До зближення Ірану і росії прикуто багато уваги. Цей союз викликає занепокоєння не лише в Україні, яка постійно страждає від російських атак іранськими дронами, а й у всього світу. Адже Іран прагне отримати ядерну зброю, а росія може надавати іранцям ядерні технології. Нещодавно до Ірану навідався і самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко. Що відбувається в Ірані зараз, навіщо туди їздив Лукашенко та чого взагалі очікувати від союзу Ірану та рф - в етері Апостроф TV розповів ізраїльський політолог, підполковник запасу Цахалу АРІЄ ЗАЙДЕН.
- Розпочнемо з того, що зараз відбувається в Ірані. Наскільки я розумію, там поновилися антиурядові протести. Про що можуть свідчити такі протести на тлі посилення співпраці Ірану з росією?
- Вони ніяк не повʼязані. Це не відновлення протестів, просто про них не чули. Громадські виступи завжди там були, і продовжуються. Який вони можуть мати вплив? Майже ніякого на даному етапі, тому що точно так само, як і російська влада вміє впоратися зі своїми протестантами, вміє і іранська. Іранське суспільство ще на даному етапі більш вільне, ніж російське, але чекати на якісь раптові величезні зміни найближчим часом не варто.
Читайте: Тонке попередження: чому США та Ізраїль заговорили про війну з Іраном
- Днями відбувся доволі цікавий візит – до Ірану приїздив Олександр Лукашенко, ніби щось було підписано. Зараз висувають багато версій щодо цих подорожей Лукашенка, яка ваша думка? Він там працював на користь росії чи шукав собі нового союзника? Навіщо Ірану Лукашенко?
- Ірану Лукашенко точно не потрібен. Єдине, що робить Лукашенко, – можливо, є якоюсь третьою персоною між росіянами та Іраном. Тобто він - ще одна одиниця з путінського контингенту, назвемо їх так. Ми не побачимо з цього, на мій погляд, розвитку. Нічого там немає. Ніякого впливу на ситуацію в Україні ми не будемо бачити.
- Загалом наскільки небезпечним може бути такий альянс, де є росія, Іран, Білорусь?
- Він вже існує. Ми завжди очікуємо якогось розвитку подій, ніби щось ще недоговорено, ніби є ще щось таке, як колись було в Гітлера. Все ми знаємо, все ми бачили, нічого нового немає. Максимум, що може бути, – це розмови про збільшення поставок. Але поставки з Ірану також обмежені. Треба цю зброю виробити, надіслати, сконцентрувати. А якщо ви сильно її сконцентруєте, ЗСУ будуть знати, де це, та знищать її. На словах, можливо, це когось лякає. Але на діях нічого такого немає. Я вибачаюсь, що я вам вже втретє кажу, що нічого не буде.
- Я розумію. Дуже багато уваги прикуто до цієї співпраці, оскільки Іран та рф обмінюються зброєю. Ви кажете, що нічого немає. Але ж заявляють про новий дрон Shahed-191 з новою системою запуску. Наскільки ця нова зброя небезпечна. Чи є вона взагалі чи це якісь піар-заяви?
- Так, це так само як путін розповідав нам про гіперзвукові ракети. Всі балістичні ракети літають швидше за швидкість звуку, коли вони знаходяться в стратосфері, але не коли вони прилітають до цілі. Це розраховано на людей, які вірять у пропаганду. Це ще один якийсь крок, щоб сказати, що в нас ще щось є, ми на щось здатні, ми не змогли тут – ми зараз зробимо альянс. Який альянс? Хіба всі ці країни не були в альянсі? З Іраном є альянс з 2008 року.
Давайте подивимося, що ми бачимо на полі бою. Раз на декілька тижнів чи на місяць вони концентрують військову масу, завдають удару і це все закінчується. Я не бачу жодної причини для того, щоб темпи постачання зброї були швидші чи обсяги більші.
- Окрім дронів багато говорили про іранські балістичні ракети, які хотіла рф отримати. Зараз зʼявилася інформація, що росія надасть Ірану винищувачі Су-35. Чи можна сказати, чи домовилися країни по ракетах, і навіщо Ірану ці винищувачі?
- Ірану вони потрібні, можливо, тільки для того, щоб у нього було трохи більше ваги на Близькому Сході. Це можливість взяти якусь зброю, якої ще в Ірану немає, і, можливо, колись її використати. Це не змінить ні на йоту баланс сил на Близькому Сході.
- Тобто зараз якихось передумов для зміни ситуації в регіоні немає?
- Зовсім. Те, що було найбільш важливим, – це те, що зустріч між Іраном та Саудівською Аравією була в Пекіні. Ось, що дійсно має вплив і на це треба дивитися, за цим треба стежити. Цього раніше не було. Яку роль відіграє Китай на Близькому Сході, ми не зовсім розуміємо. Точно, що не буде прямого впливу. Те, що Саудівська Аравія віддаляється від США і нібито наближується до Китаю, – це дійсно вплив, це дійсно цікаво. Поки що ми не знаємо, до чого це призведе.
- Я так розумію, це був виклик США щодо його позицій в регіоні?
- Так, дійсно. Можливо, деякі люди скажуть, що це помилка американського уряду. Можливо.
Чи це так чи інакше змінить ціни на нафту? Ні, не змінить.
Чи це змінить ситуацію з напівпровідниками? Також ні.
Чи будуть якісь глобальні зміни? Теж ні. В нас є час подивитися. Поки що наш регіон, Близький Схід, спокійніший, ніж війна в Україні.
- Премʼєр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу вперше провів дискусію щодо політики країни в питанні допомоги Україні. Рішень немає зараз, але можна якось оцінити цей факт як позитивний?
- Це позитивний факт для України. Чому так діє Нетаньягу, теж зрозуміло. Тут внутрішня політика впливає на зовнішню. Він повинен показати американцям, що він не тільки хоче стати диктатором, а хоче стати добрим диктатором, який допоможе Україні і буде разом з добрими хлопцями. От і все.