Генерал-майор запасу ЗСУ Сергій Кривонос вважає, що протестами щодо зміни керівника Міноборони Михайла Федорова суспільство відволікають від значно серйозніших тем. Росія планує мобілізацію на осінь і може розширити бойові дії на Чернігівську область, тоді як ключові міністерства та відомства в Україні залишилися без постійних керівників.
В інтерв'ю "Апострофу" він говорить про проблеми мобілізації, підготовку до зими, наслідки зміни очільника Міноборони та чому радіти ударам по російських НПЗ та логістиці на півдні України ще зарано.
– Найперше хочу почути вашу думку щодо тих катаклізмів, які сталися після відставки міністра оборони Михайла Федорова. Ваша думка?
– З одного боку, я сприймаю це як прояв достатньо добре підготовленої і цілеспрямованої рекламної кампанії.
Достатньо часто в попередні місяці міністр оборони заявляв про певну діяльність, до якої він не мав ніякого відношення. Він приписував собі чужі результати, але він міг брати участь у підготовці цих результатів.
Друге, як би не банально звучало, певна частка населення вийшла щиро і безплатно, а певна частка населення вийшла як цілеспрямована, підготовлена кампанія. Ця кампанія готувалася заздалегідь. Це, мабуть, найбільша проблема.
Найголовніше, що це відволікає увагу українського суспільства від тих проблем, які існують трошки вище. Усі проблеми, які наразі існують, були афілійовані з діяльністю, а достатньо часто з бездіяльністю політичного керівника нашої країни. Оце найбільша проблема.
Уже ніхто з українських громадян не згадує потужні корупційні скандали, які були в попередні місяці, які достатньо серйозно розхитували рейтинги нашого президента і достатньо впевнено формували антирейтинги. Зараз всі зосередилися безпосередньо на Федорові і на Сирському. Це знов-таки відповідальність нашого президента, бо і перша особа, і друга особа — це відповідальність президента і призначення президента. Це найбільша проблема.
Тому, ми бачимо чергову інформаційну маніпуляцію, яка дає чудовий результат, але сприймається як прояв народної демократії.
– Ви, до речі, міркуєте як технолог. Ви справді думаєте, що в Офісі президента грають настільки технологічно, що одну пожежу гасять іншою пожежею?
– Саме так. У певних моментах дуже класно в свій час дала інтерв'ю пані Мендель. Вона, мабуть, в певних моментах на підсвідомості підказала багатьом, хто знається на історії, на технологіях, звідки беруться кальки діяльності політтехнологів пана Зеленського, і яким чином це використовується.
Пам'ятаєте, з приходом нацистів до влади в 1933 році практично одразу був організований підпал Рейхстагу. Потім був потужний суд, Димитров проти Герінга. Наразі ситуація, в принципі, чимось схожа.
– Ви ж не порівнюєте президента України з…
– Порівнюю. Пані Мендель в свій час сказала, що якраз він підкреслював, що треба вивчати способи і форму ведення інформаційної війни за принципами Геббельса. Це смішно, звичайно, що людина єврейської віри і яка безпосередньо постраждала від нацистів, використовує ці принципи, але це якраз показує професійність і політтехнологічність підходу до певних речей.
Треба певні моменти розглядати без назви країни і без назви партії, а суто як працює держава з власним народом.
– А чому ви довіряєте пані Мендель?
– Я не довіряю. Є точка зору. Я не можу стовідсотково стверджувати тільки по тих подіях, які я бачу, і на заяві Мендель, але між тим достатньо часто я розумію, що так воно і є. Не є таємницею, що багато політтехнологів читають праці Йозефа Геббельса і часто їх використовують.
– Я думаю, вас занесло, пане генерале, щодо порівняння Зеленського з тими історичними персонажами.
– Чому? Ще раз кажу, я розглядаю ситуацію без прізвищ, а саме принципи підходу. Просто звідки ці були принципи взяті? От. Навіть якщо у тої пані, про яку ми говоримо, поїхала “кукуха”…
Це в черговий раз, до речі, відсутність нормального кадрового менеджменту з боку керівництва нашої країни. Бо якщо вони беруть людей, які потім руйнують імідж президента, то вони несуть повну відповідальність. Так само, як і призначення генерала Сирського і Михайла Федорова — це відповідальність президента.
Коли нам намагаються навішати локшину, що між ними є конфлікт… Який може бути конфлікт між двома державними людьми найвищого рівня, які працюють в інтересах держави? Якщо цей конфлікт є, то хто призначав цих людей? Невже це не передбачалося? Передбачалось.
Я знаю, яким чином працюють в адміністрації, в Офісі президента. Будь-яка людина, на яку готуються документи, перевіряється за усіма напрямами. Формуються психологічний портрет, слабкі і сильні сторони цієї людини, його можливі плюси і мінуси. Тому я не можу собі уявити, що коли клали документи по Федорову на посаду міністра оборони, не передбачали якісь взаємовідносини між ним і Сирським.
Ще є нюанс. Юридично вони працюють в одному напрямку, але завдання Сирського — воювати, а завдання Федорова — забезпечувати діяльність Збройних сил.
