В Ізраїлі на дострокових парламентських виборах, які пройшли 23 березня, перемогла партія "Лікуд" Біньяміна Нетаньяху, однак це ще нічого не означає. Для формування нового уряду оголошені політичні консультації, однак якщо компроміс не буде досягнуто, в Ізраїлі доведеться провести вже п'яті дострокові парламентські вибори за останні два роки. "Апостроф" розбирався, чому Нетаньяху все складніше утримувати владу, чому виникла ізраїльська політична криза, і чим вона, найімовірніше, завершиться.
В результаті дострокових парламентських виборів в Ізраїлі перемогла партія "Лікуд" Біньяміна Нетаньяху, отримавши 30 з 120 місць в Кнесеті. Втім, це зовсім не означає, що чинний глава уряду автоматично отримає мандат на формування нового кабінету, оскільки для цього потрібно зібрати 61 голос. Це означає, що Нетаньяху потрібно буде об'єднатися в коаліцію з іншими політичними силами, проте з цим починаються серйозні проблеми.
Після підбиття підсумків голосування на Ізраїль чекають коаліційні переговори, і, можливо, безпрецедентні - п'яті поспіль - парламентські вибори. Примітно, що другий за кількістю місць в парламенті за підсумками виборів стала партія "Еш Атід" лідера опозиції Яіра Лапіда, яка отримала 17 депутатських мандатів. "Еш Атід" - це ліберальна партія, яка виступає буквально проти всього, що робив останнім часом Нетаньяху.
Утім, головною проблемою у формуванні нового ізраїльського уряду є не стільки навіть сильні ідеологічні протиріччя між партіями, скільки особистість прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху. Чинний прем'єр-міністр займає свою посаду вже 12 років, і значна частина суспільства від нього банально втомилася. Тому Нетаньяху вже два роки поспіль не може створити більшість у Кнесеті, що і призвело до серії з чотирьох виборів поспіль.
Серйозно підкосила позиції Нетаньяху пандемія коронавірусу. І це при тому, що Ізраїль займає лідируючі позиції по вакцинації, а також першим ввів паспорта вакцинації. Втім, методи сподобалися не всім. Зокрема, критично до дій прем'єр-міністра поставилися представники малого і середнього бізнесу. Багатьом закладам в країні довелося надовго закритися. В результаті, в порівнянні з попередніми достроковими виборами до Кнесету партія Нетаньяху втратила 7 голосів.
Примітно, що явка на дострокових виборах до Кнесету 24-го скликання склала 60,9%, що є найнижчим показником з 2009 року. Грає роль і той факт, що це вже четверті парламентські вибори за останні два роки в Ізраїлі. Кнесет 23-го скликання був автоматично розпущений 23 грудня минулого року через закінчення строків затвердження держбюджету країни. І все йде до того, що ситуація може повторитися знову: Нетаньяху, який має багаж кримінальних справ проти себе, дуже токсичний.
Причина політичної кризи в Ізраїлі
У політичній кризі в Ізраїлі є кілька причин, але однією з головних є бажання Нетаньяху утримати владу, говорить "Апострофу" політичний експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
"У Нетаньяху два мотиви залишатися. Перша причина, вона особистісна - це жага влади Нетаньяху. Очевидно, що він не хоче втрачати владу, у нього на це є причина. Ця причина - його амбіції, він не мислить себе без влади. І друга причина - політична виживаність Нетаньяху. Проти нього порушено кримінальну справу, за якою йде процес. Якщо він не буде прем'єр-міністром, він не зможе отримати імунітет від судового переслідування, і це дуже неприємний факт в його біографії. Нетаньяху не хоче йти з політичної сцени ось так. Крім того, якщо навіть зараз на нього відкрили справу, коли він ще утримується при владі, то після його відставки є ймовірність, що політичні опоненти почнуть домагатися розслідування й щодо інших справ, у яких Нетаньяху проходить поки що як свідок. Знову ж таки, для Нетаньяху зараз це питання політичної виживаності", - розповів "Апострофу" Ілія Куса.
Біньямін Нетаньяху
Крім того, експерт зазначив, що іншим важливим фактором, який провокує політичну кризу, є слабшання політичного центру в Ізраїлі, який завжди був стабілізуючим крилом місцевої політики, і завдяки якому можна було вибудовувати різні складні коаліції. Останніми роками в країні представлений правий сильний фланг, який посилився за останні роки безкомпромісної політики Ізраїлю, коли з 2014 року країна відмовилася від переговорів з палестинцями. Також є досить сильний лівий фланг, який займає досить жорстку позицію.
"У підсумку виходить, що є сильний правий фланг і лівий, але центру немає. І через це відбуваються такі метання з боку в бік: дуже сильно загострюється риторика, виходить, що країна розколота 50 на 50, нема стабілізуючого політичного центру, який б перетягнув на себе голоси обох груп. Колишні центристські партії перестали бути прохідними, на виборах перемагають в основному або праві як "Лікуд" або "Яміна", а також релігійні, ортодоксальні, або ж навпаки ліві на чолі з Яір Лапідом - які на цих виборах вистрілили краще, ніж на минулих. У цьому проблема. В Ізраїлі на сьогодні класична політична криза, уповільнений, який досить трендовий, і спостерігається як в Європі, так і в США, де можна спостерігати проблему ерозії політичного центру, підйому крайніх ідеологій і полярних думок. Особливо часто це відбувається при сильній централізації влади і на тлі певних соціально-економічних труднощів. В Ізраїлі все це було - і централізація влади в руках Нетаньяху, і труднощі внаслідок пандемії коронавірусу", - говорить експерт.
