Сербія є однією з ключових держав Західних Балкан, а позиція офіційного Белграда щодо повномасштабної агресії Росії проти України має важливе значення як для двосторонніх відносин, так і для політичної ситуації в регіоні.
На початку серпня 2026 року український президент Володимир Зеленський відвідав сербську столицю з візитом. У ході пресконференції за підсумками зустрічі українського лідера та сербського президента сторони повідомили про домовленість співпрацювати у сфері технологій та енергетики.
В інтерв’ю "Апострофу" Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Сербії в Україні Андон Сапуджи розповідає детальніше про візит і про те, як проходила його підготовка. Крім того, пояснює, чи означає приїзд Зеленського до Белграда, що сербська столиця остаточно обрала проєвропейський вектор.
Позиція Сербії щодо війни Росії проти України
– В інтерв’ю нашим німецьким колегам сербський президент Александар Вучич закликав когось зробити щось для миру. І тут же, продовжуючи, каже, що Путін готовий закінчити війну, якщо Україна віддасть Донбас. Це він так натякає, щоб ми віддали частину власних територій задля зупинки війни? Поясніть, будь ласка.
– Тут, на мою думку, важливо чітко розмежувати кілька речей. Заклик до припинення війни та пошуку мирного рішення не означає, що Сербія закликає Україну відмовитися від своїх територій або намагається визначати за Україну умови можливого врегулювання.
Позиція Сербії полягає в тому, що війна має бути припинена, а шлях до сталого миру має визначатися шляхом переговорів. Водночас рішення щодо будь-яких питань, що стосуються України, її території та майбутнього, мають ухвалюватися самою Україною.
Ми добре розуміємо, наскільки чутливим для України є питання територіальної цілісності. Для Сербії питання поваги до суверенітету та територіальної цілісності також має принципове значення. Саме тому ми послідовно заявляли про підтримку територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
– Дякую, пане Посол. Хотілося внести просто ясність. Коли ти сидиш десь далеко від війни, хоч, здавалося б, не настільки вже й далеко, то легко торгувати чиїмись територіями…
– Звичайно. Я читав ту статтю німецьких журналістів. Наскільки я розумію, президент Вучич посилався на слова президента Зеленського щодо можливого сценарію завершення війни, пов’язаного з контролем над окремими територіями. Водночас він не представляв це як офіційну позицію України. Тому тут важливо розділяти окремі висловлювання чи припущення та офіційну позицію держави.
– А що Сербія готова зробити для встановлення миру? Офіційний Белгард готовий надати послуги майданчика для перемовин?
– Ми не хочемо переоцінювати власну роль. Водночас Сербія готова зробити все, що може реально сприяти встановленню миру, якщо Україна та Росія вважатимуть нашу участь корисною.
Якщо буде потреба в майданчику для діалогу чи переговорів, Сербія готова його запропонувати. Вважаю, що іноді сама наявність додаткового майданчика для прямого діалогу може бути корисною.
Водночас рішення щодо початку переговорів, їхнього формату та умов мають ухвалювати безпосередньо сторони. Сербія не прагне нав’язувати їм жодних рішень і не чинить тиску ні на Україну, ні на Росію.
Відносини Сербії і Росії: чи є Белград нейтральним?
– Знаєте, пане Андон, зважаючи на зв’язки Сербії та Росії, я б не назвав вашу країну нейтральною в цьому конфлікті…
– Я розумію ваше зауваження. Якщо говорити про політичну позицію, Сербія справді не займає нейтральної позиції щодо принципів, які лежать в основі цього питання.
Ми послідовно підтримуємо принципи суверенітету та територіальної цілісності держав і неодноразово підтверджували це своїм голосуванням у міжнародних організаціях, зокрема в ООН та ОБСЄ. Сербія також чітко засудила російську агресію проти України.
Водночас Сербія не є стороною цієї війни і не бере в ній військової участі. Тому, коли ми говоримо про можливість сприяти діалогу чи мирним зусиллям, ми маємо на увазі саме цю позицію — ми не є стороною конфлікту й не прагнемо нав’язувати Україні чи Росії власні рішення.
Для нас принципово важливо, що суверенітет і територіальна цілісність кожної держави мають поважатися.
– Сербську позицію можна назвати позитивно нейтральною відносно Росії?
