У Києві, де можна побачити 300-річне Євангеліє часів Мазепи, ще століття тому на Троїцькій площі, на перетині вулиць Великої Васильківської та Жилянської стояла невеличка дерев’яна церква, яку побудували у середині ХІХ століття та знищила радянська влада.
Про це пише Вечірній Київ.
За ініціативою Митрополита Київського Філарета (Амфітеатрова) розпочалося упорядковання парафій Старокиївської частини, адже він вважав, що у Верхньому місті діяла велика кількість храмів, натомість у нових міських кварталах, які виникали на Лук’янівці та ближче до річки Либідь, взагалі церков не було.
Читайте: Києво-Печерську лавру сканують у 3D форматі: що відомо
На прохання митрополита міська влада перенесла 3 з 13 парафіяльних храмів Старокиївської частини, зокрема Вознесенської, Златоустівської та Троїцької. Остання знаходилася у районі сучасної вулиці Алли Тарасової.
"Маленька, стара дерев’яна церква Святої Трійці з одним куполом та дерев’яною дзвіницею", описав її історик Микола Закревський.
Невдовзі її призначили до знесення та розібрали, а на заміну збудували новий дерев’яний храм на розі Великої Васильківської та Жилянської.
Проєкт нового храму розробив у 1852 році київський архітектор Павло Спарро. Будівництво розпочалося за 4 роки, а освячення храму відбулося 12 жовтня 1859 року. До нової будівлі перенесли храмові святині Троїцької парафії, серед яких стародавня ікона Божої Матері, яка за міською легендою могла походити з церкви на Золотих воротах "міста Ярослава".
У середині храму також розмістили старий бароковий іконостас, створений у 1760 році за проєктом парафіянина Троїцької Старокиївської церкви, архітектора Івана Мічуріна, що керував будівництвом Андріївської церкви та Маріїнського палацу.
Троїцька церква завершувалася шатровим восьмигранним верхом над середохрестям та шатровою дзвіницею над притвором. Вікна були опоряджені нескладною лиштвою.
За спогадами киян, дерев’яний храм був невеличким та непоказним, однак у другій половині ХІХ сторіччя слугував архітектурною домінантою у навколишній, переважно малоповерховій, забудові.
Цікавий факт з історії Троїцької церкви був пов’язаний з іменем першого настоятеля храму, священником Євфімієм Ботвиновським. Письменник Микола Лєсков згадував його у своїх київських "антиках"», як людину просту та щирої вдачі, надзвичайно чуйну й безкорисливу. Також Лєсков стверджував, що отець Євфімій у ході будівництва поховав у саморобній крипті під новою церквою свою померлу дружину.
У 1880-х до споруди храму, за проєктом Володимира Ніколаєва, прибудували додатковий Пантелеймонівський приділ. Нижній ярус храму та дзвіниці обклали цеглою. Огорожа церкви первісно була дерев’яною, а вже наприкінці XIX століття було влаштовано нову цегляну церковну огорожу зі сторожкою. Проте чисельність громади продовжувала зростати, то вже на початку XX сторіччя за проєктом Євгена Єрмакова, поруч з Троїцький храмом розпочинається будівництво нового кам’яного храму.
Згідно з цим проєктом, це була двоярусна споруда у псевдоросійському стилі, з величезною центральною цибулястою банею на потужному барабані, до якого прилучалися чотири малі цибулясті баньки. Із західного боку до неї прилучалася 5-ярусна дзвіниця з видовженим шатром. Проєктована висота головного об’єму храму з хрестом центральної бані мала скласти 56,5 м; висота дзвіниці з хрестом — понад 65 м.
Однак реалізувати повною мірою цей проєкт не вдалося через велику вартість будівництва, що сягала понад 189 тисяч карбованців. У 1903 році парафіяни звернулися до видатного архітектора Володимира Ніколаєва з проханням про розробку більш бюджетного проєкту для Троїцького храму.
Він запропонував здешевлений варіант, де храм проєктувався меншим за розмірами, без дзвіниці, завершений шатровою банею з чотирма малими цибулястими баньками, загальною висотою понад 40 метрів. Його кошторис склав близько 104 тисячі карбованців.
Проте він не сподобався єпархіальному керівництву, яке прагнуло збудувати на Новій забудові православний храм, не менш помпезний за Миколаївський костел. Тож, проєкт Єрмакова вирішили реалізовувати почергово (перша черга — основний об’єм, друга черга — дзвіниця).
У вересні 1911 року відбулася урочиста закладка нової церкви, що мала будуватися саме за цим проєктом. Перший камінь в основу майбутнього храму поклав митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький).
Спорудження нового храму відбувалося безпосередньо за східними апсидами старої церкви.
Однак, через брак коштів, постійні доопрацювання проєкту, будівництво перетворилося на довгобуд, який не вдалося завершити до 1917 року. З приходом радянської влади будівництво остаточно припинилося, а у 1930-х недобудований храм розібрали, але стара дерев’яна церква продовжувала існувати. Храм був закритий у 1930-х, у роки другої світової та німецької окупації богослужіння відновили.
Церква продовжувала діяти й у повоєнний час, поки 25 вересня 1962 року її не знесли за одну ніч, для проведення "ремонту вулиці". Доля храмових реліквій залишилася невідомою.
Нагадаємо, що у Києві занепадає унікальний "будинок тисячі вікон" на вул. Тарасівській, збудований на початку ХХ століття.
Вас може зацікавити:
Як виглядало оглядове колесо в центрі Києва в 1961 році: фото
Як відбудовували Київ після Другої світової війни: фото 1950-х років
Як виглядала одна з найстаріших вулиць Києва 70 років тому: історичні фото з Воздвиженської