– Ви сказали, що Федоров приписав собі заслуги, до яких він не причетний. Що ви мали на увазі?
– Я мав на увазі, що він розповідав про планування операції. Планування операції здійснюють військові. Є чітке правило, що суворо обмежує коло осіб, допущених до планування. Ми мали певну кількість прикладів, коли витік інформації призводив до зриву операції.
Тому, коли операції плануються, то люди, які не відповідальні за проведення цих операцій, до цієї інформації не допускаються. Те, що Федоров постачав зброю для операції, не значить, що він знав про реалії цих операцій.
– Він справді говорив, що планував операції?
– Це проходило таким чином, коли він давав пресконференцію, що саме завдяки йому це все було здійснено і він ледь не безпосередньо керував цими операціями.
– Чи не був цей конфлікт запрограмований тим, що перетинаються повноваження Міністерства оборони і Генерального штабу? Наприклад, в питаннях мобілізації та роботи ТЦК.
– Міністерство оборони стовідсотково відповідає за проведення мобілізації. У першу чергу за проведення мобілізації, що стосується військових, відповідає командування Сухопутних військ.
У 2022 році після закінчення Київської оборонної операції генерал Сирський, як командувач Сухопутних військ, був відправлений рішенням президента на одну з ділянок фронту, де керував достатньо успішно проведенням операції, в тому числі і Харківської операції.
До кола основних завдань командування Сухопутних військ входять три основні. Оборона міста Києва, підготовка резервів і проведення мобілізації в тісній взаємодії з органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, підприємствами, установами. Саме так визначено.
Є нюанс, коли перша посадова особа, яка мусила займатися і підготовкою резервів і участю в мобілізації, виїжджає і займається тими справами, які не є безпосередньо в її зоні відповідальності.
– Ви зараз про кого говорите?
– Про генерала Сирського, тоді командувача Сухопутних військ.
Коли командир їде кудись для певної діяльності у довге відрядження, він залишає замість себе іншу людину працювати. У наказовій частині, а це був наказ, проходить фраза: "Виконуючим обов'язки командивача Сухопутних військ, залишити там такого-то". Я думаю, що там була достатньо серйозна фраза, яка завжди пишеться: "без права прийняття кадрових і фінансових рішень".
Тобто людина, яка залишається командиром, я сам це проходив неодноразово, стає відповідальною, але абсолютно безсилою приймати своєчасне правильне рішення і впливати на це рішення.
– Тобто у людини є тягар відповідальності, але немає впливу і можливостей реалізовувати.
– Тому в певних моментах рішення не приймається, і певні проблеми мали накопичувальний ефект, коли людина, будучи ТВО, у певних моментах не змогла, не захотіла, чи не була спроможна реалізувати весь план проведення мобілізації і підготовки резервів, який був опрацьований у попередні роки. Це найбільша проблема.
– Ви пояснили, чому на посадах мають бути повноцінні міністр оборони, керівник служби зовнішньої розвідки, керівник СБУ, міністр закордонних справ. У нас зараз все це тимчасово виконуючий обов'язки.
– У нас на місяць депутати пішли в відпустку. Місяць у нас на дуже впливових посадах нема людини з повноваженнями і правом прийняття рішень.
– Я в ефірах чую, коли люди освічені кажуть: "Немає значення, це повноцінний міністр чи це виконуючий обов'язки. Це лише виключно питання статусу". Ні, не статусу, це питання функціоналу і питання прийняття рішення, так?
– Так. Скажу з досвіду власної службової діяльності і спостережень за процесами після того, коли я був відправлений рішенням пана Зеленського на пенсію, попри своє дике бажання служити і досі.
Коли міняється міністр оборони, система всередині Міністерства оборони дає серйозний збій. Міністр пішов — з ним іде його команда. Не на наступний день, вони залишаються тимчасово виконувати обов'язки, але в багатьох моментах вони уже не приймають ніяких рішень, які потребують щоденного прийняття. Потім приходить інша команда.
Добре, коли приходить стабільний міністр, а зараз міністр у нас ТВО, і змін команд ніякої нема. Міністерство оборони, в першу чергу, — це забезпечення потреб Збройних сил людьми, зброєю, боєприпасами. Це призводить до того, що зараз у нас почнеться процес зависання, неприйняття рішень і відсутності нормальної системи забезпечення потреб Збройних сил.
Коли прийшов Федоров, якраз так було. Всі ті, хто працювали у цій системі, розуміли, що так воно буде. Багато певних моментів на рівні бригад зависло. Бригади перестали отримувати безпосередньо наземні і повітряні дрони тактичного рівня. Тільки наземні дрони стали постачатися на кінець травня, на початок червня. Пройшло три-чотири місяці, поки це розкачалося.
– Це коли міністр і його нова команда в'їжджають в суть справи.
– Розбираються, які державні оборонні замовлення пройшли, де проплачені кошти, де не проплачені, де в договорах визначено, які терміни виконання цих договорів, в яких обсягах. Це достатньо великий обсяг роботи, і це збій.
А тепер у нас навіть не збій по міністру, а зависання. Чому? Тому що міністра ще ж немає. Є тимчасово виконуючий обов'язки. Ніхто ж не дасть Євгені Хмарі завести свою команду.
