РЕВА ГУЖОН — віце-президент по глобальному аналізу американської аналітичної компанії Stratfor, яку іноді називають "приватною американською розвідкою". У першій частині інтерв'ю "Апострофу" пані Гужон розповіла, чому не очікує прориву у виконанні Мінських домовленостей, так само як і підключення США до "нормандського формату". Гужон вважає, що вкрай важливими будуть європейські вибори, які пройдуть пізніше в цьому році — в Німеччині й особливо у Франції. Саме французька президентська кампанія в разі перемоги Марін Ле Пен може стати початком кінця ЄС, попереджає американський політолог.
- Всім очевидно, що наразі виконання Мінських домовленостей зайшло в глухий кут. Чи можуть вони бути механізмом завершення війни в Україні?
- Знаєте, я дійсно не бачу особливого просування у вихід з цього глухого кута в цьому році. Для цього є ряд причин. Ми зайшли в безвихідь в питанні послідовності виконання Мінських домовленостей. Україна, звичайно, хоче бачити всі компоненти безпеки, включаючи припинення вогню, виведення іноземних військових зі Східної України, забезпечення доступу для ОБСЄ, звільнення всіх полонених – і щоб все це було виконано до політичних поступок. Звичайно, ми бачили, як Росія і сепаратисти переконували змінити цю послідовність, виступаючи за взаємні поступки, велику гнучкість покровителів України на Заході. І це в подальшому буде прийомом Росії в переговорах із Заходом.
Звичайно, було багато спекуляція відразу ж після інавгурації президента Трампа, що буде зближення між Москвою і Вашингтоном, що можуть бути переговори і компроміси з багатьох питань – від України до санкцій, НАТО і так далі. Але ми ще на ранній стадії вказували на те, що Росія, я думаю, не має великих надій, що вона буде здатна кукловодити президентською адміністрацією США, щоб та пішла на великі стратегічні поступки. Росія знала, що з'являться великі обмеження. Звичайно, у нас є багато особистостей, сконцентрованих на національній безпеці — в Конгресі і навіть в адміністрації, які не вважають, що настав час йти на великі поступки на користь Росії. Ускладнюють ситуацію і витоки, суперечливі повідомлення про зв'язки Росії з адміністрацією, про те, як далеко ці відносини зайшли. Усе це ускладнює для США навіть попередні поступки росіянам.
Військова ситуація [на Донбасі] не передбачає суттєвого зрушення в планах Росії щодо цих територій: ні поступки, загострення до граничного рівня. Так що поки це залишається так, і поки США будуть відчувати себе стисненими у своїх переговорах з Росією, я очікую такого тупика на деякий час.
- Як щодо участі США у "нормандському форматі"? Воно чимось допоможе? І чи реально взагалі?
- Це є частиною дискусії вже деякий час. При Обамі Росія не хотіла, щоб США брали участь в форматі, тому що це б нашкодило російської стратегії тримати США і європейців розділеними в питанні "Мінська". Потім Росія відчула, що нібито має більше важелів впливу на адміністрацію Трампа, і російська сторона почала допускати підключення США до формату. Але останні заяви з Німеччини, що немає ніякого поспіху в тому, щоб залучити США. Я думаю США при адміністрації Трампа теж вважатимуть за краще мати справу з Росією на двосторонньому рівні.
- В Україні, особливо публічно у владі, мало говорять про те, як можна вдосконалити Мінські домовленості або чим можна замінити "Мінськ-2". Чи справді можна знайти якийсь прийнятний механізм при нинішній позиції Росії?
- Важко сказати. Тому що Росія дала чітко зрозуміти, що вона необов'язково готова забезпечувати всі компоненти безпеки Мінських домовленостей. Можуть знадобитися не тільки поступки України. Ми знаємо, що Росія має прохання і скарги на розширення НАТО і нарощування сил. Росія вимагає зняття санкцій – так що різними способами Росія домагається поступок з боку європейців і США. Чи вдасться Росії досягти якогось успіху в цьому, і відчує себе вона вимушеною піти на якісь поступки в рамках "Мінська"? Думаю, багато залежить у першу чергу від того, що станеться в Європі в цьому році. Ми дійсно бачимо більш фрагментовану Європу.
У цьому році ми зіткнемося з декількома великими виборами, найбільш важливі з яких пройдуть у Франції навесні. Якщо в результаті виборів до влади прийде Марін Ле Пен з "Національного фронту", це може бути переломною зміною у тому, що Росія отримає можливість розділити Європу і стрімко піднятися. У них з'явиться багато опцій. Наприклад, щоб зруйнувати європейську коаліцію щодо санкцій, на що сподівається Росія.
Якщо Франція залишиться союзником Німеччини у підтримці нинішньої політики і суворої прихильності "Мінську", якщо не буде більшого простору для переговорів, я не думаю, що ми побачимо відкат розширення НАТО. Зараз усі ці плани виглядають підкріпленими, і США не подають ніяких ознак, що збираються відступити. І чим більше Німеччині потрібно буде відчувати зобов'язання США на європейській арені, тим більш впевнено вона буде тримати цю жорстку лінію відносно Росії.
