Проти президента Росії Володимира Путіна зараз багато хто виступає. Звільнений у зв'язку з втратою президентської довіри колишній глава Чувашії та ультрапутініст Михайло Ігнатьєв оскаржить звільнення в суді. 192 муніципальних депутати закликали не голосувати за поправки до Конституції. Мер Москви Сергій Собянін, та й навіть Дмитро Пєсков, що перехворів на коронавірус, закликали москвичів не йти на парад Перемоги 24 червня та подивитися його по телевізору. А влада з 13 російських міст відмовилася проводити парад на місцевому рівні. Навіть президент Франції Емманюель Макрон не поїде на парад до Москви.
Про те, що означають такі події та за яких обставин можливий палацовий переворот в Кремлі, "Апострофу" розповів російський політолог і публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Що означають прояви непокори Путіну на місцевому і не тільки рівні? У Кремлі не все добре?
- Ці ознаки недостатньої шанобливості до вождя з боку російських чиновників ще доволі скромні. Але вони свідчать про зростаючу втому, роздратування ним та втрату авторитету. І найстрашніше - ця людина все частіше стає смішною. Це особливо небезпечно для диктатора.
Зрозуміло, що людина жене народ на парад в такий складний епідеміологічний час і фактично здійснює людське жертвоприношення заради своєї примхи. Побєдобєсіе переростає в путінобєсіє. Путін проводить парад, бо позиціює себе спадкоємцем перемоги у Другій світовій війні. А голосування щодо поправок до Конституції - це взагалі тільки про нього, про його прагнення стати довічним диктатором, що ніяк не можна назвати благородним поривом.
Як би воно не пройшло, ми ніколи не дізнаємося реальних результатів цього голосування, тим паче, воно неймовірно розмите навіть за російськими мірками. Дострокове голосування вже розпочалося. Можна голосувати електронно, можна десь у дворах, на роботі, поштою. Спостерігачів немає, ніхто не рахуватиме. Це якась дуже груба халтура, яка в будь-якому разі не додасть Путіну авторитету. А відкриті та закриті соцопитування показують падіння його рейтингу. До осені буде зрозумілою ціна - скільки людських життів ми заплатимо. Всі соціологи, навіть прокремлівські, зазначають, що відбувається незворотне розмивання популярності Путіна.
- Що ви маєте на увазі?
- Я вірю своєму колезі Валерію Солов'ю. У нього є, мабуть, унікальні інсайдерські джерела всередині путінського бункера. Закриті соціологічні дослідження ФСБ, які вони проводять для Путіна й для себе, показують, що рейтинг популярності Путіна - 17%. Це взагалі політичний нуль, тому що в Росії завжди при всіх царях, імператорах та генеральних секретарях - завжди було 17%, які голосували за будь-яку владу, просто тому, що вона влада.
Але для Путіна небезпечна не стільки громадська думка, скільки настрої всередині його бункера. Так звана еліта демонструє ознаки поки ще боязкої непокори. Але коли все це зростатиме, то виникне реальна небезпека втрати влади.
- Що може каталізувати невдоволення всередині бункера?
- Криза навколо наполегливих планів Путіна щодо подальшої ескалації військової операції в Україні. У Путіна дуже особисте ставлення до України. До свого останнього подиху у владі та в житті він завжди буде прагнути знищити українську державу. Він не визнає існування українського народу. Він вважає, що "ми один народ" і що "українство" - це хвороба головного мозку тощо. Ці думки завжди багато в чому розділяла й імперська політична еліта.
Володимир Путін
Але зараз в США склався двопартійний консенсус, щодо дуже жорсткого ставлення до путінського режиму і максимальної підтримки України. Зрозуміло, не військової, і слава Богу, американських військ не буде в Україні, оскільки вона - не член НАТО. Але будь-яка підтримка - економічна, політична, постачання зброї - буде надана. Це не так вже й широко висвітлювалося в Україні, але 17 квітня про це попередив радник президента США з нацбезпеки Роберт О'Брайєн в розмові з колишнім главою ФСБ та нинішнім секретарем Радбезу РФ Миколою Патрушевим. О'Брайєн сказав, що в разі ескалації в Україні або - він навіть згадав - у Білорусі - будуть прийняті дуже жорсткі заходи. Він їх конкретно перерахував: відключення від SWIFT (тобто повна фінансова блокада), арешт токсичних активів російських олігархів, близьких до Путіна - а відповідний закон був ухвалений ще в 2017 році, але досі не був реалізований. А вартість активів, між іншим, - один трильйон доларів (за офіційними повідомленнями, О'Брайєн і Патрушев обговорювали питання протидії пандемії COVID-19, - "Апостроф").