– Мене здивував сам спосіб пошуків міністра, коли спочатку Ігоря Клименка запитали: "Ти будеш міністром?" Ні, він відмовився. Тоді пішли до Євгена Хмари, який має свій обсяг навантаження в Службі безпеки України, де теж тривалий час перебував ТВО. Складається враження, що хаотично шукали людину на посаду міністра оборони.
– Воно так і є. Простий приклад. Давайте подивимося на службову діяльність за часів цієї влади пана Шмигаля. Йому скоро можна буде присвоїти окреме звання заслуженого міністра всіх міністерств.
Але все ж таки у нас зависання по чотирьом ключовим посадам під час війни. Не було б війни, проблем би не було.
Є ще два нюанси. З 28 липня скасовані відпустки в Збройних силах Російської Федерації та інших правоохоронних органах Росії. Це одна з таких розвіднувальних ознак, що щось серйозне планується на майбутні місяці.
Друге, російські військкомати вже роздали 370-380 тисяч повісток громадянам РФ. Протягом наступних двох місяців буде проведено додатковий призов тої кількості, про яку я сказав. Що це значить? Ніхто не призиває людей просто так. Людей призивають для того, щоб вони або взяли участь в формуванні нових військових частин, або поповнили втрати в діючих військових частинах. Звичайно, після проходження певної підготовки.
Я завжди розглядаю всі питання в негативному варіанті для України, бо я, як розвідник, навчений розглядати всі питання. 370 000 — це серйозна цифра, і це дає можливість відкрити активні дії на інших ділянках російсько-українського фронту або російсько-українського кордону.
Не тільки вже в Сумській області, або активізувати в Сумській області. Достатньо ласий шматочок для росіян і в інформаційному полі, і в геополітичному — це Чернігів. Що там від Чернігова до кордону?
– Та й від Чернігова до Києва.
– По такій прямій чудовій дорозі за півтори години абсолютно спокійно можна доїхати. З урахуванням того, що кількість наших резервів значно обмежена… У нас питання з резервами інколи нагадує питання з короткою ковдрою. Ми натягуємо на голову, аби зігріти голову, то мерзнуть ноги, або навпаки.
Тому з точки зору відсутності цих чотирьох людей, які зараз могли б цей місяць активно працювати і просувати певні речі, що стосуються забезпечення потреб Збройних сил, в тому числі, бо і міністр зовнішніх справ працює з нашими партнерами, аби отримати певну допомогу різного рівня, починаючи від літаків, закінчуючи ракетами для забезпечення потреб протиповітряної оборони, цих людей немає.
Наступне. Відсутність керівника Служби зовнішньої розвідки. Служба зовнішньої розвідки, в першу чергу, — це економічна розвідка. Це чітке відслідковування діяльності російської економіки в тому числі, її тісний взаємозв'язок з іншими підприємствами, іншими країнами, що стосується забезпечення потреб російської економіки для виготовлення продукції для російської армії.
Простий приклад по нафтогазопереробному комплексу. Росіяни через підставних осіб та компанії викупили не один і не два нафтопереробні заводи на території інших країн. Під виглядом ремонту цих заводів вони постійно закуповують певне обладнання, а потім це обладнання переправляють в Росію. Так само величезна кількість підставних компаній, які закуповують комплектуючі, що стосуються радіоелектроніки для російських ракет різного типу.
Це завдання служби зовнішньої розвідки в першу чергу. Хто зараз буде нести відповідальність? Чому це не організовано відповідним чином? Я пам'ятаю, як у 2022 році чітко працювала команда генерала Залужного, коли залишки російської ракети розбиралися, одразу виявлялися комплектуючі певних країн і компаній, одразу готувався лист, і цей лист передавався через Міністерство зовнішніх справ і по військовій лінії, бо я в певних моментах сприяв передачі цих листів за проханням Валерія Залужного, використовуючи свої зв'язки, напрацьовані на попередній службі.
Зараз це робиться? У певних моментах я розумію, що ні. Бо коли в черговий раз ми бачимо, що комплектуючі продовжують бути присутніми в цих ракетах, я розумію, що йде недопрацювання Служби зовнішньої розвідки. Ми про це не говоримо чомусь. Ми чомусь не подаємо листи стурбованості.
– До наших наших партнерів, ви маєте на увазі. Ваші компоненти в російських "Іскандерах", якими вони дітей вбивають в Україні.
– Можливо, у певних моментах накладення жорстких санкцій на всі компанії дало б більш жорсткий ефект, ніж коли нам дають зенітні ракети. Бо зенітні ракети нам дають, щоб ми вже працювали по результатам. Навіщо працювати по готовій продукції, коли можна не допустити випуск якісної продукції? Діяти на випередження.
Всі дивляться тільки на підрозділи ППО, які в складі Повітряних сил. Невже не простіше при взаємодії зі Службою зовнішньої розвідки, з Головним управлінням розвідки, зі Збройними силами наносити удари на випередження, аби цього не допустити?
Ми знаємо підприємства, які виробляють продукцію, яка наносить удари по Україні, в тому числі і комплектуючі. Ми знаємо, по яких залізницях іде перевіз, які станції розвантаження і завантаження. Ми знаємо, в яких приблизно місцях знаходяться стартові майданчики.