І тому ми повинні стежити за німецькими виборами пізніше в цьому році. Схоже, що Меркель залишиться на своїй посаді, але, якщо вона буде мати значно більше крихку коаліцію, а Росія буде просуватися вперед з її членами коаліції, це буде ще одним фактором. Це може призвести до більш розділеної європейської політики щодо Росії. Я думаю, це насправді залежить від результатів європейських виборів в цьому році, коли ми оцінюємо, чи побачимо ми якесь просування в переговорах.
- По-вашому, загроза від виборів у Нідерландах, Франції та Німеччини для стабільності ЄС в основному не перебільшувалась і оцінювалася адекватно?
- Як я і сказала, я думаю, що це вирішальні вибори. Тому що Європа вже на шляху до розпаду. ЄС так довго був стійким, хоча це блок країн з дуже різними інтересами. У ЄС закривали очі на критичні питання суверенітету, сподіваючись, що економічне благополуччя продовжиться. Проблема в тому, що зараз економічно значно більш складні часи, і це не просто тимчасовий цикл. З чим потрібно боротися, коли ми дивимося на демографію, технологічний прогрес, стурбованість імміграцією, нестабільність на Близькому Сході і в Африці, яка запускає міграцію. І я шкодую, що у загальному і цілому Європа стає більш націоналістичною і євроскептичнішою.
Якщо Німеччина і Франція, стовпи ЄС, починають віддалятися один від одного – а вони починають, – руйнується весь фундамент ЄС. Не думаю, що загроза перебільшена. Думаю, що Європа вже на шляху до фрагментації, до випробування, чи побачимо ми в цьому році істотне прискорення цього тренда як результат виборів.
- У випадку з якою країною ймовірність виходу з ЄС найбільш висока?
- Ми вже бачимо, що Великобританія прямує до виходу, і це було очікуваним: Сполучене Королівство завжди трималося на відстані від континенту і балансуючи за рахунок трансатлантичних відносин з США. Аналізуючи, хто може бути наступним, потрібно брати до уваги кілька чинників. По-перше, центрально- і східноєвропейські країни. Польща і Угорщина абсолютно точно хочуть зберегти суверенність у великих питаннях. Вони багато скаржаться на ЄС, але насправді, що важливо, досі отримують користь від грошей, які вони отримують, будучи членами Союзу. Ви обов'язково побачите, що хтось із цієї групи країн стане наступним на вихід, але вони точно будуть частиною кампанії всередині ЄС щодо повернення собі прав за рахунок Брюсселя і для національних урядів.
Ми повинні стежити за фінансовою уразливістю, особливо Італії та Греції. Греція рано чи пізно змушена буде просити про нову позику. І якщо Німеччина буде ставати все більш політично нетолерантною щодо нескінченного надання фінансової допомоги, це може стати причиною кризи, яка знову загрожує Grexit'ом. Південна периферія ЄС звикається з ідеєю, що потрібно стати більш незалежними і вийти з Союзу. Якщо ми, наприклад, побачимо перемогу "Національного фронту" у Франції, ми можемо зіткнутися і з референдумом про вихід Франції з єврозони. Я б стежила за південною периферією і Францією зокрема, в залежності від результатів виборів. Це може стати початком кінця ЄС, якщо буде великий зсув.
Потрібно стежити і за країнами північної групи. Німеччина, Нідерланди, Люксембург – ці країни тримаються разом і значно більш схильні до строгості. Якщо фінансові проблеми на Півдні дійдуть до тієї межі, коли криза в Італії або Греції буде занадто сильною, щоб вони змогли її подолати, можна очікувати, що північний блок почне віддалятися і створить план дій у непередбачених обставинах щодо виходу з ЄС. Важко сказати, яка країна буде наступною, за цими країнами я буду стежити особливо.
- Якщо внаслідок згаданих виборчих кампаній популістські сили не прийдуть до влади, чого очікувати далі?
- Ймовірність, що хтось із крайніх популістів опиниться біля влади в результаті цих виборів і правда нижче, ніж навпаки. Але фактори, які призводять до підйому популізму, націоналізму, шовінізму та протекціонізму в Європі та інших частинах розвиненого світу пов'язані з набагато більш глибокими структурними силами – макроекономічними, демографічними, технологічними причинами, імміграцією, які запускають ці настрої.
Навіть якщо до влади прийдуть помірковані сили, їм ще доведеться орієнтуватися на популярну базу, яка вимагає більше суверенності від Брюсселя й законів з обмеження імміграції, яка стає менш толерантною стосовно інших країн-членів ЄС, коли доходить до питання, як витрачаються гроші і формуються бюджети. Загроза не піде. У низці випадків ми бачили, що й помірковані політики змушені відповідати сподіванням електорату, який все це відчуває і вимагає. Так що зрушення в бік націоналізму і євроскептицизму продовжиться в будь-якому випадку.
Другу частину інтерв'ю читайте тут.
