Рівно сім років років тому, 29 серпня 2014 року, російські військові розстріляли колону українських військ, які намагалися вийти з оточення під Іловайськом. За офіційними даними тоді загинуло 220 військових, але за деякими оцінками, ця цифра може досягати тисячі людей.
Навколо нас стояв густий запах крові - очевидець про боях під Іловайськом
"Апостроф" розповідає про головні факти цієї трагедії.
Що сталося
Операція зі звільнення Іловайська почалася 7 серпня. За різними даними, операцію проводили від 1400 до 1700 українських військових. З ворожої сторони було від 2500 до 4000 бійців, більшість з яких - кадрові військові РФ. Крім того, російсько-окупаційні війська в рази перевищували українських військових за кількістю важкої техніки.
В кінці серпня українські військові, в результаті прориву російських військових на територію України, а також дезертирства деяких українських підрозділів, опинилися в оточенні ворога, що переважав їх за силами.
Після декількох спроб прорвати блокаду, командування ЗСУ домовилося з російською стороною про вихід українських військових через гуманітарний коридор. Однак пізно ввечері 28 серпня окупанти зажадали скласти всю зброю і здати техніку перед відступом.
Вранці, 29 серпня, українські військові двома колонами почали виходити з оточення. Противник відкрив по ним цинічний обстріл.
Втрати України
За офіційними даними, українська армія в боях за Іловайськ в серпні 2014 року втратила 220 військових. Ще 40 бійців вважаються зниклими без вести.
Безпосередньо 29 серпня загинули 129 осіб. 18 бійців отримали поранення, а 22 - пропали безвісти (12 з них пізніше були пізнані по ДНК). У полон до бойовиків потрапили 10 осіб. За даними військової прокуратури, загальні втрати під Іловайськом склали 366 бійців.
Як події під Іловайськом вплинули на хід війни
Виктор Муженко, який у той час був головнокомандувачем ЗСУ, вважає, що в штурмі Іловайська не було необхідності. Якби не було цієї операції, то українські військові звільнили б Луганськ.
"Тоді планувалось звільняти Луганськ. Не було б Іловайська — був би звільнений Луганськ. А якби звільнили Луганськ, то не було б ніякого "ЛНР". Ми вже займали домінуючі висоти в Камброді з якого весь Луганськ був як на долоні. Навіть при відході ми повинні були закріпитись по лівому березі річки Лугань, а зрештою відкотились аж за Сіверський Донець по Щастю і Станиці Луганській.
…У цьому штурмі не було потреби. Він нам нічого не давав. Звичайно, це був вузол через який ішли поставки техніки і озброєння з Росії. Але коли ми перерізали залізницю в районі Кутейнікове (а Іловайськ розташовується вище), в штурмі Іловайська не було сенсу. Йти на оточення самого Донецька за рахунок Іловайська — це був найбільш ресурсно витратний і небезпечний варіант з воєнної точки зору".
Муженко зазначив, що штурм був ініціативою МВС - його добровольчі батальйони не підпорядковувались ні Генштабу, ні штабу АТО.
"Була дезорганізація, відсутнє управління та планування бою, не налагоджена взаємодія, і як результат — хаос. Неповні роти називалися батальйонами. З військово-професійної точки зору ні командування, ні особовий склад до здійснення воєнних дій підготовленими не були", - заявив він.
Читайте також матеріал "Апострофа": Батькам видавали документи про загибель живих солдатів, які йшли зеленим коридором під Іловайськом - свідок трагедії.