Простий приклад, як зробили в свій час по нам росіяни. Вони, розуміючи, що у нас на той момент достатньо серйозно йшла ракетна програма, за рахунок використання агентів впливу провели державний аудит в КБ "Луч" і його суміжних підприємствах. Потім результати цього держаудиту чомусь виникли на сайтах офіційних представництв. Це було 26 грудня 2023 року.
Через три дні по КБ "Луч" та по інших підприємствах були зранку нанесені ракетні удари. Тільки на КБ "Луч" загинуло тоді 38 чоловік. Ми ж розуміємо, що це не просто були робітники, це були інженери, робітники найвищої ракетної кваліфікації, яких спроможність працювати відшліфовувалась десятиріччями. Хтось поніс за це відповідальність? Ніхто.
– Це ж робота російської агентури в Україні. На серйозному рівні. Тоді питання ще й до роботи української контррозвідки.
– Лист навіть був направлений з КБ "Луч" на тодішнє керівництво Служби безпеки України. З моєї точки зору, там 111-та стаття — держзрада. Злив інформації, який підриває обороноздатність країни, і знищення певного нашого оборонного потенціалу.
– Оприлюднення цих даних?
– Абсолютно. Ніякої відповідальності не було. Хоча контора, яка проводила держаудит, потім подала, коли я ці факти озвучив, на мене в суд. Пан Вовк в свій час навіть прийняв рішення…
– Це суддя Сергій Вовк чи Павло Вовк?
– Печерський.
– Це Сергій Вовк, який нещодавно своїм рішенням заборонив оприлюднювати результати журналістського розслідування Слідство.ІНФО.
– Завдяки своїм друзям-адвокатам я виграв ці всі обвинувачення, вони були зняті, але питання не в моїх амбіціях. Питання полягає в тому, що десь і досі продовжують ходити шпигуни і намагаються робити шкоду для нашої держави такими діями.
Це я кажу, як професійно працюють росіяни і як непрофесійно в певних моментах не працюють наші розвідники.
– І використовують нашу ж судову систему, так?
– Абсолютно. Величезна кількість підприємств України, які виробляють продукцію, достатньо часто певними договорами заганяються в такі умови, що їм достатньо складно працювати.
Зверніть увагу, коли КБ "Луч" понесло втрати разом з тими підприємствами, які робили чудові ракети, буквально через певну кількість місяців, з'являється FirePoint. Абсолютно приватна компанія, яка ніколи ніякого відношення до виробництва ані ракет, ані дронів не мала, з'являється і починає займатися.
Найбільша проблема, вони і далі використовують своє наближення до верхівки на Печерських пагорбах, займаються перекупкою інженерів і конструкторів з інших бюро, як і технічним шпіонажем під офіційним прикриттям.
– У нас тут був пан Штілерман. Мене абсолютно не бентежить, що це приватна компанія, тому що я знаю, що успішні оборонні компанії, як правило, це приватний бізнес. Усі ці Boeing та Lockheed Martin — це приватні корпорації. Я Штілерману ставив питання: а що з конкуренцією? Тепер до вас. Усі ці наші "Нептуни", "Грім-2" мають шанси на реалізацію зараз?
– Що стосується "Нептунів", вони не просто мають шанс, вони реалізовуються. КБ "Луч" далі працює потужно. Хоча принцип простий.
Коли підприємство достатньо серйозно постраждало, ні Укроборонпром, ні Кабінет Міністрів палець об палець не вдарили, аби знайти нові фонди для розміщення підприємства. Це вже був головний біль КБ "Луч". За власні ж обігові кошти вони це робили.
Укроборонпром, за рахунок того, що КБ "Луч" в його складі, з фінансових досягнень цієї компанії знімає 18%. При цьому абсолютно не напружується, щоб пролобіювати інтереси щодо нових фондів для розміщення будівництва.
– Що значить знімають свої 18%?
– Умовно кажучи, КБ "Луч" заробила 100 грн. 18% зі 100 грн свого доходу віддають за те, що вони є членами Укроборонпрому.
– Укроборонпром створений свого часу взагалі Віктором Януковичем. Я так розумію, можливо, помиляюсь, щоб зшибати велике бабло з оборонних компаній. Те, що наробив Укроборонпром, ми з вами бачили на прикладі Вишневого.
– Ви тільки про Вишневе згадали. А тепер давайте згадаємо величезну кількість прикладів по тим випадками, які були не тільки у Вишневому, можливо, з меншими наслідками для мирного населення.
У Києві таких випадків було не один десяток. Згадати ті прильоти, які здійснювалися по Пріорці, колишній Петрівці. Те ж саме було на Шулявці на заводі. Давайте згадаємо, яким чином за рахунок виставлення фотографій певними псевдосуперволонтерами прилетіло по території Національного авіаційного університету, де була величезна кількість дронів.
Ці ж приклади ми знаємо, але хто поніс відповідальність за витік інформації? Часто прилітала туди, де був з візитом наш президент. Питання не в ньому особисто, тут до нього нема претензій. Точно він не є поки що тим, про кого всі думають.