– Я б не став визначати позицію Сербії такими термінами, як «позитивно нейтральна». Наш підхід полягає в тому, що ми можемо мати історичні та політичні відносини з різними країнами, але це не змінює наших принципових позицій щодо міжнародного права.
Ми чітко засудили російську агресію проти України й неодноразово підтверджували, що застосування сили однією незалежною державою проти іншої є порушенням основоположних принципів міжнародного права.
Водночас Сербія не є стороною цієї війни й прагне підтримувати можливості для діалогу та мирного врегулювання. Для нас ці дві позиції не суперечать одна одній.
– Під час візиту Володимира Зеленського до Сербії президент Вучич підтримав територіальну цілісність України. Разом з тим, він ні слова не сказав про окуповані території. Як думаєте, чому ваш лідер не виділив у своїй промові цей момент? Це така у нього комунікаційна стратегія?
– Я б не пов’язував це з якоюсь окремою комунікаційною стратегією. Коли президент говорить про територіальну цілісність України, йдеться про її міжнародно визнані кордони. Позиція Сербії щодо цього питання відома і неодноразово озвучувалася.
Крим та інші тимчасово окуповані території України не визнаються Сербією як території інших держав. Тому, на мою думку, у цій заяві немає потреби шукати якийсь додатковий політичний сигнал.
Візит Зеленського в Сербію: три зустрічі з Вучичем
– Коли наш президент сходив з трапу літака, в аеропорту його зустріла міністерка енергетики Дубравка Джедович-Ханданович. Чому сербський лідер не зустрів свого українського колегу?
– Я б не надавав протокольному моменту окремого політичного значення. Зустріч глав держав в аеропорту залежить від протоколу, обставин візиту та робочих графіків. Міністерка енергетики Дубравка Джедович-Ханданович є однією з ключових членів уряду Сербії, тому її присутність у складі делегації та зустріч українського президента в аеропорту є цілком природними.
Водночас, на мою думку, значно важливіше дивитися на зміст самого візиту. Президент Вучич був присутній у Белграді, коли президент Зеленський завершував свій візит, і вони провели три окремі зустрічі протягом менш ніж 24 годин.
Вони мали тривалу неформальну зустріч за вечерею, яка тривала майже чотири години, після чого відбулися офіційні переговори за участю представників обох сторін і тривала зустріч тет-а-тет. Тобто, можливостей для прямого та змістовного діалогу було більш ніж достатньо.
Тому я б оцінював цей візит не за тим, хто зустрічав президента біля трапа літака, а за рівнем і змістом переговорів, які відбулися під час його перебування в Сербії.
– Як готувався цей візит?
– Візит готувався протягом кількох місяців. У цей період контакти між двома сторонами були суттєво активізовані. Відбулися взаємні візити керівників парламентів: Руслан Стефанчук відвідав Белград, а Ана Брнабич — Київ. Також активно працювали представники урядів та міністерств обох країн.
Під час підготовки візиту обговорювалося широке коло питань, а під час зустрічі президентів, зокрема, йшлося про енергетику та інші напрямки двосторонньої співпраці, а також про питання, що становлять взаємний інтерес.
Цей візит мав особливе значення і тому, що став першим візитом президента України до Сербії за вісім років. Саме тому обидві сторони приділили його підготовці значну увагу.
Сербія та ЄС: на якому етапі євроінтеграція та переговори
– Окремі наші міжнародні оглядачі розцінюють прибуття українського керманича до Белграда як реверанс сербської сторони у бік ЄС. Мовляв, дивіться, ми приймаємо у себе очільника української держави.
Чи означає це, що Сербія нарешті остаточно визначилася з проєвропейським курсом? Чи це всього лише черговий виток політики балансування?
– Я б не пов’язував цей візит із якоюсь зміною зовнішньополітичного курсу Сербії. Наш європейський курс є послідовним: членство в Європейському Союзі вже багато років залишається стратегічним пріоритетом Сербії.
Водночас візит президента Зеленського до Белграда варто розглядати насамперед у контексті розвитку двосторонніх відносин між Сербією та Україною. Для нас важливо підтримувати діалог із Україною, як і з іншими європейськими партнерами, та розвивати співпрацю там, де це відповідає інтересам обох країн.
Тому я б не називав цей візит ані «реверансом» у бік ЄС, ані черговим проявом політики балансування. Це була важлива двостороння зустріч і можливість для президентів безпосередньо обговорити питання, які становлять взаємний інтерес.
