США. Келлі також був одним з тих, хто критикував бажання Обами закрити в'язницю в Гуантанамо. У підпорядкуванні міністерства внутрішньої безпеки знаходяться прикордонно-митна служба, берегова охорона, імміграційна і секретна служби. Так що саме Келлі на третій за значимістю посаді в кабінеті доведеться контролювати виконання всіх ініціатив Трампа, зокрема можливе будівництво паркану між Мексикою і США. Однак під час сенатських слухань Келлі висловив побоювання з приводу погроз Трампа законодавчо закріпити норму про реєстрацію мусульман, що в'їжджають в США.

Келлі став першим з 1951 року офіцером, якому присвоїли звання бригадного генерала у зоні бойових дій. Один з двох його синів на посаді лейтенанта морської піхоти загинув на війні в Афганістані. Келлі став єдиним офіцером такого рангу, який втратив дитину у військових діях в Афганістані або Іраку.

Майк Помпео. Директор Центрального розвідувального управління (ЦРУ)

Голосування Сенату: 66 проти 32.

Державний досвід: є, екс-губернатор Південної Кароліни.

Освіта: інженер-механік (Військова академія США Вестпойнт), доктор юриспруденції (Юридичний факультет Гарвардського університету).

Минуле: офіцер регулярної армії (1986-1991), голова власної компанії Thayer Aerospace (до 2006 року), у 2011-2017 роках член Палати представників США від Канзасу і активний учасник правоконсервативного Руху чаювання (Tea Party).

Вік: 53 роки.

Під час праймеріз Помпео виступав за висунення від Республіканської партії сенатора Марко Рубіо. Коли той вибув з гонки, Помпео заявив, що підтримає будь-номінанта від партії, лише б президентом країни не стала Хіларі Клінтон.

Помпео неодноразово різко висловлювався проти мусульман (наприклад, заявив, що ті представники мусульманського духовенства, хто не засуджують здійснені ісламістами теракти, самі є посібниками терористів), виступає проти абортів – у цих та багатьох інших питань Трамп і Помпео повинні знайти спільну мову.

Помпео висловлювався за смертний вирок викривачу Едварду Сноудену і виступав за скасування закону, який забороняє Федеральному бюро розслідувань і Агентству національної безпеки збирати дані про телефонні дзвінки тих громадян, які не перебувають під підозрою правоохоронних органів. Також він є противником закриття в'язниці в Гуантанамо. Деякі законодавці побоювалися, що при Помпео ЦРУ може посилити стеження за населенням або заборонені методи допиту.

Якщо ж говорити про зовнішню політику, то Помпео, на відміну від Тіллерсона, складно звинуватити в лицемірстві з російського питання. Помпео належить до тієї самої категорії республіканців-"яструбів". На сенатських слуханнях у середині січня Помпео заявив, що агресивна політика Москви становить загрозу для Європи, накази зробити кібератаки на сервери демократів віддавало російське керівництво, а також що Росія не бореться проти "Ісламської держави". Новий директор ЦРУ тоді ж критикував політику Ірану і Китаю.

Ніккі Хейлі. Постійний представник США в ООН

Голосування Сенату: 96 проти 4.

Державний досвід: є, екс-губернатор Південної Кароліни.

Освіта: бухгалтер (ступінь бакалавра в області бухгалтерського обліку в Клемсонському університеті).

Минуле: член Палати представників штату Південна Кароліна (2004-2016), губернатор Південної Кароліни (2011-2016).

Вік: 45 років.

Входження в кабінет міністрів було ультимативною вимогою Ніккі Хейлі – постпред США в ООН зазвичай не стає його членом. І вона там – одна з небагатьох жінок. До номінації на посаду постпреда в ООН Хейлі розглядали і як можливого віце-президента, і як потенційного держсекретаря США.

Хейлі — перша жінка-губернатор у своєму штаті. Її висунення на цю посаду в свій час підтримали Мітт Ромні, тоді кандидат у президенти від республіканців, і екс-губернатор Аляски Сара Пейлін. Причому пізніше говорили, що вона навіть може стати кандидатом у віце-президенти в команді Ромні. Також Хейлі, народившись у сім'ї сикхів, стала першим американцем індійського походження, хто посів виборну посаду в Південній Кароліні.

