Етнічні українські землі простягаються на східну Слобожанщину і північне Полісся й нинішня Брянська область Російської Федерації є колишнім Стародубським полком Гетьманщини.
Про це "Апострофу" розповів військовослужбовець ЗСУ, історик Олександр Алфьоров.
"Ті міста, де ми теж бачили вхід ще 2 березня, якщо не помиляюся, одного з російських загонів – на території Клінців – власне, ці території є нічим іншим, як частиною старої Гетьманщини. Зауважу, що Стародубський полк у Брянській області більшовики хотіли якомога більше розформувати, бо саме Стародубщина дала для Гетьманщини неймовірну кількість еліт, тому що це був найшляхетніший полк Гетьманщини за кількістю еліт. Тому Стародубщину в 20-х роках розділили між урядами так званих УРСР та РРФСР", - пояснив історик.
Читайте: Путін знову збрехав: стало відомо, хто охороняє кордон з Україною в Бєлгородській області
Він зазначив, що зі Слобожанщиною питання цікавіше, тому що ці території входили до складу нашої середньовічної Української держави Русь під "кабінетною назвою" Київська Русь.
"Тоді там була низка поселень, які контролювалися нами. Проте з приходом монголів ці території поступово занепадають, і життя там з'являється в XVI столітті, тому що це було рубіжжя Московського царства та територій, які перебували у васальній залежності від Кримського хана. На ці території масово заходять українські колонізатори, які бачать вільну землю, які не є кріпосними, які отримали права", - розповів Олександр Алфьоров.
На Слобожанщині розбудовується система козацьких полків, які формально знаходяться під владою московського царя. Одночасно формально вони так само могли знаходитися під владою Кримського хана, тому що ці території були спірними – нічиїми. Московський цар не міг забезпечити їхній захист, а кордон вони проводили за принципом: "А там ще бурячки посадимо".
Це відбувалося у 1650-ті роки, після Переяславської ради, яка нічого в історії України не змінила абсолютно, бо ми продовжували битися як з московитами, так тоді і з поляками.
"Але суть в тому, що ці нічийні землі по суті були величезним землеволодінням, де не було населення. І туди прийшли наші українські пращури, організували п'ять слобідських полків: Харківський, Сумський, Ізюмський, Охтирський, Острогозький. Власне це й називається Слобожанщиною. Сам термін Слобожанщина пішов від слова "Слобода" – тобто вільні землі", - розтлумачив військовослужбовець.
Й ця Слобожанщина була перекроєна більшовиками в 1919 році, і в України забрали Бєлгород. "Коли ми проголосили свою незалежність, і наші війська звільняли територію України від більшовиків в квітні 1918 року, Бєлгород був так само приєднаний до Української народної республіки, а потім пішов до складу Української держави Павла Скоропадського, де і знаходився як звичайне українське місто до грудня 1918 року, поки більшовики вчергове не напали на Україну. Бєлгород був містом, де розмовляли українською мовою. Багатомовне місто в цілому, але економічно Бєлгород завжди тягнувся до Харкова і був ближчим до наших економічних центрів. Тому жодного спротиву не відчувалося", - наголосив він.
А у Грайвороні та Грайворонському районі, які прогриміли у світлі відомих подій – за переписом 1890-х років україномовних жителів там було майже 50%. Усе інші – це російська, єврейська і польська мови, тому Слобожанщина – це "строкатий регіон".
"І от території східної Слобожанщини, яка опинилася за межами України цю строкатість завжди намагались пояснити російськістю. І через це у нас Бєлгород відійшов, хоча ще українські комуністи сварилися з російськими комуністами в 1919 році, щоб Бєлгород приєднати до української так званої ССР. Тобто навіть у комуністів українських, які слухалися Москву, все одно було яскраве враження, що Бєлгород - це українське місто", - поділився Олександр Алфьоров.
Докладніше читайте в матеріалі "Апострофа" Бєлгород був звичайним українським містом, поки не напали більшовики - історик
- Вас може зацікавити:
Про Бєлгород не сказав ні слова: що означає мовчання Путіна
Курську приготуватись? Журналіст показав фото військових в російському селі