І, безумовно, ми були раді великій увазі міжнародних та українських медіа до цього візиту. Такий інтерес свідчить про його важливість і про зацікавленість у розвитку відносин між нашими країнами.
– Тож Сербія і надалі, у своєму темпі, рухатиметься до вступу до Європейського Союзу?
– Так. Європейська інтеграція залишається стратегічним пріоритетом Сербії, і переговорний процес із Європейським Союзом триває. З 2014 року ми відкрили 22 із 35 переговорних глав.
Водночас ми розуміємо, що наша зовнішня політика та окремі наші позиції з міжнародних питань створюють певні складнощі у переговорному процесі з ЄС. Ми цього не приховуємо і відкрито обговорюємо ці питання з нашими європейськими партнерами.
Для Сербії важливо зберігати самостійність у формуванні зовнішньої політики та відстоювати власні національні інтереси, водночас продовжуючи рухатися в напрямку європейської інтеграції. Ми розуміємо, що ці процеси потребують часу, діалогу та пошуку взаємоприйнятних рішень.
Тому я б не сказав, що Сербія відмовляється від європейського курсу. Навпаки, ми продовжуємо переговори та роботу над необхідними реформами. Просто наш шлях до Європейського Союзу має свої особливості, і ми рухаємося ним, зберігаючи при цьому власну зовнішньополітичну позицію.
– А коли Сербія планує завершити всі формальності і перейти до переговорів по суті? Про членство.
– Я не хотів би називати конкретну дату лише заради політичного прогнозу. Процес євроінтеграції залежить не лише від Сербії — попереду ще багато роботи, а остаточні рішення щодо членства ухвалюються державами-членами Європейського Союзу.
Водночас ми не просто очікуємо на рішення інших. Процес триває, і цього року уряд Сербії створив окрему операційну команду для координації та прискорення переговорного процесу. Особлива увага приділяється фундаментальним реформам, верховенству права та іншим питанням, які є важливими для подальшого просування до членства.
Для нас важливо не просто визначити дату, а забезпечити реальну готовність країни до членства. Саме тому ми зосереджуємося на тому, що можемо зробити вже зараз.
Що стосується конкретної дати, я б не хотів робити прогнозів. Ми вже бачили, наскільки складно передбачити точні строки такого процесу. Водночас це не означає, що у нас немає оптимізму. Навпаки, ми продовжуємо працювати над виконанням необхідних умов і розраховуємо на подальший прогрес у переговорах.
Зрештою, європейська інтеграція — це не лише питання календаря. Це питання готовності країни та спільної роботи Сербії та Європейського Союзу.
Співпраця з Україною: завод БПЛА та досвід Укразалізниці
– Чутливе питання. Видання FAZ пише, що на переговорах у Белграді сторони обговорювали будівництво заводу БПЛА у Сербії. Що вам про це відомо? Говорили про завод, чи ні?
– Тут справді варто бути обережними з формулюваннями. Під час двосторонніх контактів обговорювалися питання промислової, технологічної та економічної співпраці між нашими країнами. Водночас я не хотів би підтверджувати інформацію про конкретний проєкт, якщо на цьому етапі немає відповідних офіційних домовленостей.
Що стосується саме можливого виробництва БПЛА, я б запропонував дочекатися конкретних результатів і офіційної інформації. Коли буде що повідомити, це можна буде прокоментувати предметно.
На сьогодні я б не робив жодних висновків щодо конкретного проєкту лише на основі повідомлень у пресі. Можу лише підтвердити, що сторони зацікавлені у розвитку економічної та технологічної співпраці.
– На тій же пресконференції сербський президент заявив, що Сербії цікавий досвід функціонування нашої Укрзалізниці в період війни. Серби хочуть запозичити якийсь конкретний досвід у нас? Або ж створити спільний інфраструктурний проєкт?
– Я особисто неодноразово мав можливість користуватися українською залізницею і ще під час свого першого візиту до України у 2003 році був вражений рівнем її організації та роботи.
Для нас не йдеться про копіювання української моделі. Радше нас цікавить обмін конкретним досвідом, технологічними рішеннями та управлінськими практиками, які можуть бути корисними для розвитку сербської залізничної системи.
