Конфлікт між почесним патріархом Православної церкви України Філаретом та її главою митрополитом Єпіфанієм пояснюється не тільки особистими амбіціями патріарха, а й невдоволенням статусом, який був наданий українській церкві в рамках томосу.
Зокрема, релігієзнавець Ігор Козловський розповів "Апострофу", що конфлікт з Філаретом був для нової церкви очікуваним.
"Однією з умов надання Томосу і зняття анафеми з Філарета, була умова про те, що він дистанціюється від процесу і не буде претендувати на пост предстоятеля. Філарет - людина шанована і багато зробив для розвитку автокефального православ'я в Україні, але ми знаємо патріарха і з іншого боку, як людину дуже амбітну. Він категоричний, безапеляційний", - говорить він.
"Але не варто і забувати, що завдяки саме цим амбіціям України отримала Томос і автокефальну церкву, - додає "Апострофу" релігієзнавець Людмила Филипович. - Крім того, Філарет неймовірно ризикував свого часу. На початку 1990-х він фактично позбувся всього і з нуля створив церкву, яка зараз є 15-ю в диптиху (список православних автокефальних церков - "Апостроф")".
Втім, особисті амбіції патріарха лише одна сторона медалі. Справа в тому, що практично з самого початку існування ПЦУ, Філарет неодноразово в своїх інтерв'ю та заявах відзначав, що його не влаштовує статус церкви, який "нав'язав" Україні Константинополь - митрополія у складі Константинопольського патріархату, а не патріархат.
"Патріарх Філарет дійсно хотів би бачити ПЦУ під патріаршим початком, - пояснює "Апострофу" заступник голови парламентського комітету з питань культури і духовності Віктор Єленський. - Він вважає, що українці звикли до того, що автокефальну церкву повинен очолювати патріарх. Але, наприклад, румуни , серби, болгари, коли отримували свій Томос, то він видавався митрополиту, а потім тільки за певних умов церква отримувала патріарше завершення. Але є і Кіпрська православна церква, яка не має Томосу і стала автокефальною ще за часів нерозділеної церкви. Керує нею архієпископ, але це не робить її менш значущою. Але якщо для нас все ж такий важливий патріарший устрій, то вся церква повинна об'єднатися, щоб в Україні не було паралельних юрисдикцій і має пройти якийсь час. Але піднімати це питання саме зараз не доцільно".
У той же час, експерти відзначають, що у претензій Філарета є підстави. По-перше, не було б УПЦ КП, не було б Томосу, а, по-друге, автокефальні церкви, які мають набагато менше парафій, ніж ПЦУ, наприклад, болгарська або сербська, управляються патріархами.
"Для того, щоб українська церква отримала такий документ (стала патріаршою, -" Апостроф "), необхідно об'єднати більшу частину православних в рамках однієї структури", - додає Козловський.
У тій же Румунії, де церквою керує патріарх, до цієї релігійної структури, згідно з останнім переписом населення 2011 року, відносить себе 86% всього населення країни. А в Україні більше парафій залишається за УПЦ МП, а не ПЦУ: 12 тисяч проти 7 тисяч.
Однак, за словами експертів, насправді не так важливо хто буде керувати ПЦУ - патріарх або митрополит.
"Принципової відмінності немає. Це швидше, як звання генерал-лейтенант і генерал-майор. Все одно вони всі генерали. Як було 15-е місце в диптиху, так і буде 15 місце", - підкреслив Ігор Козловський.
"Просто в традиційному розумінні, це завершальний етап у формуванні самостійної церкви. Але принципово нічого в житті церкви не змінюється", - додає Филипович.
Детальніше про конфлікт в новій українській церкві читайте в матеріалі "Апострофа": Гра престолів: чому Філарет йде в опозицію.