Байден і Нетаньяху?
Попередній президент США Дональд Трамп був відомий своїм тісним співробітництвом і взаєморозумінням з Біньяміном Нетаньяху. До слова, той факт, що всі попередні рази, після дострокових виборів Нетаньяху вдавалося утриматися, часто пов'язували з наявністю симпатій до його персони у попередньої Адміністрації президента США. Однак Адміністрація Байдена, по всій видимості, подібних симпатій до Нетаньяху позбавлена. На думку експерта ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександра Краєва, в цій ситуації проявляється різниця підходів Байдена і Трампа до побудови союзів.
"Трамп у внутрішній і в зовнішній політиці робив ставку на особисті і політичні зв'язки, в той час як адміністрація Байдена намагається проводити більш класичну зовнішню політику, засновану на довгострокових союзах і угодах", - вважає експерт.
Водночас, на думку президента Центру близькосхідних досліджень Олександра Богомолова, важливим моментом, чому Білий дім цього разу не став допомагати Нетаньяху утриматися, є і те, що Демократична партія на чолі з Байденом не готова визнавати ніяких успіхів Трампа на Близькому Сході. Однак експерт відзначає, що саме в контексті близькосхідного врегулювання, успіхи Адміністрації мали місце бути.
"Трамп, прийшовши до влади, хотів показати зовсім інший похід, більш ефективний, ніж у попереднього президента-демократа. І в якійсь мірі йому це вдалося. Адміністрації Трампа вдалося зробити те, чого не змогли зробити інші президенти США: вони примирили Ізраїль з цілою групою арабських країн. І якби зміна влади не відбулася б, то це процес мав всі шанси продовжитися, і розширитися, і до нього б приєдналося ще більше країн. Вибудовуючи відносини з Нетаньяху, Трамп йшов до того, щоб вирішити головну в історії близькосхідну проблему. Він зробив дуже великий прорив в цьому напрямку", - вважає Олександр Богомолов.
Дональд Трамп і Біньямін Нетаньяху
Гра престолів і арабська дилема
Щоб сформувати уряд, Нетаньяху буде збирати "праву" коаліцію. Однак не всі праві підтримають Нетаньяху, оскільки лідер "Лікуду" не готовий йти на серйозні поступки в деяких питаннях, які можуть сильно ізолювати Ізраїль на міжнародній арені, як це було у випадку з вимогою правих анексувати Західний берег Йордану. Нетаньяху не пішов на це під тиском міжнародних партнерів, а тепер, коли його не прикриє новий президент США, це стає ще більш нереальним кроком.
На цьому тлі примітно, що політична арабська партія Ізраїлю "РААМ" провела в Кнесет 4 депутати, і з невеликої партії на межі електорального бар'єру перетворилася у вирішальну політичну силу, що "вінчає королів". У країні вчетверте склалася ситуація, коли жоден табір не в змозі сформувати коаліцію з 61 мандата: у табору Нетаньяху разом з "Яміна" - 59 мандатів, а у його супротивників - 57 (разом з арабським "Єдиним списком").
І та, й інша сторона теоретично могла б створити уряд за участю арабської партії РААМ. Однак, наприклад, у Партії релігійних сіоністів однозначно заявили, що не ввійдуть в уряд за участі РААМ. На їхню думку, лідер РААМ Мансур Аббас нібито є прихильником ХАМАСу, і буде достатньо однієї операції в секторі Гази, щоб такий уряд розсипався. Така ж дилема стоїть перед дуже різнорідним блоком супротивників Нетаньяху, де для правої партії "Тіква Хадаша" може бути неможливою коаліція за участю 10 арабських депутатів з "Єдиного списку" і РААМ. Така ж проблема стоїть перед правою партією "Яміна".
З двох зол - менше
У цій ситуації існують два основні сценарії вирішення ситуації. Про них "Апострофу" розповів Ілія Куса.
"Перший сценарій - це формування якоїсь коаліції. Швидше за все, партії "Лікуд", як найбільшій в парламенті доведеться домовлятися або з ультраправими - такими як партія "Яміна", або з ісламістами, у яких теж є кілька мандатів, які потрібні Нетаньяху для формування коаліції, або з ними двома. Або з лівоцентристською опозицією, але я цього на сьогодні не уявляю, оскільки між ними занадто великий розрив, плюс опозиціонери навряд чи підуть, особливо після провального експерименту Бенні Ганца, коли він з лідера опозиції перетворився в одного з учасників коаліції, але з цього, як ми бачимо, нічого не вийшло. Другий сценарій - це п'яті дострокові вибори, і сам Беньямін Нетаньяху, натякав, що якщо він не отримає мандат на формування уряду, то він робитиме все, щоб відбулися п'яті вибори", - розповів експерт.
Таким чином, навіть у стабільній і розвиненій країні як Ізраїль може трапитися політична криза і застій. І схоже, йдеться про світовий тренд, коли політичні еліти готові йти на серйозні політичні катаклізми, аби втриматися при владі.
