На Донбасі останніми місяцями практично постійно загострюється ситуація на різних ділянках фронту. При цьому з наближенням великих навчань російських військ "Захід-2017" у суспільстві активно заговорили про ймовірність нової агресії Кремля. Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, військовий експерт СЕРГІЙ ЗГУРЕЦЬ в інтерв'ю "Апострофу" розповів про те, чи можливо масштабне вторгнення російських військ в Україну, а також про готовність ВСУ протистояти агресії противника.
- Українське керівництво, зокрема президент Петро Порошенко, постійно заявляють про збільшення могутності нашої армії. Як ви оцінюєте нинішню ситуацію?
- З початку російської агресії українська армія фактично збільшилась в два рази і чисельність особового складу досягла понад 240 тис. Природно, це спричинило збільшення витрат на утримання особового складу. А враховуючи втрати техніки в перші роки війни, природно, виникла потреба у відновленні запасів техніки, озброєння для того, щоб укомплектувати ті нові бригади та підрозділи, які були сформовані в межах збільшення чисельності.
- У чому армія України досягла успіху і в чому ще є наші слабкості?
- Можна сміливо говорити, що за період бойових дій, включаючи останній рік, армія отримала бойовий досвід. Система управління військами спирається на офіцерів, які дійсно мають практику ведення бойових дій. Що стосується оснащення армії, то, з одного боку, армія дійсно укомплектована технікою, але коли ми говоримо про старі зразки, модернізовані і нові, то все-таки, як і раніше, основний упор робиться на радянську техніку і частково на модернізовану техніку, тому що нова техніка надходить у війська в невеликій кількості, що пов'язано з обмеженими фінансовими ресурсами країни на переозброєння армії.
- Росія постійно перекидає на Донбас нові зразки озброєння, створюючи там фактично тренувальний полігон для своєї армії. Чи є зараз загроза нової ескалації, зокрема захоплення території, з урахуванням перекидання техніки РФ, збільшення чисельності складу формування бойовиків?
- Нинішня ситуація, пов'язана з веденням бойових дій в зоні зіткнення з противником, включаючи російські війська, вже звична, тому що кількість особового складу, який зараз накопичено в зоні Луганської та Донецької областей з боку терористів, сепаратистів, військ РФ, за великим рахунком не дозволяє забезпечити будь-які військові дії, які б принципово погрожували українським інтересам з урахуванням кількості особового складу Збройних сил України, які розміщені з протилежного боку зони зіткнення.
- Українських сил достатньо для стримування прориву? Чи можливе захоплення великих міст, Маріуполя, наприклад?
- Кількість особового складу української армії, стягнутої в цю зону, дозволяє забезпечити стримування противника, і тому будь-яка наземна операція з боку Росії буде пов'язана з великою кількістю жертв, на що в принципі робить ставку український Генеральний штаб.
- Чи можливий в такому випадку наступ сил АТО?
- Проведення наступальної операції сил АТО пов'язано з прогнозованими великими втратами серед підрозділів ЗСУ, що в принципі також утримує українську сторону від будь-яких активних дій у цьому напрямку. Тому нинішня ситуація досить звична і зрозуміла, але тут є інший нюанс: Росія зараз готується до навчань Захід-2017, ці навчання пов'язані з накачуванням технікою та озброєнням зони дотику і з Україною, і з Білоруссю. Фактично такі ризики українська сторона ігнорувати не може, тому прогнозує всі можливі сценарії, навіть найбільш негативні, на це робить ставку Генеральний штаб, зокрема підтримуючи найбільшу чисельність українського угруповання в зоні зіткнення з противником.
- Якщо говорити про можливості масштабного вторгнення РФ, то яку кількість російських військових потрібно стягнути до кордонів України та до ОРДЛО, щоб говорити про високу загрозу наступу?
- Сценарії вторгнення, які відпрацьовувалися в 2014 році, трохи видозмінилися з точки зору нинішніх реалій. Але тим не менш напрямок, який тягнеться з Криму до Маріуполя, напрямок на Чернігів, напрямок з білоруської сторони і основна точка дотику, яка стосується "ДНР" і "ЛНР", - ці всі напрямки, звичайно, можуть бути загрозливими для дій з боку противника.
Якщо ми говоримо про сухопутну операцію, то існують різні пропорції співвідношення сил, що наступають та що обороняються, які можуть бути 1:3, але реально – 1:8. Якщо в цій зоні близько 80 тис. особового складу української армії, то для перевищення принаймні в п'ять разів 300-400 тис. особового складу Росія повинна зібрати.
- Наскільки реально таке накопичення в нинішній ситуації?
- Фактично це неможливо, судячи з того, що російські війська розтягнуті по всій території РФ. Але український напрямок є для них вкрай важливим. Тим не менш кількість боєздатних частин Російської Федерації не дозволяє забезпечити перевищення, про яке ми говоримо. Але в середині цього року в умовах проведення "Захід-2017" під егідою навчань можуть відбуватися найнеймовірніші ситуації. Потрібно абсолютно уважно відслідковувати будь-які рухи, які стосуються не тільки бойових дій, але також різних проявів терористичних актів, будь-яких заходів на території України, які також можуть бути спровоковані супротивником для дестабілізації ситуації і потім переводу цього всього у воєнне русло.
- Кримський напрямок. Путін стягнув на окупований півострів великий арсенал озброєння, за чутками, аж до ядерної зброї. Які цілі він переслідує?
