Європі необхідно переглянути підходи до власної безпеки та посилити роль європейських держав у межах НАТО. Таку думку висловив почесний професор європейських студій Оксфордського університету Тімоті Гартон Еш у статті для Financial Times.
На його думку, сучасна Європа має два взаємодоповнювальні центри: економічно-політичним ядром є Європейський Союз, а військово-політичним – НАТО. Хоча обидві організації базуються у Брюсселі, вони тривалий час діяли майже незалежно одна від одної.
Автор вважає, що саме поєднання цих двох інституцій є ключовою перевагою Європи. Водночас, за його словами, нинішні безпекові виклики вимагають докорінного оновлення ролі військового альянсу.
Професор зазначає, що після завершення холодної війни ЄС і НАТО значно розширилися, однак їхній розвиток відбувався по-різному. Якщо Євросоюз постійно реформувався, то структура НАТО залишалася відносно незмінною. Протягом десятиліть Альянс під проводом США гарантував безпеку Європи, що дозволяло країнам континенту зосередитися на економічному та політичному розвитку.
Втім, нинішня ситуація, на переконання автора, суттєво змінилася. Він наголошує, що поряд із загрозою з боку Росії дедалі помітнішими стають і внутрішньоєвропейські суперечності. Зокрема, дискусії навколо стрімкого збільшення оборонних витрат Німеччини викликають занепокоєння у Франції та Польщі, що, на думку професора, відображає історичні побоювання щодо можливого домінування Берліна у військовій сфері.
Окрему увагу Еш приділив зміні ролі Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки. Після півтора року роботи адміністрації президента Дональда Трампа, зазначає він, стало очевидно, що Європа більше не може повністю покладатися на американські гарантії оборони.
Автор також припускає, що Росія може спробувати перевірити міцність НАТО ще до завершення нинішнього президентського терміну у США. На його думку, Кремль може розраховувати використати період невизначеності, щоб поставити під сумнів дієвість механізмів колективної оборони Альянсу.
У зв'язку з цим професор закликає до зміцнення військового потенціалу Європи. Він вважає, що Європейський Союз має відігравати провідну роль у фінансуванні та координації переозброєння держав-членів, використовуючи вже створені інструменти, зокрема програму SAFE (Security Action for Europe) та Європейський оборонний фонд.
Водночас Еш застерігає від спроб замінити НАТО структурами ЄС. На його думку, механізми взаємної оборони, передбачені установчими договорами Євросоюзу, не можуть повністю виконувати функції статті 5 Північноатлантичного договору.
Професор переконаний, що оптимальним шляхом є поглиблення співпраці між двома організаціями та поступова "європеїзація" НАТО. Це, за його словами, передбачає два часові горизонти: довгострокову стратегію зі створення європейських оборонних спроможностей, включаючи стратегічні засоби та систему стримування, а також короткострокові кроки зі створення планів реагування на можливу агресію навіть у разі мінімальної участі США.
Окремо автор наголошує на необхідності продовження військової та економічної підтримки України. Він зазначає, що українські Сили оборони вже продемонстрували ефективність сучасних підходів до ведення війни, а їхній досвід має важливе значення для всієї європейської системи безпеки.
На завершення Еш підкреслює, що лише демонстрація європейськими державами готовності самостійно забезпечувати власну оборону може стати ефективним фактором стримування Росії та запобігти подальшій ескалації.
Раніше ми писали, що Путін намагається продемонструвати силу напередодні саміту НАТО та переговорів із Дональдом Трампом, влаштовуючи масовані обстріли України. Однак у Вашингтоні дедалі чіткіше бачать реальні проблеми Росії, що суттєво послаблює позиції Кремля на можливих переговорах.
