Найрезультативніший фінський військовий снайпер Сімо Гяюгя за три місяці Радянсько-фінської (Зимової) війни 1939–1940 років вбив від 505 до 542 солдат Червоної армії. За це радянські військові, за непідтвердженими даними, прозвали його "Біла Смерть".
"Апостроф" розповідає про життя снайпера та його досягнення.
Читайте також: "Думав, що хробаки мене з’їдять, а вони врятували": вражаюча історія порятунку пораненого бійця, відео
Національний герой Фінляндії народився 1905 року у селищі Раут'ярві в Карелії сьомим із восьми дітей у родині селян. Він з дитинства займався полюванням. У 17 років вступив до місцевого відділу Фінської самооборони в рідному селищі, де продовжував успішно займатися стрільбою та отримувати у цьому досягнення.
У 1925 році Гяюгя почав 15-місячну строкову військову службу у 2-му велосипедному батальйоні в Райволі. Але снайперству навчився в Утті тільки через дев'ять років по закінченню військової служби.
Під час Зимової війни у 1939 році був снайпером на фронті у Коллаа у 6-й роті 34-го піхотного полку аж до важкого поранення наприкінці війни. Прізвисько "Біла Смерть" йому дали радянські солдати не тільки за його міткість, а й тому що він постійно був вдягнений у білий камуфляж. Але чи дійсно існувало це прізвисько - достеменно не відомо.
Всі свої досягнення Гяюгя здійснив менше ніж за 100 днів та вбивав по п'ять ворогів на день за умови вкрай короткого світлового дня, адже була зима. Декілька джерел, у тому числі роботи письменника-спеціаліста з воєнної історії Роберта Брантберга, стверджують, що він вбив 542 червоноармійців. Інші джерела вважають, що лише 200, а сам снайпер у власних мемуарах "Військові спогади" вказав на приблизно 500 смертей серед радянських солдат.
Офіційна кількість вбитих Гяюгою базувалася передусім на спостереженнях призначеного спостерігача або бойових побратимів, не враховуючи випадки, коли по одній цілі стріляли кілька снайперів та яких чоловік ліквідував з пістолета-кулемета Suomi KP/-31 як командир групи - їхня кількість сягає близько 200.
Він використовував гвинтівку Sako M/28-30 "Pystykorva", передня частина якої схожа на силует собаки породи шпіц. Снайпер віддавав перевагу відкритому прицілу, а не оптичному. Це допомагало йому спіймати ціль швидше та не вкривалося інеєм скло, як в оптичного. Також блиск лінз міг розсекретити розташування снайпера.
Також він завжди вдягався дуже тепло та успішно використовував природні умови на свою користь. Залишав позицію лише після того, як заходу сонця, як і займав її ще до світанку. У кишені завжди мав цукор та хліб, щоб зберігати енергію протягом дня.
Крім того, Гяюгя розробив власну тактику і технологію стрільби спеціально для зими: заморожував за допомогою води кучугуру перед гвинтівкою, аби сніг не розлітався під час пострілу, а також тримав сніг у роті. щоб не було пару при диханні. Найдовша відстань, з якої він, за свідченнями, вразив радянського снайпера, становила близько 450 метрів.
6 березня 1940 року ворог випустив розривну кулю, яка влучила Гяюгі у ліву частину обличчя, після чого нижня частина його обличчя була знівечена, а щелепа роздроблена. Він опритомнив лише 13 березня у лікарні, у день оголошення миру.
Для коректування щелепної кістки лікарі взяли кістку з його стегна. Він переніс 26 операцій. Після лікування Гяюгя працював землеробом у селищі Руоколахті у Південній Карелії, у якому отримав земельну ділянку по закінченню воєн. Він ніколи не був одружений, не мав дітей. До смерті продовжував займатись полюванням та розводив собак.
Свої останні роки національний герой провів у будинку престарілих для ветеранів війни у Гаміні, де помер 1 квітня 2002 року у віці 96 років.
Нагадаємо, товариші по службі українського військовослужбовця Олександра Мацієвського, якого розстріляли російські окупанти після слів "Слава Україні!", розповіли, як він потрапив у російський полон.
- Вас може зацікавити:
Як виживали і що їли в російському полоні: оповідання бійців ЗСУ, відео
Заходили з розстебнутими ширінками, випили всі парфуми: розповідь медсестри про звірства рашистів
Готувався померти, але розплющив очі і вирішив жити – історія Героя України
