Президент Росії Володимир Путін повторює помилки радянських вождів. В епоху Брежнєва Радянський Союз наростив видобуток нафти і підвищив витрати на оборону, влаштувавши гонку озброєнь зі США. В епоху Горбачова СРСР зіткнувся з падінням цін на нафту, продовольчою і фінансовою кризою. Спроба реформ призвела до розвалу країни. Західні санкції, зниження цін на нафту спричинили затяжний економічний спад в Росії: зниження зарплат і зростання інфляції, яких не бачили з часів кризи 1998 року. Обмежені військові кампанії в Сирії і на сході України ще дозволяють уряду РФ зберігати свою популярність. Але боротьба із внутрішніми і зовнішніми проблемами вже стають для Путіна нездійсненним завданням, зазначають у приватній американській розвідувально-аналітичній компанії Stratfor.
Протягом 16 років свого перебування у влади Володимир Путін, за російськими мірками, залишався центристом. Його не можна було віднести ні до лібералів, ні до "яструбів". Але в наступні роки ця центристська позиція більше не буде ефективною. Різні, протилежні за своїми поглядами сили в Кремлі закликають російського лідера змінити свою тактику, йдеться в новому звіті приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor.
Як правило, високопосадовці та радники не критикують Путіна і не вимагають капітального ремонту державної системи. Але ситуація в Росії стає настільки нестабільною, що навіть кремлівська еліта висловлює заклопотаність. Можна, наприклад, згадати розмову між Путіним і його найближчим соратником, колишнім міністром фінансів РФ Алексієм Кудріним, який закликав зробити вибір між "геополітичними амбіціями" та економічним зростанням.
Втім, економічна політика — не єдина причина для побоювань у Кремлі. У середині квітня голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін написав велику статтю, в якій визнав, що Росія у військовому відношенні погано підготовлена до нової війни. Ці заяви спричинили бурю серед російських політиків та чиновників, багато з яких закликали Путіна до більш агресивної політики у сфері безпеки. У Кремлі навіть пропонували скасувати всі фінансово-економічні зв'язки Росії з Заходом і покінчити з використанням іноземних валют і кредитів.
Незважаючи на те, що економічна рецесія є головною проблемою для Росії, як показують опитування "Левада-центру", 75% населення РФ вважають, що уряду не варто йти на поступки щодо українського питання, хоча це могло б послабити західні санкції. Тим не менше попит на економічні зміни в Росії зростає: кількість протестів з економічних причин у минулому році в країні збільшилася на 40%.
Подібні проблеми російські лідери вже проходили. Коли в 1964 році Леонід Брежнєв прийшов до влади, економіка СРСР зірвалася в штопор. Але Брежнєв зробив ставку на видобуток нафти. З 1960 до 1980 року в СРСР чотири рази збільшив видобуток нафти - до 12 млн барелів на день. Рівень життя радянських громадян зріс пропорційно. Крім того, на 40% зросли видатки на оборону, склавши в кінці кінців 15% від ВВП. Коли в 1982 році Брежнєв пішов з життя, гонка озброєнь зі США досягла дуже небезпечних масштабів.
Після смерті ще двох генсеків Комуністичну партію Радянського Союзу очолив молодий, 54-річний Михайло Горбачов. Спочатку він не дуже хотів змінювати звичну систему. Однак СРСР зіткнувся із серйозними викликами: світовим падінням цін на нафту, трьома поспіль неврожаями, що стали причиною продовольчої кризи, з війною в Афганістані та аварією на Чорнобильській АЕС. Націоналістичні і прозахідні рухи в Польщі та Чехословаччини загрожували стабільності радянського блоку, а відносини зі Сполученими Штатами були напруженішими, ніж зазвичай. Горбачов почав бачити глибокі тріщини в системі. Він публічно засудив своїх попередників, вивів війська з Афганістану, скоротив армію і військові витрати. Він розпочав діалог з президентом США Рональдом Рейганом про скорочення ядерних озброєнь, поклавши початок відлиги із Заходом. А затіявши перебудову і гласність, Горбачов розпочав глибокі політичні та соціальні реформи. Результат, втім, був не таким, як очікувалося, - Радянський Союз розвалився.
Нині Путін потрапив в ту саму пастку. Росія вразлива до внутрішніх і зовнішніх ударів. Вже зараз росіяни відчувають тяжкість рецесії. Але збільшення соціальних витрат для боротьби з її наслідками забере гроші для інших областей. Для пом'якшення соціальних хвилювань Кремль проводить військові кампанії за кордоном. Але демонстрація Росією своєї військової потужності призводить до погіршення відносин із Заходом і обмеження іноземних інвестицій в країні. Це в свою чергу поглиблює рецесію і затримує великі проекти, зокрема, в нафтовому секторі. Результатом може стати зниження видобутку нафти. Саме тому прихильники ліберальної реформи виступають за згортання іноземних військових кампаній в Сирії і Україні та налагодження відносин із Заходом, щоб залучити в Росію нові інвестиції.
З іншого боку, оскільки НАТО стоїть на кордонах Росії, Москві необхідно зміцнювати свою армію не тільки для запобігання військовим посяганням, а й для підвищення підтримки всередині країни. Це призводить до іншої нагальної проблеми - російська армія відчайдушно потребує модернізації, і якщо Кремль не буде вкладати в це кошти, то в довгостроковій перспективі вона буде відставати у своєму розвитку від армій ймовірних противників. Але постає питання, за які гроші Кремль буде розвивати свої збройні сили - за рахунок соціальних витрат чи інвестицій в енергетику? Таким чином, для Путіна ослаблення соціальної напруженості всередині країни та боротьба із зовнішніми проблемами, що наростають, вже є нездійсненним завданням. Необхідність планувати майбутнє стає для Росії все більш актуальною, ніж коли-небудь.
