В чому виклик (один з) цього етапу перемовин?
Цього тижня я спілкувалась з політиком, скажімо так,наближеним до переговорного процесу (приховую джерела як можу!).
За його словами, раніше нашу переговорну команду постійно контролював Єрмак: нагляд, постійні дзвінки, переговорній команді нашій, і не нашій.
Тепер весь процес постійно контролює особисто президент.
Він, за словами мого співрозмовника, визначає, хто і куди поїде, у якому складі буде представлена команда.
Так, формально головою переговорної групи призначений Умєров, так, є три команди, але президент фактично очолив цей процес, він же особисто приймає участь у зустрічах з Віткоффом та Кушнєром, веде тривалі перемовини, узгоджує документи.
Так, ми отримували сигнали від американської сторони, наскільки я знаю, мати візаві для Кушнєра, але мова не йшла про президента безпосередньо.
В чому ж ризик?
Коли президент замикає процес на собі.
Голову делегації, членів делегації, можна замінити, в разі, якщо процес піде не туди, скинувши відповідальність на них (а ми ж маємо усвідомлювати, що ми далекі від фіналу), а от себе президент не замінить.
Завжди має бути цей варіант Б.
Плюс, ми не маємо відмовлятись, вірніше, підтримувати всі наявні і майбутні паралельні контакти, як то виходу на Кушнєра (Віткофф досі важливий, але вже не так), так і інших осіб в оточенні Трампа, навіть тих, хто зараз не є активним учасником перемовин (мова не про Венса, Рубіо чи навіть Дріскола), є і інші.
Бо цей трек може в якийсь момент перейти в інший, або взагалі зірватись, така вірогідність теж існує, і тоді треба з рукава діставати новий козир - нових людей або нові варіанти розвитку чи пожвавлення ситуації.
З урахуванням того, звісно, що Кушнєр з процесу вже не піде.
Президент, згідно рейтингу Politico, звісно, джокер.
Але цією картою (яка б’є всі інші, як ми знаємо) класно грати вже в кінці процесу.
Електоральні наслідки, безпекові та політичні - це теж ризики, але вони вже персональні для кожного.
Джерело: facebook.com/yulia.zabelina.9