Погляди Хейлі консервативні — і щодо питань сім'ї, і в питанні нелегальної міграції. При цьому вона показала себе компромісною людиною, коли в 2015 році після масової стрілянини в афроамериканській церкви в Чарльстоні розпорядилася зняти з Капітолію у своєму штаті прапор Конфедерації, південних рабовласницьких штатів часів Громадянської війни. Номінуючи Хейлі, Трамп відзначав її вміння "гуртувати самих різних людей, незважаючи на їх походження чи партійну приналежність".

Згідно із повідомленнями ЗМІ, Білий дім підготував документ, який зменшити фінансування Сполученими Штатами ООН та міжнародних організацій, які надали статус повноправного члена Палестинській національній адміністрації та Організації визволення Палестини. У бюджеті ООН на 2016-2017 роки ($5,4 млрд) частка США становить 22%. Якщо це станеться, адміністрація Трампа підтвердить свій курс на підтримку Ізраїлю. Хейлі, до речі, також називала себе прихильником Ізраїлю. У грудні, як відомо, США в Радбезі ООН не ветували резолюцію, що засуджує діяльність Ізраїлю з будівництва поселень на окупованих палестинських територіях. Відчуваючи вітер змін, ізраїльська влада вже тричі після інавгурації Трампа санкціонувала будівництво будинків на палестинських землях — усього близько 6 тис.

Перша після вступу Хейлі на посаду екстрена нарада Ради безпеки на прохання США відбулася 31 січня. І, що характерно, з іранського питання — двома днями раніше Іран імовірно провів випробування балістичної ракети середньої дальності. Хейлі назвала випробування "абсолютно неприйнятним" і прямим порушенням міжнародної ядерної угоди з Іраном. В Ірані звинувачення відкинули. Під час слухань у Сенаті Хейлі звинуватила Росію у військових злочинах на території Сирії.

Вступивши на посаду, новий посол США в ООН заявила, що Вашингтон має намір працювати в організації розумніше і показати свої цінності, а саме силу. Також вона пообіцяла, що її представництво спробує налагодити в ООН "усе, що не працює" і позбутися від застарілого. Попередня постпред Саманта Пауер (2013-2016) відрізнялася жорсткою критикою Росії. Під час свого першого виступу в Радбезі ООН Хейлі продовжила риторику своєї попередниці і засудила агресивні дії Росії.

"Ми хотіли б, щоб наші відносини з Росією були б краще, проте похмура ситуація на сході України вимагає явного і чіткого засудження російських дій, - заявила вона. - США стоять разом з народом України, який більше трьох років страждає від окупації і військової інтервенції Росії".

Крім того, Хейлі закликала РФ припинити російську окупацію Криму і підтвердила, що американські санкції, введені проти РФ через анексію, будуть діяти до повернення півострова під контроль України.

Майкл Флінн. Радник президента з питань національної безпеки

Державний досвід: є, генерал-лейтенант розвідки у відставці.

Освіта: магістр бізнесу (університет "Золоті ворота", Сан-Франциско), магістр бойових мистецтв (Командно-штабний Коледж Армії США), магістр мистецтв в області національної безпеки і стратегії (Коледж ВМС США).

Минуле: служив офіцером в Армії США (1981-2001), брав участь у вторгненні на Гренаду і операції на Гаїті; командував 111 бригадою військової розвідки (2002-2004), очолював розвідувальні структури міжнародних коаліційних сил в Афганістані та Іраку (2004-2007), у званні генерал-лейтенанта поступив на службу в Директорат національної розвідки (2011), Директор Розвідувального управління Міністерства оборони США (2012-2014), був радником президентської кампанії Дональда Трампа (2016)

Вік: 58 років.

