Російська війна проти України триває значно довше, ніж очікував Володимир Путін, який на початку повномасштабного вторгнення, за оцінками західних аналітиків, розраховував завершити кампанію за один-два тижні. Нині Кремль стикається з дедалі більшими труднощами у спробах досягти заявлених цілей.
Про це пишуть колишній офіцер американської військової розвідки Джонатан Світ та експерт із національної безпеки Марк Тот у колонці для The Hill.
Автори нагадують, що раніше The Economist припускав: Путін може розглядати невдале завершення війни як загрозу власному становищу. За даними видання, на початку війни він нібито говорив наближеним: "Вони мене повісять".
На думку Світа і Тота, нині перед російським керівництвом фактично постає кілька можливих сценаріїв.
Перший — продовжувати дипломатичні спроби через адміністрацію Дональда Трампа. Автори вважають цей шлях найменш радикальним для Кремля. Москва може намагатися переконати президента США домогтися від України угоди на російських умовах.
Минулого тижня Путін провів переговори в Москві зі спеціальним посланцем Трампа Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером. На зустрічі також був присутній представник Кремля з економічних питань Кирило Дмитрієв. Ще в лютому Дмитрієв пропонував масштабні спільні російсько-американські проєкти, загальна потенційна вартість яких, за його оцінкою, могла сягати $14 трлн. Їх реалізація, зокрема, пов'язувалася з припиненням війни проти України та можливим скасуванням західних санкцій.
Водночас реалізація миру на російських умовах вимагала б від України значних поступок, зокрема щодо територій Донбасу. Світ і Тот вважають, що Трамп навряд чи зможе погодитися на сценарій, за якого Київ має передати Росії території.
У вівторок Путін також провів телефонну розмову з Трампом, яка тривала близько години. Помічник російського президента Юрій Ушаков назвав її конструктивною. Сам Трамп заявив, що припинення війни могло б відкрити "вражаючі та далекосяжні" можливості для відновлення відносин між США та Росією, зокрема в економічній і торговельній сферах.
"Тільки не для України", — зазначають автори колонки.
Другим можливим напрямом для Кремля вони називають посилення тиску на НАТО та Європейський Союз, щоб змусити західні держави скоротити або припинити військову підтримку України.
За оцінкою Світа і Тота, Москва вже використовує для цього поєднання гібридних операцій, військових демонстрацій та погроз державам, які допомагають Києву. Серед прикладів автори згадують розміщення в Білорусі 101-ї ракетної бригади з балістичним комплексом середньої дальності "Орешник".
Кремль також погрожував Німеччині ударами по військових виробничих об'єктах у Берліні, а британським виробникам безпілотників — "напіввійськовою відповіддю". Окремо Москва заявляла про можливі "додаткові заходи" через посилення військової присутності Норвегії поблизу російського кордону.
При цьому Путін міг запевняти Трампа, що Росія не має ворожих намірів щодо Європи. Однак автори The Hill вважають, що дії Москви суперечать таким заявам.
Третій сценарій — продовження бойових дій і спроба домогтися військового перелому. Найнебезпечнішим варіантом Світ і Тот називають можливе відновлення російського наступу восени після невдалих спроб досягти значного прориву влітку.
На їхню думку, Москва також може знову використовувати зимовий період для ударів по українській критичній інфраструктурі, намагаючись залишити населення без електроенергії та тепла.
Окремою проблемою для Кремля залишаються втрати російської армії. Автори припускають, що після виборів до Державної думи Росія може розглянути мобілізацію до 600 тисяч військовослужбовців. Водночас таке рішення можуть відкласти, щоб не провокувати негативну реакцію суспільства.
Автори також звертають увагу на постійне перенесення російським військовим керівництвом прогнозованих термінів захоплення всієї Донецької області. Якщо раніше в Москві орієнтувалися на завершення цього завдання до Нового року, то тепер дедлайн нібито змістився на 31 березня 2027 року.
Водночас аналітики Інституту вивчення війни оцінюють, що за нинішніх темпів просування Росії спроби встановити контроль над Донбасом можуть тривати набагато довше — аж до 2032 року.
Світ і Тот також припускають, що Путін може отримувати від власного військового керівництва викривлену інформацію про ситуацію на фронті. На їхню думку, російський президент може бути переконаний, що його армія перемагає, хоча реальна ситуація не відповідає таким оцінкам.
Як приклад автори наводять Святогірськ у Донецькій області. За їхніми словами, Путін повторив заяву про нібито захоплення міста російськими військами, однак наступного дня командир Третього армійського корпусу України оприлюднив відео з центру Святогірська, спростувавши російські твердження.
Найменш імовірним для Путіна сценарієм автори вважають одностороннє оголошення перемоги з припиненням ударів по Україні та відведенням російських військ на позиції станом на лютий 2022 року.
На думку Світа і Тота, адміністрації Трампа варто враховувати, що російське бачення "миру" не обмежується припиненням бойових дій. Автори стверджують, що стратегічною метою Путіна залишається послаблення України як незалежної держави, а його територіальні та політичні вимоги після зустрічей із представниками США принципово не змінилися.
"Його умови залишилися незмінними після зустрічі з Віткоффом та Кушнером — просто переформульованими", — зазначають вони.
Автори також вважають, що запропоноване Путіним триденне припинення вогню могло дати російській армії додатковий час для накопичення балістичних ракет, після чого РФ завдала нового удару по Києву.
У підсумку Світ і Тот закликають враховувати особисту роль російського президента у продовженні війни. Вони вважають, що саме рішення Путіна визначають подальший перебіг конфлікту.
"Єдиною першопричиною війни в Україні є сам Путін. Єдина причина, чому ця війна триває, — це Путін", — підсумовують автори.
Раніше ми писали, що Україна входить у новий осінньо-зимовий період на тлі скорочення запасів ракет-перехоплювачів для систем протиповітряної оборони. Водночас Росія збільшує масштаби повітряних атак і, ймовірно, готується завдати нових ударів по українській енергетичній інфраструктурі. На думку почесного професора міжнародних відносин Міського коледжу Нью-Йорка Раджана Менона, найближчі місяці можуть мати особливе значення для подальшого перебігу війни.
