На початку грудня 1903 р. у Києві на вулиці Миколаївській, 7 (нині вулиця Архітектора Городецького) освятили будівлю "Гіппо-Палас" ("Кінний палац"), збудовану для Петра Крутікова за проектом архітектора Едуарда Брадтмана.
Про це пише Агентство екскурсій Спрага.
Син генерала Крутіков закінчив престижну в Києві гімназію — Колегію Павла Галагана, — вступив до університету на юридичний факультет. Потім служив у Київській судовій палаті. Великі зв'язки батька забезпечили випускнику посаду чиновника з особливих доручень при канцелярії Київського, Волинського та Подільського генерал-губернатора, де він і познайомився з Драгомировим. Ставши губернаторським зятем, Крутіков перевівся до Київської судової палати, де на нього, поза всяким сумнівом, чекала блискуча кар'єра. І раптом несподівано для всіх молодик залишив службу. Він знехтував юридичною кар'єрою і повністю присвятив себе коням.
Читайте: Тут бували Шевченко, Гоголь та Леся Українка: у мережі показали архівні фото Пущі-Водиці у Києві
Розбудова цирку Крутікова закінчена 1903 року та коштувала володареві 325 000 карбованців, що значно перебільшувало фінансову спроможність володаря. Він витратив всі гроші, що успадкував у батька та був вимушений продати власний маєток.
Цирк Крутікова, який став найбільшим у Європі, було відкрито для відвідин 23 листопада 1903 року.
Цегляна двоповерхова будівля, оснащена за останнім словом техніки, була побудована в стилі модерн, з небаченими для цирку тих років у Києві зручностями: паркетна підлога у фойє, гардеробна, як у театрі, парове опалення, просторий триярусний зал, величезний скляний купол над манежем, електричне освітлення, пристрої для трансформації арени. Фасад будівлі прикрашав великий та складний вітраж, виконаний з великою майстерністю та смаком.
Зал вміщував 2000 глядачів, і для кожного призначалося крісло, а не дерев'яні лавки, як у інших цирках. Найрозкішніші місця розташовувалися в сорока чотиримісних ложах.
Найзнаменитішими номерами програми вважалися виступи самого дресирувальника. Петру Крутікову не було рівних у таланті та майстерності, деякі з його номерів не вдалося відтворити до цього дня.
Крім Крутікова, який виступав із групою дресованих коней, з якими він об'їздив імперію та Європу, на арені цирку виступали найзнаменитіші циркові трупи та артисти початку ХХ ст., проводилися турніри з класичної боротьби, які викликали велику цікавість у публіки.
Тут йшли спектаклі-пантоміми, поставлені відомим київським балетмейстером Фомою Ніжинським, батьком легендарного танцівника та хореографа Вацлава Ніжинського, який сяяв на сценах Парижа та Нью-Йорка.
Прекрасна акустика залу сприяла тому, що невдовзі у приміщенні цирку почали проводити концерти. На арені цирку виступали симфонічні оркестри і навіть співали знамениті оперні співаки (Ф. Шаляпін, Л. Собінов, М. Литвиненко-Вольгемут, М. Батістіні, Тітта Руффо). Тут виступали письменники (О. Купрін, В. Маяковський). З лекціями виступав В. Меєрхольд.
У 1918 р., коли Україна відстоювала свою державну незалежність, саме у цирку Крутікова — наймісткішій та найзручнішій залі Києва — було обрано гетьманом (главою держави) Павла Скоропадського.
Під час нацистської окупації з Києва у вересні 1941 року споруда цирку була висаджена в повітря диверсійними загонами НКВС.
У 1960 р. на місці цирку було завершено будівництво великого широкоформатного кінотеатру "Україна".
Сам Петро Крутіков не прийняв переворот більшовиків та у 1919 р. емігрував до Італії. Подальша його доля невідома.
Раніше "Апостроф" розповідав, як виглядала Володимирська вулиця на початку XX століття.
- Вас може зацікавити:
Не впізнати: як виглядав Андріївський узвіз у Києві у 1860-х роках, фото
Парадна брама стародавнього Києва: як виглядали Золоті ворота в 19 і 20 століттях
Виникла з Іванівського шляху: архівні фото та вулиці Інститутської у Києві