Майкл Флінн — один з десяти членів команди Трампа, які були призначені безпосередньо президентом, оскільки їх затвердження Сенатом не вимагалося. Від усіх інших в нашому списку його відрізняє партійна приналежність — Флінн демократ, але став учасником кампанії Трампа і підтримав його на Республіканській національної конвенції. Останнім часом військовий критикує Демократичну партію, і його погляди теж складно назвати непримітними для сьогоднішньої партії. Видання Salon на початку грудня назвало Флінна найбільш страшною фігурою в команді Трампа (Тіллерсон тоді ще не був представлений публіці як номінант на посаду держсекретаря).

У 2014 Флінн звільнився з Розвідувального управління Міноборони за власним бажанням. Але, за чутками, його змусили це зробити через "стиль керівництва, що призвів до хаосу". З витоку зі зламаної пошти колишнього начальника об'єднаних штабів і державного секретаря Коліна Пауелла випливає, що Флінн "не поважав співробітників, не прислухався до порад, порушував певну політику, був поганим менеджером". Сам Флінн стверджує, що пішов через розбіжності з президентською адміністрацією з питань боротьби з тероризмом. Флінн вважає, що боятися ісламу — цілком раціонально, називаючи його не релігією, а "політичною ідеологією". Він не розрізняє послідовників ісламу і прихильників радикального ісламізму. Улітку минулого року він випустив книгу "Поле битви: як ми можемо виграти глобальну війну проти радикального ісламу і його союзників".

Напевно саме бажання Флінна зосередитися на боротьбі з тероризмом стало причиною його потрапляння в команду Трампа. До того ж Флінна, схоже, не назвеш принциповою людиною: демократичний табір на республіканський він, ймовірно, змінив через образи. Крім того, його призначення лише підтверджує симпатії Трампа до колишніх військових, що називається, tough guys.

Серед безглуздих висловів Флінна можна виділити також підспівування "закрий її (у в'язниці)" про Хілларі Клінтон на Республіканській національної конвенції. А також те, що він назвав скандального Майло Яннопулоса, популярного в США серед так званих альтернативних правих інтернет-троля і редактора ресурсу Breitbart, "одним з найбільш сміливих людей", яких він коли-небудь зустрічав.

Повертаючись до "хаотичного стилю керівництва": Флінна називають талановитим збирачем інформації, але слабким аналітиком, який суперечить собі, викладаючи думки.

Путіна Флінн у свій час назвав "тоталітарним диктатором і бандитом", але розумним і хитрим. При цьому він вважає оцінку російського президента Трампом як сильного лідера "явно завищеною". Флінн впевнений, що відповідь США і НАТО на розв'язану Росією війну в Україні була боязкою. У березні 2014 року Флінн заявив, що військова розвідка надала Білому дому інформацію про можливе переміщення російських військ у Криму за тиждень до початку окупації півострова. У цьому зв'язку Флінн вважає важливим вміння Трампа вести переговори.

Помилками Білого дому Флінн вважає не тільки ядерну угоду з Іраном, але і повалення Саддама Хусейна і Муаммара Каддафі, недооцінку небезпеки сирійських ісламістських сил, які виступили проти Асада. Ці прорахунки призвели до посилення ісламістських тенденцій на Близькому Сході, впевнений Флінн.

Суперечливості постаті Флінна додає те, що він виступив прихильником російської операції в Сирії, кілька разів давав інтерв'ю Russia Today, а в 2015 році сидів за одним столом з Путіним на святкуванні десятиріччя російського пропагандистського телеканалу. Це не може бути беззаперечним доказом зв'язків Келлі з Росією, але деякі американські експерти відносять його до членів команди з проросійськими поглядами.

Зв'язку Келлі з Москвою поки не знайшли, зате знайшли інтереси в Туреччині. Після звільнення з Пентагону Майкл Флінн заснував консалтингову компанію Flynn Intel Group, яка надає приватні послуги іноземним урядам. ЗМІ повідомляли, що вона працює за контрактом зі структурами, близькими до президента Туреччини Реджепа Тайипа Ердогана. Як встановили журналісти The Daily Caller, послугами фірми Флінна користувалася нідерландська компанія Inovo BV. Її заснував якийсь Яким Альптекін, наближений до Ердогана турецький бізнесмен. Директором Flynn Intel Group є син радника з нацбезпеки Майкл Флінн-молодший.