150 республіканських сенаторів минулого тижня випустили доповідь. Вони вимагають ввести практично ті ж самі заходи, навіть не чекаючи кроків з боку Кремля. Їхню пропозицію вінчає така чудова ініціатива, як оголосити РФ державою-спонсором тероризму (мова йде про доповідь "Зміцнення Америки і протидія глобальним загрозам", у якій запропоновано ввести "найжорсткіші санкції" щодо Китаю, Ірану та Росії, як проти "найагресивніших ворогів Америки", - "Апостроф").
Таку пропозицію республіканці висунули не випадково. На початку місяця проти Дональда Трампа різко виступив весь військово-політичний істеблішмент - так звана глибинна держава - а це військові, спецслужби і Держдеп. Формальним приводом була спроба Трампа використовувати військових для придушення протестів, які іноді дійсно переходять в громадські заворушення. Але це було лише приводом, а причина глибша - і це оголосив інтелектуальний лідер військової опозиції, колишній міністр оборони Джеймс Меттіс. Це незгода із зовнішньою політикою щодо руйнування традиційних союзів Америки, ослаблення НАТО та загадкове путінофільство.
Ця позиція військових, які користуються великим авторитетом серед американського суспільства, негайно знайшла відображення в опитуваннях громадської думки. Останнє опитування вже давало Джо Байдену 55%, а Трампу 41%. Республіканці відчули цю ситуацію, що вони програють через путінофільство Трампа. Вони подумали, що дідько з цим Трампом - адже 3 листопада весь Конгрес, вся палата представників переобиратиметься. Тому вони зараз відчайдушно хочуть обійти демократів у питаннях антипутінської війни та підтримки України.
- Що може отримати Київ від такої ситуації?
- Для України зараз створилася унікальна ситуація в Вашингтоні, де республіканці й демократи в процесі виборчої кампанії будуть доводити один одному, хто з них більший захисник України. У цій обстановці Київ може отримати все, що потрібно - дуже важливий статус "союзник США - не член НАТО" - non-NATO allу. Цим статусом володіють Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія.
Також можна отримати повернення до формату Будапештського меморандуму, де США згадають, що вони дійсно давали гарантії територіальної цілісності та суверенітету України.
17 червня США передали Україні військове обладнання
Можна отримати будь-яке постачання оборонних озброєнь. Але для цього потрібна політична воля українського керівництва, яка, на жаль, на сьогоднішній день відсутня. Але українське суспільство може змусити владу одуматися.
- Тобто ви вважаєте, що військова кампанія на півдні та сході України призведе до того, що путінський режим впаде, ну або хоча б посиплеться?
- Так. Але не наступного дня. Наступного дня буде дуже різка реакція Заходу - будуть застосовані всі перераховані мною заходи. І такої реакції режим не витримає.
Розкол всередині його оточення вже зараз відбувається. У цій обстановці навіть найближче оточення Путіна розуміє, що подальша ескалація, якою Москва загрожує кожен день, називаючи її операцією щодо запобігання гуманітарній катастрофі в Криму, відновленням територіальної цілісності ОРДЛО до кордонів Донецької і Луганської областей УРСР, зустріне вкрай різку реакцію з боку США. Країни Європи, які до останнього часу не відчували в цьому питанні лідерської позиції США, теж зараз змінюють своє ставлення. Несподівано жорсткішою стала риторика Ангели Меркель щодо Росії. Найнесподіванішим є, що Макрон, який здавався пуделем Путіна, що остаточно опинився в його кишені, раптом зухвало відмовився їхати на побєдобєсіє. Конфлікт у Москві відбувається на наших очах.
- Все-таки величезне просідання рейтингу, масштабне падіння економіки. Наскільки велика ймовірність, що до осені Путін ризикне і влаштує якусь заварушку, наприклад, для постачання води в Крим?