- Тут є два аспекти. Дійсно Крим перетворений в непотоплюваний авіаносець, і фактично головне навантаження на півострів – військове. Збільшення чисельності особового складу Чорноморського флоту, перебазування нових зразків техніки, включаючи комплекси С-400, ракетні комплекси "Бастіон" та інші, істотно підвищили бойовий потенціал цієї адміністративної одиниці, яка зараз контролюється РФ. Враховуючи те, що там базуються бомбардувальники Ту-22М3, які використовують крилаті ракети, цей потенціал фактично здатний покривати досить великий радіус дії, починаючи від захоплення половини Британії і з таким же радіусом нижню півкулю Землі. Таким чином, вони здобули можливість здійснення ударів по зонам, які раніше не були досяжні.
- Як сильно Крим пов'язаний з перекиданням військової техніки для операції в Сирії?
- Коли ми говоримо про Росію, то, скажімо так, ті самі кораблі, які базувалися в Криму, використовувалися для перевезення особового складу в зону Сирії, при тому що потенціал перекидання десанту у Росії вкрай обмежений. Це саме стосувалося того, що весь час вони (РФ, – "Апостроф") хотіли придбати французькі десантні кораблі типу "Містраль", в тому числі для цих цілей.
Природно, що потенціал Криму загрожує Європі, країнам НАТО, Україні й іншим країнам, які розташовані нижче по акваторії. Тому увагу до цього регіону з боку інших держав буде дуже великим. І будь-які дії Росії будуть знаходити якийсь відгук з боку країн НАТО з точки зору створення, наприклад, системи захисту від подібних загроз. Тому що, наприклад, ті ж бази НАТО в Туреччині, Румунії також потребують додаткового захисту з боку в першу чергу США, щоб мінімізувати ризики знищення цієї бази російськими силами.
- Якщо говорити про ракетні стрільби України над Кримом 1-2 грудня 2016 року, чи могла б тоді Росія реально почати стріляти на ураження вогневих точок ВСУ? Адже градус був досить високий...
- Цей градус був високим. У принципі, він відображає і нинішній градус взаємин з РФ. Росія є агресором, який використовує будь-які приводи для тиску на Україну, від військових до політичних. Ті вчення були цікаві за двома нюансами: з одного боку, українська сторона проводила стрільби, які забезпечили продовження ресурсів комплексу С-300, це базовий комплекс ППО, який забезпечує прикриття нашого боку від повітряної атаки. Зона проведення навчань проходила, наприклад, по тій зоні, яку Росія вважає зоною зіткнення, враховуючи те, що Крим був анексований РФ. У результаті проведення стрільб пройшло все-таки за українським сценарієм. Стрільби були проведені, але дійсно звучали загрози, що Росія буде збивати українські ракети.
Але в цій історії є друга частина – насправді Генеральним штабом ЗСУ в той час було ухвалено дуже цікаве і відповідальне рішення. Один дивізіон комплексу С-300 проводив пуск ракет, на які виділялися ресурси, а другий дивізіон стояв на відстані, і його завданням було вже збивати російські ракети, які будуть атакувати українські ракети. Фактично Генштаб перестрахувався і ухвалив абсолютно правильне військове рішення. Виходить, що в разі відповідної реакції з боку РФ вже українські військові повинні були збивати російські ракети. Ця сторона медалі в принципі була відома спочатку, коли всі говорили про те, що загострення неможливо, українські військові були готові до найсерйознішого сценарію.
- Що можете сказати про готовність нашої ППО до боротьби з російською авіацією? Чи мова може йти про повітряне вторгнення на Донбас, наприклад, з боку Криму? Яка наша готовність до таких атак?
- Активне застосування бомбардувальної авіації Росії в Сирії дуже уважно відстежувалося українською стороною. Наприклад, наукове управління Генерального штабу, яке відповідає за аналіз поточної ситуації, дуже уважно відстежувало ситуацію в Сирії, був виведений ряд рекомендацій, які були враховані у навчаннях минулого року, коли українські війська вчилися забезпечувати оборону в умовах, коли супротивник застосовує масові атаки повітряних засобів нападу. Усі ці ризики враховуються і з точки зору підготовки сухопутних військ, і, звичайно, безпосередньо в забезпеченні здатності вести бойові дії в протиповітряній обороні.
Довгий час протиповітряна оборона України вважалася найбільш щільною в Європі з точки зору кількості на одиницю площі. Сьогодні ми можемо говорити насправді, що основу протиповітряної оборони складають комплекси С-300 і комплекси "Бук". Я думаю, що ця кількість перевищує півсотні дивізіонів, і при правильному розміщенні існуючих комплексів збиток, який буде завдано противнику, буде значним. Мені складно говорити про кількість тих чи інших збитих літаків, але, щоб йти на повітряну атаку по Україні, потрібно розуміти ризики, з боку того ж Путіна. Збиті літаки будуть, і їх кількість буде досить значною. Виходячи з цього, за моїми оцінками, застосування авіації малоймовірно, тому що ставки зроблені на повзучу гібридну агресію, яка меншими ресурсами забезпечує досягнення результату, який в першу чергу націлений не на знищення народу, а на зміну влади в Україні. Це те завдання, яке вирішується в першу чергу дипломатичними, політичними і економічними методами. А військовий варіант є такою "занесеною дубиною", яка весь час висить над Києвом. З іншого боку, страх цієї "дубини" вже не так великий, тому що три роки війни показали здатність протистояти нібито звичайним російським військам.
Читайте другу частину інтерв'ю читайте тут.