Робота Управління державної охорони, яка обслідує цю територію перед тим, як туди приїжджає президент, яка забезпечує безпеку на цій території, поки там працює президент. Де гарантія, що люди, які працюють в цій конторі, не мають… Ми вже мали приклади представників п'ятої колони в УДО. Ви думаєте, що на тих двох підполковниках чи полковниках зійшлась земля? Ні.
Тому прикладів, як у Вишневому, значно більше. Просто більшість населення не розуміє цих речей, не складає ці пазли докупи, не аналізує. Відповідальності представників правоохоронних органів — чому так стається і хто в цьому винен — абсолютно немає.
За кожною помилкою завжди стоїть конкретне прізвище. Коли навіть президент розповідає, що зняті певні посадовці Укроборонпрому, чому Україна не знає прізвища всіх негідників?
Так само величезна кількість прикладів, коли ловлять якогось шпигуна, але ми не знаємо, хто це. Коли була б персоналізація, тоді кожен громадянин задумався б: "А, це ж те падло з сусіднього будинку чи з сусідньої вулиці, чи разом зі мною в школі вчився". Коли люди розуміють, хто конкретно негідник, тоді просинається громадська свідомість. Тоді є розуміння ступеня страху, що якщо я буду допомагати росіянам, то я буду що?
– Ми з вами зараз наговорили такого, українці нас слухають, і в багатьох людей жах просто, вони не розуміють, як далі воювати.
– Ми почали розкладати величезну кількість бруду по поличках, аби люди систематизували і зрозуміли, що достатньо часто написи на зелених парканах не відповідають дійсності. Достатньо часто працює принцип відволікання уваги українського громадянина в інформаційному полі за принципом: якщо ти не хочеш, щоб дивилися на бардак у твоєму подвір'ї, підпали сусідню хату.
Офіс президента достатньо часто цей принцип використовує чітко. Є загроза імені перших посадових осіб? Вони зразу викидають певні речі.
Навіть найпростіший варіант. Давайте згадаємо Борислава Березу. Пішли рейтинги у президента вниз, пішло зацікавлення громадянами, а чому ж так хріново і чому не працює система керівництва нашої країни. Викидають ситуацію по Борису Березі. Це на дві-три доби, що відволікло увагу. Так само, як і в певних моментах когось завжди підловлюють і саджають показово.
Жодного разу ми не побачили жодного показового суду з результатами засідання суду, де іменем України прийняте рішення. Жодного разу. Ми бачимо тільки процеси, але ніколи не бачимо результатів.
– Країна залишилась без частини повноцінних керівників ключових відомств. Парламент пішов у чотирижневу відпустку. Що далі з цим робити і яким чином нормалізовувати ситуацію?
– Зараз ми в інформаційному полі чули про перелом у війні на нашу користь. Під час цього перелому за останній квартал ми втратили остаточно Мирноград, Покровськ, Костянтинівку. Наразі ситуація достатньо серйозна на Слов’янському і Краматорському напрямках. Це також взаємозав'язано.
Коли тил саботує або не працює, бо непризначення чотирьох осіб можна розглядати як саботаж. Я б на місці народних обранців, які обрані захищати інтереси народу України, сказав би: "Ми тут на тиждень притримаємося. Давай все ж таки приймемо рішення щодо цих посадкових осіб".
– Була ж зустріч президента з його фракцією, де ці депутати цілком могли сформулювати свою позицію.
– Якби перенесли відпустку на тиждень, то не всрались би. Але цього не було зроблено. Це показує ставлення до питань виконання своїх функціональних обов'язків. Це найбільша проблема.
Так само, коли маніпулюють питаннями проведення реформ. Та не треба реформи проводити. Зробіть так, щоб люди на своїх посадах просто виконували свої функціональні обов'язки в повному обсязі. Це найбільша реформа, яку треба зробити.
– Як робити роботу, якщо функціонал перетинається? Ми з вами розглядаємо ситуацію між Федоровим і Сирським. З Генштабу кажуть: Міноборони не забезпечило достатню кількість людей під час мобілізації. Міністр оборони каже: "Хто займається мобілізацією?" ТЦК. ТЦК в чиєму підпорядкуванні? Сухопутні сили. Кому підпорядковуються Сухопутні сили?
– Головнокомандувачу.
– Ви бачите, що закладено інституційний конфлікт?
– Ні. Пояснюю, чому. Я на початку нашої бесіди сказав: "Бере участь в проведенні мобілізації з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами". Ми знов сформулювали, що це тільки відповідальність МО і Сухопутних військ, а інші?
Ми знаходимося в човні під назвою Україна, керманич — наш президент Володимир Зеленський, і сидять грибці з веслами — Верховна Рада, Кабмін, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, але гребе в цьому човні в питанні мобілізації тільки один МО, як і ГШ.
– Поліція бере участь у мобілізаційному процесі. Представники ТЦК працюють синхронно з поліцією.
– Що стосується підготовки людей до виконання свого конституційного обов'язку до того моменту, як вони прийшли до лав Збройних сил, це не відповідальність Збройних сил. Збройні сили, як прописано в чудовому законі про мобілізацію і мобілізаційну підготовку, є користувачем. Їхнє завдання відкрити ворота ТЦК.