- Навіть більше! У ситуації економічної катастрофи, коли ще не вилізли з епідеміологічної, в логіці самого Путіна влаштувати таку заварушку означатиме відвернути увагу від усіх проблем. Але він до кінця не розуміє, що реакція Заходу на цей раз буде інша.
- Як бути в ситуації, якщо буде стояти питання - збройний конфлікт або вода в Крим. Чи варто швидко заповнити Північно-Кримський канал, щоб уникнути нападу?
- В жодному разі не можна капітулювати! В жодному! Найімовірніше Москва не полізе - а якщо полізе, це означатиме закінчення режиму.
Але останнім часом мене насторожують заяви українського керівництва щодо води в Крим. Вони починають: "Крим окупований, окупаційна адміністрація відповідає за все, що там відбувається, тому давати воду окупантам - це значить підтримувати російську армію там". Тобто звучать правильні заяви. А потім вкидається така теза: "але з іншого боку, ми ж повинні подумати, що там же наші - українці". Це підленьке лицемірство.
А та дика кампанія, яка ведеться зараз в Москві про звільнення - на 90% є блефом. Тому що вся верхівка розуміє, що на цей раз реакція Заходу зруйнує режим. Лише один Путін наполягає на операції. Тому найімовірніше її і не буде.
Більшість російської еліти вважає, що краще налякати українців. Є Андрій Єрмак і Ігор Коломойський - по-моєму, Зеленський найбільше до них прислухається. Це 100-відсоткові агенти Москви. Більшість у московській верхівці вважає, що краще домогтися капітуляції Києва, залякуючи українців, демонструю псевдотурботу про українців на окупованій території. І важливо не піддаватися на цей блеф.
Кремль
- Якими будуть результати нинішньої кризи в Росії, якщо здоровий глузд переможе і не буде конфлікту на сході і півдні України?
- Безперечне соціальне невдоволення - воно вже є зараз і тільки зростатиме. Але основний механізм падіння режиму - всередині еліт, всередині бункера.
Зараз всі ці люди - а вони мультимільярдери - зважують два ризики. Перший - залишатися з Путіним, не виступати проти нього. Це великий ризик, тому що зростатиме народне невдоволення, і, зрештою, воно може знести не тільки Путіна, а й їх разом з ним.
Інша небезпека - усунути від влади Путіна. У політичному сенсі - це стрибок у невідомість. А що буде на наступний день? Як вони утримають владу? Як реагуватимуть різні силові відомства? Коли еліти, дивлячись, що відбувається на вулиці не тільки в Москві, але й по всій Росії, прийдуть до висновку, що залишатися з Путіним - більш небезпечно, ніж невідомість, вони зроблять свій вибір.
- Чи є зараз в Росії якась сила чи особистість, здатна не тільки вивести людей на вулицю, але й очолити переворот і довести його до фіналу? Щоб не вийшло, як завжди, - вийшли, помітингували, по голові від козаків і Росгвардії отримали і розійшлися по домівках.
- Ні, такої сили немає. Та й взагалі динаміка буде іншою. Влада буде повалена не масовим протестом та його лідерами, а представниками оточення Путіна. Тоді відкриються можливості для дій людей.
Але ж, знявши Путіна, потрібно буде людям якось це пояснити. Як у Олександра Галича - "виявився наш батько не батьком, а сукою". А якщо батько був "сукою" і владарював 20 років, значить і весь режим був таким.
Можливості розвитку нових лідерів, масового народного руху виникнуть тільки після державного перевороту всередині бункера - він буде поштовхом, тригером.
- Тобто як на початку ХХ століття. Капіталісти скинули царя, а потім прийшли "червоні".
- Так. Але "люди лютого" неправильно оцінили ризик, в який вони кидають країну з 5 млн селян, озброєних гвинтівками під час війни, які вимагають землі та готові розгромити садиби поміщиків.
В Україні від початку незалежності завжди була абсолютно інша ситуація. Тому що у вас була, нехай і недосконала, але ж демократія. Опозиція мала до третини місць в Раді, були різноманітні ЗМІ. Україна ніколи не була авторитарною диктатурою. А я веду розмову про те, як відбуваються революції в авторитарних режимах, де першим кроком завжди є палацовий переворот.