Після цього візиту я вже мав розмови з міністром Калашником та заступником керівника Офісу Президента Соболєвим щодо можливих напрямків співпраці. Ми зараз вивчаємо ці можливості. Не виключаю, що результатом може стати меморандум про співпрацю, але на цьому етапі говорити про конкретний спільний інфраструктурний проєкт ще зарано.
Інтеграція в ЄС: досвід Сербії для України
– Якщо ми вже заговорили про обмін досвідом, то продовжимо і про пресконференцію Вучича. Він сказав, що Сербія може поділитися з Україною досвідом євроінтеграції. Про який конкретно специфічний досвід мова?
– У кожної країни є свій досвід європейської інтеграції, і Сербія, безумовно, може поділитися тим, що ми напрацювали за роки переговорного процесу. Водночас ми не вважаємо, що Україні потрібно просто копіювати сербський підхід. Україна має власну специфіку, власні інституції та власний шлях до Європейського Союзу.
Наш досвід може бути корисним насамперед у практичних питаннях. Наприклад, у тому, як організовувати переговорні групи, координувати роботу різних міністерств і державних установ, розподіляти відповідальність за окремі переговорні глави та забезпечувати узгодженість роботи всередині уряду.
За десять років переговорів ми добре зрозуміли, наскільки важливою є не лише підготовка законодавства, а й практичне виконання європейських стандартів. Тут ми можемо поділитися як своїми напрацюваннями, так і уроками, які отримали у процесі.
Окремий напрямок — це практична взаємодія між національними інституціями та європейськими партнерами в Брюсселі. Важливо не лише ухвалити необхідні закони, а й розуміти, як ефективно вести переговори, координувати позиції та забезпечувати постійний професійний діалог із представниками ЄС.
Тому, якщо Україна буде зацікавлена, Сербія готова поділитися цим досвідом. Думаю, це може бути корисним обміном, адже Україна також уже має значний власний досвід, яким може поділитися з нами.
– У нас ці всі євроінтеграційні процеси почалися ще 2014 року. Але, на мою думку, головна проблема повільної євроінтеграції в тому, що ваше керівництво притримується цієї політики балансування. Можливо, якби не вона, то все відбувалося б швидше?
– Я б не погодився з тим, що саме політика Сербії щодо інших міжнародних партнерів є головною причиною повільного просування європейської інтеграції.
Безумовно, окремі рішення Сербії, зокрема наша позиція щодо санкцій проти Росії, є предметом серйозного діалогу з Європейським Союзом і створюють певні складнощі в переговорному процесі. Ми це усвідомлюємо.
Але це не означає, що Сербія не має чіткого європейського курсу. Членство в Європейському Союзі залишається нашим стратегічним пріоритетом, і переговори тривають.
Водночас Сербія підтримує відносини і з іншими міжнародними партнерами. Це стосується, зокрема, енергетики, економіки та інших сфер, де існують практичні взаємні інтереси. Наявність таких відносин сама по собі не означає відмови від європейського курсу.
Ми розуміємо, що наша зовнішня політика має свої особливості і що деякі з наших позицій не завжди повністю збігаються з підходами окремих держав ЄС. Але європейська інтеграція для Сербії залишається стратегічним вибором. Саме тому ми продовжуємо працювати над реформами та переговорним процесом із Європейським Союзом.
Сербські найманці та безвіз для росіян
– Ми знаємо, що є певна кількість сербських найманців на боці російської армії в Україні. Але так само є і сербські добровольці, що воюють за нас. У вас є якісь цифри щодо того, скільки сербів воює по обидва боки фронту?
– Наскільки мені відомо, офіційної та достовірної статистики щодо кількості громадян Сербії, які беруть участь у бойових діях в Україні з того чи іншого боку, немає. Тому я не хотів би називати цифри, які не можу підтвердити.
Позиція Сербії в цьому питанні чітка: наші громадяни не повинні незаконно брати участь у збройних конфліктах за кордоном. Це стосується незалежно від того, на чиєму боці вони вирішують воювати.
За час моєї роботи я чув про окремі випадки участі громадян Сербії у війні як на боці України, так і на боці Росії. Але це саме окремі повідомлення, а не офіційна статистика, тому я вважаю правильним не робити на їхній основі жодних висновків щодо загальної кількості.
Якщо з’являться перевірені офіційні дані, їх можна буде коментувати предметно. На сьогодні я б не хотів спекулювати на цифрах.
