Чи готові українці до зброї у вільному обігу? До зброї на вулицях міст? Чи потрібно вирішувати це саме зараз? Це важливе та гостре питання, щодо якого тривають дискусії. Бачу висловлювання зацікавлених осіб, які формують суспільну думку, але без дослідження досвіду інших країн, історії нашої держави, без соціокультурного й кримінологічного аналізу. Керуючись досвідом роботи в кримінальній поліції, знаючи іншу сторону, про яку не розповідають інші, – висловлю власну, окрему думку.
Повномасштабне вторгнення рф стало для України безпрецедентним викликом не лише у воєнному, а й у безпековому та правоохоронному вимірах. Залучення суспільства до спротиву, передача зброї для виконання завдань територіальної оборони — усе це об’єктивно призвело до різкого зростання кількості стрілецької зброї та боєприпасів у країні. Зброя залишається засобом захисту лише за умови, що держава зберігає над нею належний контроль, що стає надскладним завданням для правоохоронців в умовах мілітаризації суспільства.
.jpeg)
Контроль і облік: від ручного управління до системності
Одними з ключових досягнень системи МВС за останні роки стали впровадження декларування зброї, створення за рішенням Міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка Координаційного центру з протидії незаконному обігу вогнепальної зброї, а також запуск Єдиного реєстру вогнепальної зброї. Нашим завданням було посилити аналітичні йоперативні спроможності правоохоронних органів, а також – дати людям можливість не ховати зброю й не наражатись через це на кримінальну відповідальність, а повернутись у поле закону.
Механізм декларування зброї такий: зброя, знайдена громадянами після деокупації територій, може бути зареєстрована на них. Звичайно, є винятки: зброя не була засобом скоєння злочину та не перебуває на обліку державних інституцій, а також має збережені серійні номери. Вона зберігатиметься у громадян до закінчення воєнного стану, після чого власники можуть вирішити: здати її або ж залишити, привівши її у відповідність до чинного законодавства чи переробивши як макет.
Єдиний реєстр дозволив перейти від фрагментарного обліку до централізованої системи, що охоплює всю зброю цивільного призначення. Станом на сьогодні в Україні задекларовано та виведено з незаконного обігу 18 743 одиниці зброї, а саме: 11 569 автоматичної; 1 189 нарізних карабінів, гвинтівок; 1 056 пістолетів, револьверів; 4 853 гладкоствольних рушниць; 76 рушниць комбінованих; 10 427 586 боєприпасів. До поліції звернулося 17 026 громадян.
Тонка межа між захистом і порушенням закону
Воєнний час істотно ускладнює правозастосування. Зброя з’являється у громадян унаслідок викрадення або втрати, її зберігають «про всяк випадок», вона передається без оформлення або навіть знаходиться у покинутих будівлях на деокупованих територіях. Усе це – механізми й шляхи свідомого виведення зброї в нелегальний обіг.
Проте чинне законодавство є однозначним: незаконне зберігання зброї є порушенням, і Кримінальний кодекс України не передбачає винятків для воєнного часу.
Відповідно до ст. 263 КК України: незаконне носіння, зберігання, придбання, передача або збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів чи вибухових речовин без передбаченого законом дозволу карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Частина третя передбачає надзвичайно важливу норму — не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.
.jpg)
Коли зброя – не оборона, а злочин
Одне з головних завдань для кримінальної поліції – запобігти незаконному продажу зброї, адже її потрапляння до кримінального світу або за кордон потягне за собою тяжкі наслідки, а також матиме негативний вплив на репутацію нашої держави.
У 2025 році поліція припинила майже 1000 (990) спроб незаконного продажу зброї – усі причетні особи встановлені та притягнуті до кримінальної відповідальності. З початку року кримінальна поліція зафіксувала вже 282 факти нелегальної торгівлі зброєю.
Крім того, минулого року зареєстровано 583 злочини, вчинених із застосуванням зброї, боєприпасів або вибухових речовин. З них розкрито 551 злочин. Це переважна більшість.Якщо брати окремо вбивства з використанням зброї, то зі 165 зареєстрованих розкрито 161.
Йдеться про загальнокримінальні правопорушення без урахування злочинів, скоєних росіянами на нашій території. Також не враховуються самогубства та нещасні випадки зі зброєю. Ми бачимо, що якщо у 2021 році було зареєстровано 153 злочини загальнокримінальної спрямованості з використанням вогнепальної зброї та вибухівки, то в останні три роки ми фіксуємо майже вчетверо більше таких правопорушень.
Продовжуємо виявляти «схрони» (схованки) зброї, яка перебуває в безконтрольному стані, щоб не допустити її потрапляння в руки диверсантів/злочинців. Уже у цьому році поліцейські виявили 32 схрони з вогнепальною зброєю, вибухівкою та боєприпасами (за весь 2025 рік – 99).
У більшості випадків все це озброєння було придатне до використання, тому після перевірки його було передано Збройним Силам України.
Зброя вдома: чого бояться громадяни
Саме людський фактор часто стає слабкою ланкою системи безпеки. В умовах війни дехто сприймає зброю в оселі як природне право. А для інших, навпаки, це є страшною загрозою. А відчуття безпеки – одна з найголовніших потреб українців сьогодні.
Якщо взяти за приклад загальнонаціональне дослідження «Оцінка рівня злочинності, оцінка правоохоронних органів та довіри населення до системи правосуддя в Україні»,підготовленого для проєкту «Право – Justice», 53 % ставляться негативно до зберігання зброї вдома (найвищий рівень демонструють переважно західні області), отже близькість до бойових дій підсилює бажання мати зброю вдома.
На питання: «Потерпілим від якого виду злочину Ви найбільше боїтеся стати?» — 69% відзначили «Проти життя та здоров’я».
Деякі респонденти висловили думку, що зброя вдома як підвищує відчуття безпеки, так і створює додаткові ризики, бо легкий доступ до неї можуть отримати діти, люди з девіантною поведінкою або власники зброї у зміненому стані (алкогольного чи наркотичного сп’яніння).
Україна та європейський стандарт контролю за обігом зброї. Довгострокова стратегія безпеки
За час війни контроль за обігом зброї в умовах війни ускладнився, а межа між тим, хто захищає, і тим, хто порушує закон, подекуди стала розмитою. Але саме тут проходить принципова лінія відповідальності держави. Воєнний контекст не скасовує вимог закону. Незаконне зберігання зброї – залишається кримінальним правопорушенням, яке правоохоронна система зобов’язана виявляти й припиняти.
Створення платформи для міжвідомчого та міжнародного діалогу, зокрема в межах профільних конференцій і координаційних механізмів, уже дало відчутний результат. Україна не лише стримує внутрішні ризики, а й демонструє здатність відповідати європейським стандартам контролю за обігом зброї, що є важливою складовою євроінтеграційного курсу.
Боротьба з незаконним обігом зброї — це не каральна функція, а елемент довгострокової стратегії безпеки. Зброя, що залишилася «на руках» сьогодні, завтра може стати інструментом тяжкого злочину. Саме тому держава послідовно поєднує контроль, облік, профілактику та правове роз’яснення.
Коли зброя перестає бути засобом захисту і виходить з-під контролю – вона стає загрозою. І, на жаль, у добових зведеннях НПУ я бачу такі надзвичайні події щодня. Завдання Національної поліції й суспільства полягає в тому, щоб ця межа ніколи не була перейдена.