– Тоді треба ТЦК перепідпорядковувати, забирати у Сухопутних військ.
– Без питань, але є один нюанс. У свій час, за рахунок системної корупції, яка існувала на різних рівнях, в тому числі і в армії також, ТЦК є кормушкою для певних посадовців.. Це не тільки стосується ТЦК. Ми прекрасно розуміємо, що і Державна прикордонна служба є кормушкою для когось, і міграційна служба.
Найбільша проблема цієї країни — корупція. Корупція виникає тоді, коли чиновник використовує два важелі: підпис і печатку. Ніхто ж не хоче віддавати ТЦК, тому що це великі гроші. Цю систему треба руйнувати.
Але треба зрозуміти, що у нас, по-перше, довгий час відсутня система військової юстиції. Існували військові суди, військова прокуратура. У нас відсутні взагалі система військових адвокатів і система військових в'язниць. Це найбільша проблема.
Система військової прокуратури завжди здійснювала контроль законності діяльності командирів, військовослужбовців, військових частин. Від командира до останнього солдата. Це був такий Дамоклів меч. Крім військової прокуратури, контроль за діяльністю військових частин здійснювала військова контррозвідка.
З цих органів якісь знищені, деякі існують. Вони є також складовими корупційної діяльності вищеперерахованих органів, бо не тільки військкомати на цьому годуються, а й ті, хто забезпечує контроль над ними. Тут чітке розуміння, що ті, хто мусить тримати на короткому поводку, тримають, коли потрібно, а іншою рукою гребуть гроші.
– Ви намагаєтеся з корупцією боротися створенням нових інституцій. Ви думаєте, що питання можна вирішити створенням воєнної юстиції? Це люди в погонах, яким так само будуть телефонувати і вже прямі накази віддавати, що робити.
– Ви праві, якщо це розглядати в системі, що хтось комусь щось винен. Коли у людини є поняття честі і відповідальності, його неможливо купити.
– Нашкребемо таких людей по країні?
– Можна. Є. Якби не було скептично, але є ті люди, які не за гроші, а за ідею. Це по-перше. По-друге, цю систему треба вирощувати, плекати. У нас назви є, а воно не працює. Навпаки, воно часто не зупиняє, а допомагає заробляти гроші.
На жаль, в нашому суспільстві не працює головний принцип. У нас взагалі влада ніколи його не афішує, не пропагандує. Золоте правило West Point. Це найвищий військовий навчальний заклад Сполучених Штатів. Там написано так: не кради, не бреши і не мовчи, якщо роблять інше.
Можна в певних моментах простіше, але це буде жорсткіше. Під час війни за такі злочини треба вводити достатньо серйозні покарання. Достатньо серйозні покарання — це покарання на горло. Безкарність породжує безвідповідальність, а безвідповідальність породжує хаос.
Ми зараз бачимо, скільки хаосу в нашій країні, тому що всі, хто в чомусь винні, не те що не були повішені, а навіть серйозних термінів не отримали або взагалі не отримали ніяких термінів. Усі знають, що якщо ти десь вкрав на мільйон, а віддав півмільйона, то свої півмільйона собі забереш.
– Росія, очевидно, піде на більш жорстку мобілізацію, вони зараз чекають так званих парламентських виборів на Росії. Після 30 вересня, очевидно, будуть прийняті певні мобілізаційні рішення. Ви назвали 370 тисяч. Я чув цифру, яка ґрунтується на даних розвідки, що до півмільйона може бути.
– У сумі там ще добіжить додаткових 120-130 тисяч. Путін почав грати в свою гру напередодні виборів. Він почав грати в жорстокого і справедливого царя. За останній тиждень було арештовано найближчих у певних моментах людей до Путіна. Це клан Ротенбергів. Путін на своїх виборах покаже, що я борюся з корупцією.
Це для звичайних громадян Російської Федерації гра в справедливого царя, на яку вони поведуться стовідсотково. Раз вони на це поведуться, то додаткові плюси і інформаційні бали вони відгребуть, аби продовжити війну проти України.
З урахуванням програми мінімум, яку вони зараз собі поставили, а це Слов'янськ і Краматорськ, і там уже залишається практично нічого від Донецької області, він зараз прикладе максимум зусиль, аби дотиснути Слов'янськ і Краматорськ.
Звичайно, взяти Краматорськ просто так достатньо складно. Це не маленьке місто. З тою потужною системою промислової забудови там можна воювати довго, але найбільша проблема в тому, що вони вже на певних моментах вийшли на панівні висоти навколо цих міст.
Вони завойовують горизонт, що стосується управління дронами, як на оптоволокні, так і такими. Вони просто обріжуть всю систему логістики підходу до наших міст, що стосується постачання людьми, зброєю, боєприпасами, продуктами, їжею. Це ускладнить нашу спроможність до ведення бойових дій.
До речі, ще пів року тому я пропонував нашим керівникам різного рівня в офіційних своїх виступах сказати, щоб рознесли величезну кількість запасів по місту, аби потім не залежати від тієї ситуації, яка наразі є.