– Глава комітету у справах сербів у регіоні Драган Станоєвич каже, що оскільки Сербія рухається до вступу до шенгенської зони, то треба припинити дію безвізового режиму для росіян. Коли дію режиму припинять і наскільки ці дискусії взагалі серйозні?
– На сьогодні для громадян Росії діє безвізовий режим перебування в Сербії строком до 30 днів. Жодного рішення про його зміну або припинення наразі не ухвалено.
Сербія поступово гармонізує свою візову політику з європейськими правилами, і це є частиною нашого євроінтеграційного процесу. Водночас кожне конкретне рішення в цій сфері належить до компетенції уряду і має враховувати низку чинників.
Я знаю про публічні заяви та дискусії щодо цього питання і мав можливість особисто обговорювати його з паном Станоєвичем. Але на сьогодні я б не говорив про якесь ухвалене рішення чи конкретні строки зміни режиму. Якщо уряд прийме відповідне рішення, воно буде офіційно оголошене.
Тому зараз коректно говорити лише про те, що Сербія продовжує працювати над подальшим узгодженням своєї візової політики з європейськими стандартами.
Економічна співпраця Сербії та РФ: NIS та російські власники
– Зараз триває процес виведення нафтогазової компанії Сербії під назвою NIS з-під переважної російської власності. Яку маємо динаміку тут? І які прогнози у вас, пане Посол?
– Процес зміни структури власності NIS триває, і зараз він перебуває в активній фазі. У червні цього року Сербія підписала з угорською компанією MOL угоду щодо майбутньої структури управління NIS, яка передбачає можливість передачі MOL контрольного пакета акцій.
Водночас переговори з «Газпром нафтою» тривають, і для завершення відповідних процедур необхідно отримати всі необхідні регуляторні погодження, зокрема в рамках американського санкційного режиму.
Для Сербії тут є два ключові пріоритети. Перший — енергетична безпека. NIS управляє єдиним нафтопереробним заводом у країні, розташованим у Панчево, тому ми маємо забезпечити безперебійне постачання палива та стабільну роботу підприємства.
Другий — знайти довгострокове та стійке рішення щодо структури власності компанії. Саме над цим ми зараз працюємо разом із усіма зацікавленими сторонами.
США надали NIS чергове продовження відповідного дозволу до 28 серпня, і Сербія продовжує працювати над тим, щоб забезпечити достатньо часу для завершення необхідних процедур.
Ми не хотіли б політизувати цей процес. Для нас це насамперед питання енергетичної стабільності та економічної безпеки країни. У сучасних умовах це один із ключових національних інтересів Сербії.
– А коли сербська сторона планує залагодити всі формальні процедури?
– На цьому етапі завершення процедур залежить не лише від сербської сторони. Є питання, які потребують погодження з іншими учасниками процесу, тому ми не хотіли б називати конкретну дату. Сербія зі свого боку робить усе необхідне, щоб процес рухався якомога швидше.
– Росіяни, очевидно, не хочуть так швидко йти назустріч?
– Це ви сказали, а не я [сміється – ред.]. Не хотів би коментувати позицію іншої сторони без конкретних результатів переговорів.
– А якщо загалом сказати, то економічна залежність Сербії від Росії нині зменшилася чи все залишається, як було?
– Якщо подивитися на структуру зовнішньої торгівлі Сербії, то вона сьогодні значною мірою орієнтована на європейський ринок. Близько 70% нашого експорту та імпорту припадає на країни Європейського Союзу. Ще близько 15% — на країни регіону, які є кандидатами або прагнуть до членства в ЄС, зокрема Боснію і Герцеговину, Чорногорію, Північну Македонію та Албанію.
На інші країни припадає решта зовнішньої торгівлі, серед них США, Китай і Росія. Частка Росії становить приблизно 7–8%, і значну частину цієї торгівлі складають енергетичні ресурси, передусім природний газ.
Тому, якщо говорити саме про загальну структуру зовнішньої торгівлі, економічні зв’язки Сербії з Європейським Союзом є значно масштабнішими, ніж із Росією. Водночас енергетична складова відносин із Росією залишається важливою, і саме тому Сербія працює над диверсифікацією своїх джерел та маршрутів постачання енергоносіїв.
