Симптоматично-безглузда історія з термінами "European state / European country" та оцінками висловлювань президента Єврокомісії Ж.-К.Юнкера у цьому відношенні на міжнародній конференції у Києві.
Нагадаю передісторію.
Після того, як Клімкін та Єлісєєв у рамках переговорів з ЄС про угоду про асоціацію «злили» європейську перспективу, як спосіб знайти якесь виправдання у випадку закидів щодо відсутності ключової для цієї угоди тези щодо можливості набути членства в ЄС, окремі члени нашої делегації на переговорах почали дуже наполегливо відстоювати згадку в угоді України як європейської "держави", а не просто європейської "країни".
Мовляв, у 49 статті Договору про ЄС, де визначається, хто може подати заявку на вступ до ЄС, говориться про європейську "державу", а не європейську "країну". І саме вказівка, що Україна — європейська держава, дасть нам можливість одного дня подати заявку на вступ до ЄС.
Логіка абсурдна, оскільки рішення щодо відкриття перспективи вступу — чи щодо відмови у такій перспективі — є суто політичним, і можна знайти тисячу і один спосіб, щоб сформулювати і згоду, і відмову у членстві.
Ну, припустимо, назвали ми Україну європейською державою, і що? Подали заявку, а нам кажуть — ми не можемо, не хочемо війни з Росією через вас — і все!
Називайте Україну при цьому європейською державою, навіть європейською імперією чи каганатом — від цього нічого не зміниться.
Я не бачив сенсу вимагати згадки про «державу», а не про «країну», коли безпосередньо займався Євросоюзом, як і не бачу особливої доданої вартості від цього зараз.
Формулювання про європейську перспективу в угоді мало виключно важливий зміст як спосіб відображення політичної волі і шлях отримати відповідні фінансові та інституційні механізми та інструменти передвступної допомоги ЄС. Усі ці спроби «схитрувати» шляхом маніпуляції зі словами виглядають дещо безглуздо. Як, зрештою, і вперте небажання деяких країн ЄС вказувати в угоді, що Україна — європейська держава, що є доконаним географічним чи політичним фактом, який навіть не підлягає обговоренню. Хоча їх у цьому випадку трошки можна зрозуміти — вони ж сприймають наше намагання включити термін «держава» саме як спосіб «схитрувати», тому і проти цього.
І от вчора на міжнародній донорській конференції Юнкер заявив, що Україна — не просто європейська країна, а європейська держава і навіть велика європейська нація!
Який неймовірний успіх!
Він міг би ще сказати, що в України велика європейська історія і ще більше європейське майбутнє.
І додати, що це країна, де весною цвітуть троянди, літом дуже синє небо, а зимою надзвичайно білий сніг!
Добре, що він не якийсь сексист і не почав говорити, що в Україні дуже гарні жінки. І окремо не додав про їх тупих чоловіків, які так і не змогли провести за рік жодної серйозної реформи, отримати безвізовий режим чи як слід відкинути від своїх кордонів російського агресора.
Радість з того приводу, що Україну назвали європейською державою, чомусь нагадує радість, з якою у середньовіччі дехто сприймав кольорові буси. Яке ці слова мають значення, окрім риторичного?
В угоді, по-перше, все вже записано, і тепер можна танцювати на цьому тексті скільки хочеш, але європейської перспективи там немає. Лише Клімкін каже, що вона там є, але прихована дуже-дуже глибоко, і лише він один там її бачить.
Від слів Юнкера нічого не змінюється. Звідки така радість? Нам що безвізовий режим дали? Чи, може, доступ до структурних фондів ЄС? Чи, може, вирішили інвестувати у виробництво автомобілів на території України? Чи включили "Антонова" до складу концерну "Ейрбас"?
Конференція, де були сказані ці слова Юнкера, рік тому задумувалась як захід по збору коштів для реформ, модернізації, до чого пізніше додалась ідея відбудови Донбасу.
Після року відкладань вона стала заходом, де вже навіть не обговорювали надання грошей, а лише хотіли послухати щодо проведених і запланованих реформ.
Коли ці реформи є, то їх не треба рекламувати, бо їх можна побачити і відчути кожному. Від реформи державної служби до реформи Генпрокуратури, від початку модернізації ЖКГ до початку будівництва паркінгів у центрі Києва.
Коли їх немає, тоді потрібно, щоб хоча б уряд чітко сформулював, що він планує.
І якщо дійсно почне проводити, тоді і говорити вже про гроші.
Та ж сама історія про європейську державу і перспективу вступу в ЄС.
Все, проїхали.
Угода про асоціацію підписана.
І навіть якщо би там було слово "держава", а не "країна", абсолютно нічого би не змінилося у нашому житті сьогодні.
Зараз потрібно терміново почати її виконувати, і лише конкретні дії дозволять завтра Україні вимагати грошей чи європейської перспективи.
Все інше — просто риторика.