– Ви не бачите справді позитивних явищ в цій війні? Половина Росії реально горить, горять НПЗ, перерізання логістики, це ж певна зміна тренду на користь України?
– Так, але є одне але. Ми завищуємо градус сприйняття реалій наших досягнень. З точки зору пропаганди і реклами, можливо, це супер. Але в багатьох випадках в голові починається формулювання, що ми вже практично перемогли. До перемоги ще вкалувати і вкалувати.
Горить багато в Росії? Так, супер. Виглядає картинка класно. Але скажу з точки зору свого практичного досвіду і розуміння роботи нафтопереробних заводів, а я виріс біля нафтопереробного заводу і працював, як і мої батьки, на Кременчуцькому нафтопереробному заводі.
Я працював електромонтером високовольтних ліній з обслуговуванням трансформаторів і розподільчих станцій на цьому заводі. Я розумію, як цей завод працює, і розумію сильні і слабкі сторони. Нафтопереробний завод — це навіть не 10 га. Це навіть не 100 га. Це площі розміру 5 на 5 км, в деяких моментах 10 на 10 км.
Ураження одного-двох дронів з вибухівкою до 200 кг не завжди дає стовідсотковий ефект знищення заводу. Так, в певних моментах це призупиняє роботу, але у кацапів є можливість маневрувати за рахунок широкої мережі нафтопереробних заводів.
Вони, оцінюючи результати наших ударів, розуміють, що тут неможливо вже відновити. Значить, це йде на розбраковку. З цього заводу знімається й іде на інше підприємство. Це не так швидко, як хотілося б росіянам, це не один місяць, але вони мають можливість ремонтного маневру.
Завдання для наших розвідників — чітко відстежувати через тісні взаємодії з нашими іноземними партнерами результати нанесення цих ударів і розуміти, що тут можна вже не добивати, але, наприклад, на іншому заводі треба ще добити. Тоді це буде чудовий успіх.
Що стосується знищення логістичних спроможностей, то про це я говорив вже не перший рік. У чому є ще нюанс. Ми радісно аплодуємо, як круто все у нас виходить на півдні України, але ставлю питання: якого хріна ми тоді це не можемо організувати на тих напрямках, де кацапи мають успіх? Чому ми не можемо це організувати на таку ж глибину до 400 км на Краматорському, Слов'янському напрямку?
– У вас є відповідь на це питання?
– Є. Тому що достатньо часто це дуже складно робити. Друге, в інформаційному полі це так не припіднесеш. Це дрібні пазлики, які треба складати довгий час.
– Я думаю, тут ще фактор того, що такі удари потребують концентрації певних ресурсів і сил.
– У нас цих ресурсів часто недостатньо. Тому по Криму виглядає суперово, але я скептично ставлюся до заяв, що в Криму повна срака з пальним. По-перше, я сам в Криму прослужив п'ять років. І там, і в усій Україні у 1994-1996 роках була повна срака з пальним, але Крим вистояв. Так само і зараз.
Про місцеве населення ніколи не турбується Путін. Його завдання, щоб військові себе почували там і були функціональні. З військовими там більш-менш все нормально. У них є запаси.
– Але танкери не можуть пришвартуватися, я так розумію.
– Танкери поки що не можуть пришвартуватися. Якщо ми системно будемо продовжувати це робити, тоді буде результат. Якщо через два тижні у нас ресурси закінчаться, то тоді вони зможуть це підтягнути.
Мімікрія — це спроможність пристосовуватися до будь-яких обставин і виживати. Вона притаманна як українським військовим, так і російським. Будь-який найкрутіший дрон, який потрапляє на фронт, через три місяці стає всього-навсього вже просто залізякою, яка літає. Або ми знаходимо до російських дронів відмичку, або вони до наших.
Постійне удосконалення, постійна модернізація дає результат. Якщо ми два тижні попалили, а потім перестанемо, то результату не буде. Ще тільки пройшло два, максимум три тижні. Ще зарано казати, що там почався паливний голод.
З енергетики вони поставили багато вітряків і сонячних батарей. Вони більш-менш забезпечені цими речами. Що заважає нам по всій території України наставити величезну кількість вітряків, а кожній школі і кожній лікарні в Києві бути самостійними в енергетиці? Чому в моєму рідному місті Кременчуці уже деякі школи, правильно використовуючи гранти, які надають західні партнери, це зробили? Я абсолютно не бачу це в Києві.
Ми кажемо, що ми очікуємо достатньо складну зиму, але я не бачу, щоб центральна чи місцева влада щось робила.
– Мені здається, столиця — це просто окремий біль.
– Чому Харків виживає, а ми постійно в дупі?
– Це різні ситуації. Харків отримує субсидії від держави. У Києві дещо інша ситуація, але я бачив, як якась київська посадовиця плакалась, що держава має допомогти Києву, інакше буде колапс. У мене питання, а навіщо тоді масштабні реконструкції в Києві весь цей час тривають?
– Минулого року тільки у вулицю Глибочицьку закатали 3 млрд в асфальт. А давайте тепер порахуємо, скільки ж мало було на 3 млрд шкіл або лікарень забезпечити сонячними батареями, аби не бути безсилими, як це було під час цієї зими.