Парламентські вибори у Сербії: чи вплинуть на зовнішню політику
– Восени в Сербії будуть парламентські вибори, як раніше казав президент. Наскільки вони вплинуть на зовнішню політику офіційного Белграда? Як сильно її підкоригують в той чи інший бік?
– Я не очікую, що зовнішня політика стане головною темою майбутніх парламентських виборів. Для сербського суспільства зараз є багато внутрішніх питань, які безпосередньо впливають на повсякденне життя людей і, природно, будуть у центрі виборчої кампанії.
Що стосується ставлення до Європейського Союзу та Росії, тут також важливо не спрощувати ситуацію. Сербське суспільство має різні погляди, і в ньому існують як сильні європейські орієнтації, так і історично сформоване позитивне ставлення до Росії. Водночас це не означає, що ці погляди автоматично визначатимуть зовнішньополітичний курс країни.
Я очікую, що незалежно від результатів виборів Сербія продовжить відстоювати свої національні інтереси, розвивати європейський напрямок і водночас підтримувати відносини з іншими міжнародними партнерами.
Безумовно, вибори можуть вплинути на політичні акценти та темпи прийняття окремих рішень. Але я б не очікував різкого розвороту зовнішньої політики в той чи інший бік лише внаслідок виборів.
Що стосується можливого зовнішнього впливу, будь-яка виборча кампанія привертає увагу міжнародних партнерів. Для Сербії важливо, щоб рішення щодо її майбутнього визначали насамперед самі громадяни країни демократичним шляхом.
– Я просто остерігаюся того, щоб російські політтехнологи не почали роздмухувати антизахідні настрої, як це було в Угорщині. Коли росіяни виступали на боці Віктора Орбана…
– Я б не хотів робити категоричних прогнозів щодо можливого зовнішнього впливу на виборчий процес. Але на сьогодні я не бачу підстав вважати, що це стане якимось визначальним фактором для наших виборів.
Що стосується російського впливу, Сербія чітко заявляє про необхідність дотримання міжнародних правил і не допускає свідомого використання своєї території для обходу санкцій. Ми також підтримуємо робочий діалог із європейськими партнерами щодо цих питань.
Водночас ми розуміємо, що під час будь-якої виборчої кампанії можуть виникати спроби зовнішнього інформаційного чи політичного впливу. Саме тому важливо, щоб виборчий процес залишався прозорим, а рішення щодо майбутнього країни приймали самі громадяни Сербії.
Тому я б не став зараз говорити про якийсь конкретний сценарій російського втручання. Ми будемо уважно стежити за ситуацією і діяти відповідно до наших законів та міжнародних зобов’язань.
Ставлення сербів до українців
– Останнє питання. Як еволюціонувало сьогодні ставлення сербів до українців?
– Думаю, що ставлення сербського суспільства до України за останні роки стало значно більш усвідомленим. Історично серби та українці мали багато контактів, і в Сербії Україну часто сприймали через ширший слов’янський та історичний контекст. Але сьогодні серби значно більше знають саме про Україну, її історію, культуру та сучасну політичну реальність.
Ми також пам’ятаємо конкретні моменти, коли Україна допомагала Сербії. Наприклад, у 1990-х роках Україна відігравала важливу роль у забезпеченні нашої енергетичної стабільності. Є й багато інших історичних та людських зв’язків, про які варто більше говорити.
Звичайно, в сербському суспільстві існують різні погляди на війну та міжнародну політику. Є окремі політичні й громадські групи, які поширюють проросійські наративи або намагаються пояснювати сучасні події виключно через власний досвід Сербії та бомбардування НАТО. Але я б не ототожнював позицію окремих груп із позицією всього сербського суспільства.
Водночас я думаю, що війна в Україні дала сербам можливість значно краще зрозуміти українську історію та українське бачення власної державності, суверенітету і територіальної цілісності. Коли ти дізнаєшся більше про історію іншої країни, ти починаєш краще розуміти і її сучасні рішення.
Сьогодні в Сербії живе велика українська громада, і це також створює можливості для прямого людського спілкування. На мою думку, саме такі контакти часто працюють краще за будь-яку політичну комунікацію.
Я б сказав, що сьогодні серби знають про Україну набагато більше, ніж раніше, але нам обом ще є що дізнатися одне про одного. І це, на мою думку, дуже хороша основа для розвитку відносин між Сербією та Україною в майбутньому.
