Німеччина після початку повномасштабної війни Росії проти України лише частково здійснила заявлений «поворот епох». Берлін переглянув підходи до стримування Росії та європейської безпеки, однак у відносинах з іншими державами значною мірою продовжує дотримуватися традиційної зовнішньополітичної лінії.
Про це пише Frankfurter Allgemeine Zeitung.
За оцінкою видання, уряди Олафа Шольца та нинішнього канцлера Фрідріха Мерца намагалися зберегти ключові принципи німецької зовнішньої політики: тісні трансатлантичні зв’язки, прихильність до багатосторонньої дипломатії та міжнародного права, а також орієнтацію на зовнішню торгівлю.
Найбільш показовим прикладом, на думку FAZ, є політика Берліна щодо Китаю. Під час першого візиту Мерца до Пекіна у лютому основну увагу приділили економічним питанням, зокрема взаємній торгівлі, умовам конкуренції та перспективам для німецького бізнесу. Китайська сторона, зокрема, заявила про намір придбати літаки Airbus.
Подібний формат зустрічей німецьких канцлерів із китайським керівництвом, зауважує видання, був характерним і раніше: політичні переговори супроводжувалися масштабними економічними делегаціями та були значною мірою зосереджені на доступі до китайського ринку.
FAZ вважає, що саме економічно орієнтований підхід свого часу став однією з головних помилок Німеччини у відносинах із Росією. Інтереси національної економіки, зазначає видання, не завжди збігаються зі стратегічними інтересами держави.
На думку авторів матеріалу, Китай є одним із найважливіших партнерів Росії у війні проти України. Пекін купує російські енергоносії, постачає товари подвійного призначення та розвиває військову співпрацю з Москвою. Це, як стверджує FAZ, допомагає Росії пом'якшувати наслідки західних санкцій і підтримувати її військові можливості.
Водночас роль Китаю відрізняється від позиції Індії, яка також продовжує купувати російську нафту. Пекін, за оцінкою видання, керується не лише економічними інтересами. Китайське керівництво бачить у Росії партнера у протистоянні із західною системою міжнародних відносин.
FAZ пише, що Пекін скористався залежністю Росії, яка посилилася через війну та західні санкції, і перетворив Москву на значно більш залежного від Китаю партнера. Одночасно Росія залишається для Пекіна інструментом тиску на Захід і способом утримувати США та європейські держави зосередженими на європейській безпеці.
На думку авторів матеріалу, називати відносини між Китаєм і Німеччиною лише «стратегічним партнерством» дедалі складніше. У контексті війни Росії проти України Пекін фактично підтримує державу-агресора, що створює прямий конфлікт інтересів із Європою.
Видання вважає, що Україна у нинішній ситуації протистоїть не лише Росії, оскільки китайська економічна, технологічна та політична підтримка дозволяє Москві продовжувати війну. При цьому європейські країни залишаються важливим торговельним партнером Китаю.
FAZ також звертає увагу на останні заяви Мерца щодо Китаю. Канцлер дедалі частіше критикує китайські субсидії, надлишкові виробничі потужності та валютну політику. Однак, на думку видання, ці заяви значною мірою продиктовані економічними проблемами Німеччини, зокрема труднощами автомобільної промисловості.
Мерц раніше говорив про період, коли Росія становить загрозу безпеці, Китай створює виклик для європейської економіки, а трансатлантичне партнерство вже не можна сприймати як гарантоване.
Автори FAZ вважають, що китайський виклик для Європи значно ширший за економічну конкуренцію. Посилення Китаю змінює баланс сил і створює для європейських держав ризик опинитися під тиском ще однієї глобальної сили.
Підтримка Пекіном російської агресії проти України, на думку видання, вже демонструє наслідки цього протистояння.
FAZ зазначає, що Європа не має достатніх військових можливостей для самостійного створення ефективної противаги Китаю, особливо у разі потенційної кризи навколо Тайваню. Водночас санкції ЄС проти окремих китайських компаній досі мали переважно обмежений характер.
Тому головним інструментом впливу Європи на Пекін видання називає її економічну силу. Китай, попри значний промисловий потенціал, стикається із власними економічними проблемами та зацікавлений у доступі до великого платоспроможного європейського ринку.
На думку авторів матеріалу, під час переговорів із Китаєм Європейському Союзу варто говорити не лише про торговельний баланс, доступ до ринків чи субсидії, а й значно активніше порушувати питання китайської підтримки Росії та війни проти України.
Раніше ми писали, що близько 80 українських військовослужбовців могли самовільно залишити військові частини під час проходження навчань у німецькій землі Саксонія-Ангальт із 2022 року. Загалом по Німеччині кількість таких випадків може сягати кількох сотень.