– А де ДБР? Де наші інституції? Чому вони не ставлять ці питання посадовцям, які закатують мільярди в асфальт? Коли потрібні генерації, коли потрібні котельні, коли потрібно дуже багато для організації життєдіяльності всієї країни.
– От ми якраз повернулися до того, про що я казав: "Не кради, не бреши, не мовчи, як це роблять інші". Коли українці привчаться ставити незручні питання владі.
– Ми ставимо питання.
– Ми з вами, так. Треба в інформаційному полі посилити підштовхування коліном під зад як центральної влади, так і місцевої влади.
Достатньо часто, маючи ресурси, маючи спроможності, не мають бажання виконувати всі функціональні обов'язки в повному обсязі.
Наша перемога і всі наші проблеми залежать тільки від нас. У свій час нам достатньо чітко сформували такий стереотип, що якщо ти ставиш незручні питання, значить — рупор Кремля. Це маразм повний.
Ми ж ставимо питання не по росіянам, а чому ви за наші гроші нічого не робите, або робите зовсім не те, що потрібно на цих посадах, на які ви були обрані. Вони забули, що вони обрані народом. Вони чомусь рахують, що вони обрані Богом.
.png)
– Ситуація тяжка. Ейфорію геть з голови, нас очікує суворий зимовий сезон, росіяни посилять мобілізацію. Ви бачите рішення, які зараз треба прийняти на користь України?
– На користь України в першу чергу треба розібратися з нашим урожаєм цього року. Якщо ми його не захистимо, то росіяни системно протягом осені його випалять. Вони це роблять на Херсонщині. Вони почнуть палити всюди.
Можна зібрати величезну кількість зерна, але не дадуть його правильно зберігати і правильно транспортувати. Це гроші в бюджет.
Це не паніка, щоб закупати зараз все, що є в магазинах. Це питання, яким чином ми у тісній взаємодії з тими мільярдерами, які володіють українськими землями, зможемо організувати захист інтересів нашого збіжжя.
– У тому числі і про систему малої ППО ви говорите?
– У тому числі і система малої ППО. Що стосується підготовки до зими, ще час є. Кожен громадянин мусить собі поставити питання: що буде, коли взимку не буде світла і тепла? Що буде робити наша влада? Що буде з нашими школами, з нашими лікарнями, з нашими магазинами, з нашими аптеками?
Що буде з нашою каналізацією? Якщо не буде світла, то не буде води, а якщо не буде води, то все гімно замерзне, і ми захлинемось протягом чотирьох-п'яти днів, я маю на увазі Київ, у власному гівні. До цього треба готуватися. Чим більше місто, тим простіше поставити його на коліна.
Села і невеличкі міста мають більше шансів вижити, бо вони більш пристосовані і самостійні.
– Нас же періодично закликають виїжджати з Києва.
– Так куди? 5 млн людей. У нас всі тут сільські, і всі поїдуть до мам? Окей. А величезна кількість підприємств, в тому числі оборонних, які працюють в Києві, величезна кількість службовців, які працюють на різних посадах, їм яким чином виїхати? Куди виїжджати, коли робота тут?
– Та й взагалі це сумно, коли такі рекомендації дає влада.
– Це від безсилля, від безсилля і непрофесійності. Про такі речі взагалі не можна говорити. Навпаки, треба казати: "Ми створили запаси, які дозволять вам відчувати себе впевнено і спокійно. Не переживайте, ви нас обрали, ми вас захистимо".
– Ви сказали, що ви готові служити державі. Це вам скільки років? Як ви це бачите?
– 56 буде через тиждень. Є певна кількість посад, які могли б абсолютно спокійно бути реалізовані моїми знаннями, моїм досвідом. У певних моментах я працював на рівні інструктора і готував людей достатньо непогано. Це літо 2022 року.
У певних моментах я реалізовую себе, піклуючись про питання безпеки для багатьох компаній, у тому числі і державних інституцій за кордоном, не українських, бо мої знання, мій досвід за кордоном чомусь цінуються, а тут не цінуються. Питання не в моїх амбіціях. Я вмію і можу бути корисним для цієї держави. Чомусь влада дуже не хоче, щоб я був корисний для цієї держави.
– Скажіть, з генералом Залужним ви спілкувались?
– Навіть сьогодні зранку. Ми друзі.
– Про що говорите?
– Про Україну. Про питання, які треба було б швидше вирішувати, в тому числі те, що ми з вами обговорили. Найстрашніше, що може бути попереду, — що Україну за рахунок розбрату можуть штовхати до громадянської війни. Це також величезна проблема, і цього не можна допустити, бо Путін нашими руками реалізує всі свої бажання.
– Коли ви чуєте слово перемога в контексті цієї війни, що ви в це вкладаєте?
– Руйнація спроможності Російської Федерації бути небезпечною для України. Тут не питання навіть кордонів України 91-го року. Це значно ширше. Поки існує Російська Федерація в своїх бажаннях знищити Україну, ми будемо під загрозою. Завдання номер один для мене — це зруйнувати спроможності Російської Федерації бути небезпечною для України.
– Українська нація спроможна зруйнувати новітню Російську імперію?
– Український народ у тісній взаємодії з певними іншими країнами може це зробити.
